Постанова

від 16.08.2012 по справі 2а-2878/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 серпня 2012 року 16:09 № 2а-2878/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Юзини О.В. та представників сторін:

від позивача: Андрєєвої О.М., Атамася В.А., Прозирай Л.А.,

від відповідача: Литвиненко Л.В.,

від прокуратури: Семененко В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод офісних та спеціальних меблів» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби за участюПрокуратури Святошинського району міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002442380, № 0002452380 від 22 вересня 2011 року,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод офісних та спеціальних меблів»(далі -позивач, ТОВ «Завод офісних та спеціальних меблів») з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва (далі -відповідач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.09.2011 року № 0002442380, № 0002452380.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 березня 2012 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

Враховуючи вибуття первинного відповідача (ДПІ у Святошинському районі м. Києва) зі спірних правовідносин на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби»від 21.09.2011 року № 981 судом відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представники позивача послалися на те, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 542 371,25 грн. за період грудень 2010 р. та пп. 5.39 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо заниження податку на прибуток на 677 965,00 грн. за четвертий квартал 2010 року, оскільки ТОВ «Завод офісних та спеціальних меблів»дотримано всіх вимог податкового законодавства. Як зазначав позивач, податковий кредит було сформовано ним на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Векта-Плюс», яке на час проведення господарських операцій було зареєстроване платником ПДВ; здійснені господарські операції підтверджуються первинними документами, що дає право на формування валових витрат та податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених із вказаним контрагентом, позивач вважає безпідставними, оскільки рішення суду про визнання нікчемними цих правочинів не приймалось, а податковий орган не має повноважень визнавати угоди недійсними.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками даного Акта, є протиправними та підлягають скасуванню.

В судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем в порушення п/п 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п/п 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було безпідставно віднесено до складу валових витрати у розмірі 361 581,00 грн. та сформовано податковий кредит з ПДВ у сумі 433 897,00 грн. за наслідками проведених господарських операцій з ТОВ «Векта-Плюс», оскільки вказане підприємство було зареєстроване без наміру здійснення підприємницької діяльності, фактично господарські операції за його участі не проводилися, про що свідчать пояснення особи, на яку зареєстроване вказане підприємство, та відсутність у нього адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг).

Зокрема, відповідач звертав увагу суду на те, що слідчим відділенням податкової міліції ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС розслідується кримінальна справа № 80-0251, порушена за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212 (ухилення від сплати податків, зборів) та ч. 2 ст. 205 (фіктивне підприємництво) КК України. Допитаний в якості свідка директор ТОВ «Векта-Плюс»ОСОБА_7, пояснив, що ніякого відношення до діяльності ТОВ «Векта-Плюс»не має, договорів від імені підприємства не укладав, роботи не виконував, товарів не поставляв, податкову звітність не складав, не підписував та до ДПІ за місцем реєстрації не подавав, печаткою підприємства не користувався, здійснювати фінансово-господарську діяльність від імені підприємства на меті не мав.

Зважаючи на викладене, відповідач вважає, що такий правочин між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Векта-Плюс»було вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства (моральним засадам суспільства), а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України такий правочин є нікчемним, а тому не може бути підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач -ТОВ «Завод офісних та спеціальних меблів»(код ЄДРПОУ 21635487) зареєстроване Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 27.07.1994 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію № 10721200000005326, та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС.

У період з 17.08.2011 р. по 23.08.2011 р. ДПІ у Святошинському районі м. Києва було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Завод офісних та спеціальних меблів»з питань правомірності та правильності формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Векта-Плюс»(код 32208340) за період з 01.09.10 по 31.12.10 р.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 256/23-80/21635487 від 07.09.2011 року (далі по тексту -Акт перевірки, Акт).

22 вересня 2011 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0002442380, яким позивачу за порушення п/п 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток»у розмірі 677 965, 00 грн., в тому числі з основного платежу у розмірі 542 372,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 135 593,00 грн.

