Постанова

від 22.08.2012 по справі 2а-7737/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 серпня 2012 року 17:54 № 2а-7737/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Мосійчук І.М., за участю представників: позивача -Компанця М.Б., відповідача - Калашникової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Прем'єра Нивки» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 лютого 2012 року № 0000782312, № 0000792312, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 серпня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06 червня 2012 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Дочірнє підприємство «Прем'єра Нивки»(далі -ДП «Прем'єра Нивки») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 лютого 2012 року № 0000782312, № 0000792312.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 червня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 2а-7737/12/2670 призначено до судового розгляду на 04 липня 2012 року.

04 липня 2012 року в судовому засіданні протокольною ухвалою замінено неналежного відповідача -ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на належного відповідача - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби.

В судових засіданнях оголошувались перерви до 25.07.2012 р., 01.08.2012 р., 22.08.2012 р.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Прем'єра Нивки»(код ЄДРПОУ 25400901) зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 16 лютого 1998 року (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 022742). Вказане підприємство розташоване за адресою: 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 23.

ДП «Прем'єра Нивки»взято на податковий облік в органах державної податкової служби 26 лютого 1998 року за № 1913/2347 та перебуває на обліку у ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Згідно Свідоцтва № 39026218 (форма № 2-Р) від 17 грудня 2002 року ДП «Прем'єра Нивки»є платником податку на додану вартість з 12 грудня 2002 року (індивідуальний податковий номер 254009026592).

До видів діяльності ДП «Прем'єра Нивки»за КВЕД-2010 відповідно до Довідки серії АБ № 336840 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відноситься, зокрема, 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

В період з 16 січня 2012 року по 17 січня 2012 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Дочірнього підприємства «Прем'єра Нивки»(код за ЄДРПОУ 25400901) щодо фінансово-господарських взаємовідносин з Приватним підприємством «ЧОСО»(код за ЄДРПОУ 33654415) (згідно даних Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 309635 під ідентифікаційним кодом юридичної особи 33654415 значиться Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧОСО») (далі по тексту -ТОВ «ЧОСО») за період з 30 жовтня 2008 року по 01 січня 2011 року, за результатами якої складено Акт № 56/23-12/25400901 від 19 січня 2012 року.

Документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено порушення ДП «Прем'єра Нивки»(код за ЄДРПОУ 25400901) по взаємовідносинах з ТОВ «ЧОСО»(код за ЄДРПОУ 33654415):

-пп.7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (зі змінами і доповненнями) при визначенні суми ПДВ, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 23 890,28 грн., в т. ч. по періодам: листопад 2008 року -3 206,72 грн., грудень 2008 року -2 575,68 грн., січень 2009 року -4 496,12 грн., лютий 2009 року - 5 865,56 грн., березень 2009 року -5 264,60 грн., квітень 2009 року -2 481,60 грн.;

-пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (зі змінами і доповненнями). При визначенні суми податку на прибуток встановлено його заниження всього у сумі 29 863,00 грн., у тому числі: за IV квартал 2008 року в розмірі 7 228,00 грн., за I квартал 2009 року в розмірі 19 533,00 грн., за II квартал 2009 року в розмірі 3 102,00 грн.

30 січня 2012 року позивач до податкового органу подав заперечення на Акт № 56/23-12/25400901 від 19 січня 2012 року.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 06 лютого 2012 року № 714/10/23-12, висновки, викладені в акті № 56/23-12/25400901 від 19 січня 2012 року залишено без змін.

09 лютого 2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, на підставі Акта перевірки № 56/23-12/25400901 від 19 січня 2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення за формою «Р»№ 0000782312 , яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI за порушення вимог пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 22 635,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 18 108,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -4 527,00 грн.

