Постанова

від 30.07.2012 по справі 33/382

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2012 № 33/382

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Федорчука Р.В.

Лобаня О.І.

при секретарі Криворотько В.В.

за участю представників:

від позивача - Хома Т.Ю. - дов. № 12/01-02 від 12.01.2012 р.;

від відповідача - Медведь А.В. - дов. № 109-го/12 від 22.06.2012 р.

перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

на рішення Господарського суду м. Києва

від 31.01.2012 р.

у справі № 33/382 (суддя - Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

про визнання договору застави недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2012 року по справі № 33/382 позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір застави товарів в обороті № 220/Zг-08-4 від 27.03.2008 року, укладений між філією № 15 - «Сумська» Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк». Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» 941 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2012 року по справі № 33/382 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2012 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» було прийнято до провадження в наступному складі суду: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Лобань О.І., Федорчук Р.В. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.05.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 року розгляд справи було відкладено на 13.06.2012 року.

13.06.2012 року в судовому засіданні було оголошено перерву на 25.06.2012 року.

25.06.2012 року, в зв'язку з виробничою необхідністю та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, змінено склад колегії, а саме, суддю Лобаня О.І. на суддю Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2012 року розгляд справи було відкладено на 16.07.2012 року.

16.07.2012 року, в зв'язку із зайнятістю судді Тищенко А.І. у розгляді іншої справи та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, змінено склад колегії, а саме, суддю Тищенко А.І. на суддю Лобаня О.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2012 року розгляд справи було відкладено на 30.07.2012 року.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник апелянта в поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2012 року по справі № 33/382 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача в поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників присутніх сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

27.11.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - банк, ТОВ «Український промисловий банк») та Відкритим акціонерним товариством «Нафтобудсервіс» (далі - позичальник, ВАТ «Нафтобудсервіс») укладено генеральний договір № 220-08 про здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій (далі - Генеральний договір).

27.11.2008 року, з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за генеральним договором, між Філією № 15 - «Сумська» Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» (далі - Філія №15) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» укладено договір застави товарів в обороті № 220/Zr-08-4 (далі - Договір застави), предметом застави якого є нафтопродукти заставною вартістю 20 211 000,00 грн.

Згідно з умовами договору, заставодавцем за договором є філія № 15 - «Сумська» Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа - Нафта», від імені якої, на підставі Положення про філію, затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства, протокол № 57 від 07.07.2005 року та довіреності від 13.09.2006 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Назаренко К.В. 13.09.2006 року, зареєстрованої в реєстрі за № 7934, діяв директор філії № 15 - «Сумська» Глущевський Сергій Олександрович.

На думку позивача, Договір застави укладено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки даний договір з боку Філії № 15 підписано директором філії Глущевським С.О., який не мав відповідних повноважень на укладання зазначеного договору.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним договору застави товарів в обороті № 220/Zг-08-4 від 27.03.2008 року.

Згідно ст. 1 Закону України «Про заставу», застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ст. 95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Згідно з п. 3.1 Положення про Філію № 15 (затвердженого рішенням загальних зборів учасників, протокол № 57 від 07.07.2005 року), філія є відокремленим підрозділом товариства без прав юридичної особи по законодавству України.

Частиною 4 ст. 94 ЦК України встановлено, що керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

В силу ч. 3 ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

У пункті 9.1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» (далі - Роз'яснення № 02-5/111) вказано, що коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно укладення угод від імені цієї особи визначається її установчими документами, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Згідно з пунктом 3.7 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа Нафта», затвердженого зборами учасників товариства (протокол № 71 від 22.09.2005 року), філії та представництва діють на підставі положень про них, які затверджуються зборами учасників товариства. Керівники філій та представництв діють на підставі довіреності, що видається товариством.

Пунктом 9.4.1 положення про Філію № 15 передбачено, що директор філії має право укладати від імені товариства договори відповідно до довіреності, виданої товариством.

Як вбачається з довіреності товариства від 13.09.2006 року, директор Філії № 15 - Глущевський С.О. уповноважений представляти інтереси товариства у всіх підприємствах, установах, організаціях, банківських установах України, в органах нотаріату, а також судових органах, у зв'язку із чим йому надається право, зокрема, на укладання та підписання від імені товариства договорів застави майна та майнових прав за наявності письмового дозволу товариства.

