Постанова

від 22.08.2012 по справі 43/440-6/231

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2012 № 43/440-6/231

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Чорної Л.В.

Кропивної Л.В.

при секретарі: Гордовій Л.Г.

За участю представників:

від прокуратури: Кривоклуб Т.В., посвідчення від 13.08.2012;

від позивача 1: Стахмих В.Л., довіреність №220/1/д від 03.01.2012;

від позивача 2: Івашін Є.В., довіреність б/н від 02.04.2012;

від відповідача 1:Лєжнєва М.С., довіреність від 29.11.2010;

від відповідача 2: не з'явився;

від відповідача 3: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Банк „Київська Русь"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2011

у справі № 43/440-6/231 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Заступника генерального прокурора України в інтересах держави в особі:

1) Міністерства оборони України

2) Державного підприємства „Укрконверс"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю „Вікор-Найт"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю „Нафта-Трейд"

3) Публічного акціонерного товариства „Банк „Київська Русь"

третя особа: Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація

про визнання права власності на нерухоме майно та його витребування

Суть спору та апеляційної скарги:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Заступника генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач 1), Державного підприємства „Укрконверс" (далі - позивач 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вікор-Найт" (далі - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю „Нафта-Трейд" (далі - відповідач 2) про визнання за державою Україна в особі Міністерства оборони України права власності на будівлі та споруди загальною площею 1047,80 кв.м, розташовані в м. Києві, вул. Мельникова, 81 (літера Б), а саме: приміщення з №1 по № 26 (групи приміщень № 3) третього поверху, приміщення з № 12 по № 31, № 34 (групи приміщень № 4), приміщення № 11, № 32, № 33 четвертого поверху, та витребування вказаних будівель та споруд на користь Державного підприємства „Укрконверс" з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю „Вікор-Найт".

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача 1 поза його волею внаслідок укладення мирової угоди від 16.12.2005, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2005 у справі № 43/464 про визнання позивача 2 банкрутом, яка скасована постановою Верховного Суду України від 10.10.2006, а також внаслідок подальшого відчуження цього майна відповідачем 2 на користь відповідача 1 за мировою угодою від 28.08.2006, затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2006 у справі № 23/288-б про визнання відповідача 2 банкрутом.

Справа розглядалась судами неодноразово. Постановою від 22.06.2011 Вищий господарський суд України скасував судові рішення в справі, направивши її на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення дійсних власників спірного в справі майна згідно з вимогами статті 41 Конституції України та статей 316-321 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2011 задоволено позов у повному обсязі, визнано за державою Україна в особі Міністерства оборони України право власності на спірне майно та витребувано дане майно на користь Державного підприємства "Укрконверс" з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікор-Найт".

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Публічне акціонерне товариство „Банк „Київська Русь" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у який просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2011 у справі №43/440-6/231 та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що спірне майно належить Публічному акціонерному товариству „Банк „Київська Русь" на праві власності, що зареєстровано Комунальним підприємством «Київське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» на об'єкти нерухомого майна 07.04.2011.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2012 рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2011 у справі №43/440-6/231 скасовано з огляду на незалучення до участі у справі Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", якому належало спірне майно на момент прийняття оскаржуваного рішення, а в задоволенні позову відмовлено, оскільки позов заявлено до неналежного відповідача.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.06.2012 касаційну скаргу Прокурора відділу Генеральної прокуратури задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2012 у справі № 43/440-6/231 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вищезазначена постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд не застосувавши положення статті 24 ГПК України щодо Публічного акціонерного товариства „Банк „Київська Русь", суд апеляційної інстанції припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин стосовно наявності чи відсутності порушення права власності держави на спірне майно як підстави для задоволення позову про визнання такого права та витребування майна у відповідної особи, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розпорядженням Керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2012 № 02-15/544 проведено повторний автоматичний розподіл справ у зв'язку із виходом головуючого судді у справі Авдєєва П.В. у відпустку.

У зв'язку із недопустимістю повторної участі головуючого судді Андрієнка В.В. у розгляді справи розпорядженням Керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2012 №02-15/551 проведено повторний автоматичний розподіл справ.

Розпорядженням Керівника апарату суду від 01.08.2012 №02-15/564 проведено повторний автоматичний розподіл справ у зв'язку із недопустимістю повторної участі головуючого судді Федорчука Р.В. в розгляді справи та визначено головуючого суддю у справі № 43/440-6/231 Смірнову Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2012 справу №43/440-6/231 прийнято провадження та призначено до розгляду на 15.08.2012.

З матеріалів справи вбачається, що прокурором 01.08.2012 було подано клопотання про залучення третьої особи 2 - Публічного акціонерного товариства „Банк „Київська Русь" до участі у справі в якості відповідача 3.

Через відділ документального забезпечення суду від Публічного акціонерного товариства „Банк „Київська Русь" надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, у яких останнє просило скасувати рішення суду першої інстанції у даній справі.

В судове засідання представники відповідачів та третіх осіб не з'явились.

Від Публічного акціонерного товариства „Банк „Київська Русь" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю представників в інших судових засіданнях.

Згідно з пунктом 1 статті 24 ГПК України господарський суд за наявності достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Відповідно до пункту 8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХII Господарського процесуального кодексу України" згідно з частиною першою статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом ХII ГПК України.

Таким чином, норми ГПК України щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК України прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції, крім передбаченого статтею 24 ГПК України права залучати до участі у справі іншого відповідача, здійснити за згодою позивача заміну первісного відповідача належним відповідачем та зазначеного у статті 27 ГПК України права залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Прокурор у своєму клопотанні зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, 07.04.2011 за Акціонерним банком „Київська Русь" зареєстровано право власності на спірне майно (Витяг №29585914 від 07.04.2011), таким чином зазначене в позові майно підлягає витребуванню на користь Державного підприємства „Укрконверс" з чужого незаконного володіння Публічного акціонерного товариства „Банк „Київська Русь", яке є правонаступником Акціонерного банку „Київська Русь".

Крім того, представник прокуратури зазначив, що відповідно до приписів пункту 2 статті 83 ГПК України господарський суд уповноважений виходити за межі позовних вимог якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Стаття 99 ГПК України передбачає, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до статті 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими під час нового розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та керуючись приписами ГПК України, колегія суддів, ухвалою від 15.08.2012, залучила Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" (третя особа 2) в якості відповідача 3 у справі №43/440-6/231.

Розгляд справи було відкладено на 22.08.2012.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2012 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Тищенко О.В. для розгляду апеляційної скарги у справі №43/440-6/231 було визначено колегію у складі: головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Кропивної Л.В. та Чорної Л.В.

В судове засідання з'явились представники прокуратури, позивачів та відповідача 1.

Представники відповідача 2, 3 та третьої особи в судове засідання не з'явились.

Від Публічного акціонерного товариства „Банк „Київська Русь" надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи та клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання можливості Публічному акціонерному товариству „Банк „Київська Русь" ознайомитись з матеріалами справи та для подачі додаткових пояснень як сторони в процесі та у зв'язку з зайнятістю представників відповідача 3 в інших судових засіданнях.

Згідно зі статтею 28 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) представниками юридичних осіб можуть бути особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Слід зазначити, що ГПК України не обмежує кількості представників, яких може призначити юридична особа.

Стаття 77 ГПК України надає суду право, а не зобов'язує його відкласти розгляд справи в разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Розглянувши клопотання відповідача 3, суд встановив, що до нього не додано належних доказів, в розумінні статті 33 ГПК України, які б підтвердили зазначені у клопотанні причини неявки представника відповідача 3 до суду апеляційної інстанції.

За таких обставин відсутні підставі для відкладення розгляду справи відповідно до приписів статті 77 ГПК України.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду, як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України, є правом, а не обов'язком, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 22.08.2012 за відсутності представників відповідачів 2, 3 та третьої особи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Представник прокуратури у судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням змінити рішення суду першої інстанції, визнати за державою Україна в особі Міністерства оборони України право власності на будівлі та споруди загальною площею 1047,80 кв. м., розташовані у м. Києві по вул. Мельникова, 81 (літера Б), а саме: приміщення з №1 по №26 (групи приміщень №3) третього поверху, приміщення з №12 по №31, №34 (групи приміщень №4), приміщення №11, 32,33 четвертого поверху, витребувати на користь державного підприємства «Укрконверс» з чужого незаконного володіння Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» будівлі та споруди загальною площею 1047,80 кв. м., розташовані у м.Києві по вул. Мельникова, 81 (літера Б), а саме: приміщення з №1 по №26 (групи приміщень №3) третього поверху, приміщення з №12 по №31, №34 (групи приміщень №4), приміщення №11, 32, 33 четвертого поверху.

Представник Міністерства оборони України у судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням змінити рішення Господарського суду міста Києва у даній справі, визнати за державою Україна в особі Міністерства оборони України право власності на будівлі та споруди загальною площею 1047,80 кв. м., розташовані у м. Києві по вул. Мельникова, 81 (літера Б), а саме: приміщення з №1 по №26 (групи приміщень №3) третього поверху, приміщення з №12 по №31, №34 (групи приміщень №4), приміщення №11, 32,33 четвертого поверху, витребувати на користь Державного підприємства «Укрконверс» з чужого незаконного володіння Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» будівлі та споруди загальною площею 1047,80 кв. м., розташовані у м. Києві по вул. Мельникова, 81 (літера Б), а саме: приміщення з №1 по №26 (групи приміщень №3) третього поверху, приміщення з №12 по №31, №34 (групи приміщень №4), приміщення №11, 32, 33 четвертого поверху.

Представник Державного підприємства „Укрконверс" у судовому засіданні також звернувся до суду з клопотанням змінити рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2011, визнати за державою Україна в особі Міністерства оборони України право власності на будівлі та споруди загальною площею 1047,80 кв. м., розташовані у м. Києві по вул. Мельникова, 81 (літера Б), а саме: приміщення з №1 по №26 (групи приміщень №3) третього поверху, приміщення з №12 по №31, №34 (групи приміщень №4), приміщення №11, 32,33 четвертого поверху, витребувати на користь Державного підприємства «Укрконверс» з чужого незаконного володіння Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» будівлі та споруди загальною площею 1047,80 кв. м., розташовані у м. Києві по вул. Мельникова, 81 (літера Б), а саме: приміщення з №1 по №26 (групи приміщень №3) третього поверху, приміщення з №12 по №31, №34 (групи приміщень №4), приміщення №11, 32,33 четвертого поверху.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Вікор-Найт" в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Банк „Київська Русь", просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, оскільки вимоги про витребування майна у Товариства з обмеженою відповідальністю „Вікор-Найт" не підлягають задоволенню, тому що, як вбачається з матеріалів справи, спірне майно перебуває у чужому незаконному володінні Публічного акціонерного товариства „Банк „Київська Русь".

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

18.04.2003 наказом голови Національного координаційного центру адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об'єктів (далі - Центр адаптації) № 32 було створено Державне підприємство "Укрконверс".

Згідно зі статутом, Державне підприємство "Укрконверс" засноване на державній власності і підпорядковане Національному координаційному центру адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об'єктів. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать законодавству України та цьому статуту (п. 4.2 статуту).

07.03.2005 указом Президента України № 443/2005 "Про ліквідацію Національного центру адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об'єктів" (далі - Указ № 443) Центр адаптації ліквідовано, його повноваження та зобов'язання покладені на Міністерство оборони України, а Кабінету Міністрів України доручено визначити перелік об'єктів державної власності, що передаються в управління Міністерства оборони України, та утворити у його складі відповідний урядовий орган державного управління.

