Постанова

від 25.10.2012 по справі 5015/2680/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.12 Справа № 5015/2680/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Малех І. Б.

суддів Желік М. Б.

Кузь В. Л.

при секретарі судового засідання М. Кришталь

за участю представників :

від позивача - Вітрук В. О.,

від відповідача - Вихованський К. В.,

від третьої особи -не з'явився

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ «Мерто-Лтд»від 13.09.2012 року № 27

на рішення господарського суду Львівської області від 22.08.2012 р.

у справі № 5015/2680/12

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»в особі Львівської філії ПАТ «Брокбізнесбанк», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ «Мерто-Лтд», с. Конопниця, Львівська область

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Мерцало Ярослав Юрійович

про: стягнення 624 288 грн. 76 коп.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 22.08.2012 р. у справі № 5015/2680/12 позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Мерто-ЛТД", с. Конопниця, вул. Городоцька, 18, Пустомитівський район, Львівська область (ідентифікаційний код 20788579) на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", м. Київ, проспект Перемоги, 41 (ідентифікаційний код 19357489) в особі Львівської філії ПАТ "Брокбізнесбанк", м. Львів, вул. Вітовського, 35-а (ідентифікаційний код 20823382) 440 206 грн. 59 коп. заборгованості по кредиту, 140 673 грн. 95 коп. заборгованості по сплаті процентів, 34 022 грн. 54 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 9 385 грн. 68 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 12 485 грн. 78 коп. судового збору.

Не погоджуючись з даним рішення, відповідач, просить його скасувати та прийняти нове, яким в позовних вимогах публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»в особі Львівської філії ПАТ «Брокбізнесбанк», м. Львів - відмовити. Свою апеляційну скаргу апелянт аргументував тим, що на його думку судом першої інстанції не повно досліджено всі обставини справи, у зв'язку з чим прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказавши, що на їхню думку додатковий договір №2, від 22 липня 2008 р., яким встановили з 22.07.2008 р. процентну ставку в розмірі 22% річних та додатковий договір №2 від 10 жовтня 2008 р., яким встановили з 01.11.2008 р. процентну ставку в розмірі 26% річних були укладені шляхом обману або помилки. Дані твердження відповідач пояснює тим, що на день підписання договору №2 від 10.10.2008 року Мерцало Ярослав Юрійович не виконував функцій генерального директора ТОВ НВФ «Мерто-Лтд», оскільки згідно наказу № 23.01 від 01.10.2008 року виконання обов'язків генерального директора було покладено на комерційного директора Мельничука Руслана Миколайовича, в зв'язку з тимчасовою відсутністю Мерцало Я. Ю.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив доводи апеляційної скарги, просив рішення першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні сторони підтримали свої вимоги, при цьому наводили доводи, аналогічні викладеним у своїх відзиві та апеляційній скарзі. Крім того позивач заперечив доводи апелянта, щодо того, що Мерцало Я. Ю. який підписав додатковий договір №2 від 10.10.2008 року, станом на 10.10.2008 р. повноважень генерального директора ТОВ НВФ «Мерто-Лтд»не мав, оскільки від товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ «Мерто-Лтд»не надходило таких відомостей.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

10 жовтня 2007 р. між АБ "Брокбізнесбанк", правонаступником якого є ПАТ "Брокбізнесбанк" (банк) та ТОВ НВФ "Мерто-ЛТД" (позичальник) було укладено кредитний договір №199/М1.

За цим договором банк (позивач) надає позичальнику (відповідачу) у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених договором.

Згідно п. 1.1.1. договору кредит надається у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 450 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 1.1.2. договору термін користування кредитом до 9 жовтня 2010 р.

Пунктом 1.1.3. договору встановлено процентну ставку за користування кредитом у розмірі 16%.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач надав відповідачу грошові кошти, що підтверджується випискою по банківському рахунку.

22 липня 2008 р. сторони уклали додатковий договір №2 до кредитного договору, яким встановили з 22.07.2008 р. процентну ставку в розмірі 22% річних.

10 жовтня 2008 р. сторони уклали додатковий договір №2 до кредитного договору, яким встановили з 01.11.2008 р. процентну ставку в розмірі 26% річних.

Згідно п. 2.8. договору проценти за поточний календарний місяць позичальник сплачує на рахунок, вказаний банком, щомісяця до 30/31 числа місяця, в якому нараховані проценти, а також в день повернення (у тому числі дострокового) строкової заборгованості за кредитом в повному обсязі.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 7.1. кредитного договору №199/М1 від 10.10.2007 р. за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісій банк має право нараховувати позичальнику неустойку в розмірі подвійної процентної ставки, що визначена п. 1.1.3. цього договору, від суми простроченої заборгованості, за кожний день прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З врахуванням цих положень, вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", позивачем правомірно нараховано пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 34 022 грн. 54 коп., пеню за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 9 385 грн. 68 коп.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 440 206 грн. 59 коп. заборгованості по кредиту, 140 673 грн. 95 коп. заборгованості по сплаті процентів, 34 022 грн. 54 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 9 385 грн. 68 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 22.08.2012 р. у справі № 5015/2680/12 залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ «Мерто-Лтд»-без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 30.10.2012 р.

Головуючий суддя Малех І. Б.

Суддя Желік М. Б.

Суддя Кузь В. Л.