Постанова

від 14.08.2012 по справі 5016/2325/2011(4/97)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2012 р.Справа № 5016/2325/2011(4/97) Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.,

суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

(Згідно із розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 610 від 13.08.2012 року, у складі колегії суддів М.С. Петрова, М.В. Михайлова, Г.П. Разюк, суддю М.В. Михайлова замінено суддею С.І. Колоколовим)

при секретарі судового засідання: Белянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк": Красюк О.О., довіреність № 8597 від 20.07.2012 р.

від товариства з обмеженою відповідальністю „Вимпел": Цюпа В.П., довіреність від 01.08.2009 р.

від приватного підприємства „ВЕСТ-СВ": не з'явився, про час і місце судового засідання належним чином повідомлений

розглянувши апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Вимпел" та приватного підприємства „ВЕСТ-СВ"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 09.07.2012 р.

по справі № 5016/2325/2011(4/97)

за позовом публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

до: 1) товариства з обмеженою відповідальністю „Вимпел",

2) приватного підприємства „ВЕСТ-СВ"

про визнання недійсним договору

В С Т А Н О В И В :

12.07.11 р. публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі по тексту ПАТ «АК ПІБ») звернулося до господарського суду Миколаївської області із позовом до ТОВ «Вимпел», ПП «ВЕСТ-СВ»про визнання договору купівлі-продажу № 29 від 30.12.2010 р., укладеного між відповідачами, недійсним в частині продажу: кіоску металевого за адресою: вул. Комсомольська, територія ринку "Україна", зупиночного комплексу з вбудованим торгівельним кіоском за адресою: пр. Жовтневий, поблизу ринку "Фенікс", кіоску металевого за адресою: вул. Свиридова ріг вул. Херсонське Шосе, кіоску металевого за адресою: вул. Нагорна ріг вул. Космонавтів, зупиночного комплексу з вбудованим торгівельним кіоском за адресою: пр. Жовтневий ріг вул. Космонавтів.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що в порушення кредитного договору та договору застави, відповідач-1 продав заставлене майно без згоди позивача.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 09.07.12 р. (суддя Дубова Т.М.) позов ПАТ «АК ПІБ» задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу № 29 від 30.12.2010 р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Вимпел" м. Миколаїв та приватним підприємством "Вест - Св" м. Миколаїв в частині продажу:

кіоску металевого за адресою: вул. Комсомольська, територія ринку "Україна", зупиночного комплексу з вбудованим торгівельним кіоском за адресою: пр. Жовтневий, поблизу ринку "Фенікс", кіоску металевого за адресою: вул. Свиридова ріг вул. Херсонське Шосе, кіоску металевого за адресою: вул. Нагорна ріг вул. Космонавтів, зупиночного комплексу з вбудованим торгівельним кіоском за адресою: пр. Жовтневий ріг вул. Космонавтів. Крім того, з кожного з відповідачів на користь позивача стягнуто по 42,5 грн. державного мита та по 118 грн. витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу.

До вказаного висновку господарський суд 1 інстанції дійшов з огляду на те, що сторони спірного договору при його укладанні порушили вимоги ст.586 ЦК України, ст.17 Закону України «Про заставу»тобто продали без згоди позивача-заставодержателя 5 кіосків, які знаходилися у заставі в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №689-04/08 від 27.08.08 р. та всіх додаткових угод до нього, що у відповідності із ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України є підставою для визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ «Вимпел»звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення суду та відмовити у задоволенні позову ПАТ «АК ПІБ», оскільки воно не відповідає фактичним обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «Вимпел»посилається на те, що місцевий господарський суд дійшов безпідставного висновку про те, що за спірним договором купівлі-продажу продано заставлене майно, оскільки заставлене майно неможливо ідентифікувати із заставленим майном, так як в договорі застави не зазначено в якому населеному пункті знаходиться заставлене майно. Заставлено майно -кіоски ТОВ «Вимпел»демонтувало і зберігало в іншому місці, а на місце старих кіосків були встановлені нові, які в подальшому і були продані за спірним договором купівлі-продажу, так як в заставі не знаходилися.

