Постанова

від 14.08.2012 по справі 16/17-4323-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2012 р.Справа № 16/17-4323-2011 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.

при секретарі судового засідання Мікула К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Булгаров О.О., за довіреністю від 16.05.2012р.

Морозов О.Л. (Директор)

від відповідача-1: Моісєєв Д.А., за довіреністю №91 від 26.12.2011р.

від відповідача-2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт"

на рішення господарського суду Одеської області від 02 липня 2012 року

у справі №16/17-4323-2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Віс Майстер"

до відповідачів: 1. Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Риалбудсервис"

про стягнення 178647,60 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Віс Майстер" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про солідарне стягнення з Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Риалбудсервис" 178647,60 грн. заборгованості за договором підряду №22/07/08/52 від 22.07.2008р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02 липня 2012 року у справі №16/17-4323-2011, (суддя Желєзна С.П.) позов ТОВ „Віс Майстер" задоволено в повному обсязі: з ДП „Іллічівський морський торговельний порт" та ТОВ „Риалбудсервис" на користь позивача солідарно стягнуто 178647,60 грн. заборгованості за договором підряду №22/07/08/52 від 22.07.2008р., 1786,47 грн. державного мита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність непогашеної заборгованості ТОВ „Риалбудсервис" перед ТОВ „Віс Майстер" в сумі 178 647,60 грн. в порушення прийнятих на себе за договором підряду № 22/07/08/52 від 22.06.2008р. грошових зобов'язань, оскільки ТОВ „Риалбудсервис" не здійснило оплати вартості виконаних позивачем будівельних робіт на суму 178 647,60 грн. протягом п'яти днів з моменту виставлення позивачем відповідного рахунку, окрім того, в матеріалах справи відсутні належним чином оформлені зауваження до виконаних позивачем робіт та відповідності їх вартості погодженому у встановлену порядку кошторису. Окрім того, замовником будівництва за договором підряду № 22/07/08/52 від 22.06.2008р. виступало ТОВ „Риалбудсервис", яке діяло від власного імені та від імені ДП „Іллічівський морський торговельний порт" на підставі договору про спільну діяльність №400-0 від 15.08.2006р. (в редакції від 25.04.2007р.), вказаний договір підряду відповідає меті спільної діяльності відповідачів по справі, його було укладено відповідачем, який володів необхідними повноваженнями на ведення спільних справ учасників спільної діяльності, зокрема на укладення такого роду договорів, таким чином, господарський суд дійшов висновку, що зобов'язання замовника за договором підряду № 22/07/08/52 від 22.06.2008р. є такими, що виникли із спільної діяльності відповідачів згідно з договором про спільну діяльність № 400-0 від 15.08.2006р. (в редакції від 25.04.2007р.). Приймаючи до уваги, що отримання прибутку та порядок його розподілу передбачені умовами договору про спільну діяльність № 400-0 від 15.08.2006р. (в редакції від 25.04.2007р.), що наділяє даний договір та діяльність, що випливає з його умов ознакою підприємницької, а також враховуючи, що зобов'язання з оплати спірної заборгованості на користь позивача виникло із спільної діяльності ТОВ „Риалбудсервис" та ДП „Іллічівський морський торговельний порт", господарський суд дійшов висновку, що за заявленими ТОВ „Віс Майстер" позовними вимогами про стягнення заборгованості в сумі 178 647,60 грн. за будівельні роботи, виконані за договором підряду № 22/07/08/52 від 22.06.2008р., відповідачі мають відповідати солідарно.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач-1 (ДП „Іллічівський морський торговельний порт") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ „Віс Майстер" у повному обсязі. При цьому позивач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з невірним застосуванням норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Представник скаржника у судових засіданнях підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача (ТОВ „Віс Майстер") у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційною скаргою ДП „Іллічівський морський торговельний порт", просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Представник відповідача-2 (ТОВ „Риалбудсервис") в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений господарським судом апеляційної інстанції належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення від 26.07.2012р. Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ТОВ „Віс Майстер" за відсутністю представника відповідача-2 у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників позивача та відповідача-1, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача-1, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та перевірено під час апеляційного перегляду справи, 25.04.2007р. між ДП „Іллічівський морський торговельний порт" (Порт) та ТОВ „Риалбудсервис" (Підприємство) як учасниками спільної діяльності було вирішено викласти в новій редакції укладений між ними договір про спільну діяльність (договір простого товариства) від 15.08.2006р. №400-0, за умовами якого (договору в редакції від 25.04.2007р.) учасники за цим договором з метою отримання прибутку зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для задоволення потреб в поточному та капітальному ремонті основних фондів Порту та третіх осіб, в будівництві житлових та промислових об'єктів, споживчих товарах, промисловій продукції. Учасники визначили такі шляхи досягнення мети договору: об'єднання вкладів учасників з урахуванням правового режиму державного майна, що належить Порту на праві господарського відання; здійснення таких видів діяльності: проведення нового будівництва, капітального та поточного ремонту; проведення реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд; виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт; модернізації будівельної інфраструктури Порту; виробництва споживчих товарів та промислової продукції. Вказані види діяльності здійснюються шляхом залучення інвестицій в спільну діяльність, оптимального розподілу зобов'язань учасників щодо здійснення спільної діяльності. Співвідношення часток учасників в спільній діяльності за договором складає: Порт -50%; Підприємство -50%.

