Постанова

від 30.07.2012 по справі 27/385

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 Довідковий телефон

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2012 № 27/385

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Ткаченка Б.О.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 30.07.2012 року

розглянувши апеляційну скаргу малого приватного підприємства «Світ Інтернешонал» на рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2011 року,

у справі № 27/385 (суддя: Дідиченко М.А.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»

до малого приватного підприємства «Світ Інтернешонал»

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до малого приватного підприємства «Світ Інтернешонал» за участю третьої особи ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.02.2011 року позовну заяву задоволено у повному обсязі. Стягнуто з малого приватного підприємства «Світ Інтернешонал» заборгованість за кредитним договором № 49.4/15/06-Z від 23.03.2006 року, укладеним між гр. ОСОБА_3 та публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» у розмірі 14 011 доларів США 85 центів, що станом на 04.02.2010 року становить 111 305 грн. 93 коп. (що складається з боргу за кредитом в сумі 10572 долари США 32 центи та пені в сумі 3439 доларів США 53 центи) за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на житлову квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 52,30 м. кв., житловою площею 38,10 м. кв. за іпотечним договором № 49.4/15/06-Z від 23.03.2006 року, шляхом проведення прилюдних торгів, із встановленням початкової ціни продажу предмету іпотеки на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Стягнуто з малого приватного підприємства «Світ Інтернешонал» з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» витрати по сплаті державного мита в сумі 1113,05 грн., та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням мале приватне підприємство «Світ Інтернешонал» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2011 року по справі № 27/385 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2011 року апеляційна скарга малого приватного підприємства «Світ Інтернешонал» прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2011 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Корсака В.А., суддів Коршун Н.М., Агрикової О.В. по справі призначено судову товарознавчу експертизу проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження у даній справі зупинено.

Відповідно до розпорядження Керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2012 року у зв'язку з обранням судді Корсака В.А. на посаду судді Вищого господарського суду України, здійснено заміну у складі колегії суддів, відповідно до якого перегляд рішення здійснюється головуючим суддею - Адрієнком В.В.

08.06.2012 року до Київського апеляційного господарського суд надійшли матеріали справи № 27/385, а також висновок експертизи № 6532/11-42 від 30.05.2012 року.

Розпорядженням керівника апарату № 02-15/339 від 11.06.2012 року в зв'язку із перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Андрієнка В.В. у відпустці, по справі № 27/385 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

Після автоматизованого розподілу справ в порядку ст. 2-1 ГПК України року справу № 27/385 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Лобаня О.І., суддів: Ткаченка Б.О., Федорчука Р.В.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 15.06.2012 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Лобань О.І., суддів - Ткаченка Б.О., Федорчука Р.В. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

В судовому засіданні 27.06.2012 року та 30.07.2012 року представник публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 07.02.2011 року.

Представники ПП «Світ Інтернешонал» в судові засідання 27.06.2012 року та 30.07.2012 року не з'явився про час та місце розгляду справи скаржник був повідомлений належним чином про що в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомив.

ОСОБА_2 також повідомлялося про місце та час розгляду справи однак, поштові конверти з ухвалами про призначення справи до розгляду на 27.06.2012 року та відкладення розгляду справи на 30.07.2012 року повернувся без вручення адресату за закінченням терміну зберігання. Судова колегія звертає увагу на те, що вказана вище поштова кореспонденція направлялася за адресою, яка зазначена у позовній заяві, а саме: 01034, АДРЕСА_1.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представника позивача що з'явився у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки ПП «Світ Інтернешонал» та ОСОБА_2 про дату та місце розгляду справи судом повідомлялись належним чином, участь представників відповідача та третьої особи у судовому засіданні 30.07.2012 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. Крім того, відповідно до абзацу 3 пункту 3.6 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що скаржник та третя особа про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, оскільки ухвала суду апеляційної інстанції про призначення справи до розгляду була направлена сторонам за адресою яка була зазначена в позовній заяві. Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.03.2006 року між відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (банк), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк», та ОСОБА_2 (позичальник) укладено кредитний договір № 49.4/15/06-Z (а.с. 24-26).

Пунктом 1.1 кредитного договору, із урахуванням змін, внесених сторонами 03.09.2007 року договором про внесення змін до кредитного договору (а.с. 27-28), банк зобов'язався надати позичальнику кредит на споживчі цілі у розмірі 50 000,00 доларів США строком по 24.03.2008 року включно.

Забезпеченням виконання зобов'язань за кредитним договором є іпотека трикімнатної квартири квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 52,30 м. кв., житловою площею 38,10 м. кв., згідно з іпотечним договором (п. 1.5 договору).

У зв'язку з чим, між відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (іпотекодержатель) та малим приватним підприємством «Світ Інтернешонал» (іпотекодавець) був укладений іпотечний договір № 33/15/138/06 від 23.03.2006 року (а.с. 29-31), згідно якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань перед іпотекодержателем на підставі кредитного договору житлову квартиру квартиру АДРЕСА_2, та складається з трьох жилих кімнат, загальною площею 52,30 м. кв., житловою площею 38,10 м. кв., та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири.

У п. 1.4 іпотечного договору заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 303 000,00 грн., що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України станом на 23.03.2006 року складає еквівалент 60 000,00 доларів США.

03.09.2007 року до іпотечного договору було внесено зміни, де сторони встановили, що заставна вартість предмету іпотеки становить 183000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 03.09.2007 року становить 924150,00 грн. (а.с. 32-33).

Відповідно до п. 2.3 іпотечного договору, обтяження предмета іпотеки іпотекою підлягає державній реєстрації за рахунок боржника, у порядку, встановленому чинним законодавством України.