- № 0002452380 , яким позивачу за порушення п/п 7.2.1, п/п 7.2.3, п/п 7.2.6 п.7.2, п/п 7.4.1, п/п 7.4.4, п/п 7.4.5 п. 7.4, п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 542 371,25 грн., в тому числі з основного платежу у розмірі 433 897,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 108 474,25 грн.

Під час перевірки було встановлено, що позивачем задекларовано валові витрати у розмірі 2 169 487,00 грн. та податковий кредит у розмірі 433 897,00 грн. за наслідками операцій з контрагентом -ТОВ «Векта-Плюс», які не підтверджуються з урахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких операцій.

Як встановлено під час перевірки, ТОВ «Векта-Плюс»зареєстроване за адресою масової реєстрації, відсутнє за своїм місцезнаходженням, а за фактом його створення слідчим відділом податкової міліції порушено кримінальну справу. До того ж, вказане підприємство не має складських приміщень, автомобільного або іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Кількість працюючих на підприємстві -1 особа. На вказаному підприємстві також відсутні необхідні основні фонди та обладнання для виконання господарської діяльності, сировина та матеріали для здійснення основного виду діяльності. Наслідком діяльності ТОВ «Векта-Плюс» є виключно чи переважно формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності, а задекларовані зазначеним підприємством показники від постачальників та покупців не спричиняють реального настання правових наслідків.

Крім того, під час перевірки були використані матеріали кримінальної справи № 80-0251, що перебуває в провадженні слідчого відділу податкової міліції ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС та яка була порушена за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212 (ухилення від сплати податків, зборів) та ч. 2 ст. 205 (фіктивне підприємництво) КК України. Допитаний у межах кримінальної справи засновник та директор ТОВ «Векта-Плюс»ОСОБА_6 показав, що став засновником та директором ТОВ «Векта-Плюс»на прохання незнайомого чоловіка, самостійно вказаного підприємства не придбавав, печаткою не володів, ніяких реальних господарських операцій в інтересах підприємства не здійснював, первинних документів, бухгалтерської та податкової звітності не підписував.

Викладене свідчить про відсутність у ТОВ «Векта-Плюс»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеному з ТОВ «Завод офісних та спеціальних меблів»договору та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

За таких обставин податковий орган дійшов висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Векта-Плюс»носять характер нікчемних правочинів, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме: частинам 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України, так як суперечать моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України), волевиявлення учасників не відповідало їх внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України) та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Враховуючи викладене, відповідач зробив висновок про порушення ТОВ «Завод офісних та спеціальних меблів»:

- підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 361 581,00 грн. у ІV кварталі 2010 року;

- підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, 7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5. пункту 7.4., підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у грудні 2010 року на загальну суму 433 897,00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу доведеними, а податкові повідомлення-рішення - правомірними, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що 03 листопада 2010 року між ТОВ «Векта-Плюс»(Постачальник) в особі директора ОСОБА_6 , що діє на підставі Статуту, та ТОВ «Завод офісних та спеціальних меблів»(Покупець) було укладено Договір № 110103/2 , відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товари згідно замовлень, зроблених покупцем. Постачальник поставляє товар за письмовим замовленням покупця. Ціни на товар є фіксованими та узгодженими в додатках до договору (а.с. 12-21).

Позивачем були отримані від ТОВ «Векта-Плюс»видаткові накладні, видані та підписані, як зазначено у них, директором ОСОБА_6: № 122601 від 01.12.2010р. на суму 356 190,00 грн., № 122501 від 01.12.2010р. на суму 1 201 982,40 грн., № 12714 від 14.12.2010р. на суму 199 212,00 грн., № 12814 від 14.12.2010р. на суму 638 250,00 грн., № 12416 від 16.12.2010р. на суму 9 750,00 грн., та акт виконаних робіт № ОУ-12728 від 28.12.2010р. на суму 165 000,00 грн.