Приписами п.п. 4.1 -4.3, 4.5, 4.9 договору про спільну діяльність №400-0 від 15.08.2006р. (в редакції від 25.04.2007р.) встановлено, що ведення спільних справ учасників на весь термін дії договору доручається Підприємству. У відносинах із третіми особами Підприємство має право укладати угоди та здійснювати інші дії від імені обох Учасників на підставі довіреності, виданої Портом. Довіреність видається на весь строк дії цього договору. За домовленістю учасників, у випадку необхідності Порт видає додаткову довіреність або замінює попереднью. При здійсненні учасниками дій у рамках даного договору щодо яких цим договором не встановлена необхідність додаткового узгодження з іншим учасником, згодою іншого учасника вважається даний договір. Підприємство є уповноваженим представником Порту при здійсненні спільної діяльності за цим договором, виконує всі необхідні дії для спільної діяльності за цим договором, виконує всі необхідні дії для досягнення мети договору та відповідно до умов цього договору. Підприємство на умовах цього договору має право залучати для виконання будівельних робіт за цим договором третіх осіб. Підприємство зобов'язано самостійно укладати угоди (договори, контракти) з контрагентами, спрямовані на реалізацію мети договору, а також самостійно узгоджувати з третіми особами (клієнтами і контрагентами) всі істотні умови таких договорів/контрактів.

На виконання завдань, передбачених умовами договору про спільну діяльність № 400-0 від 15.08.2006р. (в редакції від 25.04.2007р.), між ТОВ „Риалбудсервис", яке діяло від власного імені та від імені ДП „Іллічівський морський торговельний порт", (Замовник) та ТОВ „Віс Майстер" (Виконавець) було укладено договір підряду №22/07/08/52 від 22.07.2008р., за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання в порядку та в строки, обумовлені даним договором, виконати наступні роботи: здійснити оздоблювальні роботи щодо прохідної № 1 ІМТП (надалі -роботи). Роботи проводяться Виконавцем у м. Іллічівськ, прохідна №1 ІТМП (надалі - місце проведення робіт).

За п. 2-4 договору підряду №22/07/08/52 від 22.07.2008р. виконавець зобов'язується якісно здійснити доручені роботи у відповідності до проектно-кошторисної та іншої технічної документації із дотриманням норм та правил, а також передати Замовнику повністю завершену роботу. Роботи здійснюються в строк 60 календарних днів з дати підписання договору. Загальна ціна договору складає 600000 грн. з урахуванням ПДВ. Вартість робіт визначається на підставі динамічного кошторису, який є невід'ємною частиною даного договору (локальний кошторис на „Оздоблювальні роботи, прохідна № 1 ІМТП").

Відповідно до п.5 договору підряду № 22/07/08/52 від 22.06.2008р. здавання-приймання виконаних робіт оформлюється відповідним актом смачи-приймання. Момент виконання робіт визначається датою підписання акту. Виконавець зобов'язується в письмовій формі повідомити Замовника про завершення робіт на кожному етапі. Замовник протягом трьох днів після повідомлення Виконавця про завершення робіт за умови відсутності претензій до виконаних робіт зобов'язується прийняти виконані роботи та підписати акт приймання виконаних робіт за формою КБ-2в і довідку за формою КБ-3, які набувають статусу невід'ємних частин договору. Довідка за формою КБ-3 є підставою для здійснення остаточних розрахунків за завершений етап робіт.