В матеріалах справи відсутній письмовий дозвіл Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа - Нафта», який би надавав директору Філії № 15 - Глущевському С.О. право на підписання договору застави.

Положенням п. 9.1 Роз'яснення № 02-5/111 передбачено, що угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що директор Філії № 15 - Глущевський С.О. при укладанні та підписанні Договору застави товарів в обороті № 220/Zг-08-4 від 27.03.2008 року від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» діяв з перевищенням своїх повноважень, а отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа - Нафта» про визнання недійсним договору застави товарів в обороті № 220/Zr-08-4 від 27.03.2008 року укладеного між Філією № 15 - «Сумська» Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія не може погодитись з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 9.2. Роз'яснення № 02-5/111 встановлено, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення.

Доказами такого схвалення може бути вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.).

У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Згідно п. 5.1 Положення про Філію № 15, філія веде первинний облік господарських та фінансових операцій.

Відповідно до п. 5.3 Положення про Філію № 15 встановлено, що підсумки діяльності філії відображаються в щомісячних і річних балансах (з наступним включенням їх показників в фінансову звітність Товариства), звітах про прибутки і збитки, а також у річному фінансовому звіті (з наступним включенням їх показників в фінансову звітність товариства), філія надає фінансову та статистичну звітність у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Таким чином, відомості про передачу філією певної кількості нафтопродуктів у заставу повинні були відображатись у звітності, яку філія зобов'язана була надавати юридичній особі.

З положень п. 5.4., 5.8 Положення про Філію № 15 вбачається, що відповідальність за стан обліку, своєчасне представлення звітності та достовірність показників у звітах покладається на директора та головного бухгалтера філії.

Колегія звертає увагу, що бездіяльністю ТОВ «НК Альфа-Нафта», яке не прийняло жодних заходів для притягнення директора чи бухгалтера Філії № 15 до відповідальності у зв'язку з перевищенням повноважень при укладанні договору застави, неправомірним підписанням та скріпленням даного договору печаткою філії, є свідченням того, що ТОВ «НК Альфа-Нафта» схвалило дії директора Філії № 15 щодо укладання даного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступною схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Враховуючи зазначене, колегія дійшла висновку про те, що не дивлячись чи були перевищені повноваження на укладання Договору застави, його наступне схвалення свідчить про його дійсність.

Щодо висновків суду про відсутність письмового дозволу ТОВ «НК Альфа - Нафта» колегія зазначає наступне.

Згідно зі ст. 88 Цивільного кодексу України, у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

Приписами ст. 57 Цивільного кодексу України встановлено, що статут суб'єкта господарювання повинен містити, зокрема, відомості про органи управління і контролю, їх компетенцію.

Статут може містити інші відомості, що не суперечать законодавству.

Відповідно до п. 8.1 Положення про Філію № 15 загальне керівництво філією здійснюють Загальні збори Учасників та Генеральний директор.

В статуті, наданим Позивачем, відсутні положення, які б передбачали порядок надання дозволу та конкретної вказівки, хто саме надає дозвіл на вчинення дій - Загальні збори чи Генеральний директор.

Отже, установчими документами товариства не врегульовано питання щодо порядку надання директору Філії дозволу на укладання договорів застави майна та майнових прав.

Частиною 1 ст. 65 ЦК України встановлено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів, а тому виходити за межі установчих документів та брати на себе повноваження не передбачені установчими документи є неможливим.

Таким чином, Договір застави відповідає вимогам чинного законодавства, спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та відповідає загальним вимогам, встановленим ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Враховуючи вищезазначене, колегія дійшла висновку про те, що Договір застави товарів в обороті № 220/Zr-08-4 від 27.03.2008 року є схваленим Товариством з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» та відповідає всім вимогам законодавства, а отже відсутні підстави для визнання його недійсним.

Оскільки, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав вважати Договір застави недійсним - рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2012 по справі № 33/383 підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищезазначеного колегія встановила, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про визнання договору застави товарів в обороті № 220/Zг-08-4 від 27.03.2008 року недійсним задоволенню не підлягають.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2012 року по справі № 33/382 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» - задоволенню.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2012 року по справі № 33/382 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» 536,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 33/382 повернути до Господарському суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Ткаченко Б.О.

Судді Федорчук Р.В.

Лобань О.І.