Постанова

від 26.01.2012 по справі 13/310

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2012 р. Справа № 13/310 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоЗаріцької А.О., суддівМіщенка П.К., Поліщука В.Ю. розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" на постанову та рішення Київського апеляційного господарського суду від 9 листопада 2011 року господарського суду міста Києва від 28 вересня 2011 року у справі господарського суду № 13/310 міста Києва за позовом до третя особапублічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" Державного казначейства України Державна виконавча служба України провизнання неправомірними дій ліквідаційної комісії та зобов'язання вчинити дії за участю представників: ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" Кошлія Р.В.,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" (далі -ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про визнання неправомірними дій Державного казначейства України в особі ліквідаційної комісії щодо ухилення від розгляду заяви до ліквідаційної комісії Державного казначейства України від 5 липня 2011 року № 1931/4/06-2-2 про визнання грошових вимог у розмірі 207 305 651, 42 грн., та зобов'язати Державне казначейство України в особі ліквідаційної комісії розглянути заяву банку, включити до проміжного ліквідаційного балансу Державного казначейства України вимоги ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" у розмірі 207 305 651, 42 грн.

Позов мотивовано безпідставною відмовою розглянути та задовольнити заяву банку про включення до проміжного ліквідаційного балансу Державного казначейства України грошові вимоги, як суми на відшкодування шкоди заподіяної органом державної виконавчої служби через невиконання виконавчих написів нотаріусів та виконавчих документів судів. При цьому позивач послався на ст.ст. 1, 16, 112, 526, 530, 543, 549, 625, 1166, 1173 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), ст.ст. 60, 61, 193 Господарського кодексу України (далі -ГК України).

Рішенням господарського суду міста Києва від 28 вересня 2011 року у справі № 13/310 (суддя Курдельчук І.Д.) ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 9 листопада 2011 року (колегія суддів: Мартюк А.І. -головуючий, Борисенко І.В., Зубець Л.П.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими у справі рішеннями позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу в якій просить судові рішення скасувати,справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Касаційна скарга мотивована порушенням господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ст.ст. 16, 22, 112, 170, ч. 1 ст. 1166, ст. 1173 ЦК України, ст.ст. 8, 9, 19, 41, 55, 56, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 11, 25 Закону України "Про виконавче провадження", п. 19 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ" від 9 липня 2008 року № 609, Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі -Конвенція), п. 1 ст. 6 Конвенції, ст. 25 Бюджетного кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги виходячи з наступного.

Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011 затверджено положення про Державну казначейську службу України, згідно якого Державна казначейська служба України є правонаступником прав та обов'язків Державного казначейства України - урядового органу державного управління, що діяв у системі Міністерства фінансів України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за заявою позивача у справі постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент) 8 листопада 2011 року ВП № 22552791 було відкрите виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 31 грудня 2009 року № 19073 (далі - виконавчий напис № 19073) про звернення стягнення на нерухоме майно (майно, що перебуває в іпотеці у ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії") - будівлі і споруди санаторію "Алушта", які знаходяться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Алушта, вул. Глазскрицького, буд. 8, відповідно до переліку. За рахунок реалізації заставного (іпотечного) нерухомого майна підлягають задоволенню грошові вимоги ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" у розмірі 49 203 700 грн.

Постановою Департаменту від 9 жовтня 2009 року ВП № 15199390 відкрите виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 22 квітня 2009 року № 465 (далі - виконавчий напис № 465) про звернення стягнення на нерухоме майно - будівлі і споруди санаторію "Алушта", відповідно до переліку, належні боржнику - санаторію "Алушта") та задоволення вимог банку у розмірі 10 500 000 грн.

Постановою Департаменту від 8 вересня 2009 року ВП № 14641805 відкрите виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 22 квітня 2009 року № 466 (далі - виконавчий напис № 466) про звернення стягнення на нерухоме майно - будівлі і споруди санаторію "Алушта" відповідно до переліку, належне ТОВ "АСТОРІЯ-ГРУП" та з реалізації заставленого (іпотечного) майна задоволення вимог ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" у розмірі 10 300 000 грн.