ТОВ «Векта-Плюс»в особі директора ОСОБА_6 виписало позивачеві податкові накладні на загальну суму 2 603 384,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 433 897,40 грн.: № 122501 від 01 грудня 2010 року на суму 1 201 982,40 грн., в тому числі ПДВ на суму 200 330,40 грн., № 122601 від 01 грудня 2010 року на суму 356 190,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 59 365,00 грн., № 12714 від 14 грудня 2010 року на суму 199 212,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 33 202,00 грн., № 12814 від 14 грудня 2010 року на суму 638 250,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 106 375 грн., № 12416 від 16 грудня 2010 року на суму 9 750, 00 грн., в тому числі ПДВ на суму 1 625,00 грн., № 12728 від 28 грудня 2010 року на суму 198 000,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 33 000,00 грн. Вказані суми ПДВ включені позивачем до складу податкового кредиту у грудні 2010 року.

На підтвердження оплати на користь ТОВ «Векта-Плюс»позивачем було надано суду копії платіжних доручень на загальну суму 2 075 924,00 грн.

Враховуючи надання до перевірки вищевказаних первинних документів, позивач вважає, що ним були дотримані всі умови, передбачені Законами України «Про податок на додану вартість»та «Про оподаткування прибутку підприємств», для формування податкового кредиту і валових витрат, у зв'язку з чим ТОВ «Завод офісних та спеціальних меблів»має право на відображення у податковому обліку господарських операцій, здійснених з ТОВ «Векта-Плюс».

Проте, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих ТОВ «Завод офісних та спеціальних меблів»первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з ТОВ «Векта-Плюс», з огляду на нижченаведене.

Підстави віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин визначались Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п 7.4.5. п. 7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) , не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п/п 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Аналогічні висновки з питань визначення правомірності формування валових витрат, можна зробити також з положень пункту 5.1. та підпунктів 5.2.1., 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування валових витрат виникають лише у разі реального вчинення операцій.

Так, пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п/п 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також обов'язковою передумовою для формування валових витрат з наведених норм, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3. - 5.7. ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», є фактичне подальше використання таких товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат до складу валових витрат.

Відповідно до п/п 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Виходячи із системного аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, на переконання суду, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції , яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Між тим, за відсутності факту здійснення господарської операції, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. При цьому, про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала); відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції (наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо); відсутність можливості здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо та інші обставини.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи та встановлено ДПІ у Святошинському районі м. Києва під час проведення перевірки, надані позивачем первинні документи бухгалтерського обліку є формально складеними та не підтверджують фактичне здійснення господарської операції між ТОВ «Завод офісних та спеціальних меблів»та ТОВ «Векта-Плюс», оскільки останнє, як продавець, не мало трудових ресурсів (технічного персоналу), основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, виробничих активів, складських приміщень для зберігання товарів та фактично було створене без мети здійснення підприємницької діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, у період здійснення спірних господарських операцій директором ТОВ «Векта-Плюс»значився ОСОБА_6

Від імені вказаної особи підписано укладений з позивачем договір поставки № 110103/2 від 03.11.2010р., специфікації, видаткові накладні та податкові накладні, що стали підставою для формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту.

Як встановлено під час перевірки, в провадженні слідчого відділу податкової міліції ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС знаходиться кримінальна справа № 80-0251, порушена за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212 (ухилення від сплати податків, зборів), а також за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Векта-Плюс»за ч. 2 ст. 205 КК України.

Допитаний в якості свідка директор ТОВ «Векта-Плюс»ОСОБА_6, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомого неправдивих пояснень , пояснив, що став засновником та директором ТОВ «Векта-Плюс»за винагороду та на прохання сторонніх осіб і не мав при цьому наміру здійснювати господарську діяльність. В подальшому від імені цього підприємства не проводив ніякі операції, печатку не отримував. За час виконання обов'язків директора ТОВ «Векта-Плюс»ніяких угод не укладав, товар не поставляв. Як пояснив ОСОБА_6, жодних первинних документів, в тому числі податкові накладні, акти виконаних робіт, доручення та інші бухгалтерські документи, які свідчать про господарську діяльність ТОВ «Векта-Плюс»з іншими суб'єктами фінансово-господарської діяльності, він не підписував. Податкову звітність вказаного підприємства ОСОБА_8 не складав, не підписував та в органи ДПІ не сдавав, де фактично знаходиться підприємство йому не відомо (а.с. 75-78).