15.04.2005 постановою Кабінету Міністрів України № 295 у складі Міністерства оборони України на базі ліквідованого Центру адаптації утворено державний департамент адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об'єктів (далі - Департамент адаптації), як урядовий орган державного управління.

23.08.2005 розпорядженням Кабінету Міністрів України № 365-р на виконання статті 3 Указу № 443 до сфери управління Міністерства оборони України були передані цілісні майнові комплекси державних підприємств ліквідованого Центру адаптації, у тому числі державного підприємства "Укрконверс".

10.10.2005 наказом Міністра оборони України № 609 підприємства ліквідованого Центру адаптації прийняті до сфери управління Міністерства оборони України.

29.11.2006 наказом Міністра оборони України № 694 були внесені зміни до статуту Державного підприємства "Укрконверс", відповідно до яких органом управління майна підприємства стало Міністерство оборони України 22.01.2007 зміни були зареєстровані державним реєстратором Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації.

Відповідно до статей 3, 15 Закону України "Про Збройні Сили України", статті 10 Закону України "Про оборону України" та статей 3, 4, 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України, фінансування яких здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Міністерство оборони України уповноважене державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, здійснювати управління переданим йому військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфер його управління.

Таким чином, Державне підприємство „Укрконверс" є юридичною особою, яка підпорядкована та підконтрольна Міністерству оборони України, заснована на майні державної власності, яке закріплене за ним на праві повного господарського відання.

27.12.2005 Головним управлінням комунальної власності міста Києва було видано свідоцтво про право власності за №1813-В на нежилі приміщення загальною площею 1047,80кв.м., які розташовані у м. Києві по вул. Мельникова, 81 (літера Б), які є державною власністю і належать державі Україна.

14.06.2005 ухвалою Господарського суду міста Києва за заявою керівника Державного підприємства „Укрконверс" порушена справа № 43/464 про банкрутство цього підприємства. Ухвалою від 20.12.2005, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2006, затверджена мирова угода від 16.12.2005, укладена між Державним підприємством „Укрконверс" (боржником) і комітетом кредиторів, та припинено провадження у справі.

За умовами мирової угоди Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафта-Трейд" зобов'язалося погасити кредиторську заборгованість Державного підприємства „Укрконверс" на суму 2989787,46 грн. та перерахувати для поповнення його обігових коштів 2248446,54грн., а Державне підприємство „Укрконверс" погодилося передати третій особі у власність належні підприємству основні фонди - нерухоме майно, у тому числі цілісні майнові комплекси, загальною площею 36944,8 кв. м. у містах Києві, Львові, Київській та Львівській областях оціночною вартістю 5238234,00 грн.

10.10.2006 постановою Верховного Суду України за касаційним поданням Генерального прокурора України постанова Вищого господарського суду України від 21.06.2006 та ухвала Господарського суду міста Києва від 20.12.2005 скасовані і справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 20.12.2005 та постанови Вищого господарського суду України від 21.06.2006 у справі № 42/464 та визнання мирової угоди від 16.12.2005 недійсною стало те, що статтями 18, 35, 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та планом санації боржника - Державного підприємства „Укрконверс" не передбачено перехід права власності на майно боржника третій особі - Товариству з обмеженою відповідальністю „Нафта-Трейд", що мало місце за даною мировою угодою, а також те, що господарський суд не перевірив, чи порушує мирова угода права кредиторів або інших осіб, не повідомив власника майна - Міністерство оборони України про дату розгляду мирової угоди та не заслухав його думку відносно умов укладення цієї угоди, чим позбавив Міністерство оборони України права на судовий захист своїх майнових прав.

20.06.2006 Товариство з обмеженою відповідальністю „Нафта-Трейд" звернулося до суду з заявою про порушення справи про власне банкрутство у порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

21.06.2006 ухвалою Господарського суду міста Києва за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Нафта-Трейд" порушена справа №23/288б. Ухвалою від 28.09.2006, серед іншого, затверджена мирова угода від 28.08.2006, укладена між боржником (Товариством з обмеженою відповідальністю „Нафта-Трейд") і його кредиторами - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова група "Фінансові технології" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікор-Найт".

Відповідно до умов мирової угоди від 28.08.2006 Товариство з обмеженою відповідальністю „Нафта-Трейд" в обмін на кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Вікор-Найт" у сумі 2835864,23 грн. передало йому у власність нежилі приміщення загальною площею 1047,80 кв.м., розташовані у місті Києві по вул.Мельникова,81 (літера Б), які були отримані Товариством з обмеженою відповідальністю „Нафта-Трейд" від Державного підприємства "Укрконверс" за мировою угодою від 16.12.2005, затвердженою ухвалою господарського суду міста Києва від 20.12.2005 р. у справі № 43/464.

12.09.2006 нежилі приміщення загальною площею 1047,80 кв.м., розташовані у місті Києві по вул. Мельникова, 81 (літера Б), були передані Товариству з обмеженою відповідальністю „Вікор-Найт" за актом прийому-передачі, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Таким чином, зазначене нерухоме майно, власником якого є держава в особі Міністерства оборони України, вибуло з управління Міністерства оборони України та з володіння Державного підприємства "Укрконверс" поза їх волею внаслідок затвердження судом мирової угоди від 16.12.2005 у справі № 43/464, яка була скасована постановою Верховного Суду України від 10.10.2006, а також внаслідок подальшого відчуження цього майна Товариством з обмеженою відповідальністю „Нафта-Трейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Вікор-Найт" за мировою угодою від 28.08.2006, затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2006 у справі № 23/288б.

На даний час власником спірного майна є Публічне акціонерне товариство „Банк „Київська Русь".

07 квітня 2011 року Комунальним підприємством «Київське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» було зареєстровано право власності на нежитлові приміщення за Акціонерним банком „Київська Русь" правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Банк „Київська Русь" (Витяг №29585914 від 07.04.2011). Реєстрацію здійснено на підставі договору іпотеки, укладеного 18 березня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Вікор-Найт" та Акціонерним банком „Київська Русь", який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кащуком О. В. за реєстровим номером 2302.

Статтею 170 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до статті 329 ЦК України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Статтею 326 ЦК України визначено, що у державній власності є майно, в тому числі грошові кошти, які належать державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами.

Приписами статті 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" встановлено, що об'єктами управління державної власності є, зокрема, майно, що передане державним комерційним підприємствам, установам та організаціям. Статтею 4 Закону встановлено, що суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема, міністерства та інші органи виконавчої влади.

Згідно зі статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), кожен суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав та законних інтересів шляхом визнання права.

Згідно зі статтею 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною 3 статті 136 ГК України передбачено, що щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Відповідно до статей 203, 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним, відповідати його внутрішній волі. Недодержання цих вимог у момент вчинення правочину стороною (сторонами) є підставою його недійсності. Такий правочин є нікчемним і визнання його недійсним судом не вимагається.

Факт вибуття спірного майна з володіння держави в особі Міністерства оборони України поза його волею підтверджується встановленим фактом недійсності первинного правочину щодо відчуження цього майна.

Згідно вимог частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач, набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього.

Згідно з частиною 1 статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Судовою колегією встановлено, що спірне майно вибуло із власності держави, з управління Міністерства оборони України та з володіння Державного підприємства "Укрконверс" не з їхньої волі, а іншим шляхом: внаслідок постановлення 20.12.2005 Господарським судом міста Києва ухвали про затвердження мирової угоди від 16.12.2005, яка 10.10.2006 була скасована Верховним Судом України.

Отже, факт вибуття спірного майна з володіння позивачів поза їх волею є встановленим належними доказами та наявні правові підстави для його витребування.

Відповідно до приписів Загальної декларацією прав людини 1948 року кожен має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадку порушення її основних прав, наданих йому конституцією або законом (стаття 8).

Згідно вимог статті 2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 у справі №1-2/2002 щодо офіційного тлумачення положення частини 2 статті 124 Конституції України встановлено, що кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту своїх прав, у тому числі судовий захист, право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2012, в межах компетенції та у відповідності до вимог статті 24 ГПК України, в якості відповідача залучено Публічне акціонерне товариство „Банк „Київська Русь"

Для захисту своїх майнових прав позивачем обрано спосіб захисту порушеного права шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння Публічного акціонерного товариства „Банк „Київська Русь".

Таким чином, суд апеляційної інстанції зобов'язаний та має відповідні повноваження щодо реалізації юридичних гарантій позивача, які встановлені Конституцією України, нормативними актами та міжнародними договорами, зокрема, шляхом витребування спірного майна у особи, яка на даний час незаконно ним володіє.

Враховуючи викладене та вказівки Вищого господарського суду України ( постанова №43/440-6/231 від 20.06.2012) , Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність зміни рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2011 у справі №43/440-6/231, задоволення позовних вимог та визнання за державою Україна в особі Міністерства оборони України права власності на будівлі та споруди загальною площею 1047,80 кв. м., розташовані у м. Києві по вул. Мельникова, 81 (літера Б), а саме: приміщення з №1 по №26 (групи приміщень №3) третього поверху, приміщення з №12 по №31, №34 (групи приміщень №4), приміщення №11, 32, 33 четвертого поверху та витребування на користь Державного підприємства „Укрконверс" з чужого незаконного володіння Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" будівлі та споруди загальною площею 1047,80 кв.м., розташовані у м. Києві, вул. Мельникова, 81 (літера Б), а саме: приміщення з №1 по № 26 (групи приміщень № 3) третього поверху, приміщення з № 12 по № 31, № 34 (групи приміщень № 4), приміщення №№ 11, 32, 33 четвертого поверху.

Розподіл господарських витрат здійснюється відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2011 у справі №43/440-6/231 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2011 у справі №43/440-6/231 змінити.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2011 у справі №43/440-6/231 викласти в наступній редакції:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за державою Україна в особі Міністерства оборони України право власності на будівлі та споруди загальною площею 1047,80 кв.м., розташовані у м. Києві, вул.Мельникова, 81 (літера Б), а саме: приміщення з № 1 по № 26 (групи приміщень № 3) третього поверху, приміщення з № 12 по № 31, № 34 (групи приміщень № 4), приміщення №№ 11, 32, 33 четвертого поверху.

Витребувати на користь Державного підприємства „Укрконверс" (04050, м.Київ, вул. Мельникова, 81, код 32494385) з чужого незаконного володіння Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (м. Київ, вул. Хорива, 11-а, код 24214088) будівлі та споруди загальною площею 1047,80 кв.м., розташовані у м. Києві, вул. Мельникова, 81 (літера Б), а саме: приміщення з № 1 по № 26 (групи приміщень № 3) третього поверху, приміщення з № 12 по № 31, № 34 (групи приміщень № 4), приміщення №№ 11, 32, 33 четвертого поверху.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Трейд» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81, корп. 20, код 32153708) до Державного бюджету України 8500грн. 00 коп. державного мита та 78 грн. 67 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікор-Найт» (04050, м.Київ, вул. Мельникова, 81, код 34429852) до Державного бюджету України 8500 грн. 00 коп. державного мита та 78 грн. 67 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (м.Київ, вул. Хорива, 11-а, код 24214088) до Державного бюджету України 8500 грн. 00 коп. державного мита та 78 грн. 67 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

4. Матеріали справи №43/440-6/231 надіслати до Господарського суду міста Києва для видачі наказу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Смірнова Л.Г.

Судді Чорна Л.В.

Кропивна Л.В.