09 лютого 2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, на підставі Акта перевірки № 56/23-12/25400901 від 19 січня 2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення за формою «Р»№ 0000792312 , яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI за порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР) (із змінами та доповненнями) визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств на загальну суму 37 329,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 29 863,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -7 466,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до ДПС у м. Києві, яка своїм рішенням від 20 квітня 2012 року № 2273/10/12-414 його скаргу залишила без задоволення, а податкові повідомлення-рішення -без змін.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу, вважає їх безпідставними та протизаконними, в зв'язку із чим звернувся до суду.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного 10.06.2008 року між позивачем та ТОВ «ЧОСО»господарського договору поставки № 10/06-08, з 07.11.2008 року по 13.04.2009 року мали місце взаємовідносини по поставці продовольчих товарів.

Товар було поставлено згідно виписаних ТОВ «ЧОСО»на користь позивача видаткових та податкових накладних.

Позивач зі своєї сторони здійснив оплату переданого товару, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на банківський рахунок ТОВ «ЧОСО».

В подальшому, позивач в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість з листопада 2008 року по квітень 2009 року в складі валових витрат та податкового кредиту відобразив суми валових витрат на підставі видаткових накладних та суми податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «ЧОСО»у зв'язку із придбанням продуктів харчування.

На думку позивача, в нього є всі підтверджуючі первинні документи, що дають право на формування ним податкового кредиту відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість».

Окрім цього, позивач вважає, що доводи податкового органу стосовно нікчемності правочинів з ТОВ «ЧОСО»здійснені за межами наданих повноважень, при цьому не ґрунтуються на належних доказах, оскільки останні відсутні.

В своєму позові позивач просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 09 лютого 2012 року № 0000782312, № 0000792312.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС подала заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що в ході перевірки встановлено, що Генеральною прокуратурою України проводиться досудове слідство у кримінальній справі № 49-3296 за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК України.

Зазначені громадяни у листопаді 2007 року придбали суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ «ЧОСО», який є контрагентом позивача.

В зв'язку з тим, що ТОВ «ЧОСО»було придбано з метою здійснення фіктивного підприємництва та легалізації доходів отриманих злочинним шляхом, відповідач вважає, що статут та реєстраційні документи даного підприємства не можуть бути дійсними, оскільки реєстрація ТОВ «ЧОСО»була здійснена на підставі неправдивих відомостей про підприємство, ціль його утворення, без наміру займатися підприємницькою діяльністю.

Та як наслідок, несплачений Дочірнім підприємством «Прем'єра Нивки»(код за ЄДРПОУ 25400901) податок на додану вартість внаслідок безпідставного формування податкового кредиту, є, на думку ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

В своїх запереченнях, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС просить в задоволенні позовних вимог ДП «Прем'єра Нивки»відмовити повністю.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з позовними вимогами Дочірнього підприємства «Прем'єра Нивки», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР) (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 283/97-ВР), Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 168/97-ВР), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі -Закон № 996-XIV).

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

В підпункті 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону № 283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 283/97-ВР виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з реалізацією товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що між ДП «Прем'єра Нивки»(Покупець) та ТОВ «ЧОСО»(Постачальник) було укладено господарський договір поставки від 10 червня 2008 року № 10/06-08 (далі - Договір № 10/06-08).

По умовам зазначеного договору, Постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -Покупцеві продукти харчування (товари), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (пп. 1.1 п. 1 Договору № 10/06-08).

Предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у прейскурантах Постачальника (пп. 1.3 п. 1 Договору № 10/06-08).

На підтвердження виконання зазначеного правочину, позивачем надано первинні документи, як то, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення на загальну суму 143 341,68 грн., в тому числі ПДВ -23 890,28 грн.

Проте, приводом для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали матеріали кримінальної справи № 49-3296 за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК України, копії яких надано в судовому засіданні представником відповідача.

З вказаних письмових доказів, а саме, копій протоколу допиту обвинуваченої ОСОБА_4 від 19.10.2011 року, протоколу додаткового допиту свідка ОСОБА_5 від 14.07.2011 року, протоколу допиту свідка ОСОБА_6 від 30.03.2011 року, протоколу допиту свідка ОСОБА_7 від 04.03.2011 року, встановлено, що ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4 та іншими невстановленими особами, вирішили створити та придбати ряд суб'єктів підприємницької діяльності, з метою здійснення фіктивного підприємництва, шляхом укладання фіктивних (безготівкових) правочинів, тобто таких, по яким будуть оформлятися лише первинні бухгалтерські документи, а товари фактично передаватися не будуть та з метою послідуючого незаконного переводу безготівкових грошових коштів в готівку за винагороду, а також здійснювати фінансові операції з грошовими коштами, здобутими в результаті фіктивного підприємництва.