Крім того, ТОВ «Вимпел»зазначає на те, що навіть якщо ПАТ «АК ПІБ»вважає, що за спірним договором продано заставлене майно, то у такому випадку відповідно із п.2 ч.2 ст. 592 ЦК України передбачено інші наслідки порушення заставодавцем правил про розпорядження пре6дметом застави, а саме -пред'явлення вимоги про дострокове виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

ПП «ВЕСТ-СВ»також не погодилося із рішенням господарського суду Миколаївської області та звернулося із апеляційною скаргою, в який просить скасувати вказане рішення суду та відмовити у позові ПАТ «АК ПІБ», оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому ПП «ВЕСТ-СВ»в апеляційній скарзі на підтвердження своїх вимог навело ті ж самі доводи що й ТОВ «Вимпел».

Представник ПП «ВЕСТ-СВ»в судове засідання не з'явився, хоча останній був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, про причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду апеляційних скарг не заявляв, тобто без поважних причин не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, тому апеляційні скарги розглянуті за відсутністю представника ПП «ВЕСТ-СВ».

ПАТ «АК ПІБ»у відзиві на апеляційні скарги просило залишити їх без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 09.07.12 р. -без змін, вважаючи його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника ПАТ „АК ПІБ" та представника ТОВ „Вимпел", перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

27.08.2008 р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 689-04/08, відповідно до якого, позивач зобов'язувався надати відповідачу-1 кредит, шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 1 000 000, 00 грн. (ліміт кредитної лінії), на умовах, встановлених договором, а відповідач-1 зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором.

Згідно п. 2.1. ліміт кредитної лінії зменшувався за наступним графіком: з 01 серпня 2009 року ліміт встановлюється в сумі 500 000,00 грн., з 26 серпня 2009 року ліміт встановлюється в сумі 0,00 грн.

28.12.10 р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір про внесення змін № 167-04/10 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 689-04/08, яким змінено пункти 2.1, 2.2 та встановлено кінцевий строк повернення кредиту -31 липня 2011р., а ліміт кредитної лінії в сумі 445 000 грн.

Відповідно до п. 4.2.4. відповідач-1 зобов'язувався до повного повернення кредиту та/або сплати процентів за надання кредиту та/або сплати плати за кредит, та/або сплати процентів за неправомірне користування кредитом, та/або сплати неустойки не обтяжувати правами третіх осіб майно та/або майнові права відповідача-1, передані в якості забезпечення виконання зобов'язання останнього за цим договором .

Станом на час розгляду справи заборгованість відповідача-1 за кредитним договором № 689-04/08 та договором про внесення змін № 167-04/10 складала 315000,00 грн. -основного боргу, 13779,46 грн. - боргу по процентам, 22,94 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів, 16113,56 грн. - пені за несвоєчасну сплату кредиту, 6615,00 грн. -інфляції по кредиту за період квітень-травень 2011 р., 2358,07 грн. - 3 % річних по кредиту за період з 01.04.11р. по 05.07.11р., 3,35 грн. - 3 % річних по процентах за період з 01.07.11р. по 05.07.11р., що підтверджується рішенням господарського суду Миколаївської області по справі № 5016/2247/2011(4/92), довідкою установи банку та виписками з рахунків.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 689-04/08 від 27.08.08 р. та всіх додаткових угод до нього, 27.08.2008р. між позивачем та відповідачем-1 був укладений договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 2801(зі змінами внесеними договором про внесення змін до договору застави від 28.12.2010 року реєстровий № 2584), відповідно до якого, позивачу було передано в заставу майно відповідача, а саме:

- металевий каркас зупинкового павільону з металевим кіоском, розташований за адресою: м. Миколаїв, пр. Жовтневий (неподалеку від ринку "Фенікс"),

- металевий каркас зупинкового павільону з металевим кіоском, розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів ріг пр. Жовтневий (неподалеку від ринку "Южний"),

- металевий (алюмінієвий типу "Бровар") торгівельний кіоск, розташований за адресою: м. Миколаїв, територія ринку "Україна" (перехрестя вул. Комсомольська та пр. Леніна),

- металевий кіоск, розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Нагорна кут вул. Космонавтів,

- металевий кіоск розташований за адресою: м. Миколаїв вул. Свиридова кут Херсонського шосе,

- металевий кіоск розташований за адресою: м. Миколаїв вул. Південна (неподалеку від житлового будинку № 39 по вул. Південна).

Згідно із п.6 договору застави, право власності на торгівельні кіоски в кількості 6

одиниць підтверджувалися балансовою довідкою № 27/08/08 від 27.08.2008 р.

В п. 4.1.2. цього договору відповідач-1 (заставодавець) зобов'язався не відчужувати майно у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов'язаннями з боку третіх осіб (зокрема не передавати його в оренду та не заставляти) без отримання попередньої письмової згоди на це від позивача (заставодержателя).

