cpg1251
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.08.12 Справа№ 5015/2680/12
За позовом: Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Львівської філії ПАТ "Брокбізнесбанк", м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Мерто-ЛТД", с. Конопниця
про стягнення 624 288 грн. 76 коп.
Суддя Мазовіта А.Б.
при секретарі Волошин О.Я.
Представники:
від позивача: Вітрук В.О., представник (довіреність № 423/03 від 20.11.2011 р.);
від відповідача: не з'явився;
Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" в особі Львівської філії ПАТ "Брокбізнесбанк", м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Мерто-ЛТД", с. Конопниця про стягнення 624 288 грн. 76 коп.
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 02.07.2012 р. призначив розгляд справи на 16.07.2012 р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 22.08.2012 р.
В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, згідно умов якого позивач зобов'язувався надати відповідачу кредит в сумі 450 000 грн. 00 коп. Відповідач зобов'язувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо сплати процентів та повернення суми кредиту виконав частково, станом на дату подання позову до суду заборгованість становить 440 206 грн. 59 коп. по кредиту, 140 673 грн. 95 коп. по сплаті процентів. За порушення строків повернення кредиту відповідачу нараховано пеню в розмірі 34 022 грн. 54 коп., за порушення строків сплати відсотків -пеню в розмірі 9 385 грн. 68 коп. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача, становить 624 288 грн. 76 коп.
Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, через канцелярію суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник позивача проти клопотання відповідача про відкладення заперечив, зазначив, що розгляд справи неодноразово відкладався, заходів для добровільного врегулювання спору відповідачем не вживалося, документи, які знаходяться в матеріалах справи є в розпорядженні відповідача, в справі достатньо доказів, щоб розглядати за наявними матеріалами.
Враховуючи те, що розгляд справи неодноразово відкладався, відповідач мав достатньо часу, щоб надати суду додаткові пояснення з приводу заявленого позову, зважаючи на заперечення представника позивача щодо відкладення, а також обмеження строків вирішення спорів згідно ст. 69 ГПК України, суд відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та у відповідності до ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.
В судовому засіданні 22.08.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 27.08.2012 р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
10 жовтня 2007 р. між АБ "Брокбізнесбанк", правонаступником якого є ПАТ "Брокбізнесбанк" (банк) та ТзОВ НВФ "Мерто-ЛТД" (позичальник) було укладено кредитний договір №199/М1.
За цим договором банк (позивач) надає позичальнику (відповідачу) у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених договором.
Згідно п. 1.1.1. договору кредит надається у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 450 000 грн. 00 коп.
Відповідно до п. 1.1.2. договору термін користування кредитом до 9 жовтня 2010 р.
Пунктом 1.1.3. договору встановлено процентну ставку за користування кредитом у розмірі 16%.
На виконання умов вищевказаного договору, позивач надав відповідачу грошові кошти, що підтверджується випискою по банківському рахунку.
22 липня 2008 р. сторони уклали додатковий договір №2 до кредитного договору, яким встановили з 22.07.2008 р. процентну ставку в розмірі 22% річних.
10 жовтня 2008 р. сторони уклали додатковий договір №2 до кредитного договору, яким встановили з 01.11.2008 р. процентну ставку в розмірі 26% річних.
Згідно п. 2.8. договору проценти за поточний календарний місяць позичальник сплачує на рахунок, вказаний банком, щомісяця до 30/31 числа місяця, в якому нараховані проценти, а також в день повернення (у тому числі дострокового) строкової заборгованості за кредитом в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами по кредитному договору №199/М1 від 10.10.2007 р. не виконав, на дату судового розгляду заборгованість відповідача перед позивачем становить 440 206 грн. 59 коп. по кредиту, 140 673 грн. 95 коп. по сплаті процентів.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до п. 7.1. кредитного договору №199/М1 від 10.10.2007 р. за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісій банк має право нараховувати позичальнику неустойку в розмірі подвійної процентної ставки, що визначена п. 1.1.3. цього договору, від суми простроченої заборгованості, за кожний день прострочення.
Згідно ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З врахуванням цих положень, вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", позивачем правомірно нараховано пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 34 022 грн. 54 коп., пеню за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 9 385 грн. 68 коп.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 440 206 грн. 59 коп. заборгованості по кредиту, 140 673 грн. 95 коп. заборгованості по сплаті процентів, 34 022 грн. 54 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 9 385 грн. 68 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1054 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Мерто-ЛТД", с. Конопниця, вул. Городоцька, 18, Пустомитівський район, Львівська область (ідентифікаційний код 20788579) на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", м. Київ, проспект Перемоги, 41 (ідентифікаційний код 19357489) в особі Львівської філії ПАТ "Брокбізнесбанк", м. Львів, вул. Вітовського, 35-а (ідентифікаційний код 20823382) 440 206 грн. 59 коп. заборгованості по кредиту, 140 673 грн. 95 коп. заборгованості по сплаті процентів, 34 022 грн. 54 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 9 385 грн. 68 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 12 485 грн. 78 коп. судового збору.
3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Суддя Мазовіта А.Б.
Суд | Господарський суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 22.08.2012 |
Оприлюднено | 03.09.2012 |
Номер документу | 25812699 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Львівської області
Мазовіта А.Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні