cpg1251
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" листопада 2012 р. Справа № 5011-18/2579-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В., суддів:Бакуліної С.В., Поляк О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Державного комунального підприємства Кінотеатр "Росія" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.08.2012 року у справі№ 5011-18/2579-2012 господарського судуміста Києва за позовомТОВ "УКРКІНОІНВЕСТ" доДКП Кінотеатр "Росія" простягнення 281 437, 92 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники : від позивача: Шубак О.І. (довіреність від 23.10.2012р.) від відповідача:Філатова А.М. (довіреність від 01.10.2012р.) В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.04.2012 року (суддя Мандриченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2012 року у справі № 5011-18/2579-2012 (судді: Кондес Л.О., Ропій Л.М., Рябуха В.І.) позов задоволено частково стягнуто з ДКП Кінотеатр "Росія" на користь ТОВ "УКРКІНОІНВЕСТ" 79752,45 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів, 9090,00 грн. -пені за прострочення сплати орендних платежів, 105510,44 грн. -3 процентів річних з простроченої суми, 48979,09 грн. інфляційних втрат, 78676,50 грн. заборгованості зі сплати вартості майна, 8750,67 грн. 3 процентів річних з простроченої суми, 15895,18 грн. інфляційних втрат, 5033,92 грн. витрат по сплаті судового збору; в задоволенні іншої частини позову відмовлено.
В касаційній скарзі та доповненнях до неї ДКП Кінотеатр "Росія" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2012 року у справі № 5011-18/2579-2012 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.27 ГПК України, ст.61 Конституції України, ст.ст.215, 216, 549, 625 Цивільного кодексу України.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника скаржника, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ТОВ "Укркіноінвест" звернулося до Господарського суду міста Києва з остаточними позовними вимогами до ДКП Кінотеатр "Росія" про стягнення заборгованості по договору оренди майна з правом викупу №РО/06 від 01.03.2006 року, неустойки, інфляційних втрат та трьох процентів річних в загальній сумі 257219,17 грн. Позов вмотивовано неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань по сплаті орендної плати та остаточної вартості отриманого у власність майна.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суди правомірно виходили із такого.
01.03.2006 року між ТОВ "Укркіноінвест" (орендодавець) та ДКП Кінотеатр "Росія" (орендар) було укладено договір оренди майна з правом викупу №РО/06 (Договір), відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві у строкове платне користування майно, що визначене у цьому договорі, з наступним переходом права власності на майно від орендодавця до орендаря, а орендар зобов'язується прийняти майно у строкове платне користування, а згодом і у власність, а також сплачувати орендодавцеві орендну плату.
Пунктом 1.2. Договору передбачено характеристики майна:
1.2.1. Найменування майна: крісла для кінозалів, тканина Asttravelour, в комплекті з кріпленням.
1.2.2. Кількість 788 шт. в т.ч. 46 шт. спарених крісел (love seats).
1.2.3. Строк амортизації майна: 10 років.
Відповідно до п.3.1. Договору майно повинно бути передане орендодавцем та прийняте орендарем за актом приймання-передачі, що оформлюється і підписується сторонами.
Відповідно до п.3.2. Договору сторони при переданні майна зобов'язані перевірити справність майна, що орендується, про що має бути окремо зазначено в акті приймання-передачі.
Строк оренди складає 3 роки з моменту прийняття майна, що орендується, за актом приймання-передачі, згідно з п.4.1. Договору.
Відповідно до п.5.1. Договору передбачено, що орендар зобов'язується своєчасно сплачувати орендну плату в розмірі 4616,90 грн. за місяць, в т.ч. ПДВ 769,48 грн.
Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 15 числа кожного місяця (п.5.2. Договору).
Відповідно до п.5.3. Договору орендар зобов'язаний протягом 20 днів з моменту підписання акта приймання-передачі обладнання перерахувати орендодавцю орендну плату шляхом зарахування відповідної суми на розрахунковий рахунок орендодавця.
Розмір орендної плати може переглядатися сторонами один раз протягом 6 місяців за згодою сторін, згідно з п.5.4. Договору.
Загальна вартість договору складає 166208,40 грн. відповідно до п.8.1. Договору.
Відповідно до п.8.2. Договору майно, що орендується, може бути викуплене орендарем. Викуп предмету оренди оформлюється додатковою угодою. Перехід права власності до орендаря відбувається за умови сплати повної вартості договору з моменту отримання орендодавцем остаточної суми виплат орендаря на розрахунковий рахунок та підписання акта кінцевих розрахунків.
