Рішення

від 06.08.2012 по справі 9/21/5022-418/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" серпня 2012 р.Справа № 9/21/5022-418/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом Приватного підприємства "Торговельна компанія" ТВС", вул. Хоменка, 14, м.Черкаси, Черкаської області, 18008

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Теребовлянський комбінат хлібопродуктів", вул. Лесі Українки, 13, смт. Дружба, Теребовлянського району, Тернопільської області, 48130

про стягнення заборгованості в сумі 141 848 грн.

За участю представників сторін:

позивача: Плесюк О.С. -довіреність від 09.04.2012р.

відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст.ст.64,77 ГПК України, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні 06.08.2012р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Позивач - Приватне підприємство "Торговельна компанія" ТВС", вул. Хоменка, 14, м. Черкаси, Черкаської області (далі по тексту -позивач або ПП "Торговельна компанія ТВС") звернулося до господарського суду з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства "Теребовлянський комбінат хлібопродуктів", вул. Лесі Українки, 13, смт. Дружба, Теребовлянського району, Тернопільської області (далі по тексту -відповідач або ПАТ "Теребовлянський комбінат хлібопродуктів") про стягнення заборгованості в сумі 141 848 грн.

Ухвалою господарського суду від 28.05.2012р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 05.06.2012 р. на 15 год. 10 хв. У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 20.07.2012р. на 06.08.2012р. у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та неподання витребуваних судом документів.

В судовому засіданні 05.06.2012р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

В зв'язку із закінченням строку вирішення спору у справі №9/70/5022-1548/2011, за клопотанням позивача від 20.05.2012р., суд, у відповідності до вимог ст. 69 ГПК України, ухвалою від 20.05.2012р. строк вирішення спору продовжував на п'ятнадцять днів.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги згідно поданої позовної заяви від 18.05.2012р. вх. № 0517 від 24.05.2012р., додаткових пояснень до позову від 19.07.2012р. вх. № 13923(н) від 20.07.2012р. та заперечення на відзив від 25.07.2012р. (вх. №. 14207 від 31.07.2012р.) підтримав повністю.

Зокрема, позивач серед іншого зазначає, що Приватне підприємство «Торговельна компанія»TBC»забезпечувало поставку Відкритому акціонерному товариству «Теребовлянський комбінат хлібопродуктів»(в подальшому назва змінена на Публічне акціонерне товариство «Теребовлянський комбінат хлібопродуктів»згідно вимог Закону України "Про акціонерні товариства") пічного палива за Договором № 107 від 02.11.2011р.

Факт поставки підтверджується видатковою накладною № ТВ-0000107 від 02.11.2011р. За вказаною накладною загалом поставлено товару на суму 141 848,00 грн., яка не була оплачена повністю.

Відповідно до пункту 2.6. Договору розрахунок провадиться в національній валюті України безготівковим шляхом на розрахунковий рахунок Продавця, остаточний розрахунок повинен був бути здійснений до 05.11.2011р.

Проте, станом на день подання позовної заяви сума простроченого боргу ПАТ «Теребовлянський комбінат хлібопродуктів»перед ПП «Торговельна компанія» TBC»становить 141 848,00 грн.

До відповідача надсилалася претензія щодо сплати грошових коштів, яка не була ним виконана.

Враховуючи зазначене, у відповідності до вимог ЦК України та ГПК України, позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, а також покласти на відповідача судові витрати із сплати судового збору та послуг адвоката.

Представник відповідача в судове засідання не прибув хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином у відповідності до вимог ст. 77 ГПК України, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання ухвал суду представниками відповідача (долучені до матеріалів справи).

Разом з цим, відповідач скориставшись своїм правом на заперечення позовних вимог надіслав на адресу суду відзив на позов від 06.06.2012р. (вх. № 12793 від 12.06.2012р.) згідно якого позовні вимоги не визнає.