При цьому, з протоколу обшуку від 07.04.2011 р., проведеного ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, вбачається, що під час проведення обшуку в офісному приміщенні ТОВ «Клівер-Софт», розташованому за адресою: м. Київ, пр. Червонозоряний, 119 в м. Києві , було виявлено та вилучено документи фінансово-господарської діяльності та печатки різних підприємств, в тому числі і ТОВ «Векта-Плюс» (а.с. 72-73). Печатки було вилучено у гр. ОСОБА_9, доказів наявності у якого представницьких повноважень від імені контрагента позивача - ТОВ «Векта-Плюс»не надано під час розгляду справи.

Тобто печатки та документи фінансово-господарської діяльності ТОВ «Векта-Плюс»(зареєстрованим місцезнаходженням є м. Київ, вул. П. Мирного, 11), знаходилися в офісі іншого підприємства та перебували у розпорядженні особи, яка не мала жодного відношення до діяльності ТОВ «Векта-Плюс».

Крім цього, в ході перевірки було встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Як вбачається з інформації, наданої на запит суду ДПІ у Печерському районі м. Києва, декларація ТОВ «Векта-Плюс»з податку на додану вартість за грудень 2010 року подана у квітні 2011 року.

З поданої до податкового органу декларації з податку на прибуток ТОВ «Векта-Плюс»за 2010 рік вбачається відсутність на підприємстві основних засобів та залишків товарно-матеріальних цінностей (у зв'язку з відсутністю додатку К1 до декларацій з податку на прибуток) -а.с.196.

Крім того, в декларації з податку на прибуток в рядку 7 «амортизаційні відрахування»відсутні будь-які нарахування.

Відповідно до даних декларації з податку на прибуток за 2010 рік ТОВ «Векта-Плюс»у рядку 04.3 «витрати на оплату праці»задекларовано у розмірі 210,00 грн., що свідчить про відсутність на підприємстві найманих працівників.

З аналізу додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року вбачається декларування ТОВ «Векта-Плюс»податкових зобов'язань по операціях більш ніж з 50-ма контрагентами. Натомість, податковий кредит задекларовано лише від 3-х постачальників.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Векта-Плюс»адміністративно-господарських можливостей, трудових ресурсів, устаткування, транспорту, необхідних для виконання господарських зобов'язань, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, відсутність наміру на створення правових наслідків.

Отже, як видно з наявних матеріалів справи, та було встановлено також перевіркою, ТОВ «Векта-Плюс»зареєстровано у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Ніякої реальної фінансово-господарської діяльності ТОВ «Векта-Плюс не здійснювало, тобто по суті було фіктивним, а тому не могло виконувати взяті на себе за договором № 110103/2 від 03.11.2010 року, укладеним з ТОВ «Завод офісних та спеціальних меблів», зобов'язання з поставки останньому медичного обладнання та меблів, зазначених у додатках до договору (специфікаціях).

Суд зазначає, що за вимогами п/п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п. 18 наказу ДПА України від 30.05.97р. № 165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.97р. за №233/2037 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), яким затверджено Порядок заповнення податкової накладної, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг) , та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.

За змістом пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037), чинного на час виникнення спірних відносин, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження здійснення господарської операції.

Обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним , таким, що має юридичну силу.

Враховуючи те, що в ході розгляду справи судом встановлено, що ТОВ «Векта-Плюс», податкові та видаткові накладні якого стали підставою для формування ТОВ «Завод офісних та спеціальних меблів»валових витрат та податкового кредиту, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від його імені податкові та видаткові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому формування валових витрат на підставі таких документів та віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним .

Вказане відповідає правові позиції, викладеній у постанові Верховного суду України від 05 березня 2012 року (номер у ЄДРСР 23740257).

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відтак, за встановлених під час розгляду справи обставин, суд дійшов висновку, що договір, видаткові та податкові накладні, підписані від імені ТОВ «Векта-Плюс», не відповідають вимогам, які встановлені для первинного документа, а тому не є допустимими засобами доказування і, відповідно, не можуть доводити обставини, які в цих документах зафіксовані.

Крім того, на вимогу суду позивачем не надано товарно-транспортні накладні, подорожні листи або ж інші документи, які б достовірно підтверджували шлях прямування вантажу від пункту його відправлення постачальником - ТОВ «Векта-Плюс»- до пункту його призначення, конкретизацію видів товару, який перевозився, відстань перевезення товару, кількість кілометрів, обсяг використаного пального тощо.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм , затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»від 29.12.1995р. №488/346 і введені в дію з 01.01.1996р.

Відповідно до пункту 2 зазначеного наказу, застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно п.11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р., основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно розділу 1 вказаних Правил товарно - транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського: оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.4 Правил встановлено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно - транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно - транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

У відповідності до п.11.7 Правил перший екземпляр товарно - транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передаються Перевізнику.

Також, згідно ст. 1 Закону України «Про транспортно - експедиторську діяльність»транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна, міжнародна автомобільна накладна; накладна СМГС (накладна УМВС); коносаменту накладна ЦІМ (СІМ); вантажна відомість; інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

У Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на тому, що відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції .

З приводу відсутності транспортних документів позивачем було надано суду пояснення, що перевезення товарно-матеріальних цінностей здійснювалося постачальником безпосередньо контрагентам позивача, яким в подальшому зазначені товари були реалізовані - ВАТ «ПМК-2»та Національний медичний університет ім.. О. Богомольця, яким і було передано товарно-транспортні накладні як вантажоодержувачам.

З метою перевірки даної обставини судом було скеровано запити до ВАТ «ПМК-2»та Національний медичний університет ім.. О. Богомольця»з вимогою про надання копій товарно-транспортних накладних, однак таких документів вказаними організаціями надано не було.

З огляду на вищевказане, враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем вищевказаних товарів: належним чином оформлених товарно -транспортних накладних із всіма необхідними реквізитами, які б засвідчували фактичну передачу товару та фактичне перевезення товарно - матеріальних цінностей, місця поставки або інші документи щодо реальності та товарності проведених операцій, з яких би можливо було встановити місця відвантаження товару, осіб, які здійснювали приймання та відвантаження цього товару, суд дійшов висновку про непідтвердженість реальності проведення господарських операцій з ТОВ «Векта-Плюс», тобто, про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з поставки товарів фактично не мали реального характеру, операції з поставки товарів оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеним договором.

Відсутність судового рішення про визнання недійсним договору між позивачем та ТОВ «Векта-Плюс»сама по собі не свідчить про реальність виконання цього договору зазначеним суб'єктом, а укладення договору не є доказом його виконання.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину , який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Суд не приймає до уваги посилання позивача про те, що в подальшому товар, який нібито був отриманий від ТОВ «Векта-Плюс», був згідно відповідних договорів проданий іншим контрагентам, що підтверджується відповідними податковими та видатковими накладними, оскільки зазначені документи свідчать тільки про те, що товарно-матеріальні цінності поставлялися позивачем, однак доказів того, що зазначені товарно-матеріальні цінності були поставлені позивачу саме ТОВ «Векта-Плюс», суду надано не було.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з поставки товарів фактично не мали реального характеру, операції з поставки товарів оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами. В даному випадку, суд приходить до висновку про проведення безтоварних операцій з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді спірних сум валових витрат та податкового кредиту.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Закон України «Про податок на додану вартість»та Закон «Про оподаткування прибутку підприємств» у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат (податкові та видаткові накладні, тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, позивачем завищено суду податкового кредиту за період, що перевірявся на 433 897,00 грн., а також завищення валових витрат у розмірі 2 169 487,00 грн. в порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Оскільки судом встановлено правомірність винесення податковим органом податкових повідомлень-рішень № 0002442380, № 0002452380 від 22 вересня 2011 року та достатність у нього підстав для прийняття спірних повідомлень-рішень, якими позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток за розглядуваними господарськими операціями, то підстави для задоволення позовних вимог про визнання вказаних рішень протиправними та їх скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на вимогах Закону та є безпідставними.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В.Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 27 серпня 2012 року.