Пунктом 6 договору підряду № 22/07/08/52 від 22.06.2008р. передбачено порядок оплати Замовником виконаних будівельних робіт: перед початком виконання робіт Замовник сплачує Виконавцю аванс в розмірі 30% від ціни робіт, виконання яких передбачено відповідним договором; після підписання сторонами акту здавання-приймання робіт, Замовник здійснює кінцевий розрахунок з Виконавцем за виконані роботи протягом п'яти банківських днів з моменту пред'явлення Виконавцем відповідного рахунку.

На виконання договору підряду № 22/07/08/52 від 22.06.2008р., ТОВ „Віс Майстер" виконувало роботи у вересні 2008р., що підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт та актом прийому-передачі виконаних робіт №25/2 на суму 178647,60 грн. (т.1 а.с. 15-21).

30.09.2008р. з метою отримання плати за виконані згідно умов договору підряду №22/07/08/52 від 22.06.2008р. будівельні роботи позивачем було виставлено ТОВ „Риалбудсервис" до сплати рахунок-фактуру №89, на підтвердження доказів надсилання даного документу на адресу вказаного відповідача в матеріалах справи наявний опис вкладення до цінного листа, надісланого 03.11.2008р. на адресу ТОВ „Риалбудсервис", із відповідним календарним штемпелем установи поштового зв'язку.

В свою чергу, відповідачами виконані роботи за договором не оплачені, що зумовило звернення ТОВ „Віс Майстер" до суду з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 1130, 1132 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників. За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Згідно зі ст. 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Статтею 1135 ЦК України передбачено, що під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства. У разі спільного ведення справ для вчинення кожного правочину потрібна згода всіх учасників. У відносинах із третіми особами повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками, або договором простого товариства.

За ст.ст. 843, 844 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ст.875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Частиною 4 ст.879 ЦК України встановлено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

В силу положень ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами. Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, ТОВ „Риалбудсервис" як замовником у спірних правовідносинах було прийнято будівельні роботи, виконані ТОВ „Віс Майстер" на виконання договору підряду №22/07/08/52 від 22.06.2008р., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт №25/2 за вересень 2008р., скріпленим підписами представників сторін та відповідними печатками.

Щодо заперечення скаржником належного оформлення факту прийняття виконаних позивачем згідно із умовами договору підряду №22/07/08/52 від 22.06.2008р. будівельних робіт, оскільки акт приймання виконаних підрядних робіт № 25/2 за вересень 2008р. від імені ТОВ „Риалбудсервис" було підписано особою без відповідного обсягу повноважень, з посиланням при цьому на звільнення Бокова І.О. з посади директора ТОВ „Риалбудсервис" на час складання вищезазначеного акту здавання-приймання виконаних робіт, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1,3 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Частинами 1,3 статті 244 ЦК України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Статтею 246 ЦК України визначено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Як встановлено статтею 247 ЦК України, строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

Відповідно до ст. 248 ЦК України, представництво за довіреністю припиняється у разі: 1) закінчення строку довіреності; 2) скасування довіреності особою, яка її видала; 3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; 4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність; 5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність; 6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності, 7) смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

Довіреністю №45 від 07.07.2008р., виданою ДП „Іллічівський морський торговельний порт", яке виступає як учасник договору про спільну діяльність №400-0 від 15.08.2006р., уповноважено іншого учасника договору -ТОВ „Риалбудсервіс" в особі директора Бокова Ігоря Олександровича, здійснювати оперативне керівництво спільною діяльністю згідно вищевказаного договору та додаткових угод до нього (т.1 а.с.135).

Зазначеною довіреністю ТОВ „Риалбудсервіс" надається право представляти інтереси учасників спільної діяльності, зокрема, в установах, підприємствах, організаціях усіх форм власності, з усіх питань, пов'язаних із здійсненням оперативного керівництва спільної діяльності та підписувати усі необхідні для здійснення цих повноважень документи. Вказану довіреність видано на три роки, без права передоручення, зі строком дії до 07.07.2011р.

29.08.2008р. рішенням загальних зборів учасників ТОВ „Риалбудсервіс" був звільнений з посади директора Боков І.О., що підтверджується протоколом №15 від 29.08.2008р. (т.1 а.с. 85-87).

З огляду на вищевикладене апеляційний господарський суд визнає той факт, що довідка та акт виконаних робіт за вересень 2008 року підписані не уповноваженою особою.

Водночас, Одеський апеляційний господарський суд зауважує, що матеріали справи містять інші докази щодо факту прийняття виконаних робіт, а саме: підписану уповноваженими особами з обох сторін мирову угоду, затверджену ухвалою господарського суду Одеської області від 04.03.2011р. по справі №15/04-10-100 (т.1 а.с.46-52), пунктом 4.7 якої визначено ,що після виконання позивачем (портом) зобов'язань, передбачених п.п.4.3-4.6 зазначеної мирової угоди, сторони зобов'язуються за рахунок коштів спільної діяльності, що обліковуються на поточному рахунку спільної діяльності, розрахуватись по обов'язковим бюджетним платежам та сплатити вартість виконаних робіт (наданих послуг) установам та підприємствам (кредиторам), зокрема, Товариству з обмеженою відповідальністю „Віс Майстер" -1 852 440,00 грн."

Таким чином, в даному випадку умови мирової угоди стосуються предмету даного спору, тому приймаються колегією суддів у якості доказу заборгованості відповідачів по даній справі.

Більш того, в матеріалах справи відсутні заперечення ТОВ „Риалбудсервіс" стосовно вартості, обсягу та взагалі факту прийняття виконаних робіт за вересень 2008 року.

Таким чином, підписанням ДП „ІМТП" та ТОВ „Риалбудсервіс" вказаної мирової угоди відповідачами визнано борг перед позивачем, серед складових якого значиться борг за виконані роботи у вересні 2008 року за договором підряду №22/07/08/52 від 22.07.2008р., який є предметом розгляду даної справи, а отже, схвалено дії Бокова І.О. по підписанню довідки про вартість виконаних робіт та акту приймання виконаних робіт за вересень 2008 року.

Одеський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що отримання прибутку та порядок його розподілу передбачені умовами договору про спільну діяльність №400-0 від 15.08.2006р. (в редакції від 25.04.2007р.), що наділяє даний договір та діяльність, що випливає з його умов ознакою підприємницької, а також враховуючи, що зобов'язання з оплати спірної заборгованості на користь позивача виникло із спільної діяльності ТОВ „Риалбудсервис" та ДП „Іллічівський морський торговельний порт", за позовні вимоги ТОВ „Віс Майстер" про стягнення заборгованості в сумі 178647,60 грн. за будівельні роботи, виконані за договором підряду №22/07/08/52 від 22.06.2008р., відповідачі мають відповідати солідарно.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відхилення доводів ДП „Іллічівський морський торговельний порт" щодо пропуску позивачем встановленого строку позовної давності для звернення до суду із даними позовними вимогами, з огляду на таке.

Відповідно до положень ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Судова колегія зазначає, що скаржником ДП „ІМТП" невірно розтлумачено правову позицію Листа ВГСУ від 07.04.2008 р. №01-8/211 „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", акцентовано увагу на деяких словах без урахування значення цих слів в реченні, що є неприпустимим при судовому розгляді спору.

Пунктом 23 зазначеного Листа визначено, що такими діями (дії, що свідчить про визнання нею свого боргу) можуть бути будь-які дії боржника, які свідчать, що боржник визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора. Зокрема , до дій, які свідчать про визнання боргу, можуть відноситися: повне або часткове визнання претензії, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання. При цьому в тих випадках, коли передбачалось виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник здійснив дії, які свідчать про визнання лише частини (періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для перерви перебігу строку позовної давності по іншим частинам (платежам). Господарський суд в кожному конкретному випадку повинен дослідити обставини, які свідчать про визнання боргу. Якщо факт визнання боргу встановлений, давність переривається в день такого визнання.

Апеляційний суд зауважує, що зазначеною позицією не встановлено вичерпного переліку дій, які свідчать про визнання боргу, і взагалі зазначений Лист ВГСУ являється підзаконним нормативним актом та має рекомендований характер, а не імперативний. Відповідно до ст.4 ГПК України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким чином, дослідивши обставини справи, та перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду, апеляційний суд погоджується з тим, що мирова угода, в якій відповідачі визнають борг перед ТОВ „Віс Майстер" в рамках договору №400-0 від 15.08.2006р. в редакції від 25.04.2007р. на загальну суму 1 852 440,00 грн., створює для нього права, та є доказом обов'язку оплати боргу, а отже є дією боржників, яка свідчить, що боржники визнали себе зобов'язаними особами по відношенню до кредитора, що тягне за собою переривання строку позовної давності.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 02 липня 2012 року у справі №16/17-4323-2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 16 серпня 2012 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов М.В. Михайлов А.І. Ярош