Ухвала

від 14.08.2012 по справі 2а-7290/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7290/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" серпня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Василенка Я.М.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Києві про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2011 року ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м. Києві про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 30.09.2010 року № 0000624210/0 про нарахування податку на додану вартість в розмірі 378 111,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 113 433,00 грн. всього на загальну суму 491 544,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2012 року позов задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено реальність господарських операцій по договору від 04.01.2008 року № 04/01-08 здійснених з контрагентом.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. При цьому вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи. Зазначав, що розмір податкового зобов'язання продавця товарів (послуг) по господарськийм операціям має дорівнювати розміру податкового кредиту покупця задекларованого за звітний період.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи в судове засідання не з'явились, а тому справа розглядалась за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Позивача необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що Відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку Позивача з питання формування податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «Сателіт».

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки від 21.09.2010 року №482/42-10/00017733. В зазначеному акті зафіксовано порушення Позивачем пп. 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6, 7.2.8 п. 7.2, пп. 7.4.1, п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за червень 2010 року на загальну суму 378 111,00 грн.

Так, Відповідачем у зв'язку з відсутністю факту декларування контрагентом Позивача - ТОВ «Сателіт», податкових зобов'язань за результатами взаємовідносин з останнім за червень 2010 року, зроблено висновок про невідповідність податкових накладних, виписаних ТОВ «Сателіт», вимогам законодавства, у зв'язку з чим вказано на безпідставність віднесення Позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з вказаним контрагентом.

На підставі акту перевірки від 21.09.2010 року №482/42-10/00017733 Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 30.09.2010 року №0000624210/0, яким Позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 378 111,00 грн., та штрафні (фінансові) санкцій на суму 113 433,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням Відповідача, Позивач звернувся до Державної податкової адміністрації України зі скаргою. За зезультатами даної скарги ДПА України було прийнято рішення 29.04.2011 №8154/6/25-0115, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а ППР від 30.09.2010 року №0000624210/0 та рішення ДПА в м. Києві від 17.02.2011 року №1500/10/25-114 без змін.

Так, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Так, Між Позивачем (покупець) та ТОВ «Сателіт»(постачальник) 04.01.2008 року було укладено договір №04/01-08. Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити дизельне пальне на умовах, визначених у цьому договорі. На виконання умов договору від 04.01.2008 року №04/01-08 ТОВ «Сателіт»виписано ряд податкових накладних від 10.06.2010 №46, від 13.06.2010 №47, від 13.06.2010 №48, від 15.06.2010 №49, від 20.06.2010 №53, від 22.06.2010 №55, від 24.06.2010 №56, від 26.06.2010 №58, від 29.06.2010 №59, від 29.06.2010 №60, копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивачем подано Відповідачу декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року. Згідно з додатком 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»Позивачем до складу податкового кредиту включено, зокрема, суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Сателіт»у розмірі 378 111,00 грн. зазначений факт сторонами не оспорюється.

Проаналізувавши положення Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року №233/2037, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що доводи Відповідача щодо невідповідності зазначених податкових накладних вимогам Порядку, та, відповідно, наявності підстав для висновку про неправомірне формування податкового кредиту, є необґрунтованими.

Судом першої інстанції вірно зауважено, що висновок Відповідача зазначений в акті перевірки від 21.09.2010 року №482/42-10/00017733 щодо невідповідності податкових накладних, вимогам п. 3 Порядку в частині відповідності номеру податкової накладної порядковому номеру реєстру отриманих та виданих податкових накладних, ґрунтується виключно на відсутності факту декларування контрагентом Позивача - ТОВ «Сателіт»податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2010 року. При цьому, питання відповідності номерів податкових накладних, виписаних ТОВ «Сателіт»порядковим номерам реєстру отриманих та виданих податкових накладних, податковим органом не досліджувалось.

Крім того, як убачається з матеріалів справи ТОВ «Сателіт»на адресу Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області 20.07.2010 року було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року. Проте зазначену декларацію, в якості податкової звітності, органом державної податкової служби не прийнято.

За таких обставин, а також, вивчивши позицію, викладеною у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, колегія суддів погоджується з висновкому суду першої інстанції про те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Отже судом першої інстанції вірно звернуто увагу на те, що не є підставою для висновку про необґрунтованість віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Крім того, рух активів у процесі здійснення господарських операцій по договору від 04.01.2008р оку №04/01-08, відповідність господарських операцій дійсному економічному змісту та наявність зв'язку між фактом придбання товарів та використанням товарів у господарській діяльності Позивачем, підтверджується платіжними дорученням здійсненими протягом червня 2010 року, копіями товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів та поставку на теплоходи «Іона Якир», копіями вимог на видачу дизельного палива з теплоходів «Іона Якир»та «ОС-20»; копією договору найму ємкостей на теплоході «ОС-20», укладеного між АСК «Укррічфлот»та ДП «Миколаївський річковий порт»від 31.05.2010, копією свідоцтва про право власності на судно «Іона Якир», копією свідоцтва на право власності на судна АСК «Укррічфлот», а також копією свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Сателіт»від 31.08.2000 №24102056, наявними в матеріалах справи. При цьому на момент вчинення складення відповідних документів ТОВ «Сателіт»мало статус платника податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції подані Позивачем податкові накладні відповідають формі податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року №233/2037, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про обґрунтованість включення Позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2010 року сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Сателіт».

При цьому, Відповідач в своїй апеляційній скарзі не наводить достатніх доказів щодо спростування викладеного в рішенні суду першої інстанції, яке повністю узгоджується з матеріалами справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції та вважає висновки акту перевірки від 21.09.2010 року №482/42-10/00017733 щодо заниження Позивачем суми податку на додану вартість за червень 2010 року необґрунтованими та, відповідно, податкове повідомлення-рішення від 30.09.2010 року №0000624210/0 неправомірним.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу -залишити без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Києві -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Києві про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст. ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Василенко Я.М