Рішення

від 07.09.2009 по справі 27/385

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

27/385

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  27/385

07.09.09

За позовом     

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ангели Техно»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Індустріально-інвестиційна Компанія»

простягнення  111 000, 00 грн.

                                    Суддя Дідиченко М.А.    Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:                     

Від позивача:  Грегуль Н.В. –представник за довіреністю від 22.05.2009 року;

Від відповідача:не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ангели Техно»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Індустріально-інвестиційна Компанія»про стягнення заборгованості у розмірі 92 500, 00 грн. та пені у сумі 18 500, 00 грн. за договором № 2/2008-П від 05.02.2008 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 26.08.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні 26.08.2009 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду та надав усні пояснення. Згідно поданого витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/5807-1 від 01.08.2009 року вбачається, що місцезнаходженням юридичної особи –Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Індустріально-інвестиційна компанія»є: 01004, м. Київ, вул. Горького, 11. Також, позивач надав докази, які свідчать про направлення позовної заяви з додатками на адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДРПОУ.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від ії імені. У відповідності до ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру. Отже, виходячи з наведеного місцезнаходження юридичної особи визначається місцем ії державної реєстрації.

Крім того, позивач заявив клопотання про продовження строку вирішення спору.

Згідно з ч. 4 ст. 69 ГПК України за клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.

На підставі вищезазначеного, суд задовольнив подане позивачем клопотання про продовження строку вирішення спору.

Також, позивач разом з позовною заявою з метою забезпечення позову просив суд накласти арешт на майно та кошти відповідача, які знаходяться на його рахунках.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Як зазначалось в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наведених норм права вбачається, що забезпечення позову допускається у разі, якщо невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, при цьому обґрунтування та доведення цього покладається на сторону, яка заявила відповідне клопотання.

Позивачем у поданій заяві не обґрунтовано, яким чином відсутність арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачу, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду згідно з заявленими позивачем  позовними вимогами, а також не подано жодних доказів, підтверджуючих вищенаведене.       

За вказаних обставин подана заява про забезпечення позову судом відхилена.   

Представник відповідача у судове засідання 26.08.2009 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 06.07.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2009 року розгляд справи відкладено до 07.09.2009 року у зв'язку із неявкою представника відповідача.

Позивач у судовому засіданні 07.09.2009 року підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні 07.09.2009 року не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Оскільки, відповідачу була направлена кореспонденція про час та місце розгляду справи на юридичну адресу, то суд дійшов висновку, що відповідач був повідомлений належним чином, а тому на підставі ст.75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,  -

В С Т А Н О В И В:

        05.02.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ангели Техно» (надалі - підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Індустріально-інвестиційна Компанія»(надалі - замовник) був укладений договір № 2/2008-П (далі-Договір), відповідно до якого підрядник зобов'язується виконати проектну документацію стадії «Робоча документація» за розділами: автоматична пожежна сигналізація, система оповіщення про пожежу, система автоматики димовидалення, автоматична сигналізація загазованості приміщень, на об'єкті замовника –житловий будинок по вул.. Київській, 174-А в м. Обухові та передати їх замовнику.

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна вартість робіт  за даним договором погоджена та затверджена сторонами на основі протоколу погодження договірної ціни, що є невід'ємним додатком до даного Договору та складається з суми вартості кожного окремого виду робіт за кошторисами.

Протоколом погодження договірної ціни сторони затвердили, що договірна ціна за виготовлення проектної документації становить 185 000, 00 грн.

Згідно із п. 3.2.1 Договору замовник проводить передоплату в розмірі 50% від загальної вартості робіт протягом 5-ти (п'яти) банківських днів після підписання сторонами договору.

         На виконання зазначеного пункту договору відповідач перерахував на рахунок позивача аванс у розмірі 92 500, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками наявними в матеріалах справи.

        Пунктом 2.2 Договору встановлено, що термін виконання робіт –тридцять календарних днів з моменту отримання підрядником авансу та підписання акту прийому-передачі затверджених замовником архітектурних планів.

На виконання умов договору позивач виконав проектну документацію на суму 185 000, 00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 18.07.2008 року підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до п. 3.2.2 Договору 50% від загальної вартості робіт за договором, замовник перераховує підряднику протягом 5-ти (п'яти) банківських днів після підписання сторонами акту здачі-прийняття виконаних робіт.

Таким чином, відповідач повинен був розрахуватися за виконані роботи у строк до 25.07.2008 року включно.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ст. 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів повного виконання Договору щодо оплати робіт не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вимоги позивача відповідачем не спростовані, належних доказів, які б підтверджували повний розрахунок за виконані роботи відповідачем не надано, враховуючи відсутність доказів перерахування коштів за виконані роботи в розмірі 92 500, 00 грн., позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 18 500, 00 грн.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до 6.3 Договору встановлено, що за затримку або відмову від прийняття робіт, підписання акту здачі-приймання робіт, оплати виконаних робіт з вини замовника, останній сплачує підряднику пеню у розмірі –0,1% від вартості не прийнятих або неоплачених робіт за кожний день прострочення, але не більше 10% від загальної вартості робіт за договором.  

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

        Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

        Як встановлено судом, відповідач повинен був здійснити повний розрахунок у строк до 25.08.2008 року, тому сума пені повинна нараховуватися починаючи з 26.07.2008 року та згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нараховуватися до 26.01.2009 року.

        Пунктом 6.3 Договору сторони встановили, що пеня становить 0,1% від вартості неоплачених робіт та не може перевищувати 10% від загальної вартості робіт (185 000, 00 грн. * 10% = 18 500, 00 грн.), тобто не може бути більшою за 18 500, 00 грн.   

Розмір пені згідно п. 6.3 Договору становить:

92 500, 00 грн. (заборгованість) * 0,1 % * 185 (з 26.07.2008 року по 26.01.2009 року) = 17 112, 50 грн.

Водночас, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»пеня становить:

92 500, 00 грн. (заборгованість) * 24 % * 159 (з 26.07.2008 року по 31.12.2008 року) / 366 = 9 644, 26 грн.

92 500, 00 грн. (заборгованість) * 24 % * 26 (з 01.01.2009 року по 26.01.2009 року) / 365 = 1 581, 37 грн.

Таким чином, враховуючи приписи ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», сума пені не може перевищувати 11 225, 63 грн., а отже суд задовольняє вимогу позивача про стягнення пені частково у сумі 11 225, 63 грн.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 837, 854 ЦК України, ст. 193 ГК України та  ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :  

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

   2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Індустріально-інвестиційна Компанія»(01004, м. Київ, вул. Горького, 11; код ЄДРПОУ 33440660) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ангели Техно» (01010, м. Київ, вул. Грушевського, 3; код ЄДРПОУ 32708580) заборгованість у розмірі 92 500 (дев'яносто дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп., пеню у сумі 11 225 (одинадцять тисяч двісті двадцять п'ять) грн. 63 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1 037 (одна тисяча тридцять сім) грн. 30 коп., та 292 (двісті дев'яносто дві) грн. 03 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

     4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

     Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

Суддя                                  Дідиченко М.А.

Дата підписання 14.09.2009 року