Постанова

від 15.08.2012 по справі 5011-18/2579-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2012 № 5011-18/2579-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Рябухи В.І.

Ропій Л.М.

при секретарі Реуцькій Т.О.

За участю представників:

Від позивача: Шубак О.І. (дов. б/н від 27.02.2012);

Від відповідача: Філатова А.М. (дов. б/н від 02.07.2012);

розглянувши апеляційну скаргу Державного комунального підприємства Кінотеатр «Росія»

на рішення Господарського суду м.Києва від 26.04.2012р.

у справі № 5011-18/2579-2012 (суддя - Мандриченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКІНОІНВЕСТ»

до Державного комунального підприємства Кінотеатр «Росія»

про стягнення 281437,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.04.2012р. у справі №5011-18/2579-2012 позов задоволено частково: стягнуто з Державного комунального підприємства Кінотеатр "Росія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРКІНОІНВЕСТ" 79 752 грн. 45 коп. заборгованості по сплаті орендних платежів, 9 090 грн. пені за прострочення сплати орендних платежів, 10 551 грн. 44 коп. трьох процентів річних з простроченої суми, 48 979 грн. 09 коп. інфляційних втрат, 78 676 грн. 50 коп. заборгованості зі сплати вартості майна, 8 750 грн. 67 коп. трьох процентів річних з простроченої суми, 15 895 грн. 18 коп. інфляційних втрат, 5 033 грн. 92 коп. витрат по сплаті судового збору. В решті частини позову відмовлено. Повернуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРКІНОІНВЕСТ" 484 грн. 38 коп. надмірно сплаченого судового збору.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 26.04.2012р. у справі №5011-18/2579-2012 скасувати в частині стягнення 10551,44 грн. - трьох процентів річних та прийняти в цій частині нове рішення, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі апелянт наголошує на тому, що спірний Договір оренди майна № РО/06 від 01.03.2006 року укладений з правом викупу, а відповідно до п. 9.5. розділу 9 цього Договору передбачена відповідальність сторін за порушення умов договору, а саме, Орендар сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення в разі прострочення сплати орендних платежів, а також неустойку в розмірі 3% від вартості майна у випадку нецільового використання такого майна.

Також скаржник зазначає, що 30.07.2008 року між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору оренди майна з правом викупу №РО/06 від 01.03.2006 року, якою внесено зміни до зазначеного договору, а саме, доповнено розділ 9 Договору пунктом 9.6 наступного змісту: «З урахуванням ст. 625 ЦК України у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання ДКП Кінотеатр «Росія» зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення як компенсацію вартості крісел, а також 3% річних у якості штрафу за прострочення платежу». Скаржник стверджує, що сторони визначили, що 3% річних за прострочення платежу є штрафом (штрафною санкцією) за неналежне виконання зі сторони орендаря.

Судом було стягнуто з відповідача пеню в розмірі 9 090,00 грн., і штраф в розмірі 10 551,44 грн., але на думку апелянта, це є подвійним стягненням штрафних санкцій. Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору, то розділ 9 Договору та, зокрема, п. 9.6 напряму застосовується до орендних правовідносин, що діяли до здійснення купівлі-продажу крісел для кінозалів.

Посилаючись на ч. 1 ст. 203 ЦК України, норми якої встановлюють , що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства; ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й теж саме правопорушення та на правову позицію, викладену у постанові Вищого господарського суду України по конкретній справі №13/710-06 від 12.07.2007, скаржник вважає, що стягнення одночасно з відповідача пені в розмірі 9090,00 грн. та штрафу в розмірі 10551,44 грн. є таким, що протирічить чинному законодавству, тому і просить скасувати рішення в частині стягнення 10 551,44 грн. - штрафу.

Апелянтом також було наголошено, що судом першої інстанції не було залучено до участі у справі Головне управління комунальної власності м. Києва та Головне управління культури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач повністю заперечує проти її доводів та просить оскаржуване рішення залишити без змін, посилаючись на те, що відповідно до судового рішення спірний договір є чинним і має виконуватись сторонами належним чином.

Ухвалою від 11.06.2012 було призначено справу до розгляду на 15.08.2012р.

В судове засідання представники позивача та відповідача з'явилися.

14.08.2012 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшло клопотання про залучення в якості третьої особи Головного управління культури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) без самостійних вимог на стороні відповідача та Головного управління комунальної власності м. Києва без самостійних вимог на стороні відповідача.

Данні клопотання колегією суддів залишені без задоволення, з огляду на те, що з матеріалів не вбачається необхідності залучення третіх осіб, оскільки відповідач є юридичною особою, яка самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Законодавством не передбачено відповідальності власника представника власника за зобов'язаннями юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 78 ГК України майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на підставі господарського відання (комунальне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Відповідно до ч. 1,2 ст. 74 ГК України, державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими до цього Кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 ГК України, держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ГК України, Орган, де сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Головне управління комунальної власності Головне управління культури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та відповідач є окремими юридичними особами, відповідач повинен самостійно відповідати за своїми забовязаннями.

Крім того 14.08.2012р. до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 5011-18/2579-2012 до розгляду Господарським судом м. Києва поданої 08.08.2012 року Державним комунальним підприємством Кінотеатр «Росія» позов до ТОВ «Укркіноінвест» про визнання Договору оренди з правом викупу №РО/06 від 01.03.2006 року недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

При цьому, відповідачем не заявлялось вимог про зупинення провадження у даній справі до вирішення іншої справи та не надано суду доказів наявності у провадженні суду іншої пов'язаної справи і тому це клопотання не підлягає задоволенню.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів встановила наступне:

До Господарського суду м. Києва звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРКІНОІНВЕСТ» до Державного комунального підприємства Кінотеатр «Росія» про стягнення 281437,92 грн.

Позивач мотивує свої вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати відповідно до Договору № РО/06, орендодавець зобов'язується передати орендареві у строкове платне користування майно, що визначене у цьому договорі з наступним переходом права власності на майно від Орендодавця до Орендаря, а Орендар зобов'язується прийняти майно у строкове платне користування, а згодом і у власність, а також сплачувати орендодавцеві орендну плату.

В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача 82 721,10 грн. заборгованості з орендної плати, 78 676,50 грн. заборгованості з оплати вартості майна, 85 826,00 грн. інфляційних втрат, 9 511,91 грн. пені, 24 702,41 грн. трьох процентів річних, а також 5 628,76 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Як свідчать матеріали справи, Позивачем до Господарського суду була подана заява про зменшення розміру позовних вимог. Позивач просив стягнути з відповідача 82 721,10 грн. заборгованості з орендної плати, 78 676,50 грн. заборгованості з оплати вартості майна, 66 697,43 грн. інфляційних втрат, 9 429,22 грн. пені, 19 694,92 грн. трьох процентів річних, а також 5 144,38 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 178 756,21 грн.

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Між ТОВ "Укркіноінвест" (орендодавець) та ДКП Кінотеатр "Росія" (орендар) 01.03.2006 р. було укладено договір оренди майна з правом викупу №РО/06, відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві у строкове платне користування майно, що визначене у цьому договорі, з наступним переходом права власності на майно від орендодавця до орендаря, а орендар зобов'язується прийняти майно у строкове платне користування, а згодом і у власність, а також сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Відповідно до п. 1.2. Договору передбачено характеристики майна:

1.2.1. Найменування майна: крісла для кінозалів, тканина Asttravelour, в комплекті з кріплення.

1.2.2. кількість 788 шт. в т.ч. 46 шт. спарених крісел (love seats).

1.2.3. Строк амортизації майна: 10 років.

Відповідно до п. 3.1. Договору, майно повинно бути передане орендодавцем та прийняте орендарем за актом приймання-передачі, що оформлюється і підписується сторонами.

Відповідно до п. 3.2. Договору, сторони при переданні майна зобов'язані перевірити справність майна, що орендується, про що має бути окремо зазначено в акті приймання-передачі.

Строк оренди складає 3 роки з моменту прийняття майна, що орендується, за актом приймання-передачі, згідно з п. 4.1. договору.

Відповідно до п. 5.1. договору передбачено, що орендар зобов'язується своєчасно сплачувати орендну плату в розмірі 4 616,90 грн. за місяць, в т.ч. ПДВ 769,48 грн.

Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 15 числа кожного місяця (п. 5.2. договору).

Відповідно до п. 5.3. договору, орендар зобов'язаний протягом 20 днів з моменту підписання акту приймання-передачі обладнання перерахувати орендодавцю орендну плату шляхом зарахування відповідної суми на розрахунковий рахунок орендодавця.

Розмір орендної плати може переглядатися сторонами один раз протягом 6 місяців за згодою сторін, згідно з п. 5.4. договору.

Загальна вартість договору складає 166 208,40 грн. відповідно до п. 8.1. договору.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України виникли цивільні права та обов'язки.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Аналогічна норма міститься і в ст..526 ЦК України.

Відповідно до приписів ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою спірний Договір є договором оренди.

Статтею 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що згідно статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Нормами ст. 628 ЦК України встановлено що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до п. 8.2. договору зазначено, що майно, що орендується, може бути викуплене орендарем. Викуп предмету оренди оформлюється додатковою угодою. Перехід права власності до орендаря відбувається за умови сплати повної вартості договору з моменту отримання орендодавцем остаточної суми виплат орендаря на розрахунковий рахунок та підписання акту кінцевих розрахунків.

Відповідно до п. 9.5. договору, орендар несе наступну відповідальність за цим договором:

- у випадку прострочення сплати орендних платежів -пеня в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення;

- у випадку нецільового використання майна -неустойка в розмірі 3% від вартості майна.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін, згідно з п. 10.1.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1. цього договору та закінчується в момент підписання відповідного акту про кінцевий розрахунок та передачу права власності майна орендодавцем орендарю (п. 10.2. договору).

Відповідно до п. 10.4. договору, якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами укладено акт передання-приймання від 20.08.2006 р., орендодавець передав, а орендар прийняв об'єкт оренди, що є предметом договору оренди майна з правом викупу №РО/06.

Між ТОВ "Укркіноінвест" (орендодавець) та ДКП Кінотеатр "Росія" (орендар) 30.07.2008 року було укладено додаткову угоду №1 до договору №РО/06 від 01.03.2006 р.

Пунктом 1 угоди, передбачено, що орендар зобов'язується сплатити борг за договором № РО/06 від 01.03.2006 р., утворений на момент укладення даної додаткової угоди, в розмірі 87 721,10 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до п. 2 сторони домовилися викласти п. 8.2. договору №РО/06 в наступній редакції: "Здійснити купівлю-продаж крісел для кінозалів в кількості 788 шт., в т. ч. 46 спарених крісел за вартістю 84 676,50 грн. Передача майна у власність ДКП Кінотеатр "Росія" здійснюється за накладною".

Договір доповнено пунктом 8.3.: "ДКП Кінотеатр "Росія" зобов'язується сплатити, а ТОВ "Укркіноінвест" прийняти кошти за крісла для кінозалів протягом 20 робочих днів, але не пізніше 31 серпня 2008 року.".

Сторонами було доповнено договір ще пунктом 9.6.: "З урахуванням положень ст. 625 Цивільного кодексу України у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання ДКП Кінотеатр "Росія" зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення як компенсацію вартості крісел, а також 3% річних у якості штрафу за прострочення платежу" та пункт 9.7.: "Договір припиняє свою дію виключно після належного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно з договором, остаточної та повної сплати фінансових санкцій, неустойки, пені, штрафу, відшкодування збитків та упущеної вигоди, судових витрат".

Відповідно до п. 11.9.: "Сторони домовилися, що загальна позовна давність та позовна давність до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) встановлюється тривалістю сім років.".

Відповідно до ч. 1 ст. 1 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, Позивач свої зобов'язання за договором оренди майна з правом викупу виконав, передав відповідачеві майно, зазначене в договорі.

Відповідно до п. 4.1. договору, строк оренди складає 3 роки з моменту прийняття майна, що орендується, за актом приймання-передачі.

Акт приймання-передачі майна підписаний сторонами 20 серпня 2006 року.

Додатково угодою до договору сторони домовилися викласти п. 8.2. договору №РО/06 в наступній редакції: "Здійснити купівлю-продаж крісел для кінозалів в кількості 788 шт., в т. ч. 46 спарених крісел за вартістю 84 676,50 грн. Передача майна у власність ДКП Кінотеатр "Росія" здійснюється за накладною".

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ч. 1ст. 612 ЦК України).

Позивач наголошує, що станом на день укладення додаткової угоди до договору оренди майна з правом викупу №РО/06 від 01.03.2006 року термін оренди становив 23 місяці і 11 днів.

Позивач просить стягнути заборгованість з відповідача саме за цей період: з 20 серпня 2006 року по 30 липня 2008 року.

Позивач зазначає, що загальний розмір нарахованої орендної плати за договором становить 110 805,60 грн.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що орендар зобов'язується своєчасно сплачувати орендну плату в розмірі 4 616,90 грн. за місяць, в т.ч. ПДВ 769,48 грн.

Тобто, за 23 місяці і 10 днів розмір нарахованої орендної плати повинен становити 107 826,95 грн.

Відповідно до матеріалів справи, Відповідачем було здійснено наступні платежі за договором оренди:

- 9 233,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням №270 від 30.10.2006 р.;

- 5 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №12 від 11.01.2007 р.;

- 4 616,90 грн., що підтверджується платіжним дорученням №136 від 27.03.2007 р.;

- 9 233,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням №224 від 22.05.2007 р.

Тобто, заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті орендних платежів становить 79 752,45 грн.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що згідно додаткової угоди №1 до договору №РО/06 вартість крісел становить 84 676,50 грн., отже, сума орендних платежів за 3 роки зменшилася та становила 81 531,90 грн., щомісячна орендна плата зменшилася та встановлювалася в розмірі 2 264,77 грн.

