Постанова

від 21.08.2012 по справі 5017/145/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2012 р. Справа № 5017/145/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П. розглянувши касаційну скаргуДержавного підприємства "Білгород-Дністровський морський торгівельний порт" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.06.2012 року у справі господарського суду№ 5017/145/2012 Одеської області за позовомДержавної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря до 1. Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торгівельний порт"; 2.ТОВ "СВ Транс Україна"; 3.ПАТ "Чорномортехфлот" третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1. 2. 3. Державне підприємство водних шляхів "Устьдунайводшлях" простягнення збитків в сумі 61 400 грн. в судовому засіданні взяли участь представники :

від Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торгівельний порт":Левченко А.Г. (довіреність б/н від 31.07.2012 року), Степанов О.В. (довіреність б/н від 12.08.2012 року). ВСТАНОВИВ :

у січні 2012 року Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря (далі -позивач) звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торгівельний порт" (далі -відповідач - 1) збитків в сумі 61 400 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.02.2012 року замінено позивача - Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря на його правонаступника -Державну екологічну інспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря на підставі постанови КМУ №995 від 14.09.2011 року, залучено до участі у справі інших відповідачів -ТОВ "СВ Транс Україна" (далі -відповідач -2) та ПАТ "Чорномортехфлот " (далі -відповідач -3) (том 1, а.с. 130).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.04.2012 року залучено до участі у справі третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Державне підприємство водних шляхів "Устьдунайводшлях" (том 2, а.с. 74).

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.04.2012 року (суддя Рога Н.В.) позовну заяву задоволено, стягнено з ТОВ "СВ Транс Україна" на користь Держави в особі Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря заподіяні Державі збитки у розмірі 61 400 грн., стягнено з ТОВ "СВ Транс Україна" на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1609, 50 грн., звільнено від відповідальності Державне підприємство "Білгород-Дністровський морський торгівельний порт" (том 2, а.с. 95 -98).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ТОВ "СВ Транс Україна" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції від 24.04.2012 року у справі №5017/145/2012 та відмовити в задоволенні позову.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.06.2012 року апеляційну скаргу задоволено, рішення господарського суду Одеської області від 24.04.2012 року у справі №5017/145/2012 скасовано, позов задоволено, стягнено з Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торгівельний порт" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря заподіяні державі збитки в сумі 61 400 грн., стягнено з Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торгівельний порт" на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1609, 50 грн., стягнено з Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торгівельний порт" на користь ТОВ "СВ Транс Україна" судовий збір в сумі 804, 75 грн. за апеляційний перегляд, доручено господарському суду Одеської області видати відповідні накази, ТОВ "СВ Транс Україна" та ПАТ "Чорномортехфлот" від відповідальності звільнено (том 3, а.с. 13 - 19).

Не погоджуючись з винесеною постановою апеляційного суду, Державне підприємство "Білгород-Дністровський морський торгівельний порт" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 21.06.2012 року, а рішення місцевого господарського суду від 24.04.2012 року у справі №5017/145/2012 залишити в силі, витрати Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торгівельний порт" зі сплати судового збору в сумі 804, 75 грн. покласти на ТОВ "СВ Транс Україна", аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 509, 626, 837 Цивільного кодексу України, статті 55 Господарського кодексу України, статей 32, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.06.2012 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши представників скаржника, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Статтею 86 Водного кодексу України передбачено, що на земельних ділянках дна річок, озер, водосховищ, морів та інших водних об'єктів можуть проводитися роботи, пов'язані з будівництвом гідротехнічних споруд, поглибленням дна для судноплавства , видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні роботи. Місця і порядок проведення зазначених робіт визначаються відповідно до проектів, що погоджуються з державними органами охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Статтею 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать, зокрема, державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки; видача дозволів на на спеціальне використання природних ресурсів відповідно до законодавства України; подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; складання протоколів та розгляд справ про адміністративні правопорушення в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів.

