Постанова

від 15.08.2012 по справі 51/546

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2012 № 51/546

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Рябухи В.І.

Ропій Л.М.

при секретарі Реуцькій Т.О.

За участю представників:

Від позивача: Немченко О.В. (дов. б/н від 22.11.2011);

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «День печаті»

на рішення Господарського суду м.Києва від 14.03.2012р.

у справі № 51/546 (суддя - Пригунова А.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТК Лютич»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «День печаті»

про стягнення 64435,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.03.2012р. у справі №51/546 позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "День Печаті" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК Лютіч" 36 140 грн. 57 коп. основного боргу, 2 380 грн. 54 коп. пені, 616 грн. 65 коп. 3% річних від суми заборгованості, 579 грн. 89 коп. інфляційних втрат, 794 грн. 35 коп. судового збору. В решті частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «День печаті» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 14.03.2012р. у справі №51/546 скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з ТОВ «День печаті» на користь ТОВ «СТК Лютич» 36 140,57 грн. основного боргу, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Апелянт стверджує, що договори, за якими здійснювались поставки товару є неукладеними, оскільки підписані зі сторони ТОВ "День Печаті" невідомою собою, а тому помилковим є нарахування штрафних санкцій на підставі таких договорів. Поставка товарів здійснювалось на підставі рахунків-фактур.

Так, сторонами не узгоджено строк оплати товару, який поставлений за накладними, претензій та вимог на оплату товару відповідач не отримував, тож строк оплати товару за вказаними накладними не настав.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого, просить залишити рішення Господарського м. Києва в справі № 51/546 від 14.03.2012 року без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «День печаті» - без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2012 в складі колегії: Сухового В.Г., Агрикової О.В., Чорногуза М.Г. було призначено справу до розгляду на 22.05.2012р.

Ухвалою від 22.05.2012 розгляд справи було відкладено на 05.06.2012 у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

Розпорядженням Керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2012 №02-15/335 проведено повторний автоматичний перерозподіл справи № 16/021, в зв'язку з перебуванням головуючого (судді-доповідача) к справі Сухового В.Г. на лікарняному.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2012 в складі колегії Кондес Л.О., Ропій Л.М. Рябуха В.І. було призначено справу до розгляду на 15.08.2012р.

В судове засідання з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто, повідомленою судом стороною, а в разі не надання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (див. Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду даної справи учасники судового процесу були повідомлені своєчасно та належним чином.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів встановила наступне:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «СТК Лютич» до Товариства з обмеженою відповідальністю «День печаті» про стягнення 55 254,17 грн. основного боргу, 3 857,79 грн. пені, 2 762,71 грн. штрафу, 1 140,79 грн. 3% річних від суми заборгованості, 1 419,99 грн. - інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті поставленого товару згідно умов договору поставки №171210/ДП від 17.12.2010р. та договору поставки 04/07/2011-ДП від 04.07.2011р.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечує.

29.02.2012р. до канцелярії суду першої інстанції від відповідача надійшли клопотання про зупинення провадження у справі №51/546 до розгляду апеляційним судом м.Києва апеляційної скарги по справі №05-5-51/84 про визнання неукладеним договору №171210\ДП від 17.12.2010р. та договору №04\07\2011\ДП, начебто, укладені між ТОВ "День ПечатіВ»та ТОВ "СТК Лютіч" та клопотання про проведення почеркознавчої експертизи підписів директора Рубеля Р.В., що містяться у договорі поставки №171210\ДП від 17.12.2010р. та договорі поставки №04\07\2011\ДП.

Вищезазначені клопотання були відхилені судом першої інстанції.