Однак це твердження відповідача спростовується тим фактом, що при внесенні змін до договору, істотні умови договору оренди майна з правом викупу №РО/06 від 01.03.2006 р. не змінено. Додатковою угодою не вносилося змін до розділу 5 договору "Орендна плата та розрахунки за договором". Також в додатковій угоді зазначається, що всі інші пункти залишено без зміни (в тому числі і про розмір орендної плати).

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що, відповідно до вимог статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також відповідач невірно зазначає, що фактичний термін оренди становив 23 місяці, а не 23 місяці і 11 днів.

Крім того, пунктом 1 додаткової угоди до договору орендар фактично визнає борг по сплаті орендних платежів, адже там зазначається, що орендар зобов'язується сплатити борг за договором №РО/06 від 01.03.2006 р., утворений на момент укладання даної додаткової угоди, в розмірі 82 721,10 грн.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 9.5. договору, орендар несе наступну відповідальність за цим договором -у випадку прострочення сплати орендних платежів -пеня в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача 9 429,22 грн. пені за прострочення оплати орендної плати.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 10 944,25 грн. трьох процентів річних та 50 802,25 грн. інфляційних втрат.

Суд першої інстанції врахував той факт, що стягненню з відповідача підлягає не вся заявлена позивачем сума орендних платежів, то відповідно пропорційно меншими є і пеня, і три відсотки річних, і інфляційні втрати. Господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що з відповідача підлягає стягненню 9 090,81 грн. пені, 10 551,44 грн. - трьох процентів річних з простроченої суми, 48 979,09 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до матеріалів справи та до умов додаткової угоди №1 від 30 липня 2008 року до договору, позивач передав відповідачу у власність майно, згідно накладної №ЛНА-000001 від 01.08.2008 року.

Вартість майна становить 84 676,50 грн.

Строк платежу -не пізніше 31 серпня 2008 року.

Позивачем були здійснені наступні платежі за договором в рахунок оплати вартості майна:

- 2 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №448 від 25.07.2011 р.;

- 2 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №455 від 01.08.2011 р.;

- 2 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №480 від 08.08.2011 р.;

Тобто, заборгованість відповідача перед позивачем з оплати вартості майна становить 78 676,50 грн., що не заперечується відповідачем.

Колегія підтримує позицію суду першої інстанції стосовно стягнення з відповідача 8 750,67 грн. трьох процентів річних і 15 895,18 грн. інфляційних втрат.

В матеріалах справи є наявним Акт звіряння взаєморозрахунків станом на 01.01.2012 року, підписаний представниками обох сторін, відповідно до якого заборгованість ДКП Кінотеатр "Росія" перед ТОВ "Укркіноінвест "за договором оренди майна з правом викупу №РО/06 від 01.03.2006 р. складає 161 397,60 грн. без врахування штрафів та пені, що перевищує суму, яка стягується рішенням першої інстанції на користь позивача.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду Україна №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Відповідно до зазначеного вище судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" та частково задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркіноінвест".

Як свідчать матеріали справи, з метою забезпечення позову ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2011 р. задоволено заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову; накладено арешт на грошові кошти ДКП Кінотеатр "Росія" в межах суми позову.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає не вся заявлена позивачем сума орендних платежів, то відповідно пропорційно меншими є і пеня, і три відсотки річних, і інфляційні втрати. Господарський суд вважає за можливе стягнути з відповідача 9 090,81 грн. пені, 10 551,44 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 48 979,09 грн. інфляційних втрат.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести з посиланням на конкретні докази, що ним було виконано умови Договору в повному обсязі та вчасно.

Колегія суддів вважає необґрунтованим твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що позивачем в порушення чинного законодавства було допущено подвійне стягнення одного і того ж виду штрафних санкцій, оскільки одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України.

10551,44 грн. (3% річних) стягнуті на підставі ст. 625 ЦК України (не договору), за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендної плати. Позивач не заявляв позовних вимог стосовно стягнення трьох відсотків річних передбачених пунктом 9.6 договору за прострочення сплати орендної плати.

Проценти річних, передбачені ст. 625 ЦК України, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

Так, згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Крім того, можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачена ч. 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 625 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.07.2012 року №01-06/908/2012 Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 №01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів», аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного суду України від 09.04.2012 року.)

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 26.04.2012 року у справі №5011-18/2579-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного комунального підприємства Кінотеатр «Росія» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 26.04.2012р. у справі №5011-18/2579-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5011-18/25792012 повернути до Господарського суду міста м. Києва.

Головуючий суддя Кондес Л.О.

Судді Рябуха В.І.

Ропій Л.М.