Рішення

від 14.11.2006 по справі 33/229-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/229-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.11.06р.

Справа № 33/229-06

за позовом:           Відкритого акціонерного товариства „Нікопольський завод феросплавів”, м. Нікополь Дніпропетровської області

до  відповідача-1: Українсько-кіпрського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Байп Ко. ЛТД", м. Дніпропетровськ

відповідача-2: Закритого акціонерного товариства "Макеевкокс”, м. Макіївка Донецької області

про стягнення 1905 грн. 33 коп.

Суддя Разіна Т.І.

Представники:

від позивача:  представник Торхов  Д.О. за довіреністю № 72-4016 від 19.08.06.

від відповідача 1: не явився  

від відповідача 2: не явився  

в засіданні приймали участь: -

 Суть спору:

Відкрите акціонерне товариство „Нікопольський завод феросплавів” звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача 1- Українсько-Кіпрського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Байп Ко. ЛТД” та до відповідача 2 - закритого акціонерного товариства „Макеевкокс”   про стягнення  з належного відповідача збитків в сумі 1905грн. 33коп., в тому числі залізничний тариф –55грн. 08коп. та судові витрати по справі.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує, тим, що відповідно до договору №41-5/2003/2100 від 23.06.03 р. на адресу позивача 22.02.04 р. за накладними відповідача-2 надійшли вагони з коксовою продукцією. Відправником усього вантажу був відповідач-2. Вантаж надійшов на адресу позивача за вагою відправника зазначеною у вказаних залізничних накладних, оскільки він прибув без ознак втрати та псування, залізниця його видала без перевірки ваги у відповідності зі статтею 52 Статуту залізниць України.

Під час зважування вагонів з коксовою продукцією на 100 тонних тензометричних вагах позивачем виявлена недостача вантажу у кількості 4,8 тн. (у вагоні №67579136 –1,1 тн.; №65330425 –1,3 тн., №63407605 –1,3 тн. та №67671065 –1,1 тн.). Факт недостачі коксової продукції, у кількості 4,8 тн., комісія по прийманню продукції підтвердила своїми підписами у акті №3453 від 23.02.04. Зазначений акт складено у відповідності з вимогами п. п. 9 та 16 Інструкції П-6. За висновками комісії по прийому вантажу причина виявленої недостачі це неправильно зазначена маса вантажу у залізничних накладних.  

Позивач надав доповнення до позову б/н без дати (подано до суду 02.11.2006р.) в порядку ст. 22 ГПК України,   в якому просить вартість недостачі  в сумі 1905грн. 33коп.  стягнути з відповідача 2 –закритого акціонерного товариства „Макеевкокс”, так як відповідач 2 відвантажив продукцію у кількості, яка відповідає фактичній кількості, вказаній в залізничних накладних та відповідно до ст.. 24 Статуту залізниць України несе відповідальністю за достовірність даних, внесених до накладної.

Представник позивача позов  та доповнення  підтримав та просить  задовольнити  вимоги  в заявленій сумі.

Відповідач-1  у відзиві на позовну заяву б/н без дати просить суд в позові відмовити, мотивуючи тим, що згідно до ст. 24 Статуту Залізниць України відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених у накладній несуть вантажовідправники.

Відповідач-2 надав відзив на позов № 07-3659 від 23.10.2006р., в  якому  позов не визнає.

Відповідач-2 подав заперечення №07-36989 від 26.10.2006р. на уточнення до позовної заяв позивача.  

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 02.11.2006р. по 14.11.2006р. згідно ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши  надані докази, заслухавши попередні  пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В  :

23.06.2003р. між Українсько-кіпрським товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірмою „Байп Ко., ЛТД” (далі відповідач-1) та ВАТ “Нікпопольський завод феросплавів” (далі позивач) було укладено договір № 41-5/2003/2100. Договір укладено з протоколом розбіжностей та додатковою угодою №4/336 від 29.12.2003р.; №2/460; №5/431 від 31.01.2004р. №6/996 від 27.02.2004р.; №6/996 від 27.02.2004р.

Відповідно до умов  договору   продавець (відповідач-1)  зобов'язується  поставити і передати у власність покупця (позивач по справі)  продукцію,  в подальшому товар, а покупець прийняти і оплатити цю продукцію, асортимент, кількість і ціна якої вказана в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору і які є невід'ємною його частиною.

Цивільний Кодекс України (далі ЦК України) набрав чинності з 01.01.2004р. Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України –ЦК Української РСР втратив чинність з 01.01.2004р.

Згідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовується до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Поставка товару здійснювалась залізничним транспортом.

Згідно з п. 6.1   договору  сторони узгодили, що   приймання продукції по кількості і якості проводиться відповідно до Інструкцій П-6, П-7.

Пунктом 6 умов вищеназваного договору сторони передбачили здійснення приймання продукції по кількості у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженою Держарбітражем при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.1965 (із змінами і доповненнями). Даним пунктом договору сторонами також узгоджено, що у випадку виявлення нестачі товару при прийманні його вантажоотримувачем виклик представників продавця та вантажовідправника є обов'язковим.

Позивач платіжними дорученнями № 47763 від 08.06.2004р.  сплатив  відповідачу-1 -   26600000грн.  (а.с.33).

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу позивача вантаж надійшов  на станцію призначення Нікополь Придніпровської залізниці  від вантажовідправника - ЗАТ акціонерного товариства „Макеевкокс”   ( відповідач -2 по справі)   22.02.2004р.  у відповідності до залізничних накладних №50166392, 50166379, 50166391, 50166378 (а.с. 28-31).

Прибув вантаж –коксовий горішок 10-25 - у справних,  не пошкоджених вагонах та виданий позивачу без перевірки ваги згідно п. 52 Статуту залізниць України, що підтверджується штемпелем на залізничних накладних.

Із  матеріалів справи вбачається, що приймання продукції було проведено  позивачем  за участю представника  громадськості,  була  виявлена  вагова недостача  коксового горішку  в 3 -ти вагонах –6,56 тонн, що підтверджується актами № 3453/1  від 22.02.04 (затверджений  25.02.04) та актом  3455/2 від 23.02.04 (затверджений 25.02.04) про приймання  продукції по кількості (а.с.25-26).

Акти  складені за участю представників  громадськості  Прокурат А.І. і Кононова С.О.  відповідно за посвідченнями № 3453/1 від 20.02.04 та  № 3453/2 від 23.02.2004р.

Загальна вартість недостачі, згідно  розрахунку позивача  становить 1,965т., що складає  1899 грн.,   без залізничного тарифу.

Як вбачається із спірного акту про  приймання продукції по кількості, складених за участю представника громадськості  недостача виникла із-за не правильного визначення ваги відправником.

Позовні вимоги не  підлягають задоволенню з огляду на наступне:  із матеріалів справи вбачається , що  відповідач -2 являється вантажовідправником  продукції. Згідно ст. 22 Статуту залізниць України накладні по яким відповідач -2 відвантажив на адресу  позивача продукцію  - коксовий горішок 10-25  є договором на надання послуг з перевезення. Тобто спірні відносини між позивачем та відповідачем -2 виникли не з договору  постачання, а з договору залізничного перевезення, який укладений між відповідачем-2 та залізницею на користь позивача -  вантажоотримувача.

Відповідальність  за збереження вантажу, своєчасність його поставки відправник несе відповідно до чинного законодавства України  - постанови КМУ  України від 06.04.1998 р. № 457 „Про  затвердження Статуту  залізниць України, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості( № П-6). Так згідно з п. 24 постанови  КМУ України №457 від 06.04.1998 р. вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки  неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Приймання продукції відбулося  згідно з  Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю П-6  ( далі –„Інструкція П-6”)  за участю представника громадськості.  

Пунктом 14  вказаної Інструкції  встановлюється порядок  перевірки ваги нетто, згідно якого при неможливості переваження продукції без тари, визначення ваги нетто здійснюється шляхом перевірки ваги брутто в момент отримання продукції і ваги тари після звільнення її із під продукції.. Результат перевірки  оформлюється актом. Визначення ваги нетто шляхом відрахування ваги тари із ваги брутто за даними, зазначеними в транспортних документах, без перевірки фактичної ваги брутто і ваги тари не допускається.  Із матеріалів справи не вбачається, що позивачем  здійснено переважування тари вагону для визначення ваги нетто.  З наданого акту приймання продукції не вбачається, що позивач визначив вагу  в спосіб, зазначений в Інструкції.

Посилання позивача на ГСТУ 322-12-2-94 (яким встановлено порядок визначення маси нетто по різниці маси навантаженої групи вагонів (брутто) і маси порожніх вагонів (тари), зазначеній на їх трафаретах) та на п. 3.4  зазначеного ГСТУ (за яким допускається використовувати для визначення маси при надходженні партії коксу масову долю загальної вологи, визначену у постачальника і вказану в сертифікаті якості) судом не приймається з огляду на наступне:

Пунктом 4.3 ГСТУ 322-12-2-94  “Кокс кам'яновугільний, пековий і термоантрацит. Правила приймання” передбачено, що відбір  проб коксу у споживача повинен здійснюватись за ГСТУ 23083 в момент розвантаження вагонів з коксом. Показник масової долі загальної вологи, що встановлений споживачем, використовують для визначення сухої маси при надходженні партії коксу.

Відповідно до Методики контрольної перевірки маси партії коксу, що надходить до споживача (в перерахунку на суху речовину), наведеної в додатку А до ДСТУ 322-12-2-94, масу коксу (нетто) визначають за різницею маси завантаженої групи вагонів (брутто), визначеної зважуванням у споживача, та маси порожніх вагонів - тари, вказаної на їх трафаретах. Для визначення масової долі загальної вологи у коксі при надходженні партії відбирають та готують пробу за ДСТУ 22083. В пункті А.3 додатку А наведено формулу, за якою розраховується маса сухої речовини, а в пункті А.5 – формула, за якою визначається величина розбіжності маси сухої речовини коксу, розрахованої за документом про якість, та результати контрольної перевірки її у споживача.

Також п. 4.3 ГСТУ 322-12-2-94  передбачено, що допускається використовувати  для визначення сухої маси партії коксу, що надійшла,  масову долю загальної вологи, визначеного у постачальника та вказану в документі про якість.

Крім того що обов'язок виклику представників продавця та вантажовідправника для приймання продукції за кількістю обумовлений п.6.1 договору № 41-5/2003/2100 від 23.06.2003р. і такий обов'язок позивача узгоджується з вимогами п. 17 Інструкції № П-6,

Відповідно до протоколу узгодження положень протоколу розбіжності до договору №41-5/2003/2100 від 23.06.2003р. сторони узгодили  викласти п.6.1 договору в наступній редакції „Виклик  представника продавця та вантажовідправника здійснюється за допомогою факсимільного зв'язку з підтвердженням уповноваженої особи о прийнятті (отриманні) факса. Факс рахується прийнятим при наявності у відправника вхідного реєстраційного номеру. Однак, позивач в порушення умов договору та приписів Інструкції П-6 не надав доказів отримання відповідачами повідомлення №30-230 від 22.02.2004р.(а.с.27) факсимільним зв'язком.

Згідно ст. 33 ГПК України  кожна сторона повинна  довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати по справі  покласти на позивача відповідно  до ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями  33, 43, 49, 82-85  Господарського процесуального  кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Суддя                                                                                                                            Т. Разіна

рішення оформлено та підписано відповідно

до ст. 84 ГПК України  17 листопада 2006 р.