Крім того, у пункті 4.1.6 договору сторони встановили, що без попереднього погодження із заставодержателем заставодавець не може змінювати місця зберігання майна.

В зв'язку з укладанням договору застави, на вказані кіоски було зареєстровано обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №20457409 від 27.08.2008 р. (реєстраційний номер обтяження 7805737; контрольна сума 8Б6504Е77Е) та внесено відомості про обмеження відчуження "за погодженням з обтяжувачем".

Згідно із ч.2 ст. 586 ЦК України та ст.17 Закону України "Про заставу", заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Незважаючи на вищенаведені вимоги закону, 30.12.2010 р. між відповідачами, без згоди позивача, було укладено договір купівлі-продажу № 29, за яким відповідач-1 продав відповідачу-2 п'ять кіосків, у тому числі:

- кіоск металевий за адресою вул. Комсомольська територія ринку "Україна",

- зупиночний комплекс з вбудованим торгівельним кіоском за адресою: пр. Жовтневий поблизу ринку "Фенікс",

- кіоск металевий за адресою вул. Свиридова ріг вул. Херсонське шосе,

- кіоск металевий за адресою вул. Нагорна ріг вул. Космонавтів,

- зупиночний комплекс з вбудованим торгівельним кіоском за адресою пр. Жовтневий ріг вул. Космонавтів.

Про укладення цього договору позивачу стало відомо лише при перевірці наявності заставленого майна 01 березня 2011 року, про що представниками позивача було складено відповідний акт.

24.05.11 р. та 20.06.11 р. відповідачу-1 були направлені вимоги за № 26-13/154 та № 06 13/181 про заміну проданого без згоди позивача заставного майна. Проте, відповідач-1 вимоги позивача не виконав.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Враховуючи те, що при укладанні спірного договору купівлі продажу № 29 від 30.12.10 було порушено норми, передбачені ст. 586 ЦК України та ст.17 Закону України "Про заставу" та умови п.4.1.2. договору застави, а саме відповідач-1 продав заставлене майно без отримання попередньої письмової згоди на це від позивача, а відповідач-2 придбав його, не зважаючи на наявність обтяження, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ПАТ «АК ПІБ»та визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним.

Судова колегія не приймає до уваги доводи скаржників про те, що заставлене майно за його описом в договорі застави неможливо ідентифікувати, оскільки це спростовується рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.04.12 р. та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.05.12 р. по справі №5016/219/2012 (12/6) т.2 а.с.13-17, якими встановлено зворотне, тобто можливість ідентифікації заставленого майна.

Доводи скаржників про те, що було продано не заставне майно спростовується довідками керівника та головного бухгалтера відповідача-1 № 27/08/08 від 27.08.2008 р., №15/12/10 від 15.12.2010 р., від 28.12.2010 р. та актом перевірки наявності та стану майна від 15.12.2010 р.

Крім того, слід зазначити, що згідно із довідкою від 15.12.10 р. керівника та головного бухгалтера відповідача 1 (т.2 а.с. 31) заставне майно знаходиться за адресами, які вказані в договорі застави, в той же час в матеріалах справи знаходиться акт передачі виконаних робіт по демонтажу та прийняттю на зберігання нібито заставного майна (4 кіосків), який датований 09.04.2010 р. Вказаним актом демонтажу та прийняття на зберігання відповідачі намагаються довести, що заставне майно було демонтовано і на його місце було встановлено інше майно, яке й було продано. Однак, вказані доводи скаржників з врахуванням довідки відповідача 1 від 15.12.10 р. є сумнівними і правомірно не прийняті до уваги судом 1 інстанції. Судова колегія вважає, що ці доводи відповідача 1 є спробою уникнути втрати заставленого майна.

Не заслуговують на увагу й доводи скаржників про те, що відповідно із п.2 ч.2 ст. 592 ЦК України позивач не може вимагати визнання недійсним договору купівлі-продажу заставленого майна, оскільки вказана стаття передбачає дострокове виконання зобов'язання, забезпеченого заставою і не містить заборони щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу заставного майна.

За вищенаведених обставин апеляційні скарги відповідачів підлягають залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 09.07.12 р. -без змін.

Згідно із ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору при подачі апеляційних скарг покладаються на скаржників.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Вимпел" та

приватного підприємства „ВЕСТ-СВ" залишити без задоволення, рішення господарського суду Миколаївської області від 09.07.12 р. -без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 15.08.2012 р.

Головуючий суддя Петров М.С.

Суддя Разюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.