Постанова

від 30.08.2012 по справі 15/5005/2635/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2012 р. Справа № 15/5005/2635/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д., суддіБорденюк Є.М., суддіВовка І.В., за участю представників сторін від позивачаМатвєєва Т.В., від відповідача Пшиченко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2012 р. у справі № 15/5005/2635/2012 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомВідкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР КМЦЛ" простягнення 79 309,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 року Відкрите акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі -ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР КМЦЛ" (надалі -ТОВ "ЦЕНТР КМЦЛ") про стягнення грошових коштів в сумі 79 077,84 грн. та штрафу в сумі 232,06 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що на виконання договору підряду № 2154а від 31.12.2010 р. ним було здійснено авансові платежі на суму 93252,24 грн., однак відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором щодо виконання підрядних робіт, передбачених першим етапом, фактично виконавши роботи з першого етапу на суму 14174,40 грн., замість 78770,88 грн., а тому позивач просив стягнути залишок сплаченого авансового платежу у розмірі 79077,84 грн. з посиланням на ч. 2 ст. 849, ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу (надалі -ЦК) України.

Відповідач в судове засідання з'явився, відзив на позовну заяву не надав, а тому справа розглядалась судом першої інстанції за наявними в ній матеріалами, відповідно до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу (надалі -ГПК) України.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2012р. (суддя Петренко Н.Е.) позов ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" задоволено повністю.

Задовольнивши заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв'язку з невиконанням підрядником своїх зобов'язань у встановлені строки та обсягах різниця між сумою перерахованих коштів позивачем та вартістю фактично виконаних відповідачем робіт має бути повернута відповідачем (підрядником) позивачу (замовнику), а також ним має бути сплачена сума штрафу в розмірі 0,03 % від вартості незавершених робіт за договором, що погоджено у п. 4.2 договору.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд (головуючий суддя -Кузнецова І.Л., судді -Герасименко І.М., Сизько І.А.), не погоджуючись з позицією суду першої інстанції, скасував рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2012 р. та прийняв нове рішення, яким в задоволенні позову відмовив повністю.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції відзначив, що твердження позивача про застосування до спірних відносин ст. 1212 ЦК України є помилковими, оскільки спірна сума коштів була перерахована підрядником (позивачем) в складі авансового платежу саме на підставі та в межах чинного на даний час договору підряду № 2154а від 31.12.2010 р., який в установленому порядку не розірвано та не визнано недійсним, позивач у встановленому порядку від договору не відмовлявся, а отже підстави для повернення коштів відсутні.

В стягненні штрафу в сумі 232,06 грн. апеляційний суд відмовив, оскільки позивачем пропущені строки, встановлені ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу (надалі -ГК) України.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням та неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, що регулюють спірні відносини.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши згідно ч. 2 ст. 111 5 , ч. 1 ст. 111 7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 31.12.2010 р. між ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі -замовник) та ТОВ "ЦЕНТР КМЦЛ" (надалі -виконавець) було укладено договір підряду № 2154а (далі -договір), пунктом 1.1 якого узгоджено, що відповідач зобов'язується провести роботи з реконструкції системи витяжної вентиляції позивачу у відповідності до кошторисної документації, а позивач зобов`язується створити відповідачу необхідні для виконання робіт умови та оплатити відповідно до умов договору.

Пунктом 11.3 договору сторони узгодили, що строк його дії визначено сторонами з моменту підписання до 31.05.2011р. У разі, якщо на момент закінчення договору у сторін залишаються невиконаними зобов'язання, договір продовжує свою дію до їх остаточного виконання.

Згідно з п. 2.2 договору оплата позивачем вартості виконаних відповідачем робіт здійснюється відповідно рахунків-фактур, виставлених відповідачем за фактично виконані роботи за обліковий період, підтверджених актами виконаних робіт, оформлених у двосторонньому порядку. Оплата виконаних робіт здійснюється поетапно.

1-й етап - попередня оплата 10% від загальної вартості робіт з урахуванням матеріалів, протягом 15 днів з моменту підписання договору;

2-й етап - оплата 15% від загальної вартості робіт з урахуванням вартості матеріалів, протягом 10 днів з моменту підписання першого акта виконаних робіт;

3-й етап - 20% на придбання матеріалів від загальної вартості робіт з урахуванням матеріалів, протягом 10 днів з моменту підписання наступного акту виконаних робіт;

4-й етап - 55% за виконані роботи з дня підписання актів виконаних робіт протягом 5 днів.

Як зазначено в п. 4.1 договору роботи повинні виконуватись відповідно графіку (додаток №3).

Згідно з п.п.4.1, 4.2 договору роботи мають виконуватися відповідно до графіку (додаток № 3). Початок робот фіксується сторонами актом, який надається виконавцем.

Судами обох інстанцій з'ясовано, що 25.01.2011 р. позивач на виконання умов договору перерахував відповідачу попередню оплату в сумі 78 770,88 грн., що підтверджується банківською випискою від 25.01.2011 р.

В подальшому позивач 21.03.2011 р. перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 14 481,36 грн. в якості часткової оплати за наступний етап виконання робіт по договору підряду № 2154а від 31.12.2010 р.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до графіку виконання робіт (а.с.12), який є невід`ємною частиною договору, перший етап робіт на суму попередньої оплати - 78 770,88 грн. повинен бути виконаний до кінця лютого 2011 року, проте відповідач виконав роботи частково лише на загальну суму 14174,40 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт №1 за березень 2011 р. на суму 12 993,60 грн. та на суму 1180,80 грн.

