Постанова

від 20.08.2012 по справі 3/142-2612

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.12 Справа № 3/142-2612

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Гриців В.М.,

Хабіб М.І.,

при секретарі Олійник І.О.,

за участю представників:

від позивача -ОСОБА_2, ОСОБА_3

від відповідача-1 -не з'явився

від відповідача-2 -не з'явився

від відповідача-3 -Ткач О.М., Помазанська С.І.

розглянувши апеляційну скаргу Довжанської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, від 14.06.2012 року вих.№113

на рішення господарського суду Тернопільської області від 17.07.2008 року, суддя Турецький І.М.

у справі № 3/142-2612

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, м.Тернопіль

до відповідача-1 Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації, м.Тернопіль

до відповідача-2 Виконавчого комітету Довжанської сільської ради, с.Довжанка, Тернопільського району, Тернопільської області

до відповідача-3 Довжанської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, с.Довжанка

про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Тернопільської області від 17.07.2008 року по справі №3/142-2612 задоволено позов суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, визнано за останнім право власності на нерухоме майно -нежитлове незавершене будівництво котельні, що знаходиться в АДРЕСА_1, яка належним власником.

Суд у рішенні посилаючись на протокол зборів власників майнових і земельних паїв села Довжанка Тернопільського району від 25.03.2007 року, протокол засідання комісії по майнових паях від 14.11.2007 року, договір купівлі-продажу від 20.03.2008 року, згідно якого, як зазначає суд, Спілка власників паїв с.Довжанка продала, а ПП ОСОБА_2 купив нерухоме майно -незавершене будівництво котельні, положення ст.ст.182, 220, 316 -321, 328, 331 ЦК України, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно , затвердженого Міністерством Юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 у редакції наказу Міністерства Юстиції України від 28.01.2003 року №6/5 зареєстрованого у Міністерстві Юстиції України 18.02.2002 року №157/6445, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", прийшов до висновку про правомірність позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Довжанська сільська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 17.07.2008 року по справі №3/142-2612, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволення позову, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вказує, що судом першої інстанції неправомірно не залучено до участі у справі Довжанську сільську раду, та, що оскаржуване рішення суду зачіпає права та законні інтереси сільської ради, а залучений судом Виконком Довжанської сільської ради в якості відповідача-2, згідно ухвали від 10.07.2008 року, не є юридичною особою та звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи відсутні докази направлення ухвали господарського суду та копії позовної заяви з додатками відповідачу-2. Апелянт вказує на положення п.8 ст.31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», якою передбачено, що об'єкти соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершене будівництво, не підлягають паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передачі на баланс підприємств -правонаступників, а підлягають безоплатній передачі до комунальної власності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, який постановою від 05.09.1996 року №1060 «Про поетапну передачу в комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду сільськогосподарських, переробних, обслуговуючих підприємств, установ, організацій агропромислового комплексу, основаних на колективній та інших формах власності»визначив перелік об'єктів соціальної сфери, які не підлягають паюванню, в тому числі -котельні і їх незавершене будівництво. Одночасно, скаржник посилається на той факт, що Спілка власників паїв с.Довжанка, яка ніби-то продала спірне майно позивачу, виключена з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців 13.09.2005 року в результаті її ліквідації за рішенням власників, що не пов'язано з реорганізацією та правонаступництвом, що підтверджується довідкою з ЄДРЮО та ФОП та вказує на п.11 ст.346 ЦК України, якою передбачено, що право власності припиняється у разі припинення юридичної особи.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2012 року відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги та прийнято вказану вище апеляційну скаргу, розгляд справи призначено на 09.07.2012 року. Ухвалою суду від 09.07.2012 року розгляд справи відкладено до 06.08.2012 року, залучено до участі у справі в якості відповідача-3 -Довжанську сільську раду. В судовому засіданні 06.08.2012 року розгляд справи відкладено на 20.08.2012 року.

Представники скаржника (Довжанської сільської ради) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали, просили задоволити в повному обсязі.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечили, просили оскаржуване рішення залишити без змін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (від 21.06.2012 року) та клопотанні про поверненні апеляційної скарги від 05.07.2012 року просить відмовити Довжанській сільській раді у відновленні строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Тернопільської області від 17.07.2008 року по справі №3/142-2612.

Колегією суддів відхилено вказані клопотання як безпідставні, з огляду на те, що суд розглянувши клопотання Довжанської сільської ради про поновлення строку для подачі апеляційної скарги, визнав доводи скаржника достатніми для поновлення пропущеного строку, про що вказано в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2012 року по справі №3/142-2612 та відновив пропущений скаржником строк подання апеляційної скарги.

Поряд з цим, позивач у відзиві зазначає про безпідставність посилань скаржника на Закон України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», оскільки власники майна (пайовики) вправі самостійно визначати майно, яке підлягає паюванню. Крім того, вказує, що приміщення котельні не введено в експлуатацію і не відноситься до майна, яке перебуває в загальному користуванні та, що вартість приміщення котельні (незавершене будівництво) оплачена продавцеві. Одночасно, звертає увагу суду на те, що 26.01.2009 року за ОСОБА_2 Тернопільським районним госпрозрахунковим БТІ зареєстровано право власності на нерухоме майно -об'єкт незавершеного будівництва -будівлю котельні за адресою с.Довжанка, вул.Зелена,23.