13.03.2012р. від позивача надійшли письмові пояснення по суті спору, в яких ТОВ "СТК Лютіч" зазначило, що поставка товару позивачем здійснювалась за договором №171210/ДП у період з 17.12.2010р. до 01.07.2011р. включно, а з моменту підписання сторонами договору №04/07/2011-ДП поставка товару відповідачу почала здійснюватись на виконання та за умовами такого. При цьому, як зазначив позивач, умови договору №171210/ДП були обов'язковими для сторін, як в частині виконання зобов'язань з оплати отриманого товару, так і в частині нарахування позивачем та сплати відповідачем штрафних санкцій.

14.03.2012р. позивачем до канцелярії суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої ТОВ "СТК Лютіч" просило стягнути з ТОВ "День печаті" 36 140,57грн. основного боргу, 2 380,54грн. пені, 1807,03грн. штрафу, 616,65грн. 3% річних від суми заборгованості, 579,89грн. інфляційних втрат.

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Між ТОВ "СТК "Лютіч" (продавець) та ТОВ "День печаті"(покупець) 17.12.2010р. укладено договір поставки №171210/ДП (надалі - Договір 1).

Відповідно до умов Договору 1 продавець зобов'язався поставити покупцю товар, а останній зобов'язався прийняти даний товар та оплатити його на умовах, передбачених цим договором та "Правилами торгівлі папером та картоном ТОВ "СТК Лютіч".

Згідно з п.2.2 договору, загальна кількість товару, його асортимент по найменуванню, видам, маркам, типам та розмірам, а також повна інформація про ціну загальної вартості зазначається в рахунках-фактурах, видаткових та податкових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п.2.2 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору загальна сума останнього на момент підписання складає загальну вартість усіх партій товару, який буде передано продавцем покупцю протягом всього строку дії договору.

Згідно з п. 4.2 договору умови оплати - оплата 100% вартості кожної партії товару протягом 10 банківських днів з дати поставки (п.5.3 договору) шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця.

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що поставка товару по цьому договору здійснюється окремими партіями на умовах FCA - склад Продавця та/або DDP склад Покупця (Інкотермс 2000).

Відповідно до п. 5.2 договору, кількість, ціна та асортимент товару зазначаються в рахунках фактурах та видаткових накладних на кожну партію товару.

Відповідно до п.5.3 договору постачання товарів за цим договором здійснюється окремими партіями. Кожна партія товару визначається згідно оформленої продавцем видаткової накладної. Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.

Пунктом 11.1 договору сторони погодили, що останній вступає в силу з моменту його підписання та діє до 17.12.2011р., а в частині виконання фінансових зобов'язань до повного виконання сторонами взаємних зобов'язань по даному договору.

Як свідчать матеріали справи, позивачем за період з 17.12.2010р. по 01.07.2012р. здійснено поставку товару за видатковими накладними, копії яких надано до матеріалів справи, на суму 272 228,79грн.

На оплату зазначеного товару позивачем було виставлено відповідачу відповідні рахунки-фактури. Факт отримання товару на зазначену суму та рахунків-фактур на оплату такого відповідачем не заперечується.

Оплата вказаного вище товару відповідачем здійснена частково, а саме -в сумі 259 583,31грн., що підтверджується банківськими виписками, наданими до справи, з яких вбачається здійснення оплати товару по відповідним рахункам-фактурам. Тож, неоплаченим в сумі 12 645,48грн. залишився рахунок-фактура №ЛЮ-6916 від 30.12.2010р. (поставка товару за видатковою накладною №ЛЮ-6916 від 30.12.2010р.).

Відповідач 23.12.2010р. здійснив оплату за папір в розмірі 24 138,43грн. згідно рахунку №ЛЮ-5895 від 17.11.2010р. та 29.12.2010р. оплату за папір в розмірі 27 840грн. згідно рахунку №ЛЮ-6671 від 16.12.2010р., однак такі докази не приймаються судом як оплата поставленого товару за договором 1, оскільки зазначені рахунки були виставлені поза межами дії зазначеного договору, оплата за якими не є предметом розгляду спору у даній справі.

Кім того, між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) 04.07.2011р. було укладено договір №04/07/2011-ДП (надалі - Договір 2), відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити покупцю товар, а останній зобов'язався прийняти даний товар та оплатити його на умовах, передбачених цим договором та "Правилами торгівлі папером та картоном ТОВ "СТК Лютіч".

Загальна кількість товару, який є предметом постачання за договором, його асортимент по найменуванню, видам, маркам, типам та розмірам, а також повна інформація про ціну загальної вартості зазначається в рахунках-фактурах, видаткових та податкових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п.2.2 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору загальна сума останнього на момент підписання становить 250 000грн.

Згідно з п. 4.2 договору умови оплати -оплата 100% вартості кожної партії товару протягом 10 банківських днів з дати поставки (п.5.3 договору) шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця.

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що поставка товару по цьому договору здійснюється окремими партіями на умовах EXW -склад Постачальника та/або DDP склад Покупця (Інкотермс 2000).

Відповідно до п. 5.2. договору, кількість, ціна та асортимент товару зазначаються в рахунках фактурах та видаткових накладних на кожну партію товару.

Відповідно до п.5.3 договору постачання товарів за цим договором здійснюється окремими партіями. Кожна партія товару в рамках цього договору поставляється постачальником на підставі заявок покупця.

В матеріалах справи є наявними рахунки-фактури, які вважаються додатками до цього договору і є його невід'ємною частиною.

Пунктом 11.1 договору сторони погодили, що останній вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2011р., а в частині виконання фінансових зобов'язань до повного виконання сторонами взаємних зобов'язань за цим договором.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що позивачем за період з 04.07.2011р. по 03.11.2011р. здійснено поставку товару за видатковими накладними, копії яких надано до матеріалів справи, на суму 81 813,94грн.

На оплату вказаного товару позивачем було виставлено відповідачу відповідні рахунки-фактури. Факт отримання товару на зазначену суму та рахунків-фактур на оплату такого відповідачем не заперечується.

Оплата вказаного товару відповідачем здійснена частково, а саме -в сумі 58 318,85грн., що підтверджується банківськими виписками, наданими до справи, з яких вбачається здійснення оплати товару по відповідним рахункам-фактурам. Тож, неоплаченим в сумі 23 495,09 грн. залишився рахунок-фактура №ЛЮ-2632 від 08.07.2011р. (поставка товару за видатковими накладними №ЛЮ-2632 від 08.07.2011р. та №2632/1 від 11.07.2011р.).

Позивач стверджує, що поставка товару Товариством з обмеженою відповідальністю "СТК Лютіч" за договором №171210/ДП від 17.12.2010р. здійснювалась у період з 17.12.2010р. до 01.07.2011р. включно, та з моменту підписання договору поставки №04/07/2011-ДП -04.07.2011р. поставка товару відповідачу почала здійснюватись на виконання та за умовами такого. При цьому, умови договору №171210/ДП не припинили свою дію та були чинними для сторін в період його дії (з 17.12.2010р. до 17.12.2011р.) як в частині виконання зобов'язань з оплати отриманого товару, так і в частині нарахування позивачем та сплати відповідачем штрафних санкцій.

Колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції щодо не прийняття тверджень відповідача стосовно того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "День печаті" не укладались договір 1 та договір 2. Адже з наявних в матеріалах справи доказів не вбачається, що позивачем з 2010 року вчинялись будь-які дії щодо встановлення факту підроблення/фальсифікації підпису директора у вказаних договорах, та покарання осіб, винних у такому діянні. Відповідачем не доведено факту підробки підпису його керівника жодними належними та допустимими доказами. Відповідачем також не надано доказів, які б викликали у господарського суду сумніви у справжності підпису його директора на договорах №171210/ДП від 17.12.2010р. та №04/07/2011-ДП від 04.07.2011р.

Крім того, суд враховує, що печатка відповідача не була знищена, заяви щодо її зникнення та/або неналежного використання іншими особами до правоохоронних органів не подавались, відповідальним за її зберігання та використання є директор -Рубель Р.В.

Вказані обставини виключають можливість використання печатки ТОВ "День печаті" сторонніми особами з метою здійснення відтиску на зазначених договорах всупереч волевиявлення відповідача.

Таким чином, станом на момент вирішення спору по суті заборгованість відповідача перед позивачем за договором №171210/ДП від 17.12.2010р. становить 12 645,48грн. та за договором №04/07/2011-ДП від 04.07.2011р. -23 495,09 грн., а всього 36140,57 грн., наявність якої перед позивачем відповідачем не заперечується, і позов в частині стягнення якої обґрунтовано задоволений судом першої інстанції.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного;

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За своєю правовою природою такі є договорами поставки.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2 380,54грн. пені, 1807,03грн. штрафу, 616,65грн. 3% річних від суми заборгованості, 579,89грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.9.2 договору №171210/ДП від 17.12.2010р. при порушенні строків оплати товару, визначених умовами договорів, покупець виплачує продавцю пеню, яка розраховується виходячи з розміру подвійної річної облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочення платежу, включаючи день оплати. Аналогічні умови передбачено сторонами у п.9.2 договору №04/07/2011-ДП від 04.07.2011р.

Згідно з пунктами 9.3 зазначених договорів у випадку якщо покупець порушив строки оплати (згідно з п.п. 4.2 договорів) більше ніж на 5 банківських днів, то від повинен сплатити продавцю штраф у розмірі 5% від суми неоплаченого товару.

Відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, стягненню з відповідача в примусовому порядку підлягає сума пені у розмірі 2 380,54грн., розрахована позивачем відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та положень ч. 6 ст. 232 ГК України, виходячи з облікової ставки, встановленої НБУ у відповідний період, з урахуванням виникнення зобов'язання щодо оплати по сумах, які складають суму боргу та за період прострочення.

Тож позовні вимоги в частині стягнення штрафу за порушення відповідачем строків з оплати поставленого товару більше ніж на 5 банківських днів в розмірі 1 807,03 грн. є неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції правомірно задоволені розрахунки суми боргу з урахуванням індексу інфляції, наданим позивачем за період з 10.01.2011р. по 08.12.2011р. Сума 3% річних, розрахована позивачем за період прострочення з 10.01.2011р. по 08.12.2011р. і підлягає стягненню з відповідача в силу положень закону.

Враховуючи вищезазначене, апелянтом не зазначено, в чому саме полягає порушення його права та які дії необхідно здійснити для усунення наслідків правопорушення.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і позивача, який мав довести з посиланням на конкретні докази, що відповідачем було порушено норми чинного законодавства.

Колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги, оскільки скаржником не надано до суду належних та допустимих доказів на спростування факту щодо не належного виконання відповідачем зобов'язання з оплати переданого позивачем товару згідно з договором поставки №171210/ДП від 17.12.2010р. та договором поставки №04/07/2011-ДП від 04.07.2011р.

В свою чергу, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений. Відповідачем не надані суду письмові докази погашення заборгованості у добровільному порядку.

Твердження відповідача стосовно того, що договір поставки №171210/ДП від 17.12.2012 року та договір поставки №04/07/2011/ДП від 04.07.2011р. підписані невідомою особою та ставить питання щодо їх укладання, не відповідають дійсності

Щодо посилання відповідача , на те що строк оплати товару сторонами не узгоджено, то воно також не відповідає дійсності, оскільки відповідно до п. 4.2. договору умови оплати - передоплата 100% вартості кожної партії протягом 10-ти банківських днів з дати поставки.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 14.03.2012р. у справі №51/546 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст..ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «День печаті» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 14.03.2012р. у справі №51/546 залишити без змін.

3. Матеріали справи №51/546 повернути до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя Кондес Л.О.

Судді Рябуха В.І.

Ропій Л.М.