Продовжуючи свій злочинний намір, направлений на придбання суб'єктів підприємницької діяльності, з метою здійснення фіктивного підприємництва, ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4 та іншими невстановленими особами, у листопаді 2007 року придбали суб'єкт підприємницької діяльності, зокрема ТОВ «ЧОСО», перереєстрували його на ОСОБА_8, яка згідно до наданих пояснень зазначала, що за час діяльності вказаних підприємств ніякої господарської діяльності по ним не здійснювала, договори не укладала, товар не поставляла та послуги не надавала, печаткою підприємства не розпоряджалася, документи бухгалтерського та податкового обліку не виготовляла та не підписувала, тобто до діяльності підприємства відношення не мала, а фактично вказані підприємства були підконтрольні ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Аналізуючи викладені вище обставини, суд зазначає наступне.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2). При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3). Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості (ч. 4). Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України (ч. 5).

В абзаці другому ч. 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Проте, як вбачається, контрагентом порушено норми статті 207 Цивільного кодексу України. Згідно даних, встановлених на досудовому слідстві, ОСОБА_7, яка є директором ТОВ «ЧОСО», договорів не підписувала, товар не поставляла, печаткою підприємства не розпоряджалася.

Таким чином, належним чином оформлені (підписані невідомою особою) документи не можуть бути підставою для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі не підтверджують право позивача на його формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Судом також оцінено письмові докази, надані позивачем, а саме: пояснення директора ОСОБА_9 від 02.07.2012 року, сальдова відомість по розрахунках із ТОВ «ЧОСО», договір оренди (нежитлового приміщення) № 3 від 01.04.2002 року з додатками, дозволи Шевченківської районної у місті Києві ДА на розміщення об'єкта торгівлі (сфери послуг), ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, довідка про внесення місця зберігання до ЄДР, реєстраційні посвідчення РРО, асортимент реалізуємої продукції в продовольчому магазині «Прем'єра-Нивки», штатно-посадові розклади ДП «Прем'єра-Нивки», повідомлення, посвідчення, фотокартки, акти приходу товару, товарні звіти на ТМЦ, реєстри оприбуткованих ТМЦ, акти переоцінки товарів, які реалізуються у роздрібній торгівлі, квитанції прибуткових касових ордерів про надходження грошових коштів за реалізований товар, акт списання касових стрічок по ДП «Прем'єра Нивки», акт списання первинних документів по ДП «Прем'єра Нивки».

Проте, зазначені письмові докази є неналежними, оскільки вони свідчать про право зайняття підприємницькою діяльністю позивача та підтверджують факт реалізації товару.

При цьому, суд звертає увагу, що факт постачання продовольчих товарів саме від ТОВ «ЧОСО»не підтверджено документально, а документи які стосуються реалізації товару, отриманого від ТОВ «ЧОСО», складені самим позивачем.

Зазначене вище свідчить, що висновок відповідача про те, що господарські відносини між ДП «Прем'єра Нивки»та ТОВ «ЧОСО»укладені з метою, завідомо суперечними інтересам держави і суспільства та є нікчемними, в результаті чого ДП «Прем'єра Нивки»в порушення п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 283/97-ВР занижено податок на прибуток на загальну суму -29 863,00 грн. та в порушення пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, абз. 2 пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-BP завищено суму податкового кредиту на загальну суму 23 890,28 грн., є підтвердженим матеріалами перевірки, матеріалами кримінальної справи, а отже, є обґрунтованими.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 09 лютого 2012 року № 0000782312, № 0000792312 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому є правомірними.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятих ним рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства «Прем'єра Нивки»відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України , шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27.08.2012 р.