Відповідно до пункту 15 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 року №269 "Про затвердження Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення", у разі проведення робіт, пов'язаних з будівництвом гідротехнічних споруд, поглибленням дна для судноплавства, видобуванням корисних копалин, прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також проведенням бурових та геологорозвідувальних робіт, повинні передбачатися заходи щодо запобігання забрудненню внутрішніх морських вод і територіального моря стічними водами, забруднюючими речовинами, включаючи радіоактивні, відходами та сміттям. Усі перелічені роботи, які проводяться у внутрішніх морських водах і територіальному морі України, здійснюються на підставі дозволів, що видаються державними інспекціями охорони Чорного та Азовського морів Мінприроди.

Згідно підпункту 2 "в" пункту 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України №454/2011 від 13 квітня 2011 року, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) відповідно до покладених завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами -нерезидентами вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, наявності та дотримання умов виданих дозволів, установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів забору і використання води та скидання забруднюючих речовин.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи , які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Згідно з підпунктом 5 пункту 6 Положення про Державну екологічну інспекцію України від 13 квітня 2011 року, Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції , видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження.

Частиною 6 статті 7 цього Закону передбачено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства .

Згідно з частинами 1, 4, 5 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність . Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Відповідно до частини 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника .

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до частин 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судами також встановлено, що 13.05.2011 року Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства, про що складено акт, та встановлено проведення днопоглиблювальних робіт морського підхідного каналу ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" на підставі договору № 310-ХД/ТР від 12.07.2010 року без дозволу Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, що є порушенням статей 44, 100 Водного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.1996 року № 269, якою затверджено Правила охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення (том 1, а.с. 8).

Суди встановили, що 13.05.2011 року складено протокол №101952 про адміністративне правопорушення, та прийнято постанову Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря №101952 від 13.05.2011 року про накладення адміністративного стягнення, за яким компетентну посадову особу відповідача-1 (Артюхову Олесю Миколаївну) притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення згідно статті 60 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а зокрема, допущення проведення днопоглиблювальних робіт на морському підхідному каналі без наявності відповідного дозволу (том 1, а.с. 9, 10).

Судами встановлено, що відповідно до розрахунку розмірів компенсаційних платежів за днопоглиблювальні роботи на морському підхідному каналі ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт", виконаного ДП "Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут морського транспорту "Чорноморндіпроект", розміри компенсаційних платежів за збитки, спричинені водному середовищу і біоресурсам, проведеними на морському підхідному каналі порту днопоглиблювальними роботами у період з 15.04.2011 року по 25.05.2011 року та з 22.06.2011 року по 29.06.2011 року склали: водному середовищу -23023 грн. і водним біоресурсам - 31522 грн. (том 1, а.с. 11 -19).

Також суди встановили, що відповідно до розрахунку розмірів компенсаційних платежів за роботи з ремонтного днопоглиблювання морського підхідного каналу ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" розміри компенсаційних платежів за збитки, спричинені водному середовищу і біоресурсам, проведеними на морському підхідному каналі порту днопоглиблювальними роботами у період з 29.06.2011 року по 10.07.2011 року склали: водному середовищу -3399 грн. і водним біоресурсам -3456 грн. (том 1, а.с. 20 -26).

Відтак, загальна сума збитків, спричинених водному середовищу і біоресурсам у період з 15.04.2011 року по 25.05.2011 року та з 22.06.2011 року по 10.07.2011 року, згідно позовних вимог склала 61400 грн.

Суди встановили, що 28.10.2011 року Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря направила ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" претензію №100038 про добровільне відшкодування нанесених державі збитків в сумі 61400 грн., відповіді на яку не надійшло, збитки портом не відшкодовано (том 1, а.с. 27).

Також судами встановлено, що 12.07.2010 року між ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (Замовник) та ТОВ "СВ Транс Україна" (Генпідрядник) укладено договір №310-ХД/ТР (далі -Договір) , згідно пункту 2.1. якого генпідрядник своїми силами та залученими силами інших підрядників виконує роботи з профілактичного днопоглиблення морської частини підхідного каналу (Дністровсько-цареградського гирла ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт") відповідно до Технічного завдання (додаток №1) та Плану організації робіт. Генпідрядник виконує роботи згідно умов цього Договору і в строки, передбачені Календарним планом-графіком, на підставі Технічного завдання, наданого Замовником, а Замовник оплачує виконані роботи згідно умов Договору, а згідно пункту 5.1. Договору, строк виконання договірного об'єму робіт встановлюється у кількості 80 календарних днів з моменту початку робіт та до його повного виконання, але не пізніше 20.10.2010 року, який додатковими угодами №№1-3 до Договору продовжувався до 27.02.2011 року (том 1, а.с. 29 -38, 58 -60).

