Рішення

від 16.08.2012 по справі 5023/2457/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2012 р.Справа № 5023/2457/12 вх. № 2457/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровой К.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

1-го відповідача - Кірбаба О.В., дов. № 081001 від 10.08.12 р.;

2-го відповідача - не з'явився;

розглянувши справу за позовом Публічне акціонерне товариство "Земельний банк", м.Харків

до 1. АТ "Страхова компанія "Аванте", с. Черкаська Лозова ,

2. ДВС Дергачівського району Харківської обл., м. Деграчі

про визнання недійсним правочину та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Земельний банк" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним односторонній правочин, вчинений Акціонерним товариством "Страхова компанія "Аванте" (далі - 1-й відповідач) повідомленням № 091601 від 16.09.10 р., про припинення зобов'язань в сумі 852240,02 грн. за кредитним договором № 20-08/К від 27.03.08 р. перед ПАТ "Земельний банк" шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 852240,02 грн. 1-го відповідача до позивача за вартістю емітованих ним облігацій. Крім того, позивач просить скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження реєстраційний номер № 21164407 від 26.04.11 р. відділу державної виконавчої служби Дергачівського районного управління юстиції (далі - 2-го відповідача) з примусового виконання наказу № 66/267-10 від 17.08.10 р. господарського суду Харківської області про стягнення на користь позивача з 1-го відповідача 852240,02 грн. Судовий збір у сумі 2146,00 грн. позивач просить покласти на 1-го відповідача.

В судовому засіданні 14.08.12 р. була оголошена перерва до 16.08.12 р. для надання додаткових доказів по справі.

Позивач в судове засідання 16.08.12 р. не з'явився, додаткові документи не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

1-й відповідач в судовому засіданні 16.08.12 р., підтримав свій відзив (наданий через канцелярію суду 25.06.12 р.) , відповідно до якого просить відмовити позивачу в задоволені позову повністю. 1-й відповідач мотивує свою правову позицію тим, що Закон України "Про банки та банківську діяльність" не містить положень щодо неможливості припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог після початку процедури ліквідації банку, та чинним законодавством про банкрутство взагалі не забороняється проведення зарахування зустрічних грошових вимог у процедурах банкрутства.

2-й відповідач в судове засідання 16.08.12 р., не з'явився, додаткові документи не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. 03.07.12 р. надав письмовий відзив на позов, відповідно до якого проти позову заперечує у повному обсязі. В підтвердження своєї правової позиції 2-й відповідача у відзиві вказує, що його дії щодо виконання виконавчого документу є правомірними, оскільки він (ВДВС) винес постанову про закінчення виконавчого провадження від 26.04.11 р. на підставі ухвали господарського суду Харківської області по справі № 66/267-10 від 24.12.10 р., яка вступила в закону силу.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Між позивачем та 1-м відповідачем укладено кредитний договір № 20-08/к від 27.03.08 р., відповідно до умов якого позивач надає 1-му відповідачу грошові кошти в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, платності та цільового характеру використання кредиту у сумі 800000,00 грн.

1-й відповідач умови вищезазначеного договору належним чином не виконав.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.08.10 р. по справі № 66/267-10 за позовом позивача до 1-го відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 20-08/к від 27.03.08 р., позов задоволено, стягнуто з 1-го відповідача на користь позивача 852240,02 грн. заборгованості, в тому числі 800000,00 грн. основного боргу за кредитом, 37435,62 грн. заборгованість за відсотками, 6132,71 грн. пені, 8435,69 грн. держмито та 236,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

30.07.10 р. Національним банком України було прийнято Постанову № 375 від "Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Земельний банк", якою з 02.08.2010 року у ПАТ "Земельний банк" була відкликана банківська ліцензія та розпочата процедура ліквідації банку, яка проводиться у відповідності до положень Закону України "Про банки і банківську діяльність".

03.09.10 р. між 1-м відповідачем та ТОВ "Пірс" укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № Д23В, відповідно до умов якого 1-й відповідач отримав у власність цінні папери, зокрема облігації проценті іменні, емітентом яких є позивач, номінальною вартістю 1000,00 грн. у кількості 1540 штук тобто на загальну суму 1540000,00 грн.

03.09.10 р. 1-й відповідач звернувся до ліквідатора позивача з заявою про визнання вимог кредитора за облігаціями емітованими позивачем у кількості 1540 штук номінальною вартістю 1000,00 грн. на загальну суму 1540000,00 грн. та нарахованими відсотками відповідно до проспекту емісії таких облігацій, в порядку ст. 89 Закону України "Про банки та банківську діяльність.

