Постанова

від 22.08.2012 по справі 55/187

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2012 № 55/187

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

за участю представників

від позивача: не з'явились

від відповідача: Саченок В.О. - дов. б/н від 22.06.2012

від третіх осіб: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Мангуст-Безпека"

на рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2010

у справі №55/187 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Індіго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мангуст-Безпека"

третя особа на

стороні позивача: Береговий Петро Іванович

треті особи на

стороні відповідача: Демешок Володимир Миколайович

Приватне підприємство „Булат-2003"

про стягнення 20981,71 грн. у порядку регресу

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Індіго" про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю „Мангуст-Безпека" 20981,71 грн. у порядку регресу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.10.2010 у справі № 55/187 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю „Мангуст-Безпека" звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 22.10.2010 у справі №55/187 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім того, відповідач просить стягнути з позивача судовий збір за подання апеляційної скарги та витрати по оплаті послуг адвоката.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що автомобіль ВАЗ 2107, д.н.з. АА3523СЕ, станом на 30.07.2007, тобто на момент скоєння ДТП, перебував в оренді у Приватного підприємства „Булат-2003" та під керуванням працівника вказаного підприємства, у зв'язку із чим у відповідача не виникає обов'язку відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації вищевказаного транспортного засобу.

Позивач та треті особи у судове засідання не з'явився, поважних причин неявки суду не повідомили.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

14.06.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Страхова компанія „Індіго" та Береговим П.І. укладено договір страхування наземного транспорту №206-01150-07, об'єктом страхування за яким визначено майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом та додатковим обладнанням: автомобіль марки Мітсубісі Лансер, державний номер АА 5894 СТ.

Як вбачається із матеріалів справи, 30.07.2007 у м. Києві на проспекті 40-річчя Жовтня трапилася ДТП за участі застрахованого автомобіля Мітсубісі Лансер, державний номер АА 5894 СТ, під керуванням Іваненко С.Ф. та автомобіля ВАЗ-2107, державний номер АА 3523 СЕ, під керуванням Демешка В.М., що призвело до пошкодження транспортних засобів.

ДТП сталося в результаті порушення водієм Демешком В.М. вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою відділу ДАІ з обслуговування Голосіївського району при ГУ МВС України в м. Києві від 31.07.2007 №4490, та Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 14.08.2007 у справі №3-28489/17, відповідно до якої Демешка В.М. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення.

Відповідно до звіту №22, складеного 03.08.2007 суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю „Сальватор", вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля Мітсубісі Лансер, державний номер АА 5894 СТ, склала 20156,40 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі страхового акту №245/206/201 від 08.08.2007 та відповідно до розрахунку страхового відшкодування від 08.08.2007 позивач сплатив своєму страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 20981,71 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1330 від 16.08.2007, платіжним дорученням №1338 від 16.08.2007 на суму 445,00грн. та відомістю №5 від 16.08.2007, копії яких містяться в матеріалах справи.

Статтею 27 Закону України „Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно із ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Враховуючи те, що вина Демешка В.М. встановлена у судовому порядку, а з розгорнутої довідки УДАІ від 31.07.2007 №4490 вбачається, автомобіль ВАЗ 2107, державний номер АА 3523 СЕ, належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Мангуст-Безпека", місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Однак, колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Як вбачається із долученого відповідачем до матеріалів справи договору оренди транспортного засобу від 01.01.2007, укладеного між позивачем, як орендодавцем, та Приватним підприємством „Булат-2003", як орендарем, автомобіль ВАЗ 2107, державний номер АА 3523 СЕ, станом на момент вчинення ДТП перебував в оренді у Приватного підприємства „Булат-2003".

Відповідно до п. 1.3 вищевказаного договору, цільовим призначенням предмета договору є перевезення особового складу орендаря.

Із постанови Голосіївського районного суду міста Києва у справі №3-28489/17 від 14.08.2007 вбачається, що Демешок В.М., з вини якого трапилась ДТП, працював інспектором охорони ТОВ „Булат-2003", що також підтверджується витягом із наказу №29-к, згідно якого Демешка В.М. з 19.07.2007 було прийнято на посаду водія-охоронника, та витягом із наказу №31-к від 30.07.2007, яким Демешка В.М. було звільнено з 01.08.2007 із займаної посади за власним бажанням.

Відповідно до положень статей 1187, 1172 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що на момент скоєння ДТП фактичним володільцем автомобіля ВАЗ 2107, державний номер АА 3523 СЕ, на підставі договору оренди було Приватне підприємство „Булат-2003", а винний у вчиненні ДТП водій працював у вказаному підприємстві, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, заявлених до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мангуст-Безпека".

Крім того, виходячи зі змісту ст.993, ч.1 ст.1191 ЦК України та ст.27 Закону України „Про страхування" відшкодуванню шкоди в порядку регресу має передувати звернення страховика зі зворотною (регресною) вимогою до особи, відповідальної за завдані збитки.

Разом з тим, доказів того, що позивач станом на день пред'явлення позову та на день прийняття рішення судом першої інстанції звертався до відповідача із претензією про виплату страхового відшкодування у порядку регресу до матеріалів справи не надано. Позивач, на вимогу апеляційного суду, пояснень стосовно вищевказаної обставини не надав.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що регресних вимог від позивача не отримував.

Судом першої інстанції не враховано, що приписами ч.2 ст.530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.

Чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання одним страховиком або іншою особою зобов'язання по відшкодуванню іншому страховику шкоди в порядку регресу, однак, виходячи з системного аналізу змісту ч.2 ст.530, ст.993 та ч.1 ст.1191 ЦК України цей строк пов'язаний з моментом пред'явлення відповідною особою (в даному випадку позивачем) зворотної (регресної) вимоги до відповідача.

Аналогічної правової позиції притримується Вищий господарський суд України у своїй постанові від 06.12.2011 у справі №16/335.

Враховуючи ту обставину, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Мангуст-Безпека" станом на момент вчинення ДТП не було фактичним володільцем транспортного засобу, яким було скоєно ДТП, а також те, що водій, з вини якого трапилась ДТП, не перебував із відповідачем у трудових відносинах, та беручи до уваги те, що позивач, вважаючи відповідача особою відповідальною за завдані збитки, не звертався до нього із регресною вимогою, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Мангуст-Безпека" підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва від 22.10.2010 у справі №55/187 підлягає скасуванню, із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Крім того, як зазначає відповідач, ним при поданні апеляційної скарги понесені витрати по оплаті послуг адвоката у сумі 5860,00 грн., що підтверджується копією видаткового касового ордеру від 05.07.2012 та копією договору про надання юридичних послуг від 10.05.2012.

Вказані витрати відповідача в силу положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Мангуст-Безпека" задовольнити.

Рішення господарського суду м. Києва від 22.10.2010 у справі №55/187 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути із Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Індіго" (04071, м. Київ, вул. Хорива, 55-К, код ЄДРПОУ 33831166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Мангуст-Безпека" (02098 м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5; код ЄДРПОУ 31744098) 804 (вісімсот чотири) грн. 75 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги та 5860 (п'ять тисяч вісімсот шістдесят) грн. 00 коп. витрат по оплаті послуг адвоката.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №55/187 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя Новіков М.М.

Судді Мартюк А.І.

Зубець Л.П.