Судами встановлено, що Додатковою угодою №4 до Договору від 11.04.2011 року пункт 5.1. Договору викладено у такій редакції: "Строк виконання договірного об'єму робіт встановлюється у кількості 80 календарних днів з моменту початку робіт. Строк закінчення робіт - 15.04.2011 року. У випадку, якщо роботи з профілактичного днопоглиблення морської частини підхідного каналу (Дністровсько-цареградського гирла ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт") не будуть виконані у зазначений строк з причин, що не залежать від Генпідрядника, строк виконання таких робіт продовжується до 15.05.2011 року . При цьому, Генпідрядник за свій рахунок зобов'язується продовжити та/або оформити всі необхідні документи (у тому числі дозвіл уповноважених державних органів на проведення днопоглиблювальних робіт ), пов'язані з проведенням Генпідрядником робіт з профілактичного днопоглиблювання морської частини підхідного каналу (Дністровсько-цареградського гирла ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт") (том 1, а.с.61).

Також суди встановили, що Додатковою угодою №4 сторони доповнили зазначений Договір пунктом 13.13. такого змісту: "Всі можливі ризики, штрафні санкції, претензії зі сторони третіх осіб і організацій, пов'язані з прямими збитками та/або шкодою, спричиненою навколишньому середовищу та/або рибним запасам під час виконання умов Договору на проведення профілактичного днопоглиблення морської частини підхідного каналу (Дністровсько-цареградського гирла ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт") у період з 15.04.2011 року по 15.05.2011 року покладаються на Генпідрядника. У випадку пред'явлення до Замовника вимог, що випливають з даного пункту, пов'язаних з продовженням строку виконання договірних робіт з 15.04.2011 року по 15.05.2011 року, Генпідрядник зобов'язується відшкодувати Замовнику всі суми пред'явлених матеріальних вимог.

Суди попередніх інстанцій встановили, що з 01.11.2010 року по 16.05.2011 року сторонами підписано дев'ять актів виконаних робіт за Договором №310-ХД/ТР від 12.07.2010 року (том 1, а.с. 67 - 108).

З огляду на встановлене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем-1 порушено норми чинного екологічного законодавства -здійснено днопоглиблювальні роботи на морському підхідному каналі без відповідного дозволу Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря відповідно до зазначеного акта перевірки від 13.05.2011року.

Однак, врахувавши договірні зобов'язання згідно пунктів 5.1, 13.13 Договору підряду, згідно з якими відповідач-2 за свій рахунок зобов'язався відшкодувати всі можливі ризики, штрафні санкції, претензії зі сторони третіх осіб і організацій, пов'язані з прямими збитками та/або шкодою, спричиненою навколишньому середовищу та/або рибним запасам під час виконання умов договору на проведення профілактичного днопоглиблювання морської частини підхідного каналу порту суд першої інстанції дійшов висновку про можливість безпосереднього стягнення шкоди з відповідача-2, як генпідрядника, який прийняв відповідні зобов'язання за договором підряду.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, не погодився з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на положення частини 2 статті 1172 Цивільного кодексу України, зазначивши про те, що у спорах, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища відповідачами є господарюючі суб'єкти, якими допущено правопорушення у сфері охорони навколишнього природного середовища та дійшов висновку, що відшкодовувати заподіяні державі збитки повинен не відповідач-2, а відповідач-1, під час господарської діяльності якого була заподіяна екологічна шкода.

Також, апеляційний господарський суд зазначив, що відносини між відповідачем-1 та відповідачем-2 є договірними, тоді як відносини між позивачем та відповідачем-1 є такими, що виникли внаслідок порушення норм чинного законодавства винною особою, яка персонально несе тягар відповідальності за завдані нею збитки перед третіми особами, що на думку суду апеляційної інстанції свідчить про неможливість відповідача-2 безпосередньо відповідати за деліктними зобов'язаннями відповідача -1.

Колегія суддів касаційного суду частково погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, однак зазначає про те, що судом апеляційної інстанції порушено приписи статті 43 Господарського процесуального кодексу України та статті 101 ГПК України в частині дослідження предмету та підстав позову; всебічного, повного та об'єктивного встановлення всіх обставин справи в їх сукупності.

Приймаючи рішення, суд апеляційної інстанції, не надав належної оцінки акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 13.05.2011 року , яким зафіксовано порушення природоохоронного законодавства станом на 13.05.2011 року.

Разом з тим, в обґрунтування завданої шкоди позивачем надано Розрахунки розмірів компенсаційних платежів за днопоглиблювальні роботи на морському підхідному каналі ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" за збитки, спричинені водному середовищу і біоресурсам, проведеними на морському підхідному каналі порту днопоглиблювальними роботами обчислені за періоди з 15.04.2011 року по 25.05.2011 року, з 22.06.2011 року по 29.06.2011 року, з 29.06.2011 року по 10.07.2011 року , що виходить за межі періоду, в якому проводилась перевірка відповідача-1 (том 1, а.с.12-26) .

Також, зазначені розрахунки компенсаційних платежів проведені суб'єктом оціночної діяльності на підставі методики розрахунків за нормативними актами, які втратили чинність -Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою КМУ №303 від 01.03.1999 року (втратив чинність на підставі Постанови КМУ №1236 від 27.12.2010 року) та Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України №162/379 від 19.07.1999 року (втратила чинність згідно наказу Міністерства екології та природних ресурсів України, Державної податкової адміністрації України №24/35 від 20.01.2011 року) (том 1, а.с. 17).

З огляду на це, колегія суддів касаційного суду зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про необхідність стягнення з відповідача-1 на користь держави в особі уповноваженого нею органу загальної суми збитків в розмірі 61400 грн.

Також колегія суддів касаційного суду зазначає про те, що залучення до участі у справі відповідачів-2, 3 може мати місце з урахуванням предмету та підстав позовних вимог, які визначаються позивачем.

Судом першої інстанції помилково залучено до участі у справі відповідачів -2 та відповідача-3, виходячи з обставин укладення відповідачем -1 договору генерального підряду з відповідачем-2, внаслідок чого між відповідачем -2 та відповідачем -3, в свою чергу, було укладено договір субпідряду.

Однак, предметом спору в даній справі є стягнення екологічної шкоди, завданої внаслідок екологічного правопорушення. Відтак, особи, які перебували в договірних стосунках з особою, вину якої у скоєнні екологічного правопорушення доводить позивач, та які, в послідуючому, можуть відповідати згідно укладених ними цивільно-правових договорів, можуть залучатися до участі у справі, як треті особи.

Також, колегія суддів касаційного суду зазначає про те, що апеляційним судом помилково зазначено в резолютивній частині постанови про стягнення шкоди: "на користь держави в особі Державної екологічної інспекції", в той час, як відповідно до статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", заявлені до відшкодування кошти підлягають зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища, який утворюється у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди, про що слід зазначати в резолютивній частині судового рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про те, що постанову апеляційного господарського суду від 21.06.2012 року необхідно скасувати, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Транс Україна" на рішення господарського суду Одеської області від 24.04.2012 року у справі №5017/145/2012 передати до Одеського апеляційного господарського суду на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду необхідно взяти до уваги викладене, дослідити правильність розрахунку завданої відповідачем-1 шкоди, наявність повного складу цивільного правопорушення в діях відповідача-1, виправити порушення норм процесуального права в частині залучення відповідачів-2, 3 до участі у справі, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи і на підставі встановленого та з дотриманням норм матеріального та процесуального права вирішити спір по суті.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торгівельний порт" задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.06.2012 року скасувати. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Транс Україна" на рішення господарського суду Одеської області від 24.04.2012 року у справі №5017/145/2012 передати до Одеського апеляційного господарського суду на новий розгляд.

Головуючий Н. Ткаченко

Судді Л. Катеринчук

Г. Коробенко