Крім того, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 11 травня 2010 року у справі № 33/73 на користь банку з ТОВ "Торговий дім "Статус Агро" стягнуто 10 110 558, 63 грн.; з ТОВ "Агротрейд" 8 661 467, 01 грн.; з ВАТ "Золотоношам'ясо" 10 118 520, грн. 19 липня 2010 року на виконання рішення суду видано наказ. 11 серпня 2010 року підрозділом примусового виконання рішення відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу.

В обгрунтування позову позивач зазначає про те, що виконавчі написи нотаріусів та накази господарського суду не виконані, кошти банком як стягувачем не отримані, 7 травня 2011 року в газеті "Урядовий кур'єр" № 82 (4480) було опубліковане оголошення про ліквідацію Державного казначейства України. Крім того, банком на адресу вказаного органу було направлено заяву від 5 липня 2011 року № 1931/4/06-2-2 про визнання грошових вимог у розмірі 207 305 651, 42 грн., яку органом отримано та листом від 25 липня 2011 року дано відповідь про відмову у визнанні вимог.

Вказані обставини встановлені місцевим господарським судом.

ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" в обгрунтування підстав для подання позову до Державного казначейства України зазначає, що упродовж більш ніж шести місяців до дати винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 22552791 Департаментом вчинялись систематичні незаконні дії щодо невиконання виконавчого напису нотаріуса. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2010 року у справі № 2а-8114/10/2670 адміністративний позов ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" до Департаменту задоволено частково, постанову Департаменту від 7 травня 2010 року про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим написом скасовано.

20 липня 2010 року ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" повторно звернулось до Департаменту із заявою про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом. Постановою Департаменту від 3 серпня 2010 року банку відмовлено у відкритті виконавчого провадження (у прийнятті до провадження виконавчого документу). Зазначену постанову мотивовано тим, що постанова Департаменту від 7 травня 2010 року про відмову у прийнятті до виконання виконавчого напису є чинною, що перешкоджає Департаменту здійснювати виконавчі дії. Постановою заступника директора Департаменту від 6 вересня 2010 року в задоволенні скарги банку на постанову Департаменту від 3 серпня 2010 року відмовлено. 12 листопада 2010 року банк втретє звернувся до Департаменту з заявою про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом нотаріуса і тільки 8 листопада 2010 року постановою Департаменту ВП № 22552791 було відкрите виконавче провадження.

Таким чином, банк зазначає про те, що Департамент з 7 травня 2010 року (дата винесення першої постанови про відмову у відкритті виконавчого напису), незаконно бездіяв до 7 листопада 2010 року (дата, що передувала даті винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за третім зверненням банку).

За вказаних обставин позивач нарахував і просить зобов'язати відповідача включити до проміжного ліквідаційного балансу 49 203 700 грн. - грошові кошти не отримані ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" у зв'язку з невиконанням Департаментом виконавчого напису нотаріуса; 2 263 370, 00 грн. - збитки від інфляції внаслідок невиконання Департаментом виконавчого напису нотаріуса (за період з дати відкриття виконавчого провадження 8 вересня 2009 року по 31 вересня 2010 року); сатисфакції (ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) у розмірі 49 203 700, 00 грн. грошових коштів, не отриманих банком у зв'язку з невиконанням Департаментом виконавчого напису нотаріуса; 2 263 370, 00 грн. - витрати у зв'язку з інфляцією внаслідок невиконання Департаментом виконавчого напису нотаріуса (за період з дати відкриття виконавчого провадження 8 вересня 2009 року по 31 вересня 2010 року); всього - 102 934 140, 40 грн.

Стосовно виконавчого провадження ВП № 15199390 місцевим господарським судом встановлено наступне.

Банком на адресу Департаменту було направлено заяву від 16 серпня 2010 року № 2338/5/06-2-2 повідомити про стан та хід виконавчого провадження.

