Рішення

від 07.08.2012 по справі 2-24

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-24 Головуючий у суді у 1 інстанції - Клочко Номер провадження 22-ц/1890/1622/12 Суддя-доповідач - Левченко Категорія - 45

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Левченко Т. А.,

суддів - Криворотенка В В. І., Хвостика С С. Г.,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 02 липня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Стецьківська сільська рада, відділ Держкомзему в Сумському районі про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом і свої вимоги мотивує тим, що за нотаріально посвідченими договорами дарування від 25.12.2003 року йому на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1, а також земельна ділянка розміром 0,29 га, з них 0,02 га для обслуговування будинку і господарчих споруд, а 0,27 га для ведення сільського господарства. Відповідач ОСОБА_2 є власником суміжної земельної ділянки та житлового будинку № 80 у цьому ж селі. У 2008 році відповідач приватизував свою земельну ділянку за рахунок його земельної ділянки, при цьому не було проведено в натурі погодження існуючих меж між їхніми земельними ділянками, межові знаки на зберігання не приймалися. ОСОБА_2 вклинився в його земельну ділянку по внутрішній межі (по двору) на 4 метри, оскільки згідно даних державного акта про право власності на належну йому земельну ділянку, ширина його земельної ділянки по двору значиться 19 м., а фактично складає 15 метрів, а тому він просить зобов'язати відповідача не чинити йому перешкоди в користуванні його земельною ділянкою в винесенні в натурі твердих межових знаків відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії СМ № 197681 від 17.12.2003 року та встановленню огорожі по межі суміжної з відповідачем земельної ділянки.

Рішенням суду від 02 липня 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за їх необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

В доводах апеляційної скарги посилається на те, що судом ухвалене рішення незаконно та необґрунтовано, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, є невірним висновок суду відносно того, що позивачем не було доведено ту обставину, що відповідач ОСОБА_2 вклинився і захопив належну йому земельну ділянку. Цей висновок суду спростовується даними будівельно-технічної експертизи. Також апелянт не погоджується з твердженням суду про те, що не можна сприйняти як безспірні і абсолютно достовірні державні акти на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки вказані державні акти, на підставі яких він за договором дарування набув право власності на земельні ділянки, є законними правовстановлюючими документами, які підтверджують його право власності на землю, так як вони в законному порядку не скасовані. Крім того суд не врахував покази експерта Таранець Т.А. щодо користування відповідачем частиною належної йому земельної ділянки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, Стецьківської сільської ради, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до нотаріально посвідчених договорів дарування від 25.12.2003 року позивач ОСОБА_1 є власником жилого будинку АДРЕСА_1 Сумського району, а також земельної ділянки за цією ж адресою площею 0,29 га, в тому числі - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд - 0,02 га; для ведення особистого селянського господарства -0,27 га.

Попередніми власниками жилого будинку № 82 з надвірними будівлями, а також земельної ділянки в рівних долях, по 1\2 частині кожному, були ОСОБА_4 та ОСОБА_6. Земельна ділянка належала їм на підставі державних актів серії СМ № 197670, СМ № 197671, СМ № 167681, СМ № 197682, виданих Стецьківською сільською радою 17.12.2003 року. (а.с.21-24).

Подаровані ними жилий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_6 отримали у спадок у 2000 році після смерті ОСОБА_7, якій ця земельна ділянка була передана у приватну власність безкоштовно на підставі рішення Стецьківської сільської ради № 61 від 28.12.1993 року (а. с. 52-54).

Власником сусіднього будинку АДРЕСА_2 на підставі договору дарування від 11.10.1994 року є ОСОБА_2, який отримав цю нерухомість від свого діда ОСОБА_8 (а.с.88-91)

ОСОБА_8 та ОСОБА_7 доводилися одне одному братом і сестрою і проживали по-сусідству багато десятків років, вирішуючи по родинному питання користування суміжними земельними ділянками.

03.11.2008 року відповідачу ОСОБА_2 на підставі рішення Стецьківської сільської ради від 26.06.2008 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0.1227 га для ведення особистого селянського господарства та площею 0.0458 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 65-66).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, державні акти на ім.'я ОСОБА_6 та ОСОБА_4 не можна сприймати як безспірні і абсолютно достовірні, так як за їх даними межа земельної ділянки ОСОБА_1 проходить по середині будівлі належної ОСОБА_2, яка збудована ще у 1966 році, чого не може бути.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо мотивів відмови у задоволенні позову не відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а тому рішення суду підлягає зміні виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач після набуття права власності на земельну ділянку площею 0.29 га на підставі договору дарування від 25.12.2003 року, державний про право власності на цю земельну ділянку на своє ім'я в установленому законодавством порядку не отримував. Технічна документація на підставі якого було складено та видано державні акти на земельну ділянку попереднім власникам ОСОБА_6 та ОСОБА_4 згідно пояснень представника позивача у останнього відсутня.

ОСОБА_8 земельна ділянка на якій розташований будинок № 80, що був ним подарований відповідачу ОСОБА_2, була передана у приватну власність безкоштовно, як і його сестрі ОСОБА_7, на підставі рішення Стецьківської сільської ради № 61 від 28.12.1993 року (а. с. 52-54).

ОСОБА_2 для отримання державного акту на право власності на земельну ділянку, було виготовлено кадастровий план земельної ділянки, а також складено акт погодження (встановлення) та закріплення в натурі меж земельної ділянки та прийому-передачі межових знаків на зберігання. Вказаний акт суміжним землекористувачем ОСОБА_1 не підписаний та його прізвище в акті взагалі відсутнє (а. с. 59; 63-64).

В той же час рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність відповідачу земельної ділянки та державні акти про право власності на земельну ділянку, видані 03.11.2008 року відповідачу на підставі цього рішення, якими визначені межі його земельної ділянки у встановленому законом порядку недійсними не визнані, в зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні належною йому земельною ділянкою, які він обґрунтовує тим, що відповідач приватизував свою земельну ділянку за рахунок його земельної ділянки без погодження існуючих меж між їхніми земельними ділянками, задоволенню не підлягають.

За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни рішення суду щодо мотивів відмови у задоволенні позову з зазначенням, що в позові відмовлено з вищезазначених підстав.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 3, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 02 липня 2012 року змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позову.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -