Постанова

від 17.08.2012 по справі 5004/1988/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2012 р. Справа № 5004/1988/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Яковлєв Д.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Філатова О.П. (довівреність №95 від 09.04.2012р.);

від відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відповідача-Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Ліс Сервіс»на рішення господарського суду Волинської області від 06.12.2011р. у справі №5004/1988/11,

за позовом Холдингової компанії «Авто КрАЗ»у формі Відкритого

акціонерного товариства м.Кременчук Полтавської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Ліс Сервіс»

с.Павлівка Іваничівського району Волинської області

про стягнення 1 337 260 грн. 67 коп. збитків ,-

Судом роз'яснено представнику Позивача права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Волинської області від 06.12.2011р. у справі №5004/1988/ 11 (суддя Слободян П.Р.) задоволено позовні вимоги Холдингової компанії «Авто КрАЗ»у формі Відкритого акціонерного товариства до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Ліс Сервіс»про стягнення 1 337 260 грн. 67 коп. збитків.

Відповідно до рішення, з ТзОВ «Волинь Ліс Сервіс»(надалі в тексті - Товариство) на користь Холдингової компанії «Авто КрАЗ»у формі Відкритого акціонерного товариства (надалі в тексті - Холдингова компанія) підлягає стягненню 1 337 260 грн. 67 коп. та 13 608 грн. 60 коп. судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що незважаючи на заборону, Відповідач здійснював експлуатацію виставкових автомобілів, чим завдав Позивачеві матеріальних збитків; на законну вимогу останнього автомобілі не повернув. Згідно висновків експертного автотоварознавчого дослідження колісних транспортних засобів, проведених на підставі постанови від 02.06.2011р. старшого слідчого СВ «ОЗ»СУ УМВС України у Волинській області, висновки: №054/1250 від 04.07. 2011р., №054/1251 від 04.07.2011р., №054/1252 від 04.07.2011р., №054/1253 від 04.07.2011р., № 054/1254 від 04.07.2011р, №054/1255 від 04.07.2011р., загальна сума завданих Позивачеві збитків, становить 1 337 260 грн. 67коп. Суд першої інстанції зазначив, що розмір збитків завданих Позивачу доведений останнім, підтверджений матеріалами справи, розрахунок підставний і заявлена сума підлягає до стягнення з Відповідача, оскільки в силу ст.193 ГК України - зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.(т.2, арк.справи 136-139).

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Волинь Ліс Сервіс»подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 06.12. 2011р. скасувати і прийняти рішення про відмову в позові. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінки самій угоді №1033 ТД від 15.11.2010р., хоча в судовому засіданні представник Відповідача просив суд розцінювати цю угоду як нікчемну. Оскільки з матеріалів справи вбачається, що вищевказана угода була укладена ОСОБА_3 - колишнім директором ТзОВ «Волинь Ліс Сервіс»не з метою реального настання правових наслідків, обумовлених цією угодою, а з метою протиправного заволодіння транспортними засобами, які були предметом цієї угоди. Місцевим судом, на думку Скаржника необґрунтовано визначено розмір збитків, завданих Позивачеві, лише на підставі наявних у справі письмових доказів. Натомість, визначення розміру завданих збитків у даній справі потребує спеціальних знань в галузі товарознавства.(т.3, арк. справи 7-10).

Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу ТзОВ «Волинь Ліс Сервіс», де він зазначив, що посилання Відповідача на відсутність в угоді умови про оплату за зберігання, не дає підстав вважати її неукладеною, оскільки угодою №1033 ТД від 15.11.2010р. передбачалась не лише передача автомобілів для зберігання та демонстрації на торгово-виставковому майданчику, а і можливість їх повного викупу.(т.3, арк.справи 17-22).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 21.02.2012р. апеляційну скаргу ТзОВ «Волинь Ліс Сервіс» прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(т.3, арк.справи 3).

В судовому засіданні 17.08.2012р. представник Позивача повністю заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просив суд апеляційної інстанції залишити рішення господарського суду Волинської області від 06.12.2011р. у даній справі без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник Відповідача в призначене судове засідання не з'явився, однак до початку засідання надіслав на адресу Рівненського апеляційного господарського суду електронний лист, з клопотанням про відкладеня розгляду апеляційної скарги на іншу дату не раніше 31.08.2012р. Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу по суті.(т.3, арк.справи 3, 47-48).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника Позивача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що Холдинговою компанією, яка діяла як замовник та Товариством, яке діяло як виконавець 15.11.2010р. була укладена угода №1033ТД (надалі в тексті -Угода) згідно п.1 якої замовник передає виконавцю автомобілі КрАЗ відповідно до специфікації для зберігання та демонстрації на торгово-виставковому майданчику виконавця на умовах даної Угоди.

Замовнику належить право власності на автомобілі, які передаються виконавцеві до моменту їх реалізації або до повного викупу виконавцем. Замовник має право відізвати автомобілі раніше встановленого строку їх зберігання, але до моменту їх повного викупу виконавцем.(п.п. 2.2, 2.3 Угоди)

Демонстрація автомобілів не передбачає права Виконавця здійснювати експлуатацію автомобілів; разом з тим, виконавець зобов'язаний: проводити роботи з технічного обслуговування автомобілів в період їх зберігання на складі відповідно до вимог настанови з експлуатації автомобіля, двигуна та акумуляторних батарей; безперешкодно допускати представника Замовника на склад для перевірки фактичної наявності переданих автомобілів; на вимогу Замовника пред'являти бухгалтерську та іншу документацію стосовно переданих автомобілів не пізніше 5 календарних днів з моменту пред'явлення вимоги про надання такої документації. Виконавець несе всі ризики випадкового знищення або пошкодження (псування) автомобілів з моменту їх отримання до моменту викупу чи повернення Замовнику. Виконавець протягом 5 календарних днів після закінчення строку відповідального зберігання автомобілів, вказаного у специфікації до даної Угоди, повертає Замовнику автомобілі, що не були викуплені Виконавцем протягом строку відповідального зберігання автомобілів, якщо інше не передбачено додатковою угодою до цієї угоди.(п.п.3.2-3.4 Угоди).

Відповідно до п.5.2 Угоди, виконавець відшкодовує замовнику в повному обсязі нанесені збитки у випадку втрати, пошкодження, розукомплектування автомобіля, а саме: у випадку втрати автомобіля - у розмірі його заставної вартості; у випадку розукомплектування чи пошкодження автомобіля - у розмірі нанесених прямих збитків; якщо якість автомобіля внаслідок розукомплектування чи пошкодження зміниться настільки, що його неможливо використати за первісним призначенням - у розмірі заставної вартості автомобіля.

Угода діє до 31.12.2010р., її підписано генеральним директором Холдінгової компанії та директором Товариства, скріплено відбитками печаток сторін.(т.1, арк.справи 12-13).

Матеріалами справи стверджено, що на виконання умов Угоди Холдінгова компанія згідно актів прийому-передачі на відповідальне зберігання від 16.11.2010р. та товарно-транспортних накладних №01ХКА 003333 від 16.11.2010р. та №01ХКА 003334 від 16.11.2010р. передала, а Товариство - прийняло на відповідальне зберігання наступні транспортні засоби загальною заставною вартістю 3 233 000 грн.: КрАЗ-6233М6-00000-30-000 №шасі Y7А6233М6А0813527, № двигуна А0407234, № та дата ТТН 01ХКА 003333 від 16.11.2010р., причіп сортиментовізний МАЗ 837810-02, №шасі Y3М837810А0013094, № та дата ТТН 01ХКА 003333 від 16.11.2010р., КрАЗ-64372-0000058-02, №шасі Y7А643720А0813518, № двигуна А0406502, № та дата ТТН 01ХКА 003334 від 16.11.2010р., КрАЗ-64372-0000058-02, №шасі Y7А643720А0813523, № двигуна А0406464, № та дата ТТН 01ХКА 00334 від 16.11.2010р., причіп розпуск ПРХ-1323, №Y89132300АОС12007, № та дата ТТН 01ХКА 003334 від 16.11.2010р., причіп розпуск ПРХ-1323, №Y89132300АОС12008, № та дата ТТН 01ХКА 003334 від 16.11.2010р. і даних обставин представник Відповідача не заперечив у судовому засіданні 26.03.2012р.(т.1, арк.справи 14-15, 16-17; т.3, арк.справи 31).