21.09.10 р. 1-й відповідач направив на адресу позивача повідомлення № 091601 від 16.09.10 р. про зарахування зустрічних вимог в порядку ч.2 ст. 601 ЦК України та ч. 3 ст. 203 ГК України, згідно якого 1-й відповідач повідомив позивача про зарахування зобов'язання 1-го відповідача перед позивачем згідно з рішенням господарського суду Харківської області від 04.08.10 р. по справі № 66/267-10 та зобов'язання позивача перед 1-м відповідачем за емітованими банком облігаціями на суму 1540000,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом ( ч.1 ст. 598 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Статтею 602 Цивільного кодексу України встановлено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Аналогічні положення містить Господарський кодекс України. Так, відповідно до ч.3 ст. 203 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Матеріали справи підтверджують, що 30.07.2010 р. Національним банком України було прийнято Постанову №375 від "Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Земельний банк", якою з 02.08.2010 року у ПАТ "Земельний банк" була відкликана банківська ліцензія та розпочата процедура ліквідації банку, яка проводиться у відповідності до положень Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Так, враховуючи, що банк знаходиться на стадії ліквідації і відносно нього відкрита ліквідаційна процедура, яка проводиться у відповідності до положень Закону України "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон), згаданий закон є спеціальним, а тому всі інші закони України можуть застосовуватись до правовідносин, в яких стороною є Позивач, лише в тій частині, що не суперечить положенням цього спеціального закону.

Стосовно недопустимості зарахування однорідних зустрічних вимог до банку, відносно якого відкрита ліквідаційна процедура, такий випадок врегульований положеннями ст.ст. 91, 93, 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Відповідно до пунктів 3 та 8 статті 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність", з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора, строк виконання всіх грошових зобов'язань банку вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Частиною 8 ст. 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що вимоги за зобов'язаннями банку, які виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Згідно з статтею 93 Закону України "Про банки і банківську діяльність", після місячного терміну з дня публікування оголошення про початок ліквідаційної процедури ліквідатор припиняє приймання вимог кредиторів та здійснює заходи щодо підготовки задоволення цих вимог, зокрема складає перелік акцентованих банком вимог кредиторів для затвердження Національним банком України. Після затвердження переліку вимог кредиторів їх задоволення здійснюється у порядку черговості визначеному статтею 96 Закону.

Крім цього, за приписами норм ч. 6 ст. 93 Закону України "Про банки і банківську діяльність" погашення вимог до банку до моменту завершення складання переліку вимог та його затвердження Національним банком України є правом ліквідатора банку (а не його обов'язком) та таке погашення допускається лише за угодами, що забезпечують здійснення ліквідаційної процедури, та з дозволу Національного банку України.

Отже, нормами глави 16 (ліквідація банків) Закону встановлений певний порядок погашення вимог кредиторів, а залік зустрічних однорідних вимог між кредитором та боржником в період здійснення ліквідаційної процедури банка не може бути проведений, оскільки це фактично є погашенням вимог кредитора в порушення порядку, встановленого ст.ст. 93, 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та поза межами встановленої ліквідаційної процедури.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до норм ч. 2 ст. 96 вказаного Закону до витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, погашення яких здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат, затвердженого Національним банком України, належать: оплата державного мита; витрати на опублікування оголошення про ліквідацію банку; витрати на публікацію інформації про порядок продажу майна банку; витрати ліквідатора, пов'язані з утриманням і збереженням активів банку; витрати на оцінку та продаж майна; витрати на проведення аудиту; витрати на оплату роботи ліквідатора (включаючи залучених для забезпечення здійснення повноважень ліквідатора осіб); витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку; оплата кредиту, отриманого для виплати вихідної допомоги.

Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 24.11.2011 р. №01-06/1642/2011, на доповнення до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011р. N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" було доведено до відома правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами перегляду судових рішень господарських судів у порядку, передбаченому розділом XII-2 Господарського процесуального кодексу України, зокрема те, що у процедурі ліквідації банку зарахування однорідних зустрічних вимог є незаконним, оскільки це призвело б до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом України "Про банки і банківську діяльність" (постанови Верховного Суду України від 03.10.2011 N 27/292-10; від 03.10.2011р. № 27/291-10; від 10.10.2011р. № 57/216-10; від 24.10.2011р. № 16/041-10).