При цьому у відзиві на позов відповідач зазначає, що господарським судом Тернопільської області порушено справи за № 9/22/5022-419/2012 та № 9/23/5022-421/2012 за позовом ПП «Торговельна компанія «ТВС»до ПАТ "Теребовлянський КХП» про той же предмет та з тих же підстав.

Крім того, стверджує, що поставлене пічне паливо зі сторони позивача виявилось неякісним, що спричинило побічні, невластиві запахи зерна після його сушіння про що повідомлялось останнього. По даній причині в позивача відсутнє доручення на отримання даного пального.

На підставі зазначеного, відповідач просить суд в задоволенні позовної заяви відмовити.

За таких обставин, враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, поданих доказів є достатньо для вирішення спору по суті, а брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, беручи до уваги строки розгляду справи визначені статтею 69 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за правилами ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши норми чинного законодавства, заслухавши доводи представника позивача, заперечення відповідача, оцінивши подані сторонами докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 16 ЦК України та п. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи частини 1 статті 174 ГК України, відповідно до якої господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Як встановлено судом, 02.11.2011р. між Приватним підприємством "Торговельна компанія" ТВС" вул. Хоменка, 14, м.Черкаси, Черкаської області, 18008, код. 33363314 (надалі - Продавець) та Відкритим акціонерним товариством "Теребовлянський комбінат хлібопродуктів", вул. Лесі Українки, 13, смт. Дружба, Теребовлянського району, Тернопільської області, код 00956164 (на даний час згідно вимог Закону України "Про акціонерні товариства" - Публічне акціонерне товариство "Теребовлянський комбінат хлібопродуктів", вул. Лесі Українки, 13, смт. Дружба, Теребовлянського району, Тернопільської області, код 00956164) (надалі - Покупець) був укладений Договір № 107 від 02.11.2011р. (далі по тексту -Договір), за умовами якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити товар (пічне паливо) у кількості 20820,00 кг., за ціною 6,80 грн. за один кг., згідно виставленого рахунку, в т.ч. ПДВ (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору поставка продукції здійснюється автотранспортом Продавця. За згодою сторін одержання продукції, можливо самовивозом, транспортом Покупця.

Згідно п. 2.2 Договору відпуск продукції оформляється накладною. Продукція вважається прийнятою Покупцем, якщо в 2-х денний строк після її одержання від нього не надійшло ніяких повідомлень про недостачу (п. 2.3 Договору).

У відповідності до п. 2.4. Договору датою поставки продукції вважається дата її здачі Покупцеві, а при самовивозі -дата одержання її представником Покупця.

Покупець зобов'язується зробити 100% оплату пічного палива після прийняття його по якості та кількості. Розрахунок проводиться в національній валюті України безготівковим шляхом на розрахунковий рахунок Продавця з остаточним розрахунком до 05.11.2011р. (п.п. 2.5, 2.6 Договору).

Згідно п. 6.1 Договору він набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до остаточного взаєморозрахунку між ними.

Розглянувши та оцінивши умови укладеного між сторонами Договору суд приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі-продажу шляхом поставки товару.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із статтею 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із змісту ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору позивачем 02.11.2011р. згідно видаткової накладної № ТВ-0000107 поставлено відповідачу товар -пічне паливо, на суму 141848,00 грн., що підтверджується наявними у справі копіями видаткової накладної № ТВ-0000107 від 02.11.2011р. підписаної та завіреної печатками обох сторін.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п.п. 2.5, 2.6 Договору сторони погодили, що покупець зобов'язується зробити 100% оплату пічного палива після прийняття його по якості та кількості, безготівковим шляхом на розрахунковий рахунок Продавця з остаточним розрахунком до 05.11.2011р.

При цьому позивач надав суду докази, що ним надсилалось на адресу відповідача претензію від 26.04.2012р. № 65 з вимогою здійснення оплати за поставлений товар згідно Договору. І як вбачається із рекомендованого поштового повідомлення про вручення претензія 03.05.2012р. була отримана представником відповідача, проте, залишена ним без відповіді та реагування.

