Постанова

від 16.08.2012 по справі 2а-4888/09

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2012 р. Справа № 14661/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суду в складі колегії:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Яворського І.О., Нос С.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.12.2009р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

13.01.2009 року позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області про поновлення строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів та зобов'язання відповідача нарахувати на його користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за період 2006 - 2007 років та 9 місяців 2008 року в сумі 3600 грн.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.12.2009р. позовні вимоги задоволено частково, зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області провести нарахування підвищення пенсії на користь ОСОБА_1 як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до положень ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області оскаржило його в апеляційному порядку вважає постанову суду прийнятою з порушенням норм матеріального права.

Просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відповідності до ч.8 ст. 183-2, п.1 ч.1 ст. 197 КАС України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що останній має право на підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 було визнано неконституційними окремі положення Законів України про Державний бюджет України на 2007-2008 роки, якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних доплат, а саме зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тобто рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 мають перспективну дію та преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, є остаточними і не можуть бути оскаржені.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо перерахунку та виплати на користь позивачки невиплаченого підвищення до пенсії з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року, оскільки ч.2 ст.152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

У відповідності до ч.2 ст.99 КАС України в редакції, що діяла з 01.09.2005 року, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції не враховано ту обставину, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки звернувся з позовом лише 13.01.2009 року.

Посилання суду на застосування до спірних правовідносин ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на думку колегії суддів є необгрунтованим. Так, оскільки Закон України «Про загальнобов»язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року прийнятий пізніше ніж Закон України «Про пенсійне забезпечення», то він має пріорітет над останнім, а тому у вказаних правовідносинах застосовуються положення ст.46 Закон України «Про загальнобов»язкове державне пенсійне страхування», за яким пенсія виплачується за минулий час лише нарахована.

Колегія суддів зазначає, що оскільки стосовно не нарахованих пенсій ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, то під час вирішення спорів, які виникають із вказаних правовідносин слід застосовувати річний строк звернення до суду.

Тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування строку звернення до суду, визначеного ст.99 КАС України, оскільки такий позивачкою пропущено без поважних причин та про відмову в задоволенні позову в частині виплати позивачці підвищення до пенсії за 2007 рік та задоволення позовних вимог позивачки в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни за 2008 рік за період з 22.05.2008 року по 30.09.2008 року - відповідно до зявлених вимог.

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов»язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачці здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області, обов'язок щодо нарахування і виплати спірного підвищення до пенсії правильно покладено на відповідача у справі.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачці у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів вважає, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування ним обставин, які мають значення для справи та невідповідність його висновків дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою позовні вимоги слід задовольнити частково.

Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, ч.1 ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області задоволити частково, скасувати постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.12.2009р. по справі № 2а-4888/09 та прийняти нову.

Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», за період з 22.05.2008 року по 30.09.2008 року з врахуванням ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п"ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: І.О.Яворський

С.П.Нос