Відповідно до п.9.5. Договору орендар несе наступну відповідальність за цим договором:
- у випадку прострочення сплати орендних платежів -пеня в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення;
- у випадку нецільового використання майна -неустойка в розмірі 3% від вартості майна.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін, згідно з п.10.1.
Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.10.1. цього договору та закінчується в момент підписання відповідного акта про кінцевий розрахунок та передачу права власності майна орендодавцем орендарю (п.10.2. Договору).
Відповідно до п.10.4. Договору, якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.
Відповідно до акта передання-приймання від 20.08.2006 року, орендодавець передав, а орендар прийняв об'єкт оренди, що є предметом договору оренди майна з правом викупу №РО/06 від 01.03.2006 року.
30.07.2008 року між ТОВ "Укркіноінвест" (орендодавець) та ДКП Кінотеатр "Росія" (орендар) було укладено додаткову угоду №1 до договору №РО/06 від 01.03.2006 року.
Пунктом 1 угоди, передбачено, що орендар зобов'язується сплатити борг за договором №РО/06 від 01.03.2006 року, утворений на момент укладення даної додаткової угоди, в розмірі 87721,10 грн.
Відповідно до п.2 угоди сторони домовилися викласти п.8.2. Договору в наступній редакції: "Здійснити купівлю-продаж крісел для кінозалів в кількості 788 шт., в т.ч. 46 спарених крісел за вартістю 84676,50 грн. Передача майна у власність ДКП Кінотеатр "Росія" здійснюється за накладною".
Договір доповнено пунктом 8.3. наступного змісту: "ДКП Кінотеатр "Росія" зобов'язується сплатити, а ТОВ "Укркіноінвест" прийняти кошти за крісла для кінозалів протягом 20 робочих днів, але не пізніше 31 серпня 2008 року".
Сторонами було доповнено Договір пунктом 9.6.: "З урахуванням положень ст.625 Цивільного кодексу України у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання ДКП Кінотеатр "Росія" зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення як компенсацію вартості крісел, а також 3% річних у якості штрафу за прострочення платежу", та пунктом 9.7.: "Договір припиняє свою дію виключно після належного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно з договором, остаточної та повної сплати фінансових санкцій, неустойки, пені, штрафу, відшкодування збитків та упущеної вигоди, судових витрат".
Відповідно до п.11.9.: "Сторони домовилися, що загальна позовна давність та позовна давність до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) встановлюється тривалістю сім років".
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав, передав відповідачеві майно, зазначене в Договорі.
Відповідно до п.4.1. Договору строк оренди складає 3 роки з моменту прийняття майна, що орендується, за актом приймання-передачі.
Акт приймання-передачі майна підписаний сторонами 20 серпня 2006 року.
Додатково угодою до договору сторони домовилися викласти п.8.2. договору №РО/06 в наступній редакції: "Здійснити купівлю-продаж крісел для кінозалів в кількості 788 шт., в т.ч. 46 спарених крісел за вартістю 84676,50 грн. Передача майна у власність ДКП Кінотеатр "Росія" здійснюється за накладною".
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).
Згідно з ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ч.1 ст.612 ЦК України).
Позивач наголошував, що станом на день укладення додаткової угоди до договору оренди майна з правом викупу №РО/06 від 01.03.2006 року термін оренди становив 23 місяці і 11 днів та просив стягнути заборгованість з відповідача саме за цей період: з 20 серпня 2006 року по 30 липня 2008 року; зазначав, що загальний розмір нарахованої орендної плати за договором становить 110805,60 грн.
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що орендар зобов'язується своєчасно сплачувати орендну плату в розмірі 4616,90 грн. за місяць, в т.ч. ПДВ 769,48 грн.
За оцінкою суду за 23 місяці і 11 днів розмір нарахованої орендної плати повинен становити 107826,95 грн.
Відповідачем було здійснено наступні платежі за договором оренди:
- 9233,80 грн., згідно платіжного доручення №270 від 30.10.2006 р.;
- 5000,00 грн., згідно платіжного доручення №12 від 11.01.2007 р.;
- 4616,90 грн., згідно платіжного доручення №136 від 27.03.2007 р.;
- 9233,80 грн., згідно платіжного доручення №224 від 22.05.2007 р.
Тобто, заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті орендних платежів становить 79752,45 грн.
Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі зазначав, що згідно додаткової угоди №1 до Договору вартість крісел становить 84676,50 грн., отже, сума орендних платежів за 3 роки зменшилася та становила 81531,90 грн., щомісячна орендна плата зменшилася та встановлювалася в розмірі 2264,77 грн.
Однак це твердження відповідача правомірно спростовано судами посиланням на той факт, що при внесенні змін до договору істотні умови Договору не змінено; додатковою угодою не вносилося змін до розділу 5 договору "Орендна плата та розрахунки за договором". Також в додатковій угоді зазначається, що всі інші пункти залишено без зміни (в тому числі і про розмір орендної плати).
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з пунктом 9.5. договору, орендар несе наступну відповідальність за цим договором - у випадку прострочення сплати орендних платежів - пеня в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення.
Позивач просив стягнути з відповідача 9429,22 грн. пені за прострочення оплати орендної плати, нарахованих з урахуванням положень ч.6 ст.232 ГК України та ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просив стягнути з відповідача 10944,25 грн. трьох процентів річних та 50802,25 грн. інфляційних втрат.
Враховуючи, що суди дійшли висновку, що стягненню з відповідача підлягає не вся заявлена позивачем сума орендних платежів, отже, відповідно пропорційно меншими є і пеня, і три відсотки річних, і інфляційні втрати, правомірним є висновок судів і стосовно того, що з відповідача підлягає стягненню 9090,81 грн. пені, 10551,44 грн. - трьох процентів річних з простроченої суми, 48979,09 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до матеріалів справи та до умов додаткової угоди №1 від 30 липня 2008 року до Договору, позивач передав відповідачу у власність майно, згідно накладної №ЛНА-000001 від 01.08.2008 року.
Вартість майна становить 84676,50 грн.
Строк платежу - не пізніше 31 серпня 2008 року.
Позивачем були здійснені наступні платежі за договором в рахунок оплати вартості майна:
- 2000,00 грн., згідно платіжного доручення №448 від 25.07.2011 р.;
- 2000,00 грн., згідно платіжного доручення №455 від 01.08.2011 р.;
- 2000,00 грн., згідно платіжного доручення №480 від 08.08.2011 р.
Тобто, заборгованість відповідача перед позивачем з оплати вартості майна становить 78676,50 грн., що не заперечується відповідачем.
Касаційна інстанція вважає правомірним рішення судів стосовно стягнення з відповідача нарахованих на суму заборгованості з оплати вартості майна 8750,67 грн. трьох процентів річних і 15895,18 грн. інфляційних втрат.
Колегія суддів не бере до уваги доводів касаційної скарги про те, що судами в порушення чинного законодавства було допущено подвійне стягнення з відповідача одного і того ж виду штрафних санкцій, оскільки одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК України -видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності..
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачена ч.2 ст.231 ГК України.
Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Касаційна інстанція не бере до уваги доводів касаційної скарги стосовно того, що судами обох інстанцій розглянуто справу без залучення до участі у справі осіб, прав та обов'язків яких безпосередньо стосуються прийняті судові акти - Головного управління комунальної власності міста Києва, Головного управління культури Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), оскільки відповідач є юридичною особою, яка самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором; законодавством не передбачено відповідальності власника (представника власника), органу управління державним майном за зобов'язаннями самостійного господарюючого суб'єкта.
Помилковими є і доводи касаційної скарги щодо недослідження судами тієї обставини, що зобов'язання по сплаті заборгованості та зобов'язання по сплаті штрафних санкцій виникли з правочинів, які укладені з грубим порушенням чинного законодавства України, оскільки до предмету доказування в даній справі не входить встановлення обставин щодо відповідності вчинених правочинів вимогам ст.203 ЦК України.
Наявність у провадженні Господарського суду міста Києва справи № 5011-22/11399-2012 за позовом ДКП Кінотеатр "Росія" до ТОВ "Укркіноінвест" про визнання недійсним правочину з якого виникли зобов'язання по сплаті заборгованості та зобов'язання по сплаті штрафних санкцій не є підставою для скасування ухвалених у справі судових актів в силу презумпції правомірності правочину, унормованої у ст.204 ЦК України.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 8 , п.1 ч.1 ст.111 9 , ст.111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного комунального підприємства Кінотеатр "Росія" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2012 року у справі № 5011-18/2579-2012 залишити без змін.
Головуючий-суддя К.Грейц С у д д і С.Бакуліна О.Поляк
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 13.11.2012 |
Оприлюднено | 22.11.2012 |
Номер документу | 27564122 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Бакуліна С. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні