Ухвала

від 17.10.2012 по справі 2а-7290/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2012 року м. Київ К/9991/55450/12

Колегія судів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, що є правонаступником Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2012 року

у справі № 2а-7290/11/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот»(далі -позивач, ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот») звернулось у травні 2011 року до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі -відповідач, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП) про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 30.09.2010 року № 0000624210/0 про нарахування податку на додану вартість в розмірі 378 111,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 113 433,00 грн. всього на загальну суму 491 544,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2012 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків від 30.09.2010 року №0000624210/0.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог відмовити повністю, зазначивши, що розмір податкового зобов'язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом-покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

В своїх запереченнях на касаційну скаргу ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот»зазначає, що рішення попередніх судових інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касацій скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питання формування податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «Сателіт».

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки від 21.09.2010 року № 482/42-10/00017733. В зазначеному акті зафіксовано порушення позивачем пп. 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6, 7.2.8 п. 7.2, пп. 7.4.1, п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за червень 2010 року на загальну суму 378 111,00 грн.

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП у зв'язку з відсутністю факту декларування контрагентом позивача -ТОВ «Сателіт», податкових зобов'язань за результатами взаємовідносин з останнім за червень 2010 року, зроблено висновок про невідповідність податкових накладних, виписаних ТОВ «Сателіт», вимогам законодавства, у зв'язку з чим вказано на безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з вказаним контрагентом.

На підставі акту перевірки від 21.09.2010 року № 482/42-10/00017733 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 30.09.2010 року № 0000624210/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 378 111,00 грн., та штрафні (фінансові) санкцій на суму 113 433,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до Державної податкової адміністрації України зі скаргою. За зезультатами даної скарги ДПА України було прийнято рішення 29.04.2011 року № 8154/6/25-0115, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а ППР від 30.09.2010 року № 0000624210/0 та рішення ДПА в м. Києві від 17.02.2011 року № 1500/10/25-114 без змін.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Так, між позивачем (покупець) та ТОВ «Сателіт» (постачальник) 04.01.2008 року було укладено договір № 04/01-08. Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити дизельне пальне на умовах, визначених у цьому договорі. На виконання умов договору від 04.01.2008 року № 04/01-08 ТОВ «Сателіт» виписано ряд податкових накладних від 10.06.2010 року № 46, від 13.06.2010 року № 47, від 13.06.2010 року № 48, від 15.06.2010 року № 49, від 20.06.2010 року № 53, від 22.06.2010 року № 55, від 24.06.2010 року № 56, від 26.06.2010 року № 58, від 29.06.2010 року № 59, від 29.06.2010 року № 60, копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивачем подано до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року. Згідно з додатком 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» позивачем до складу податкового кредиту включено, зокрема, суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Сателіт» у розмірі 378 111,00 грн. зазначений факт сторонами не оспорюється.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які проаналізувавши положення Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року № 233/2037, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, дійшли вірного висновку про те, що доводи відповідача щодо невідповідності зазначених податкових накладних вимогам Порядку, та, відповідно, наявності підстав для висновку про неправомірне формування податкового кредиту, є необґрунтованими.

Судами попередніх інстанцій вірно зауважено, з чим також погоджується колегія судів касаційної інстанції, що висновок СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП зазначений в акті перевірки від 21.09.2010 року № 482/42-10/00017733 щодо невідповідності податкових накладних, вимогам п. 3 Порядку в частині відповідності номеру податкової накладної порядковому номеру реєстру отриманих та виданих податкових накладних, ґрунтується виключно на відсутності факту декларування контрагентом позивача -ТОВ «Сателіт» податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2010 року. При цьому, питання відповідності номерів податкових накладних, виписаних ТОВ «Сателіт» порядковим номерам реєстру отриманих та виданих податкових накладних, податковим органом не досліджувалось.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Сателіт» на адресу Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області 20.07.2010 року було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року. Проте зазначену декларацію, в якості податкової звітності, органом державної податкової служби не прийнято.

За таких обставин, а також, вивчивши позицію, викладеною у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах № 21-42а10 та № 21-47а10, суди першої та апеляційної інстанцій, з якими погоджується колегія суддів касаційної інстанції, дійшли висновку про те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Отже, судами попередніх інстанцій вірно звернуто увагу на те, що не є підставою для висновку про необґрунтованість віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Крім того, рух активів у процесі здійснення господарських операцій по договору від 04.01.2008 року № 04/01-08, відповідність господарських операцій дійсному економічному змісту та наявність зв'язку між фактом придбання товарів та використанням товарів у господарській діяльності позивачем, підтверджується платіжними дорученням здійсненими протягом червня 2010 року, копіями товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів та поставку на теплоходи «Іона Якир», копіями вимог на видачу дизельного палива з теплоходів «Іона Якир» та «ОС-20»; копією договору найму ємкостей на теплоході «ОС-20», укладеного між АСК «Укррічфлот» та ДП «Миколаївський річковий порт» від 31.05.2010 року, копією свідоцтва про право власності на судно «Іона Якир», копією свідоцтва на право власності на судна АСК «Укррічфлот», а також копією свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Сателіт» від 31.08.2000 року № 24102056, наявними в матеріалах справи. При цьому на момент вчинення складення відповідних документів ТОВ «Сателіт» мало статус платника податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що подані позивачем податкові накладні відповідають формі податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165 , що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року № 233/2037, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та про обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2010 року сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Сателіт».

При цьому, відповідач в своїй касаційній скарзі не наводить достатніх доказів щодо спростування викладеного в рішеннях судів попередніх інстанцій, які повністю узгоджуються з матеріалами справи.

Також, колегія суддів касаційної інстанції підтримує позицію судів попередніх інстанцій, які вважають висновки акту перевірки від 21.09.2010 року № 482/42-10/00017733 щодо заниження позивачем суми податку на додану вартість за червень 2010 року необґрунтованими та, відповідно, податкове повідомлення-рішення від 30.09.2010 року № 0000624210/0 неправомірним.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2 , ч. 2 ст. 71 КАС України , суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 - 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби -відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2012 року у справі № 2а-7290/11/2670 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько