Ухвала

від 22.04.2013 по справі 3/142-2612

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

22 квітня 2013 року Справа № 3/142-2612

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Кота О.В., Кролевець О.А., Попікової О.В. перевіривши матеріали касаційної скаргиСуб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 на ухвалу та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2012 Львівського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 у справі№ 3/142-2612 господарського суду Тернопільської області за позовомСуб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 до про 1. Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації, 2. Виконавчого комітету Довжанської сільської ради, 3. Довжанської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Подана Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4 до Вищого господарського суду України касаційна скарга на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 не відповідає вимогам розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Згідно з частиною 4 статті 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору в даній справі є визнання права власності на об'єкт нерухомого майна - незавершене будівництво котельні.

Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до частини 2 статті 4 вказаного Закону за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

З урахуванням викладеного та матеріалів справи, відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання касаційної скарги (на день звернення - 22.02.2013) підлягає сплаті у розмірі 860,25 грн. (згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" мінімальна заробітна плата з 1 січня - 1147 гривень).

Проте до матеріалів касаційної скарги Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4 додано квитанцію від 08.09.2012 р. № 95 про сплату судового збору лише в сумі 804,75 грн.

Відтак, судовий збір сплачений не у встановленому розмірі, що є підставою для повернення касаційної скарги відповідно до пункту 4 частини 1 статті 111 3 ГПК України, згідно з яким касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому розмірі.

Крім того, зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник не погоджується з ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2012 р., якою Довжанській сільській раді відновлено пропущений строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Тернопільської області від 17.07.2008.

Указана ухвала суду апеляційної інстанції не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції з огляду на таке.

Приписами статті 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Так, відповідно до статей 106, 111 13 ГПК України ухвала апеляційного господарського суду про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Наведені обставини виключають перегляд зазначеної ухвали в касаційному порядку, що є підставою для відмови у прийнятті касаційної скарги в частині її оскарження.

Керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 111 3 , 111 13 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 р. у справі № 3/142-2612 повернути скаржнику.

Відмовити Суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_4 у прийнятті касаційної скарги в частині оскарження ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2012 р. у справі № 3/142-2612 .

Головуючий суддя: О. Кот

судді: О. Кролевець

О. Попікова