В судовому засіданні представник позивача просив долучити до матеріалів справи переліки майна соціальної сфери реформованої СВП с.Довжанка, довідку ПАП «Перемога»№58 від 16.08.2012 року, кошторис витрат на відновлення приміщення котельні (незавершене будівництво) та фотографії приміщення котельні до проведення ремонту та після нього.

Вказані документи судовою колегією оглянуті та долучені до матеріалів справи.

Представники відповідачів-1,2 в судове засідання не з'явились.

Тернопільське районне госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації у листі (вих.№2379 від 19.07.2012 року) зазначає, що за матеріалами бюро незавершена будівництвом котельня по вул.Зелена,23 в с.Довжанка зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі рішення господарського суду Тернопільської області від 17.07.2008 року по справі №3/142-2612. Одночасно, відповідач-1 просить про розгляд справи за відсутності свого представника.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та скаржника, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

Відповідно до положень ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Як встановлено судом, 07.07.2008 року суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на нерухоме майно -нежитлове незавершене будівництво котельні, що знаходиться в АДРЕСА_1. В позовній заяві СПД ФО зазначає, що у відповідності до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки»проведено реорганізацію колгоспу «Перемога»у Спілку власників паїв с.Довжанка. Позивач вказує на те, що згідно загальних зборів власників майнових і земельних паїв села Довжанка, які відбулись - 25.03.2007 року та рішення комісії по майнових паях від 14.11.2007 року вирішено продати будівлю котельні (незавершене будівництво), що знаходиться в с.Довжанка по вул.Зелена,23 суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_2 Одночасно, позивач посилається на наявність договору купівлі-продажу від 20.03.2008 року, а також на відсутність первинної реєстрації права власності на будівлю котельні попереднім власником, що зобов'язало ОСОБА_2 як покупця на звернення з позовом до Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 08.07.2008 року порушено провадження у даній справі та прийнято позовні матеріали до розгляду, розгляд справи призначено на 10.07.2008 року.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 10.07.2008 року залучено до участі у справі в якості відповідача -Виконавчий комітет Довжанської сільської ради, розгляд справи відкладено на 17.07.2008 року та зобов'язано позивача направити Виконавчому комітету Довжанської сільської ради позовну заяву з додатками, докази направлення надати суду. Слід зазначити, що згідно відтиску печатки суду, вказана ухвала направлена сторонам - 14.07.2012 року .

Докази виконання позивачем вимог ухвали суду від 10.07.2008 року в матеріалах справи відсутні. Отже, позивачем Виконкому Довжанської сільської ради копія позовної заяви не надсилалась.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що судом ухвала від 10.07.2008 року залученому належному відповідачу не направлялась.

17.07.2008 року судом прийнято рішення по справі за відсутності представників відповідачів, докази направлення позовної заяви відповідачу-2 Виконкому Довжанської сільської ради в матеріалах справи відсутні.

Суд першої інстанції зважаючи на вказані ПП ОСОБА_2 у позовній заяві обставини, посилаючись на положення ст.ст.2, 182, 220, 316 -321, 328, 331 ЦК України, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Міністерством Юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 у редакції наказу Міністерства Юстиції України від 28.01.2003 року №6/5 зареєстрованого у Міністерстві Юстиції України 18.02.2002 року №157/6445, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", прийшов до висновку про правомірність позовних вимог.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наведене нижче:

Відповідно до пункту 2 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 цього ж Кодексу унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Главою 24 Цивільного кодексу України встановлені способи набуття права власності.

Частиною 1 статті 386 Цивільного кодексу України унормовано, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Стаття 316 Цивільного кодексу України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Доказами, що підтверджують право власності можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази щодо приналежності позивачеві спірного майна .

Згідно ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом ( ч.4 ст. 182 ЦК України).

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 1 липня 2004 року № 1952-ІV із змінами і доповненнями.

Пунктом 5 розділу V "Прикінцеві положення" цього Закону (в редакція, яка діяла на момент спірних правовідносин) встановлено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Реєстрація прав власності згідно п.1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 ( в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), реєстрацію прав власності на рухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації (БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Судом відзначено, що відповідно до положень Закону та вказаного Тимчасового положення, БТІ здійснює лише державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а, відтак, не може бути стороною у справі щодо визнання такого права, оскільки не є особою від якої відповідне право перейшло, або особою яка може претендувати на таке право.

Разом з тим, позивач пред'являючи позов до БТІ не представив суду доказів відмови останнього у проведенні державної реєстрації права власності.