Проте, як стверджує позивач відповідач не здійснив оплати за вказаною накладною незважаючи на те, що згідно листа від 20.12.2011р. № 156 гарантував оплату за використане пічне паливо на суму 375558грн. до 31 січня 2012р. (гарантія долучена до матеріалів справи).

Відсутність платежів з боку відповідача в погашення заборгованості за Договором підтверджується і згідно поданих позивачем Довідки та Виписок по контрагенту обслуговуючого банку позивача Черкаського відділення № 1 АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ".

Щодо часткового погашення боргу відповідачем за поставлене пічне паливо, яке як вбачається із виписок з обслуговуючого банку здійснював відповідач 09.11.2011р. в сумі 100 000грн. та 11.11.2011р. у сумі 100 000грн. (призначення платежу: "Кредит. Заборгованість за пічне паливо") то позивач зазначає про те, що в силу того, що платник у призначенні платежу не вказував конкретні накладні, то, відповідно, заборгованість за поставлений товар згідно підписаних Договорів та Видаткових накладних погашалась у хронологічному порядку. Відповідно платежі відповідача за пічне паливо від 09.11.2011р. в сумі 100 000грн. та від 11.11.2011р. у сумі 100 000грн. спрямовувались на погашення заборгованості за поставлений товар за попередній період згідно інших Договорів та Накладних, а не тих, що є предметом розгляду у даній справі.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько -господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Враховуючи зазначене, оцінивши подані докази, суд вважає доведеним позивачем, що станом на 18.05.2012 р. (дата оформлення позовної заяви) заборгованість відповідача за Договором №107 від 02.11.2011р. по поставленому згідно видаткової накладної №ТВ-0000107 від 02.11.2011р. товару становить 141848,00 грн. У зв'язку з чим відповідачем допущено неналежне виконання своїх зобов'язань згідно Договору №107 від 02.11.2011р. в частині оплати за поставлений товар.

Щодо заперечень відповідача викладених ним у відзиві на позов то суд оцінює їх критично з огляду на наступне.

Так, заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, з приводу наявності в провадженні господарського суду Тернопільської області інших справ про той же предмет спору та з тих же підстав, що й даний позов, є на думку суду, помилковими та безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справ №9/22/5022-419/2012 та №9/23/5022-421/2012 предметом їх позовних вимог є стягнення з відповідача боргу за іншими договорами , а саме: №111 від 10.11.2011р., №115 від 13.11.2011р. та згідно інших накладних : № ТВ-0000115 від 10.11.2011р. та № ТВ-0000118 від 13.11.2011р. відповідно (копії ухвал про порушення справи та позовних заяв по справах №9/22/5022-419/2012 та №9/23/5022-421/2012 додаються).

Відтак, позовні вимоги в справах №9/22/5022-419/2012 та №9/23/5022-421/2012 мають інший предмет спору та ґрунтуються на інших підставах.

Щодо відсутності у позивача доручення уповноваженої особи відповідача, яка підписала накладну від імені відповідача то суд має за необхідне відмітити наступне.

Як вбачається із накладної у розділі одержувач вона підписана невстановленою особою з боку одержувача та одночасно завірена печаткою відповідача - АТ «Теребовлянський комбінат хлібопродуктів».

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ЦК України правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

При цьому норми даної статті не обмежують дії, що можуть свідчити про схвалення правочину, певним вичерпним колом обставин. Визначальним у вчиненні дій щодо схвалення правочину, вчиненого з перевищенням повноважень, є зміст таких дій, оскільки вони мають свідчити про прийняття правочину до виконання.

Схвалення правочину можливе у різних формах, зокрема, якщо особа, яку представляють, прямо заявила про це в письмовій формі, або ж шляхом вчинення конклюдентних дій , які свідчать про прийняття до виконання правочину (виплата контрагенту грошової суми, прийняття або передання майна, тощо).

