Постанова

від 21.08.2012 по справі 27/358

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2012 р. Справа № 27/358 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Плюшка І.А., суддівКочерової Н.О., Самусенко С.С., розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.05.2012 року у справі№ 27/358 господарського суду міста Києва за позовомтовариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" доприватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Карабак В.Я., провідшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 24 990 грн. за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: Пінчук А.А., дов. від 15.12.2011

від третьої особи: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року товариство з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" звернулося до господарського суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення в порядку регресу суми збитків у розмірі 24 990, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що виплативши страхувальнику відповідно до умов договору страхування наземних транспортних засобів страхове відшкодування в розмірі 38 400, 00 грн., він зазнав збитків та набув права зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, якою є відповідач, як страховик винної у скоєнні ДТП особи. При цьому, оскільки відповідальність відповідача обмежується лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілого, в розмірі 25 500 грн., передбаченого полісом ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів, то відповідач відповідно до статей 993, 1187 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки в розмірі 24 990,00 грн. (за вирахуванням франшизи, також передбаченої полісом відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.01.2012 р. (суддя Дідиченко М.А.) позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на користь товариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" 24 990, 00 грн. та судові витрати.

Рішення мотивоване тим, що після сплати своєму страхувальнику, потерпілій особі, страхового відшкодування у позивача на підставі ст. 993, ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" виникло право звертатися з регресною вимогою про відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків до страховика винної у ДТП особи, якою є відповідач -приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" відповідно до положень закону та у межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника наземного транспортного засобу. При цьому, заявлена позивачем до стягнення сума збитків є обґрунтованою, оскільки відповідач полісом ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів передбачив ліміт своєї відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілого, в розмірі 25500 грн. та франшизу в розмірі 510 грн., яка правомірно вирахувана позивачем із заявленої до стягнення суми збитків.

Крім того, суд також послався на те, що підстави для відмови у задоволенні пред'явленої позивачем до відповідача 29.09.2011 р. регресної вимоги про відшкодування збитку внаслідок ДТП у відповідача відсутні, оскільки Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції чинній на день здійснення позивачем виплати страхового відшкодування потерпілій особі (15.05.2009 р.), тобто на момент набуття позивачем права зворотної вимоги, не передбачено такої підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування як неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту ДТП .

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2012 р. (судді: Остапенко О.М., -головуючий, Доманська М.Л., Зубець Л.П.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 07.07.2008 р. між товариством з додатковою відповідальністю (позивач, страховик) та Костенко Русланом Євгеновичем (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів (поліс № 0084216), за яким застраховано автомобіль "Chery Amulet", д.н.з. АН 5042 ЕВ, що належить страхувальнику. Відповідно до п. 2.2. договору вигодонабувачем за цим договором є ДФ ВАТ "ВТБ "Банк".

Одним із передбачених договором страхових ризиків є ДТП. Строк дії договору: з 08.07.2008 р. по 07.07.2009 р.

Відповідно до довідки ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Донецька від 31.02.2009 р. та Постанови Ленінського районного суду м. Донецька від 10.03.2009 р. у справі № 3-609, 07.02.2009 р. о 17 год. 00 хв. в м. Донецьку на перехресті пр. Ленінський-вул. Шутова сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "Chery Amulet", д.н.з. АН 5042 ЕВ, під керуванням Костенка О.Є, та автомобіля "ВАЗ 2121", д.н.з. АН 0992 СР, яким керував власник зазначеного автомобіля Карабак В.Я., яка призвела до пошкодження автомобіля "Chery Amulet ".

Постановою Ленінського районного суду міста Донецька від 10.03.2009 р. по справі № 3-609 Карабака В.Я. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340, 00 грн.

09.02.2009 р. страхувальник -Костенко Р.Є. повідомив страховика -ТДВ "Альянс Україна" про настання страхового випадку -ДТП, що сталась 07.02.2009р.

За замовленням позивача Центром незалежних експертиз проведено автотоварознавче дослідження автомобіля "Chery Amulet", д.н.з. АН 5042 ЕВ, відповідно до висновку якого (акт автотоварознавчого дослідження фахівця № 605/09-03 від 04.03.2009 р.) вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Chery Amulet" в результаті ДТП, склала 43 351,09 грн.

Вигодонабувач за договором страхування - ВАТ "ВТБ Банк" листом № 1763/1-09-2 від 14.04.2009 р. просив страхову компанію виплатити страхове відшкодування на р/р вказаний в даному листі.

Зазначена вище ДТП відповідно до умов договору страхування від 07.07.2008 р. та норм чинного законодавства України, визнана позивачем страховим випадком, про що 07.05.2009 р. складено страховий акт № 206-6952-0, відповідно до якого сума страхового відшкодування склала 38 400, 00 грн. (з вирахуванням вартості залишків тз у розмірі 8150, 00 грн. та франшизи у розмірі 2450, 00 грн., встановленої в п. 6.2. договору страхування у розмірі 5% від страхової суми для випадку повної конструктивної загибелі застрахованого тз).

На виконання умов договору страхування від 07.07.2008 р. (поліс № 0084216), за страховим актом № 206-6952-0 від 07.05.2009 р., позивач, як страховик, виплатив на р/р Донецької філії ВАТ "ВТБ Банк" суму страхового відшкодування в розмірі 38 400,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5355 від 15.05.2009 р.

Крім того, судами попередніх інстанцій також встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "ВАЗ 2121", д.н.з. АН 0992 СР, - Карабака В.Я., визнаного винним у правопорушенні, на момент ДТП застрахована відповідачем -приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/3652394 зі строком дії з 23.01.2009 р. по 22.01.2010 р.