Відповідно до приписів статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з приписами статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 43 ГПК України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Слід зазначити, що скаржник, який в подальшому залучений апеляційним господарським судом в якості відповідача-3, на підтвердження того, що оскаржуваним рішенням господарський суд вирішив питання про його права та обов'язки посилається на положення п.8 ст.31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», якою передбачено, що об'єкти соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершене будівництво, не підлягають паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передачі на баланс підприємств -правонаступників, а підлягають безоплатній передачі до комунальної власності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, який постановою від 05.09.1996 року №1060 «Про поетапну передачу в комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду сільськогосподарських, переробних, обслуговуючих підприємств, установ, організацій агропромислового комплексу, основаних на колективній та інших формах власності»визначив перелік об'єктів соціальної сфери, які не підлягають паюванню, в тому числі -котельні і їх незавершене будівництво, що взято колегією суддів до уваги.

Згідно ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як уже зазначено вище, позивач посилається на те, що 20.03.2008 року між ним та ОСОБА_7 (який діяв на підставі рішення загальних зборів власників майнових і земельних паїв села Довжанка від 25.03.2007 року), укладено договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_2 набув права власності на будівлю котельні (незавершене будівництво) АДРЕСА_1.

Відповідно до вимог ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач подаючи позов посилається на положення ст.331 ЦК України.

Згідно ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

В ч. 3 ст. 331 ЦК України зазначено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Слід зазначити, що Спілка власників паїв с.Довжанка (від імені якої, на підставі рішення загальних зборів власників майнових і земельних паїв с.Довжанка від 25.03.2007 року діяв ОСОБА_7), яка ніби-то продала спірне майно позивачу, виключена з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців 13.09.2005 року в результаті її ліквідації за рішенням власників, що не пов'язано з реорганізацією та правонаступництвом, що підтверджується довідкою з ЄДРЮО та ФОП від 19.02.2009 року та витягом Головного управління статистики у Тернопільській області від 16.07.2012 року №05/3-298, який надана на запит суду.

Одночасно, судом відзначено, що позивачем не долучено до матеріалів справи доказів, які б підтверджували право Спілки власників паїв с.Довжанка на спірне майно.

Поряд з цим, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, договір купівлі-продажу від 20.03.2008 р. укладено в простій письмовій формі.

На підставі ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації . Відповідно до ч. 1 ст. 210 та ч. 3 ст. 640 ЦК України такий договір є укладеним з моменту його державної реєстрації . Отже, до моменту його державної реєстрації, договір купівлі-продажу нерухомого майна юридично не є укладеним.

Враховуючи вищенаведене та те, що позивачем не представлено суду доказів, що підтверджують право власності, а саме відповідних правовстановлюючих документів, а також будь-яких інших доказів щодо приналежності позивачеві спірного майна, з оглядну на що, відсутні підстави для задоволення позову ПП ОСОБА_2 про визнання за ним як належним власником права власності на нерухоме майно -нежитлове незавершене будівництво котельні, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що господарський суд Тернопільської області ухвалою від 08.07.2008 року порушив провадження у даній справі та прийняв позовні матеріали до розгляду, призначивши розгляд справи на 10.07.2008 року, а ухвалою від 10.07.2008 року (яку направлено - 14.07.2008 року) залучив до участі у справі в якості відповідача -Виконавчий комітет Довжанської сільської ради та відклав розгляд справи на 17.07.2008 року , зобов'язавши позивача направити Виконавчому комітету Довжанської сільської ради позовну заяву з додатками, докази направлення надати суду.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції, зважаючи на те, що судове засідання призначено через два дні після прийняття ухвали порушення провадження у справі №3/142-2612, а також те, що на відправку ухвали про відкладення розгляду справи та залучення до участі у справі в якості відповідача -Виконком Довжанської сільської ради було лише 4 дні, не переконався, що такі отримані сторонами, а також не з'ясував чи отримано відповідачем-2 -Виконкомом Довжанської сільської ради позовну заяву з додатками (докази отримання такої Виконкомом в матеріалах справи відсутні).

Судовою колегією також відзначено, що Виконкомом Довжанської сільської ради не є юридичною особою, про що вказано Відділом з питань державної реєстрації Тернопільської районної державної адміністрації у листі від 12.06.2012 року вих.№1396 та підтверджується листом Головного управління статистики у Тернопільській області від 16.07.2012 року за вих.№05/3-299, який надано на запит суду.

З огляду на наведене вище, суд прийшов до висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Тернопільської області слід скасувати, в позові до Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації та Довжанської сільської ради відмовити, а також враховуючи положення ст.ст.1, 21 ГПК України, а також п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, провадження у справі в частині вимог до Виконавчого комітету Довжанської сільської ради слід припинити.

В зв'язку з скасуванням рішення господарського суду Тернопільської області, з позивача на користь скаржника слід стягнути 804,75 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.103,104,105 ГПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Довжанської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області задоволити частково.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 17.07.2008 року по справі №3/142-2612 скасувати, прийняти нове рішення.

В позові до Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації та Довжанської сільської ради відмовити.

В частині вимог до Виконкому Довжанської сільської ради провадження у справі припинити.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Довжанської сільської ради (Тернопільська область, с.Довжанка, вул.Містечко,41 код ЄДРПОУ 04393479) - 804,75 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Гриців В.М.

Хабіб М.І.