Аналогічна правова позиція відображена і Вищим господарським судом України у постанові від 12.01.2011р. № 15/147 (долучено до матеріалів справи).

Відповідна правова позиція наведена і в п. 9.2. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" у якому зазначено, що наступне схвалення юридичною особою угоди , укладеної від її імені представником , який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т.ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

При цьому як уже зазначалось судом із оглянутого оригіналу Накладної №ТВ-0000107 від 02.11.2011р. у судовому засіданні, вбачається, що остання крім підпису у розділі "Отримав" містить і відтиск мокрої печатки відповідача - АТ "Теребовлянський комбінат хлібопродуктів".

Крім того, накладна містить посилання у розділі "Замовлення" на Договір № 107 від 02.11.2011р., який укладений та підписаний з боку відповідача саме його директором -Вавриком В.М.

Враховуючи зазначене, а також те, що в силу чинного законодавства саме керівник юридичної особи чи інша уповноважена на те ним особа несе відповідальність за збереження та використання печатки підприємства, відтиск мокрої печатки відповідача на Накладній може свідчити про те, що керівник відповідача своїми ді ями схвалював підписання вказаної Накладної і відповідно за умовами вказаної Накладної одержання пічного палива юридичною особою.

Аналогічна правова позиція щодо використання печатки (штампу) юридичної особи та наслідків такої дії відображена і Вищим господарським судом України у постанові від 12.01.2011р. № 15/147.

Крім того, слід зазначити, що і у відзиві на позов відповідач не заперечує, що ним отримано та використано вказане паливо. Зокрема, посилається на те, що внаслідок використання поставленого палива воно виявилось неякісним, що спричинило побічні невластиві запахи зерна після його сушіння.

Щодо заперечення з приводу якості поставленого пічного палива то суд має за необхідне зазначити наступне.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Даючи правову оцінку запереченням відповідача з приводу поставки йому товару -пічного палива неналежної якості, господарський суд звертає увагу на те, що дані заперечення відповідачем жодним чином не підтверджені ним документально . Зокрема, будь-яких доказів того що поставлене пічне паливо за Договором виявилось неякісним та що про це відповідачем повідомлялось позивача відповідачем суду не надано .

При цьому судом згідно ухвали про порушення провадження у справі від 28.05.2012р. витребовувалось від відповідача документальне підтвердження відзиву на позов, а також ухвалою від 20.07.2012р. -докази на підтвердження обставин, зазначених у відзиві на позов стосовно отримання неякісного палива. Вказані ухвали отриманні відповідачем, проте, відповідні докази суду надані не були.

Заперечується наявність таких доказів і зі сторони позивача, який стверджує, що таких відповідачем йому не надавалось. Одночасно, позивач надав докази того, що після ознайомлення із відзивом на позов він звернувся до відповідача із запитом від 26.06.2012р. № 110 від 21.06.2012р. про надання документів щодо неякісного пального, проте, таких йому відповідачем не надано.

Крім того, суд має за необхідне зазначити, що у випадку наявності спору з приводу якості товару, що передані за Договором, відповідач вправі звернутися до господарського суду з окремим позовом про відшкодування збитків, завданих поставкою товару неналежної якості . В свою чергу, вимоги про стягнення збитків за поставку неякісного палива за Договором не є предметом розгляду у даній справі.

