Постанова

від 09.08.2012 по справі 53/138-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2012 р. Справа № 53/138-08

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Титові А.О.

за участю представників сторін:

заявника - Хан А.О.

першого позивача - не з'явився,

другого позивача - не з'явився,

відповідача - Таран Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заявника - Комунального підприємства "Жилкомсервіс" (вх. № 1964 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 01.07.2008 року у справі № 53/138-08

за позовом

1. фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків,

2. фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Харків,

до Харківської міської ради, м. Харків,

про визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачі, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 та фізична особа-підприємець ОСОБА_4, звернулись до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради про визнання за позивачами права спільної сумісної власності на нежитлові приміщення підвалу по по АДРЕСА_2.

24 червня 2008 року позивачі звернулись до місцевого господарського суду з заявою про уточнення позовних вимог та просили визнати за позивачами право спільної сумісної власності на нежитлові приміщення цокольного поверху по АДРЕСА_2.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.07.2008р. у справі № 53/138-08 (суддя Прохоров С.А.) позовні вимоги позивачів задоволено.

Визнано за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 право спільної часткової власності на 1/2 частину нежитлових приміщень цокольного поверху в літ. "А-5" №№ 25-43 та №№ 44-45 загальною площею 142,1 кв. м по АДРЕСА_2.

Визнано за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 право спільної часткової власності на 1/2 частину нежитлових приміщень цокольного поверху в літ. "А-5"№№ 25-43 та №№ 44-45 загальною площею 142,1 кв. м по АДРЕСА_2.

Комунальне підприємство "Жилкомсервіс" не погоджується з вказаним рішенням господарського суду. Вважає, що цим рішенням вирішено питання про права і обов'язки КП "Жилкомсервіс", яке не було залучено до участі у справі, що призвело до порушення його прав як балансоутримувача та фактичного власника житлового будинку по АДРЕСА_2. Вважає оскаржуване ним рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права. Подало до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу. Просить це рішення скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник КП «Жилкомсервіс»апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу КП «Жилкомсервіс»підтримав, просив оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представники позивачів в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників заявника і відповідача, та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі, в обґрунтування своїх позовних вимог посилаються на те, що їм на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_2.

Зазначена квартира знаходиться у багатоквартирному житловому будинку, а під квартирою позивачів знаходяться приміщення підвалу.

Як зазначають позивачі, з урахуванням домовленостей власників квартир, склалося, що приміщеннями підвалу користуються власники квартир, під якими це приміщення підвалу розташовано.

У зв'язку з тим, що приміщення підвалу знаходяться під квартирою позивачів, останні звернулись з даним позовом до господарського суду Харківської області.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд вказав, що позивачем в зазначених приміщеннях цокольного поверху був проведений ремонт, зроблені поліпшення приміщень.

Також, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказував, що спірні приміщення цокольного поверху, призначені для задоволення потреб власників квартир у будинку й з урахуванням їх розташування - під квартирою позивачів, позивачі, як власники вказаної квартири, можуть звернутися до суду з цим позовом про визнання права власності за ними на нежитлові приміщення цокольного поверху.

Враховуючи вищенаведені доводи, місцевий господарський суд, із посиланням на положення статей 328, 331, 332 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

В обґрунтування апеляційної скарги КП «Жилкомсервіс»вказує, що останнє є балансоутримувачем житлового будинку по АДРЕСА_2. Вказаний будинок передано в господарське відання КП «Жилкомсервіс», у зв'язку з чим, саме КП «Жилкомсервіс»наділено повноваженнями володіти, користуватися та розпоряджатися спірним будинком.

На підтвердження вказаних обставин заявник до апеляційної скарги надав договір № 1288/125 від 28.02.2007 року про передачу в господарське відання майна комунальної власності територіальної громади м. Харкова; розпорядження Департаменту економіки та комунального майна Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради від 28.02.2007 року № 189.

Апелянт не погоджується із висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову. Вказує на те, що суд невірно застосував до спірних правовідносин положення статті 331 Цивільного кодексу України, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про наявність погоджень та дозволів на проведене позивачами самочинне будівництво.

В свою чергу, колегія суддів, вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

При задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачами у спірних приміщеннях здійснений ремонт та поліпшення приміщень, та застосовано до спірних правовідносин положення статей 331 та 332 Цивільного кодексу України.

Так, місцевий господарський суд вказує, що у відповідності до статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, виготовлену (створену) особою, набувається нею якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) речі із своїх матеріалів на підставі договору, являється власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). А відповідно до частини 4 статті 332 Цивільного кодексу України якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває за її бажанням особа, яка здійснила таку переробку.

Проте, з такими висновками колегія суддів погодитись не може, та звертає увагу на такі обставини справи.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивачами проводились ремонтні роботи та поліпшення спірних приміщень, а також будь-які докази того, що у спірних приміщеннях взагалі проводились ремонтні роботи та поліпшення приміщень. Про проведення ремонтних робіт не вказують і позивачі в позовній заяві.

В матеріалах справи також відсутні будь-які відомості щодо грошової оцінки приміщень, ремонтних робіт та поліпшень приміщення.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Таким чином, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження проведення ремонту та поліпшень спірних приміщень, а також вартості приміщень до та після ремонтних робіт, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд застосував до спірних правовідносин положення статей 331 та 332 Цивільного кодексу України без належних правових підстав, оскільки положення цих статей регулюють відносити щодо набуття права власності на новостворене майно та набуття права власності на перероблену річ.

В обґрунтування позовних вимог позивачі вказували, з чим погодився і місцевий господарський суд при прийнятті рішення у справі, приміщення цокольного поверху, призначені для задоволення потреб власників квартир у будинку й з урахуванням їх розташування - під квартирою позивачів, позивачі, як власники вказаної квартири, можуть звернутися до суду з цим позовом про визнання права власності за ними на нежитлові приміщення цокольного поверху.

Слід зазначити, що на підтвердження такого висновку, місцевий господарський суд не приводить норми чинного законодавства, яка визначає розташування нежитлових приміщень під квартирами -підставою для набуття права власності на такі нежитлові приміщення власниками квартир.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України квартира як об'єкт права власності власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Колегія суддів враховує і Рішення Конституційного Суду України у справі N 1-2/2004 від 2 березня 2004 року за конституційним зверненням ОСОБА_5 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків).

Відповідно до вказаного рішення Конституційного суду, допоміжні приміщення, зокрема - підвали, передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження існування підстав набуття права власності на спірні приміщення позивачами, у зв'язку з чим відсутні і підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.

Оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято за умов неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи; а також неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим це рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Відповідно до положень частини 1 та пункту 10 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України, за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, в якій має бути, зокрема, зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат колегія суддів керується положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 01 липня 2008 року у справі № 53/138-08 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 (61023, АДРЕСА_2, номер запису в ЄДРПОУ 24800000000097471) на користь Комунального підприємства «Жилкомсервіс»(61052, м. Харків, вул. Червоножовтнева, 35, ідентифікаційний код 34467793) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 268 грн. 25 коп.

Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 (61023, АДРЕСА_2, номер запису в ЄДРПОУ 24800000000097469) на користь Комунального підприємства «Жилкомсервіс»(61052, м. Харків, вул. Червоножовтнева, 35, ідентифікаційний код 34467793) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 268 грн. 25 коп.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні судові накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Тихий П.В.

Повний текст постанови підписано 09.08.2012 року