Як зазначає позивач, Департаментом банку було надіслано лист від 17 вересня 2010 року № 11169-0-20-10-25/13, в якому Департамент повідомив, що виконавче провадження за виконавчим написом відкрито, більше виконавчих дій Департаментом не проводилось. Банком на адресу керівника Департаменту, в порядку ст. 85 Закону України "Про виконавче провадження" було направлено скаргу на бездіяльність державного виконавця в ході примусового виконання виконавчого напису Також банком Департаменту було направлено заяву з проханням дати відповідь на свою скаргу та надіслати на адресу Банку відповідну постанову. 29 жовтня 2010 року на адресу банку надійшов лист Департаменту № 17625-0-33-10-25/13 про те, що його скарга задоволенню не підлягає, оскільки державний виконавець, при примусовому виконанні виконавчого напису, вживає заходи без вказівки їх виду.

Як стверджує банк в обгрунтування позову, виконавчий напис департаментом не виконано, грошові кошти банку не перераховано.

За вказаних обставин, позивач нарахував і просив зобов'язати відповідача включити до проміжного ліквідаційного балансу 10 500 000 грн. - грошові кошти, не отримані банком у зв'язку з невиконанням Департаментом виконавчого напису нотаріуса; 1 218 000 грн. - збитки від інфляції внаслідок невиконання Департаментом виконавчого напису нотаріуса (за період з дати відкриття виконавчого провадження 9 жовтня 2009 року по 31 вересня 2010 року); сатисфакції (ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод): 10 500 000 грн. - грошових коштів, не отриманих банком у зв'язку з невиконанням Департаментом виконавчого напису нотаріуса; 1 218 000 грн. - витрат у зв'язку з інфляцією внаслідок невиконання Департаментом виконавчого напису нотаріуса (за період з дати відкриття виконавчого провадження 9 жовтня 2009 року по 31 вересня 2010 року); всього 23 436 000 грн.

Стосовно виконавчого провадження № 14641805 судами встановлено, що банком на адресу Департаменту було направлено заяву від 16 серпня 2010 року № 2339/5/06-2-2 повідомити про стан та хід виконавчого провадження. Департамент листом від 17 вересня 2010 року № 11168-0-20-10-25/13 повідомив, що виконавче провадження за виконавчим написом відкрито, більше виконавчих дій Департаментом не проводилось. Банком на адресу керівника Департаменту, в порядку ст. 85 Закону України "Про виконавче провадження", було направлено скаргу від 30 вересня 2010 року № 2792/4/06-2-2 на бездіяльність державного виконавця в ході примусового виконання виконавчого напису. У зв'язку з неотриманням відповіді на скаргу та відповідну постанову, банком Департаменту було направлено заяву від 20 жовтня 2010 року № 3016/4/06-2-2.

29 жовтня 2010 року до банку надійшов лист Департаменту від 22 жовтня 2010 року № 17624-0-33-10-25/13 про відмову у задоволенні скарги, оскільки державний виконавець, при примусовому виконанні виконавчого напису вживає відповідні заходи.

На підставі вказаного позивач нарахував і просить зобов'язати відповідача включити до проміжного ліквідаційного балансу 10 300 000 грн. - грошові кошти, не отримані банком у зв'язку в невиконанням Департаментом виконавчого напису нотаріуса; 1 577 200 грн. - збитки від інфляції внаслідок невиконання Департаментом виконавчого напису нотаріуса (за період з дати відкриття виконавчого провадження 8 вересня 2009 року по 31 вересня 2010 року); сатисфакції (ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод): 10 300 000 грн. - грошових коштів, не отриманих банком у зв'язку з невиконанням Департаментом виконавчого напису нотаріуса; 1 577 200 грн. - витрати у зв'язку з інфляцією внаслідок невиконання Департаментом виконавчого напису нотаріуса (за період з дати відкриття виконавчого провадження 8 вересня 2010 року по 31 вересня 2010 року); всього - 23 154 400 грн.

Однак, місцевим господарським судом встановлено, що в судовому порядку дії Департаменту у виконавчих провадженнях №№ 15199390, 14641805 не оскаржувались.

