Рішення

від 15.08.2012 по справі 5017/1579/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" серпня 2012 р.Справа № 5017/1579/2012

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Одісей-Сервіс"

до відповідача: Фірми „Гомер" Дочірнього підприємства

про визнання права власності на 154/1000 частини комплексної нежитлової будівлі за набувальною давністю

та за зустрічним позовом: Фірми „Гомер" Дочірнього підприємства

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Одісей-Сервіс"

про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності на 155/1000 частини комплексної нежитлової будівлі

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від ТОВ „Одісей-Сервіс": Нан Д.М. -за довіреністю б/н від 15.03.2012р.;

від Фірми „Гомер" Дочірнього підприємства: не з'явились.

СУТЬ СПОРУ Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Одісей-Сервіс" звернулося до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача - Фірми „Гомер" Дочірнього підприємства, в якій, з урахуванням подальших уточнень, просить визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „Одісей-Сервіс" право власності на 154/1000 частини комплексної нежитлової будівлі, загальною площею 757,7 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 102, за набувальною давністю.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що, починаючи з 07 травня 2001 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Одісей-Сервіс»добросовісно заволоділо чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, що є підставою для визнання за ним права власності згідно до ст.344 ЦК України.

16.07.2012 року до господарського суду Одеської області від Фірми „Гомер" Дочірнього підприємства надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю „Одісей-Сервіс" про визнання недійсним договору №1 купівлі-продажу частки у колективній власності від 05.05.2001 року, укладеного між фірмою «Гомер»ДП та ТОВ «Одісей-Сервіс», та визнання за фірмою «Гомер»ДП права власності на 155/1000 частини комплексної нежитлової будівлі, загальною площею 757,7 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 102, розглянувши яку, суд визнав подані матеріали достатніми для прийняття зустрічної заяви до спільного розгляду з первісним позовом у справі №5017/1579/2012.

У судовому засіданні 15.08.2012р. позивач по первісному позову вимоги підтримав у повному обсязі.

Крім того, у відзиві на зустрічний позов Товариство з обмеженою відповідальністю „Одісей-Сервіс" проти позову заперечувало, посилаючись на те, що договір купівлі-продажу частки у колективній власності від 05.05.2001 року, укладений між фірмою «Гомер»ДП та ТОВ «Одісей-Сервіс», повністю відповідає вимогам цивільного законодавства, яке діяло на той час та відповідає правилам ст. 44 ЦК Української РСР, так як укладений у письмовій формі та підписаний особами, що його уклали у межах своїх повноважень.

Посилання фірми «Гомер»ДП щодо недійсності угоди з причин її укладення в суперечність зі встановленими цілями її діяльності позивач по первісному позову вважає безпідставними, оскільки відповідно до п.п. 3.2.2. статуту фірми «Гомер»ДП предметом її діяльності є купівля-продаж нерухомості, а згідно п.п. 5.1.1 статуту фірма «Гомер»Дочірнє підприємство має право виступати стороною у правочинах, в тому числі: укладати договори з юридичними та фізичними особами -кредитні, купівлі-продажу (як по безготівковому розрахунку так і готівкою), орендні, підряду, страхування, поруки, комісії, сумісної діяльності, укладати ліцензійні, лізінгові та інші угоди. Окрім того п.п. і п. 6.2. статуту зазначено, що до виключної компетенції засновника ДП відноситься затвердження договорів, які укладаються на суму, вищу розміру статутного фонду. Згідно п.7.2. уставний фонд ДП складає 736 188 грн., що значно перевищує суму у розмірі 50 000 грн., за яку було продано об'єкт нерухомості, який є предметом договору купівлі-продажу від 05.05.2001 року. З даних приписів випливає, що при укладанні договору купівлі-продажу від 05.05.2001 року фірма «Гомер»ДП не потребувала будь-яких дозволів від її засновника.

Крім того, представник ТОВ „Одісей-Сервіс" також наполягав на тому, що дійсність чи недійсність договору купівлі-продажу, укладеного 05.05.2001 року, не є предметом спору за первісним позовом ТОВ «Одісей-Сервіс», а також в будь-якому випадку просив відмовити у зустрічному позові фірмі «Гомер»ДП в повному обсязі, застосувавши при цьому сплив позовної давності.

Представник Фірми „Гомер" ДП у судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи Фірма „Гомер" ДП повідомлена належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення судової ухвали, якою розгляд справи було призначено на 15.08.2012р. о 15.30.(а.с.140), суд доходить висновку про можливість розгляду справи відповідно до ст.75 ГПК України.

Крім того, розглянувши у судовому засіданні клопотання Фірми „Гомер" ДП про зупинення провадження у справі, подане до суду 19.07.2012р. (а.с.68-70), суд відмовив у його задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю, оскільки доказів розгляду іншим судом пов'язаної справи заявник суду не надав. Натомість, за даними АС „Діловодство спеціалізованого суду, позовну заяву ТОВ „Овен" ухвалами суду від 23.07.2012р. №5017/2012/1336 та 9.08.2012р. №5017/2012/1483 повернуто без розгляду.

Необґрунтованим також визнано судом клопотання Фірми „Гомер" ДП про залучення в якості третьої особи ТОВ „Овен", оскільки з огляду на положення статуту Фірми „Гомер" ДП та норми чинного законодавства заявник не обґрунтував та не довів яким чином рішення зі спору вплине на права та обов'язки ТОВ „Овен".

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, надані під час судового розгляду, суд, проаналізувавши наявні докази у сукупності, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

З урахуванням викладеного, розглянувши вимоги первісного позову, суд вказує наступне.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до теорії цивільного права інститут набувальної давності є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ - не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном як своїм власним.

Виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи, і, які повинен довести саме позивач (ст.33 ГПК України), є: добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння), а також законність об'єкту володіння.

Дослідивши наявність усіх чотирьох складових, тобто юридичного складу, що є підставою для визнання права власності за набувальною давністю, суд виходить з наступного.

Добросовісність володіння означає, що обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю не давали сумніву стосовно правомірності набуття майна, тобто майно не повинно набуватися злочинним шляхом чи способом, який завідомо суперечить основам правопорядку та моралі.

Вказане, за думкою суду, цілком кореспондується із законодавчо визначеними підставами неправомірності набуття майна, що зумовлює можливість витребування з чужого незаконного володіння (ст.388 ЦК України), тобто загублення майна власником або особою, якій він передав майно у володіння; викрадення майна у власника або у особи, якій він передав це майно у володіння; вибуття майна з володіння власника, або особи, якій він передав дане майно у володіння, не з їх волі іншим чином.

Як свідчать матеріали справи, 05 травня 2001 року, між Фірмою «Гомер»(дочірнє підприємство) в особі директора Маврина Федора Олексійовича, що діяв згідно Статуту та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одісей-Сервіс» в особі директора Усова Володимира Васильовича, що діяв також згідно Статуту було укладено договір купівлі-продажу частки у колективній власності.

Згідно зазначеного договору фірмою «Гомер» (дочірнє підприємство) було відчужено 154/1000 частин у колективній власності на комплексну нежитлову будівлю, загальною площею 757,7 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 102.

Зазначений об'єкт відчуження належав фірмі «Гомер»(дочірнє підприємство) на підставі свідоцтва про право власності на комплексний нежитловий будинок від 10 серпня 1999 року за № 003648.

На підтвердження свого наміру щодо продажу об'єкту нерухомості відповідач передав позивачу оригінал свідоцтва про право власності на комплексний нежитловий будинок від 10 серпня 1999 року за № 003648, який і на даний час знаходиться у товариства з обмеженою відповідальністю «Одісей-Сервіс», та був оглянутий судом у судовому засіданні 15.08.2012р.

З урахуванням викладеного, а також з огляду на положення ч.3 ст.397 ЦК України щодо правомірності фактичного володіння, суд доходить висновку про добросовісність (правомірність) володіння майном з боку позивача ТОВ „Одісей-Сервіс".

Оцінюючи відкритість володіння позивача, оскільки саме така сформульована законодавцем вимога забезпечує баланс інтересів і дає гарантії власнику для витребування майна суд вказує наступне.

Як встановлено судом, позивач використовував спірне не житлове приміщення в якості магазину продовольчих товарів, постійно здійснюючи господарську діяльність, що цілком підтверджується наданими в якості доказів первісними документами (а.с.85-130). Таким чином, володіння було відкритим та очевидним як для відповідача, так і для третіх осіб.

Тривалість володіння передбачає, що має закінчиться визначений у Кодексі строк, що розрізняється залежно від речі (рухомої чи нерухомої), яка перебуває у володінні певної особи, і для нерухомого майна складає десять років.

При цьому п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК встановлено, що правила ст. 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом. Оскільки ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, норми ст. 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року.

Приймаючи до уваги викладене, а також досліджені судом документи, що підтверджують безперервне володіння позивачем спірним приміщенням, починаючи з 7.05.2001р., суд доходить до висновку про доведеність факту володіння протягом встановленого ЦК України десятирічного строку.

Суд також враховує законність об'єкту та наявність його державної реєстрації (а.с.11).

З урахуванням викладеного, враховуючи, що судом встановлено наявність сукупності обставин, тобто юридичного складу, який є обов'язковим відповідно до ст. 344 ЦК України, суд доходить висновку про законність та обґрунтованість первісних позовних вимог.

Щодо вимог зустрічного позову, суд вказує наступне.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203).

У відповідності до ст. 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів лежить на стороні, яка посилається на відповідні обставини як на підставу своїх вимог і заперечень. Приймаючи до уваги, що позивачем, в порушення вказаної статті, не доведено факт невідповідності оспорюваного правочину вимогам ст.203 ЦК України, а з положень поданого Фірмою „Гомер" ДП статуту не вбачається відсутність дієздатності вказаної юридичної особи, суд, з урахуванням сукупності наявних у справі доказів, не вбачає підстав для задоволення позову щодо визнання договору недійсним.

Крім того, згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. При цьому, з урахуванням норм ст.36 ГПК України, надана копія статуту фірми «Гомер»ДП у новій редакції від 11.03.1999 року зі змінами та доповненнями до статуту від 27.03.2000р., 21.02.2001р., 31.07.2001р., 10.01.2002р. та 25.03.2003р. не може бути визнана належним доказом відсутності цивільної дієздатності станом на день укладення договору.

З урахуванням визнання судом права власності ТОВ „Одісей-Сервіс" на спірне приміщення, не підлягає задоволенню і вимога фірми «Гомер»ДП про визнання права власності на 155/1000 частини комплексної нежитлової будівлі, загальною площею 757,7 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 102, оскільки внаслідок застосування набувальної давності володілець становиться власником, а власник втрачає своє право на майно.

При цьому, суд вказує, що за змістом статті 267 Цивільного кодексу України якщо за умови дослідження у судовому засіданні доказів, судом буде установлено, що право позивача, про захист якого він просить, відповідачем не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку давності. Якщо ж буде встановлено, що таке право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, ухвалюється рішення про відмову в позові у зв'язку із закінченням строку давності, а при визнанні причини пропуску цього строку поважною порушене право має бути захищене.

З урахуванням викладеного, підстави для застосування позовної давності відсутні.

Приймаючи до уваги вищезазначене, первісний позов підлягає задоволенню, а у зустрічному слід відмовити у повному обсязі, у зв'язку з чим судові витрати покладаються на Фірму „Гомер" ДП.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Одісей-Сервіс" задовольнити.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „Одісей-Сервіс" (65063, м. Одеса, пров. 2-й Артилерійський, 6, код 25418491) право власності на 154/1000 частини комплексної нежитлової будівлі, загальною площею 757,7 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 102.

3. У задоволенні зустрічного позову Фірми „Гомер" Дочірнього підприємства відмовити повністю.

4. Стягнути з Фірми „Гомер" Дочірнього підприємства (67820, Одеська обл., Овідіопольський район, с.Прилиманське, 7-км. Овідіопольської дороги, код 21030465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Одісей-Сервіс" (65063, м. Одеса, пров. 2-й Артилерійський, 6, код 25418491) 1609 /одна тисяча шістсот девять/ грн.50 коп. судового збору.

Зазначене рішення є підставою для реєстрації КП "ОМБТІ та РОН" права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю „Одісей-Сервіс" (65063, м. Одеса, пров. 2-й Артилерійський, 6, код 25418491) право власності на 154/1000 частини комплексної нежитлової будівлі, загальною площею 757,7 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 102.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.08.2012р

Суддя Щавинська Ю.М.