23.03.2006 року приватним нотаріусом ОСОБА_4 було внесено запис до Держаного реєстру іпотек щодо обтяження нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2, та складається з трьох жилих кімнат, загальною площею 52, 30 м. кв., житловою площею 38, 10 м. кв., що підтверджується витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі іпотек № 6922583 від 23.03.2006 року (а.с. 44).

Пунктом 3.1 договору про внесення змін до кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язувався забезпечити погашення отриманого кредиту шляхом внесення готівкою або шляхом безготівкового перерахування зі свого поточного/карткового рахунку грошових коштів у валюті отриманого кредиту на рахунок, вказаний в п. 1.2 договору, у період з 01 по 10 число (включно) кожного календарного місяця, таким чином щоб станом на 11-те число календарного місяця, заборгованість за кредитом не перевищувала відповідних сум за строками згідно погодженого графіку. Таким чином, з урахуванням положень пункту 1.1 кредитного договору, кінцевий термін повернення кредиту у повному обсязі 10.03.2008 року. У п. 3.2 кредитного договору передбачений обов'язок позичальника забезпечити повернення одержаної суми кредиту згідно з умовами цього договору.

Так, з матеріалів справи вбачається, що банком виконано свої зобов'язань в повному обсязі. В свою чергу, станом на 10.03.2008 року позичальником було погашено лише 39 427,68 доларів США., що підтверджується виписками з особового рахунку ОСОБА_2 (а.с. 11-17).

Так, у листопаді 2010 року публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до малого приватного підприємства «Світ Інтернешонал» за участю третьої особи ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням господарського суду міста Києва від 07.02.2011 року позовну заяву задоволено у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вказаного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 2 вказаної статті, до відносин за кредитним договором застосовуються положення Цивільного кодексу України щодо позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 193 ГК України, приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Окрім цього відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду щодо встановлення факту наявності основної заборгованості за кредитом у позичальника перед позивачем в сумі 10 572,32 доларів США., а відтак позовні вимоги в частині стягнення основного боргу правомірно визнані судом першої інстанції є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 3 439,53 доларів США, у зв'язку з неналежним виконанням позичальником грошового зобов'язання за кредитним договором за період з 04.02.2010 року по 04.02.2011 року включно.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 3.8 кредитного договору зазначено, що за порушення строків повернення кредиту, позичальник зобов'язаний сплачувати банку пеню за кожен день прострочки у розмірі подвійної процентної ставки, встановленої у п. 1.3 цього договору, від суми простроченого платежу. Відповідно до п. 1.3 кредитного договору, процентна ставка за кредитом дорівнює 16 процентів річних. Згідно по 6.3 кредитного договору, при нарахуванні процентів враховується фактична кількість календарних днів в розрахунковому періоді та 360 днів (для кредитів, наданих в іноземній валюті) в році.

Враховуючи те, що апеляційним судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, колегія апеляційного суду, перевіривши нарахування розміру пені позивачем, прийшла до висновку про правомірність прийнятого місцевим судом рішення щодо задоволення вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 3 439,53 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не вставлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Згідно із ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Частиною 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

В силу ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. При цьому, за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із п.п. 4.1, 4.2 іпотечного договору, за рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, який визначається на момент фактичного задоволення разом із сумою кредиту, процентів, штрафними санкціями, та відшкодуванням збитків, які виникли у зв'язку із прострочкою виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, витрати на страхування майна, та інші витрати згідно цього договору. Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення боржником умов кредитного договору.

Оскільки, факт порушення позичальником умов кредитного договору встановлено як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції, то зазначена заборгованість підлягає зверненню на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 4.3 іпотечного договору, з урахуванням змін, внесених укладеним 03.09.2007 року договором про внесення змін до кредитного договору, іпотекодержатель на свій розсуд задовольняє свої вимоги одним із таких способів: набуває право власності на майно; від свого імені продає майно третім особам і спрямовує отримані кошти на задоволення вимог іпотеко держателя; дає іпотекодавцю згоду на реалізацію майна, третім особам, визначеним іпотекодержателем, або погоджених з ним, від імені іпотекодавця, за умови, що кошти, виручені від реалізації, будуть направлені на задоволення вимог іпотекодержателя.

Як зазначалося вище, заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 183 000,00 доларів США.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» та стягнув з малого приватного підприємства «Світ Інтернешонал» заборгованість за кредитним договором № 49.4/15/06-Z від 23.03.2006 року, укладеним між гр. ОСОБА_3 та публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» у розмірі 14 011 доларів США 85 центів, що станом на 04.02.2010 року становить 111 305 грн. 93 коп. (що складається з боргу за кредитом в сумі 10572 долари США 32 центи та пені в сумі 3439 доларів США 53 центи) за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на житлову квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 52,30 м. кв., житловою площею 38,10 м. кв. за іпотечним договором № 49.4/15/06-Z від 23.03.2006 року, шляхом проведення прилюдних торгів, із встановленням початкової ціни продажу предмету іпотеки на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Під час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції по справі було призначено судову товарознавчу експертизу. Так, відповідно до висновку експертизи № 6532/11-42 від 30.05.2012 року ринкова вартість житлової квартири АДРЕСА_2 станом на момент дослідження складає 644885 грн.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції мале приватне підприємство «Світ Інтернешонал» не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2011 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги малого приватного підприємства «Світ Інтернешонал» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2011 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу малого приватного підприємства «Світ Інтернешонал» на рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2011 року у справі № 27/385 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2011 року у справі № 27/385 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 27/385 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Лобань О.І.

Судді Ткаченко Б.О.

Федорчук Р.В.