Відповідно до умов п.3.4 Угоди, протягом 5 календарних днів з моменту закінчення строку відповідального зберігання, Товариство зобов'язане було повернути Холдинговій компанії отримані на зберігання автомобілі, які Товариством викуплені не були.

Вбачається, що прийнятих 16.11.2010р. транспортних засобів Відповідач не викупив, але і не повернув їх на вимогу Позивача, порушивши умови Угоди.(т.2, арк.справи 115-116).

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач не забезпечив зберігання прийнятих транспортних засобів, крім того, всупереч забороні експлуатації, передбаченій п.3.2 Угоди -тривалий час користувався транспортними засобами, допустив їх пошкодження, чим завдав Позивачеві збитків.

Так, згідно проведених на підставі постанови старшого слідчого СВ «ОЗ»СУ УМВС України у Волинській області від 02.06.2011р. висновків експертних автотоварознавчих досліджень колісних транспортних засобів: №054/1250 від 04.07.2011р., №054/1251 від 04.07.2011р., №054/ 1252 від 04.07.2011р., №054/1253 від 04.07.2011р., №054/1254 від 04.07.2011р, №054/1255 від 04.07.2011р. - загальна сума завданих Позивачеві збитків, складає 1 337 260 грн. 67 коп. (т.1, арк. справи 19-161; т.2, арк.справи 1-83).

В добровільному порядку ТзОВ «Волинь Ліс Сервіс»не відновило пошкоджені транспортні засоби Позивача, завданих збитків не відшкодувало, що стверджується матеріалами справи.

Під час апеляційного провадження, представник Відповідача у судовому засіданні 26.03. 2012р. клопотався про призначення у справі автотоварознавчої експертизи з питання обґрунтованості висновків ПП «Альянс РК», викладених у вищеперерахованих Висновках експертних автотоварознавчих досліджень колісних транспортних засобів.(т.3, арк.справи 28-30).

Приймаючи до уваги дане клопотання і ту обставину, що судом першої інстанції дані обставини не досліджувались і судова експертиза не призначалась; виходячи з матеріалів і фактичних обставин справи та, вбачаючи необхідність проведення судової експертизи з питань, по яких між сторонами існують розбіжності, усунути які іншим шляхом немає можливості - ухвалою від 26.03.2012р. апеляційний суд призначив у справі №5004/1988/11 судову автотоварознавчу експертизу, доручивши її проведення державній установі, Львівському науково-дослідному інститу-ту судових експертиз.

Питання, поставлені на вирішення судової експертизи викладені в ухвалі апеляційного суду від 26.03.2012р. і зокрема, включають можливість визначення вартості відновлювального ремонту автомобілів Позивача; оплату експертизи покладено на Відповідача -ТзОВ «Волинь Ліс Сервіс».(т.3, арк.справи 32-34).

10.07.2012р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшов лист від Завідувача Волинського відділення Львівського НДІ, яким справа повернута до апеляційного суду без виконання ухвали, оскільки ТзОВ «Волинь Ліс Сервіс»не оплатило рахунок №125 від 15.05.2012р. на суму 9 195 грн.(т.3, арк.справи 42).

Разом з тим, у судовому засіданні апеляційної інстанції 17.08.2012р. Позивач не дав згоди на оплату вартості судової експертизи.(т.3, арк.справи 49).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні оскаржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає до задоволення, приймаючи до уваги наступне:

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Відповідно до ст.174 ГК України , господарські зобов'язання можуть виникати, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

Відповідно до ст.936 ЦК України , за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу .(ст.937 ЦК України ).

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду, що внаслідок укладення Угоди №1033ТД від 15.11.2010р. та прийняття Відповідачем майна на зберігання - між сторонами фак-тично виникли відносини зберігання майна.

Відповідно до ч.1 ст.942 ЦК України , зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

У відповідності з ч.ч. 1, 2 ст.949 ЦК України , зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

За загальним правилом - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. (ст.ст. 525 , 526 ЦК України , ст.193 ГК України )

Як вірно встановлено судом першої інстанції, здійснюючи експлуатацію транспортних засобів і автомобілів Відповідач грубо порушив зобов'язання, які передбачені Угодою. Крім того, на вимогу Позивача як власника майна - автомобілі Відповідачем повернуті не були.

Згідно ст.224 ГК України , учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Предметом даного спору є відшкодування збитків завданих майну, яке передане на зберігання. Для визначення розміру шкоди, завданої колісним транспортним засобам необхідне застосування спеціальних знань і призначення автотоварознавчої експертизи.

Відповідно до ст.22 ЦК України , особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд, яким приймаються додаткові докази і перевіряється законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, вправі призначити судову експертизу на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку.

Колегія суддів зауважує, що витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона . Це правило стосується й тих випадків, коли судову експертизу призначено за ініціативою господарського суду. Після закінчення розгляду справи такі витрати підлягають розподілу господарським судом на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Зиніційована Відповідачем судова експертиза, яка була призначена ухвалою від 26.03. 2012р. не відбулася через неоплату Відповідачем вартості експертного дослідження (рахунок № 125 від 15.05.2012р. на суму 9 195 грн.).

У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, господарський суд розглядає справу на підставі наявних дока-зів . Такої правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України, що знайшло відо браження у пункті 23 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи».

У відповідності до ст.951 ЦК України , збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі -у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі -у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Враховуючи зазначені обставини, ненадання Позивачем згоди на оплату вартості призначеної 26.03.2012р. судової експертизи, неможливість проведення судової експертизи без попередньої оплати, неподання сторонами апеляційному суду інших доказів , що стосуються характеру та розміру завданих пошкоджень (збитків) або відновлення транспортних засобів та відсутність будь-яких заперечень Відповідача щодо кількісного та вартісного складу пошкоджень, завданих транспортним засобам Позивача під час незаконної експлуатації,- колегія суддів розглядає справу на підставі наявних доказів.

Матеріали справи місять висновки експертних автотоварознавчих досліджень спірних колісних транспортних засобів Позивача проведених експертами ПП «Альянс РК», згідно яких загальна сума збитків, завданих неправомірним використанням належних Холдинговій компанії колісних транспортних засобів становить 1 337 260 грн. 67 коп.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про обґрунтованість і доведеність заявленої до стягнення суми і враховує, що доказів сплати завданих збитків суду апеляційної інстанції Відповідач не надав.

Доводи Відповідача, що Угода №1033 ТД від 15.11.2010р. укладена колишнім директором ТзОВ «Волинь Ліс Сервіс»ОСОБА_3, а тому є нікчемною, колегія суддів відхиляє приймаючи до уваги таке:

Згідно з ч.1, ч.2 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ст.241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її до виконання, прийняття платежу, передача товару другій стороні, виконання послуги та ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на вчинення правочину або укладення угоди задоволенню не підлягає (п.9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. N02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що 16.11.2010р. Відповідачем було фактично прийнято на відповідальне зберігання і використано у господарській діяльності всі колісні транспортні засоби, перелік яких наведено у Специфікації №1 до Угоди та в актах приймання-передачі на відповідальне зберігання, листування (гарантійний лист) з приводу викупу транспортних засобів, чим фактично схвалено, укладену ОСОБА_3 угоду, яка спрямована на реальне настання для сторін правових наслідків, передбачених її умовами.

Колегія суддів також вважає правомірним відхилення судом першої інстанції доводу Відповідача про неукладеність Угоди з огляду на безоплатний характер відповідального зберігання транспортних засобів, оскільки таке не суперечить положенням ч.4 ст.946 ЦК України та через особливість умов п.п. 2.2, 2.3, 3.3, 3.4 Угоди, якими передбачено можливість наступного після демонстрації викупу Відповідачем всіх спірних транспортних засобів.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Ліс Сервіс»на рішення господарського суду Волинської області від 06.12.2011р. у справі №5004/1988/11 -залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №5004/1988/11 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Савченко Г.І.