Таким чином, з огляду на те, що всупереч умов договору № 107 від 02.11.2011 р. та вимог діючого законодавства, свої зобов'язання по оплаті вартості проданого товару відповідач виконав не належним чином, чим допустив заборгованість в сумі 141 848 грн., при цьому доказів оплати суми боргу суду не подав, відтак суд визнає позовні вимоги позивача правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" від 14.07.2004 р. N 01-8/1270 зазначено, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Позивачем заявлено до стягнення 3 000 грн. вартості юридичної допомоги, яка надана позивачу Плесюком Олексієм Степановичем -адвокатом, що займається адвокатською діяльністю на підставі свідоцтва №417 виданого 11.04.2011 р., згідно Договору №17-05-12 про надання правової допомоги та представництво інтересів в суді від 17.05.2012 р., за яким останній зобов'язується готувати позовну заяву та представляти позивача в господарському суді у справі до Публічного акціонерного товариства "Теребовлянський комбінат хлібопродуктів"про стягнення грошових коштів в сумі 141848,00грн.

Докази надання юридичних послуг підтверджується актом приймання-передачі робіт (послуг) від 03.08.2012р. згідно якого сторони погодили калькуляцію вартості послуг. Оплата юридичних послуг в розмірі 3 000 грн. здійснена згідно квитанції до прибуткового касового ордера №4 від 17.05.2012р.

Розглянувши та оцінивши в сукупності подані докази надання послуг правової допомоги позивачу в тому числі оцінивши умови Договору № 17-05-12 від 17.05.2012р. суд вважає, що вказані послуги є саме послугами адвоката, та підпадають під дію статті 44 ГПК України.

Даний висновок в першу чергу випливає із змісту Договору № 17-05-12 від 17.05.2012р., який укладений позивачем саме з адвокатом - Плесюком О.С. про надання послуг з правової (юридичної) допомоги а не послуг іншого характеру (інформаційні послуги, економічні, тощо). Оплата юридичних послуг в розмірі 3 000 грн. здійснена згідно квитанції до прибуткового касового ордера №4 від 17.05.2012р. саме адвокату Плесюку О.С. на підставі Договору про надання правової допомоги та представництво інтересів в суді № 17-05-12 від 17.05.2012р. Також, згідно акту приймання-передачі робіт (послуг) від 03.08.2012р. та калькуляції вартості адвокатських послуг станом на 03.08.2012р. (долучені до матеріалів справи) погоджено вартість виконання послуг з вивчення матеріалів -500грн. (4 години), підготовки позовної заяви -500грн.(4 години), представництва інтересів у суді -2000грн.(16 годин).

При цьому оцінивши структуру та обсяг послуг адвоката та їх вартість у сумі 3000грн. у сукупності із ціною позову141848,00 грн. та складністю справи (позов повністю заперечується відповідачем) суд вважає їх співрозмірними та такими, які становлять розумну необхідність судових витрат для даної справи і не є явно завищеними.

Також і калькуляція вартості адвокатських послуг в частині розрахунку ціни витрат на правову допомогу відповідає вимогам визначення граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу, який за аналогією встановлено у цивільних справах згідно Закону України від 20.12.2011р. № 4191-VI.

Враховуючи зазначене, оцінивши подані докази, суд приходить до висновку, що позивачем подано суду достатні докази, які підтверджують понесені ним витрати за надання послуг адвоката та обґрунтовано розумність таких витрат.

Згідно ч.1,2,5 статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, відповідно до ст. 49 ГПК України, беручи до уваги повне задоволення вимог позивача, судові витрати пов'язані з розглядом даної справи, що складаються з судового збору у розмірі 2836,96 грн. та послуг адвоката у розмірі 3000 грн. покладаються на відповідача та підлягають стягненню в користь позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 78, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Теребовлянський комбінат хлібопродуктів", вул. Лесі Українки, 13, смт. Дружба Теребовлянського району Тернопільської області, ідент. код 00956164, на користь Приватного підприємства "Торговельна компанія" "ТВС", вул. Хоменка, 14, Соснівський район, м. Черкаси, ідент. код 33363314:

- 141 848 (сто сорок одну тисячу вісімсот сорок вісім) грн. 00 коп. основного боргу;

- 2836 (дві тисячі вісімсот тридцять шість) грн. 96 коп. судового збору.

- 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено та підписано 13.08 .2012р.

Суддя В.Л. Гевко