Ухвала

від 02.08.2012 по справі 4/324-27/144

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

02 серпня 2012 р. № 4/324-27/144

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Кота О.В. суддів:Владимиренко С.В. Заріцької А.О. Першикова Є.В. Шевчук С.Р. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів № 8" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 15.12.2011 у справі№ 4/324-27/144 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів № 8" доПублічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Синтез" треті особи 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Київська фортеця", 2. Національний банк України провизнання договорів недійсними

ВСТАНОВИВ:

Справа розглядалась судами неодноразово, останнім рішенням господарського суду міста Києва від 02.08.2011 у справі № 4/324-27/144 відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними договорів про задоволення вимог іпотекодержателя від 11.02.2010, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник С.В. за реєстровими номерами 610, 611 та 612.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2011 у справі № 4/324-27/144, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2011, рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2011 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними договорів про задоволення вимог іпотекодержателя від 11.02.2010.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів № 8" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15.12.2011 у справі № 4/324-27/144, в якій просить скасувати зазначену постанову суду касаційної інстанції та рішення судів попередніх інстанцій, прийняти нове рішення, яким визнати недійсними договори про задоволення вимог іпотекодержателя від 11.02.2010 за реєстровими номерами 610, 611 та 612.

Заяву з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 03.04.2012 у справі № 10/5005/14316/2011 мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: положень статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши дану заяву та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи № 4/324-27/144 до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до статті 111 16 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 15.12.2011 у справі № 4/324-27/144, про перегляд якої подано заяву, вбачається, що суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції стосовно відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними договорів про задоволення вимог іпотекодержателя, оскільки апеляційним судом враховано наступне: визначення договору, як неукладеного, може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами; у даному випадку фактичні дії сторін свідчать про те, що договори були укладені; судом апеляційної інстанції встановлені обставини щодо погодження сторонами всіх істотних умов договору, які передбачені нормами Закону України "Про іпотеку", як нормами спеціального закону, що мають переважне застосування перед іншими законами та визначають порядок звернення стягнення на предмет іпотеки у зв'язку з невиконанням позичальником кредитних зобов'язань.

Водночас, у постанові від 03.04.2012 у справі № 10/5005/14316/2011, на яку посилається заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині продажу адміністративної будівлі літ.Б-2 та адміністративної будівлі літ.В-2, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що об'єкти нерухомого майна, які були вiдчуженi за спірним договором, знаходяться на двох різних земельних ділянках за різними адресами та мають різне цільове призначення, а сторонами в момент вчинення правочину не було дотримано всіх необхідних вимог чинного законодавства України щодо укладення такого виду договору, як договір купівлі-продажу нерухомого майна. При укладенні спірного договору відповідачі у справі не дійшли згоди щодо всіх істотних умов, які є необхідними для договорів даного виду, а саме: у договорі в порушення абзацу 1 частини шостої статті 120 Земельного кодексу України та частини другої статті 377 Цивільного кодексу України не вказано кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташована частина відчужуваних об'єктів, її цільове призначення, відсутня інформація про власника чи користувача такої земельної ділянки, не вказано адресу, за якою знаходиться частина відчужуваних за зазначеним договором об'єктів нерухомості. Крім того, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо зміни рішення місцевого господарського суду та відмови в задоволенні позову в частині визнання недійсним спірного договору в частині продажу прибудови а-1 з огляду на те, що вказана прибудова знаходиться на земельній ділянці з визначеним кадастровим номером, тобто на земельній ділянці, яка погоджена сторонами в спірному договорі.

Отже, відповідні правові висновки, покладені в основу згаданих постанов суду касаційної інстанції, не можна розцінювати як ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки при їх прийнятті суд касаційної інстанції виходив з різних фактичних обставин справи, встановлених попередніми судовими інстанціями.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 - 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів № 8" у допуску справи № 4/324-27/144 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяО.Кот СуддіС.Владимиренко А.Заріцька Є.Першиков С.Шевчук

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)