Ухвала

від 08.08.2012 по справі 19/142

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

08 серпня 2012 р. № 19/142

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Кота О.В. суддів:Демидової А.М. Панової І.Ю. Першикова Є.О. Шевчук С.Р. розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання імені М.В.Фрунзе" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 03.04.2012 у справі№ 19/142 за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання імені М.В.Фрунзе" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська транспортна спілка" пророзірвання договору, стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.10.2011, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2012, у справі

№ 19/142 у задоволені позовних вимог про розірвання договору та стягнення заборгованості відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.04.2012 постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2012 та рішення господарського суду міста Києва від 24.10.2011 залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання імені М.В.Фрунзе" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 03.04.2012 у справі № 19/142, в якій просить скасувати зазначену постанову суду касаційної інстанції та рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання імені М.В.Фрунзе"; прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська транспортна спілка" на користь Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання імені М.В.Фрунзе" 2371518,19 грн., у тому числі: суми основного боргу 2060300,00 грн., інфляційних витрат у розмірі 245175,70 грн., 3 % річних у розмірі

66042,49 грн.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 25.01.2012 у справі № 61/362, від 18.11.2010 у справі № 7/55-10-788, від 17.08.2011 у справі

№ 3/5009/509/11, від 26.07.2011 у справі № 9/5009/130/11 мотивовано неоднаковим застосуванням судами одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши дану заяву та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи № 19/142 до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до статті 111 16 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 03.04.2012 у справі № 19/142, про перегляд якої подано заяву, вбачається, що суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору підряду та повернення попередньої оплати, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що дія спірного договору припинилась у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено. Таким чином, на момент звернення позивача із позовом спірний договір був нечинним, а відтак, підстави для його розірвання відсутні. Також суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача попередньої оплати за укладеним між сторонами договором є необгрутнованою з огляду на те, що правові підстави отримання відповідачем зазначених коштів не спростовані.

Водночас, у постанові від 25.01.2012 у справі № 61/362, на яку посилається заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення первісного позову про розірвання договору підряду, оскільки місцевим господарським судом встановлено, що відповідачем у строк роботи не виконано, доказів виконання робіт та актів виконаних робіт, як це передбачено п.3.2.2, п.4.1 договору не надано, у результаті чого позивач відмовився від договору підряду. Також суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо повернення сплаченого авансу, враховуючи те, що внаслідок відмови замовника від договору підряду зобов'язання за договором припинились та відпала правова підстава, на якій було перераховано передоплату.

У постанові від 18.11.2010 у справі № 7/55-10-788, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції у частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача невикористаного авансу з оплати наданих послуг (у частині, що стосується доводів заявника) з огляду на те, що строк дії договору сплинув, а відтак, закінчився час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та обов'язки відповідно до спірного договору.

Приймаючи постанову від 17.08.2011 у справі № 3/5009/509/11, на яку посилається заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову щодо стягнення з відповідача передплати за договором субпідряду з огляду на те, що відповідач своєчасно не розпочав роботу, і позивач відмовився від договору, і така відмова від договору прямо передбачена частиною другою статті 849 ЦК України, тому подальше утримання невикористаної суми попередньої оплати є безпідставним.

У постанові від 26.07.2011 у справі № 9/5009/130/11, на яку також посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості за договором будівельного підряду з огляду на такі встановлені обставини справи: на виконання умов додаткової угоди до договору підряду позивачем перераховано відповідачу суму передплати, однак, відповідач у порушення умов додаткової угоди до договору зобов'язання щодо поставки матеріалів не виконав, у зв'язку з чим сторонами укладено угоду про припинення дії додаткової угоди до договору підряду, якою встановлено, що зобов'язання вважаються припиненими після повернення відповідачем передплати на розрахунковий рахунок позивача; проте, відповідачем не надано доказів виконання зобов'язання щодо повернення суми передплати.

Отже, відповідні правові висновки, покладені в основу згаданих постанов суду касаційної інстанції, не можна розцінювати як ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки при їх прийнятті суд касаційної інстанції виходив з різних фактичних обставин справи.

З урахуванням наведеного, відсутні передбачені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи № 19/142 до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 - 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання імені М.В.Фрунзе" у допуску справи № 19/142 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяО.Кот СуддіА.Демидова І.Панова Є.Першиков С.Шевчук

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)