Стосовно виконання рішення господарського суду міста Києва від 11 травня 2010 року у справі № 13/73 та наказу господарського суду міста Києва № 13/73 господарським судом міста Києва встановлено, що на час розгляду даної справи рішення суду не виконане.

За вказаної обставини позивач нарахував і просить зобов'язати відповідача включити до проміжного ліквідаційного балансу 8 661 467, 01 грн. не отриманих банком у зв'язку з невиконанням Департаментом рішення суду; сатисфакції (ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод): 8 661 467, 01 грн. - грошових коштів, не отриманих банком у зв'язку з невиконанням Департаментом рішення суду; всього -17 322 934, 02 грн.

Порядок оскарження дій державного виконавця при виконанні ним виконавчого документу виданого не судом регулюється ст. 181 КАС України, а порядок оскарження дій державного виконавця при виконанні ним виконавчого документу господарського суду регулюється ст. 212 2 ГПК України.

Судами встановлено, що позивач не скористався своїм правом на оскарження бездіяльності державного виконавця в судовому порядку при виявлених ним недоліках при виконанні наказу господарського суду міста Києва № 33/73.

Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Частиною 9 п. "б" ст. 87 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема - відшкодування збитків, заподіяних громадянам.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Стаття 56 Конституції України встановлює, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Виконання судових рішень здійснюється Державною казначейською службою України відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок виконання рішень).

Суму збитків, яку ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" просить включити до ліквідаційного балансу відповідача банк обґрунтовує умовним припущенням про неможливість виконання виконавчих документів.

Згідно приписів ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позивач не довів неможливості одержання ним у виконання виконавчих написів коштів за умови належної реалізації ним прав стягувача як сторони виконавчого провадження.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Місцевий господарський суд в обґрунтування рішення зазначив, що пред'являючи вимогу про стягнення збитків, позивач не врахував тієї обставини, що наявність теоретичного обґрунтування можливості невиконання виконавчих документів виконавчою службою ще не є підставою для їх стягнення. Крім того вказав, що позивачем не надано рішень судів про стягнення спірних сум з Державного бюджету і акумулювання таких сум в подальшому Державним казначейством України. Згідно приписів ст. 1173 ЦК України суб'єктом відшкодування завданої шкоди є держава, Автономна республіка Крим та орган місцевого самоврядування. На підставі приписів вказаної норми місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відшкодування збитків за рахунок Державного казначейства України і зобов'язання Державного казначейства України включити до проміжного ліквідаційного балансу вимоги банку у розмірі 207 305 651, 42 грн. є незаконним, оскільки шкода відшкодовується за рахунок державного бюджету, бюджету Автономної республіки Крим, бюджетів органів місцевого самоврядування.

Враховуючі вказані вище приписи норм законодавства України колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що включення ліквідаційною комісією до ліквідаційного балансу юридичної особи якою є Державне казначейство України, вимог банку є безпідставним.

Згідно п. 41 Порядку виконання рішень казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування, зокрема, шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Відповідно до п. 42 Порядку виконання рішень у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з п. 41 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у п. 7 цього Порядку, до органу казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.

Враховуючи наведене суд апеляційної інстанції, дійшов висновку що виконання Державним казначейством України функції безспірного списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду не є підставою для стягнення з Державного казначейства України шкоди, заподіяної іншим державним органом і відзначив, що сума збитків, яку просить включити до ліквідаційного балансу позивач, обґрунтовується умовним припущенням про неможливість виконання виконавчих документів.

Згідно приписів ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

Позивач в обґрунтування позову послався на ст. 112 ЦК України та зазначив, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії.

Оскільки місцевим господарським судом встановлено, що позивачем не подано жодного належного або допустимого доказу на підтвердження відповідальності Державного казначейства України за неодержане банком в ході виконавчих проваджень, колегія суддів дійшла висновку про те, що судові рішення прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 9 листопада 2011 року та рішення господарського суду міста Києва від 28 вересня 2011 року у справі № 13/310 залишити без змін.

Головуючий А. Заріцька

Судді П. Міщенко

В. Поліщук