Судом апеляційної інстанції не спростовано висновок, викладений у рішенні місцевого господарського суду, щодо порушення відповідачем умов договору підряду та невиконання ним підрядних робіт, передбачених першим етапом, в строк встановлений договором, проте прийнято рішення, яким відмовлено у задоволенні позову та стягненні з відповідача залишку сплаченого авансового платежу у розмірі 79077,84 грн. з посиланням на те, що положення ст. 1212 ЦК України, якими обґрунтовані позовні вимоги, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки грошові кошти в сумі 79077,84 грн. перераховувалися позивачем не безпідставно, а за договором підряду № 2154а від 31.12.2012р. і правовідносини між сторонами врегульовані умовами цього договору, який недійсним повністю або частково судом не визнавався, а позивач не реалізував свої права, передбачені ч.2 ст. 849 ЦК України та п.4.2 договору № 2154а від 31.12.2010р., на односторонню відмову від договору.

Однак, такий висновок суду апеляційної інстанції є помилковим, виходячи з наступного.

Право замовника відмовитись від договору підряду регулюються положеннями ст. 320 ГК України та ст. 849 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

При цьому, колегія суддів зауважує, що оскільки форма такої відмови від договору не передбачена законом, то підрядник може здійснити своє право будь-яким шляхом, в тому числі шляхом звернення до боржника з листом-вимогою про повернення сплачених коштів.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач звертався до відповідача з листом-вимогою від 02.02.2012 р. № 52-16/4 про повернення сплачених коштів з посиланням на ч. 2 ст. 849, ч. 1 ст. 1212 ЦК України, а тому доводи суду апеляційної інстанції про відсутність доказів реалізації позивачем свого права, передбаченого ч.2 ст. 849 ЦК України та п.4.2 договору № 2154а від 31.12.2010р., на односторонню відмову від договору визнаються судом касаційної інстанції безпідставними та такими, що не узгоджуються з матеріалами справи.

Помилковими є також висновки господарського суду апеляційної інстанції про те, що положення ст. 1212 ЦК України не можуть застосовуватися як підстава для повернення авансового платежу, сплаченого на виконання договору підряду, який недійсним повністю або частково судом не визнавався.

Виходячи зі змісту ст. 1212 ЦК України положення цієї статті застосовуються не лише у випадках, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), а також, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України безпідставно набуте майно повертається також і у випадках, коли має місце повернення виконаного однією зі сторін у зобов'язанні.

Положення глави 83 ЦК України застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Установивши факт невиконання відповідачем зобов'язання щодо здійснення першого етапу робіт у строки, встановлені календарним графіком виконання робіт, надіслання листа -вимоги від 02.02.2012 р. № 52-16/4 про повернення сплачених коштів, який можна вважати відмовою позивача від договору у розумінні ст. 849 ЦК України, місцевий господарський суд, на відміну від суду апеляційної інстанції, давши належну правову оцінку зібраним доказам в їх сукупності, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для повернення позивачу різниці між сумою перерахованих коштів позивачем та вартістю фактично виконаних відповідачем робіт, оскільки внаслідок правомірної односторонньої відмови замовника від договору підряду зобов'язання сторін припинилися, а підстави збереження підрядником коштів, сплачені за роботи, які фактично не були виконані, відпали.

Висновки апеляційного суду з посиланням на ч. 6 ст. 232 ГК України щодо відсутності правових підстав для стягнення штрафу в сумі 232,06 грн. також не можна визнати законними, оскільки даною нормою визначається лише період, протягом якого можливе нарахування штрафних санкцій, а не строк, у межах якого особа може звернутись до суду із заявою про захист свого права або інтересу.

При цьому, правила нарахування штрафних санкцій, встановлені ч. 6 ст. 232 ГК України, застосовуються лише, якщо санкції нараховується за кожен день прострочення виконання, тобто мають триваючий характер. В даному ж випадку договором (п. 4.2) встановлено, що штраф за порушення умов зобов'язання щодо строків виконання робіт встановлюється у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, тобто умовами договору не передбачено нарахування штрафу за кожен день прострочення виконання, а тому підстави для застосування норми ч. 6 ст. 232 ГК України відсутні.

Апеляційний суд зазначеного не врахував, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або їх окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 883 ЦК України підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у разі недотримання з вини виконавця строків виконання робіт згідно з графіком, замовник має право в односторонньому порядку розірвати договір та вимагати від виконавця сплати штрафу в розмірі 0,03 процентів від вартості незавершених робіт за договором, а виконавець зобов'язаний сплатити вищевказаний штраф протягом 10 днів з моменту отримання вимоги замовника.

Місцевий господарський суд, встановивши факт порушення підрядником строків виконання робіт, правомірно стягнув з нього штраф в розмірі 0,03 процентів від вартості незавершених робіт за договором.

Скасовуючи рішення, апеляційний господарський суд висновків місцевого господарського суду щодо порушення підрядником строків виконання робіт належним чином не спростував, внаслідок неправильного застосування норм матеріального права дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача штрафу.

За таких обставин, незаконна та необґрунтована постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду при ухваленні якого правильно встановлено фактичні обставини справи на основі всебічного, повного дослідження наявних у матеріалах справи доказів, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, підлягає залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2012р. у справі № 15/5005/2635/2012 скасувати, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2012 р. залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР КМЦЛ" (50053, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, Жовтневий р-н, вул. Мусоргського, буд. 16, к. 405, код 33575936) на користь Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (50034, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, Інгулецький р -н, код 00191000) 804,75 грн. судового збору з касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати наказ на виконання даної постанови.

Головуючий суддя Кондратова І.Д. Суддя Борденюк Є.М. СуддяВовк І.В.