У Постанові Верховного Суду України від 10.10.2011р. у справі №57/216-10 Верховний Суд зазначає, що здіснення зарахування зустрічних однорідних вимог, за заявою про зарахування таких вимог, поданою після введення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Зембанк" (30.07.2010р.) та після публікації відомостей про відкриття ліквідаційної процедури вказаного Банку у газеті "Урядовий кур'єр" (06.08.2010р.) є неможливим.

Позивач стверджує та 1-й відповідач не заперечує, що АТ "Страхова компанія "Аванте" звернулось до Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" з повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог 21.09.10 р., тобто після введення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Зембанк" та після публікації відомостей про відкриття ліквідаційної процедури вказаного Банку у газеті "Урядовий кур'єр".

Відповідно до приписів ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Вищевказане підтверджує неможливість зарахування зустрічних вимог у процедурі ліквідації банку, з посиланням на статтю 602 Цивільного кодексу України, оскільки це призвело б до порушення порядку задоволення вимог кредиторів, встановленого статтею 96 "Про банки і банківську діяльність".

Згідно ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частиною 2 цієї статті встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відтак, виходячи з аналізу положень глави 16 (Ліквідація банків) Закону України "Про банки і банківську діяльність", суд приходить до висновку, що названим Законом передбачений певний порядок погашення вимог кредиторів, а залік зустрічних однорідних вимог між кредитором та боржником в період здійснення ліквідаційної процедури банка не може бути проведений, оскільки це фактично є погашенням вимог кредитора в порушення порядку, встановленого ст.ст. 93, 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та поза межами встановленої ліквідаційної процедури.

Враховуючи викладене, суд відхиляє доводи 1-го відповідача про те, що чинним законодавством взагалі не забороняється проведення зарахування зустрічних грошових вимог у процедурах банкрутства та вважає за необхідне позовні вимоги в частині визнання недійсним односторонній правочин, вчинений Акціонерним товариством "Страхова компанія "Аванте" повідомленням № 091601 від 16.09.10 р., про припинення зобов'язань в сумі 852240,02 грн. за кредитним договором № 20-08/К від 27.03.08 р. перед ПАТ "Земельний банк" шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 852240,02 грн. 1-го відповідача до позивача за вартістю емітованих ним облігацій задовольнити.

Крім того, позивач просить скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження реєстраційний номер № 21164407 від 26.04.11 р. відділу державної виконавчої служби Дергачівського районного управління юстиції з примусового виконання наказу № 66/267-10 від 17.08.10 р. господарського суду Харківської області про стягнення на користь позивача з 1-го відповідача 852240,02 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні вищезазначеної вимоги виходячи з наступного.

В межах позовного провадження, відповідно до ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби, відповідно до розділу 14 ГПК України, можливо лише на стадії виконання рішення, оскільки в межах позовного провадження суд розглядає спір про право.

Враховуючи викладене, оскільки існує окрема правова норма (ст. 121-2 ГПК України) яка регулює порядок оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби, суд відмовляє позивачу в задоволені позовних в частині скасування постанову про закінчення виконавчого провадження реєстраційний номер № 21164407 від 26.04.11 р. відділу державної виконавчої служби Дергачівського районного управління юстиції з примусового виконання наказу № 66/267-10 від 17.08.10 р. господарського суду Харківської області про стягнення на користь позивача з 1-го відповідача 852240,02 грн.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 179 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, п. 1 ст. 80, 82-85 статтями 112-114 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним односторонній правочин, вчинений Акціонерним товариством "Страхова компанія "Аванте" повідомленням № 091601 від 16.09.10 р., про припинення зобов'язань в сумі 852240,02 грн. за кредитним договором № 20-08/К від 27.03.08 р. перед ПАТ "Земельний банк" шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 852240,02 грн. Акціонерного товариства "Страхова компанія "Аванте" до Публічне акціонерне товариство "Земельний банк" за вартістю емітованих ним облігацій.

Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Аванте" (62340, Харківська область, с. Черкаська Лозова, вул. 1 Травня, б. 1, код ЄДРПОУ 21246745, відомості про банківські рахунки відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" (61057, м. Харків, вул. Чернишевська, б. 4, код ЄДРПОУ 19358721 відомості про банківські рахунки відсутні) витрати по сплаті судового збору у сумі 1073,00 грн.

В частині скасування постанову про закінчення виконавчого провадження реєстраційний номер № 21164407 від 26.04.11 р. відділу державної виконавчої служби Дергачівського районного управління юстиції з примусового виконання наказу № 66/267-10 від 17.08.10 р. господарського суду Харківської області про стягнення на користь Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Аванте" 852240,02 грн., в позові відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.08.2012 р.

Суддя Інте Т.В.