Відповідно до зазначеного полісу ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 25 500,00 грн., франшиза -510, 00 грн.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач зазначав, що після сплати ним страхувальнику страхового відшкодування згідно з умовами полісу добровільного страхування наземних транспортних засобів № 0084216 до позивача відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" перейшло право вимоги, яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяні під час ДТП збитки, якою за Полісом ОСЦПВ ВС/3652394 є відповідач в межах ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілого, -25 500, 00 грн. та з вирахуванням франшизи -510 грн. Відтак, відповідач відповідно до статей 993, 1187 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки в розмірі 24 990,00 грн.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, сплативши страхове відшкодування за завдану внаслідок ДТП шкоду автомобілю "Chery Amulet", д.н.з. АН 5042 ЕВ, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, винною у скоєнні 07.02.2009 р. ДТП особою відповідно до Постанови Ленінського районного суду міста Донецька від 10.03.2009 р. у справі № 3-609, є водій автомобіля "ВАЗ 2121", д.н.з. АН 0992 СР, громадянин Карабак В.Я.

Відповідно до пункту 22.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", в редакції чинній на момент виплати позивачем страхового відшкодування, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Враховуючи те, що на момент виникнення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність Карабака В.Я. була застрахована відповідачем відповідно до полісу № ВС/3652394 , то саме він є особою, відповідальною за шкоду, завдану автомобілю "Chery Amulet", д.н.з. АН 5042 ЕВ, внаслідок ДТП, оскільки відповідно до полісу ОСЦПВ власників наземного транспортного засобу відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, тобто здійснив страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, враховуючи обставини справи, суд першої інстанцій, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов до правомірного висновку, що після сплати потерпілій особі страхового відшкодування у позивача відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" виникло право звертатися до страховика винної у ДТП особи з вимогою про виплату страхового відшкодування у порядку регресу, з огляду на те, що відповідач відповідно до полісу № ВС/3652394 є особою, відповідальною за завдану майну потерпілого шкоду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до фіскального чеку УДППЗ "Укрпошта" 29.09.2011 р. позивач надіслав відповідачу вимогу про відшкодування збитку внаслідок ДТП № Н-1420/09 від 28.09.2011 р., в якій просив відшкодувати у порядку регресу шкоду в розмірі 24 990,00 грн. Однак, відповідач листом № 7689 від 20.10.2011 р. відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування в порядку регресу з огляду на пропущення позивачем встановленого п. 37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" річного строку з моменту скоєння ДТП для подання заяви про страхове відшкодування. При цьому, відповідач зазначав, що такий строк встановлено Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в редакції від 19.09.2011р.

Однак, як вірно зазначили суди попередніх інстанцій така відмова відповідача є безпідставною та такою, що не ґрунтується на вимогах законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин. При цьому, суди цілком вірно виходили з наступного.

19.09.2011 р. набрала чинності редакція Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", пунктом 37.1.4 ст. 37 якого встановлено, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Частиною 1 статті 5 Цивільного кодексу України також встановлено, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Відтак, на підставі наведених норм законодавства, суди попередніх інстанцій зробили цілком вірний висновок, що на відносини між сторонами щодо компенсації позивачу в порядку регресу виплаченого ним страхового відшкодування поширюється законодавство, чинне станом на момент набуття позивачем права звернення до відповідача з регресною вимогою про таку компенсацію, тобто на день здійснення ним виплати страхового відшкодування потерпілій особі - 15.05.2009 р.

Станом на 15.05.2009 р. чинною була редакція Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" від 24.09.2008 р., яка не передбачала такої підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування як неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту ДТП.

Зазначеним спростовуються твердження відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в редакції від 19.09.2011 р.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення в порядку регресу суми збитків у розмірі 24 990, 00 грн.

Відповідно до пункту 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", в редакції від 24.09.2008 р., чинній на момент виникнення спірних правовідносин, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з п. 2 Полісу ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів № ВС/3652394, ліміт відповідальності відповідача за шкоду заподіяну майну потерпілого становить 25 500,00 грн., франшиза - 510,00 грн.

Відтак, заявлена позивачем до стягнення сума збитків є обґрунтованою, оскільки відповідач полісом ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів № ВС/3652394 передбачив ліміт своєї відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілого, в розмірі 25500 грн. та франшизу в розмірі 510 грн., яка правомірно вирахувана позивачем із заявленої до стягнення суми збитків.

Крім того, відповідно до п. 3 ст. 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи МТСБУ.

У зв'язку з цим судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до страхового акту № 206-6952-0 від 07.05.2009 р. позивач із суми страхового відшкодування (49 000,00 грн.) вирахував в тому числі і вартість залишків транспортного засобу в розмірі 8 150,00 грн., а після виплати страхового відшкодування у розмірі залишки т/з залишилися у власника автомобіля "Chery Amulet", д.н.з. АН 5042 ЕВ, - Костенка Р.Є.

Тобто, позивач відшкодував своєму страхувальнику шкоду не в розмірі вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, а за вирахуванням вартості залишків тз, які залишилися у власника автомобіля. З огляду на викладене, безпідставним є посилання відповідача на те, що він у даному випадку має право на отримання залишків транспортного засобу - автомобіля "Chery Amulet", д.н.з. АН 5042 ЕВ, від позивача після виплати останньому в порядку регресу страхового відшкодування, про що цілком вірно зазначив суд апеляційної інстанції.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що виносячи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення відповідно до вимог закону та обставин справи.

Переглядаючи справу повторно, в порядку ст.101 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте рішення без змін.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2012 р. у справі № 27/358 без змін.

Головуючий І. Плюшко

Судді Н. Кочерова

С. Самусенко