Постанова

від 28.08.2012 по справі 5013/358/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2012 р. Справа № 5013/358/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Л.І. Рогач -головуючого, С.В.Бакуліної, К.В.Грейц за участю представників: позивачане з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно); відповідача третьої особине з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно); Швидкий Д.Д., дов. від 09.03.2012р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Титан-Кір" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 року у справі№5013/358/11 Господарського суду Кіровоградської області за позовомПриватного підприємства "Титан-Кір" доКіровоградської міської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Луначарське" провизнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Титан-Кір" звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення Кіровоградської міської ради від 15.04.2010 року № 3456 "Про передачу ОСББ "Луначарське" земельної ділянки по вул. В'ячеслава Чорновола, 10", мотивуючи позов накладенням відведеної за рішенням земельної ділянки на земельну ділянку, що орендується позивачем, чим порушуються права орендного користування земельною ділянкою, які відтак підлягають захисту за статтею 152 Земельного кодексу України, статтею 27 Закону України "Про оренду землі". Також позивач вказав на надання у власність третій особі земельної ділянки, що є більшою за розмір прибудинкової території, без проектів розподілу територій кварталу, що є порушенням статті 42 Земельного кодексу України

Відповідач та третя особа відхилили позов, вказавши, що спірне рішення прийняте в межах повноважень, передбачених статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", та відповідно до положень статті 42 Земельного кодексу України; законних підстав для відмови у наданні земельної ділянки у власність третьої особи не вбачалось.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 28.02.2012 року (суддя Шевчук О.Б.) у задоволенні позову відмовлено повністю з огляду на недоведеність факту порушення прав позивача спірним рішенням.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 року (судді: Бахмат Р.М. -головуючий, Лотоцька Л.О., Євстигнєєв О.С.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову та рішення у даній справі скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Позивач посилається на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: функціональне призначення земельної ділянки, переданої у власність третій особі суперечить функціональному призначенню, за яким земельна ділянка надавалась в оренду позивачу, та порушує його право на спорудження будівель і споруд за пунктом 7 частини 1 статті 95 Земельного кодексу України, розміщення адміністративно-комерційного комплексу на орендованій ділянці; суди не надали оцінки доводам позивача про прийняття спірного рішення з порушенням статті 42 Земельного кодексу України без використання проектів розподілу територій кварталу.

Третя особа у судовому засіданні відхилила доводи касаційної скарги, пославшись на законність та обґрунтованість судових рішень; позивач та відповідач не скористалися правом на участь представників у засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника третьої особи, присутньої у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням; також згідно статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за його захистом відповідно до встановлених способів захисту цивільних прав та інтересів судом.

У відповідності до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, за умови порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Господарськими судами встановлено, що пунктом 10 рішення тринадцятої сесії четвертого скликання Кіровоградської міської ради № 1428 "Про регулювання земельних відносин" від 25.01.2005 року було погоджено місце розташування та надано Приватному підприємству "Титан-Кір" згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 25 років площею 0,04 га (в тому числі по угіддях: 0,04 га землі вулиць, набережних, площ) по вул. Луначарського (між будинками №12/1 та №8/2) під розміщення адміністративно-комерційного комплексу за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі (загального користування).

На виконання вказаного рішення позивачем розроблено проект землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки в оренду на 25 років під розміщення адміністративно-комерційного комплексу за адресою: м. Кіровоград, вул. Луначарського (між будинками № 12/1 та № 8/2).

Чотирнадцятою сесією п'ятого скликання Кіровоградської міської ради прийнято рішення № 2541 від 15.09.2009 року "Про передачу ПП "Титан-Кір" в оренду земельної ділянки по вул. Луначарського (між будинками № 12/1 та 8/2)", відповідно до пунктів 1 та 2 якого Кіровоградська міська рада вирішила затвердити позивачу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Луначарського (між будинками № 12/1 та № 8/2) в оренду строком на 25 років під розміщення адміністративно-комерційного комплексу загальною площею 340,27 кв. м. та акт визначення розміру збитків для відшкодування власникам землі та землекористувачів, пов'язаних із вилученням земельної ділянки; передати позивачу в оренду земельну ділянку по вул. Луначарського (між будинками № 12/1 та № 8/2) строком на 25 років загальною площею 340,27 кв. м. (в тому числі по угіддях: 340,27 кв. м - землі, які використовуються в комерційних цілях) під розміщення адміністративно-комерційного комплексу за рахунок земель житлової та громадської забудови.

На підставі зазначеного рішення Кіровоградською міською радою та Приватним підприємством "Титан-Кір" 08.09.2010 року укладено договір оренди землі № 213-а, зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельним ресурсам, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16 листопада 2010 року за № 041039100105.

Згідно з умовами договору Кіровоградська міська рада надає, а Приватне підприємство "Титан-Кір" приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 340,27 кв.м. для розміщення адміністративно-комерційного комплексу, яка знаходиться по вул. Луначарського (між будинками № 12/1 та № 8/2) в місті Кіровограді. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку.

Частиною 6 розділу 13 договору передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Також судами встановлено, що пунктом 1 рішення тринадцятої сесії п'ятого скликання Кіровоградської міської ради № 2369 від 09.07.2009 року "Про затвердження матеріалів вибору та надання ОСББ "Луначарське" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Луначарського, 10" вирішено затвердити матеріали вибору місця розташування земельної ділянки, надати Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Луначарське" дозвіл та вимоги на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1716,80 кв.м. (землі одно- та двоповерхової житлової забудови) по вул. Луначарського, 10 під розміщення багатоквартирного житлового будинку за рахунок земель житлової та громадської забудови.

На підставі зазначеного рішення розроблено проект землеустрою щодо відведення у власність Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Луначарське" земельної ділянки для обслуговування багатоквартирного житлового будинку, а також належних до нього будівель, споруд та прибудинкової території (присадибна ділянка), що розташована у м. Кіровограді по вул. Луначарського, 10, загальною площею 1716,80 кв.м. без зміни цільового призначення щодо розташування (саду).

15.04.2010 року чотирнадцятою сесією п'ятого скликання Кіровоградської міської ради було прийнято рішення № 3456 "Про передачу ОСББ "Луначарське" земельної ділянки по вул. В'ячеслава Чорновола, 10", пунктами 1 та 2 якого Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Луначарське" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. В. Чорновола, 10 у власність для обслуговування багатоквартирного житлового будинку, а також належних до нього будівель і споруд та прибудинкової території (присадибна ділянка) загальною площею 1716,80 кв.м. та акт визначення розміру збитків для відшкодування власникам землі та землекористувачам, пов'язаних із вилученням земельної ділянки, передано вищезазначену земельну ділянку у власність третій особі.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 2088, 2089/23 від 01.11.2011 року, проведеної по справі № 5013/327/11, підтверджується факт співпадання (накладення) земельної ділянки площею 340,27 кв. м., розташованої за адресою м. Кіровоград, вул. В. Чорновола, 10 (колишня вул. Луначарського, між будинками № 12/1 та № 8/2), переданої в оренду ПП "Титан-Кір" згідно з договором оренди землі № 213-а, та земельної ділянки, розташованої за адресою м. Кіровоград, вул. В'ячеслава Чорновола, 10, переданої у власність ОСББ "Луначарське" згідно з затвердженим рішенням Кіровоградської міської ради № 3456 від 15.04.2010 року проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. В.Чорновола, 10 у власність для обслуговування багатоквартирного житлового будинку, а також належних до нього будівель і споруд та прибудинкової території (присадибна ділянка) загальною площею 1716,80 кв.м.

Позивач мотивував позов тим, що його права порушено рішенням Кіровоградської міської ради № 3456 від 15.04.2010 року, оскільки координати земельної ділянки площею 1716,8 кв.м., відведеної у власність третій особі, накладаються на земельну ділянку площею 340,27 кв.м., орендовану позивачем, при цьому функціональне призначення земельної ділянки, наданої в оренду позивачу, суперечить функціональному призначенню земельної ділянки, яка підлягає передачі у власність третій особі за спірним рішенням, позбавляє позивача переважного права на набуття орендованої ділянки у власність на підставі її знаходження в оренді на умовах продажу земельної ділянки.

Відмовляючи у позові, суди вказали, що накладення (співпадання) земельної ділянки площею 340,27 кв.м., розташованої в м. Кіровоград, вул. В. Чорновола, 10 (колишня вул. Луначарського, між будинками № 12/1 та № 8/2), переданої в оренду позивачу, та земельної ділянки, розташованої в м. Кіровоград, вул. В.Чорновола, 10, яка підлягає передачі у власність третій особі згідно з оскаржуваним рішенням, не позбавляє позивача права користуватися належною йому згідно з договором оренди землі земельною ділянкою, оскільки вказаний договір є дійсним відповідно до положень частини 4 статті 32 Закону України "Про оренду землі", за якою перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції пленарних засідань міської ради віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частиною 1 статті 42 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками; згідно з частиною 2 цієї статті у разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації (частина 4 статті 42 Земельного кодексу України в редакції на час прийняття спірного рішення).

За змістом наведених положень законодавства земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, повинні використовуватися підприємствами, установами і організаціями, які здійснюють управління цими будинками, на умовах постійного користування, або відповідні земельні ділянки можуть передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників, що зумовлює обмеження їх цільового призначення та суб'єктів використання, виходячи з початкової функціональної приналежності, визначеної на підставі проектів розподілу кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації; залежно від статусу спірної земельної ділянки змінюються також умови та можливість набуття її у власність (на умовах конкурсного продажу чи набуття у власність безоплатно).

Пославшись на обов'язковість умов укладеного договору оренди для наступного власника земельної ділянки за частиною 4 статті 32 Закону України "Про оренду землі", суди не врахували, що дані проектів розподілу кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації зумовлюють об'єктивне первісне обмеження у цільовому та суб'єктному користуванні земельними ділянками, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності.

Таким чином, визнання за змістом спірного рішення земельної ділянки, орендованої позивачем під розміщення адміністративно-комерційного комплексу, частиною земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності (що вбачається з надання її у власність на умовах, передбачених статтею 42 Земельного кодексу України), впливає на можливість орендного використання спірної частини такої земельної ділянки іншим суб'єктом та за іншим цільовим призначенням.

Натомість доводи позивача щодо віднесення орендованої ним земельної ділянки до складу земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, з порушенням частини 4 статті 42 Земельного кодексу України, всупереч даних проектів розподілу кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації, судами не розглянуто.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди попередніх інстанцій невірно застосувавши приписи статті 42 Земельного кодексу України та частини 4 статті 32 Закону України "Про оренду землі", дійшли необґрунтованих та передчасних висновків про недоведеність порушення спірним рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у даній справі, а відтак, розглядаючи справу в порядку статей 43, 101 Господарського процесуального кодексу України, не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, неналежним чином проаналізували правовідносини сторін, порушили положення процесуального законодавства.

Допущені порушення процесуальних норм унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для вирішення даного спору. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України, постанову та рішення у даній справі слід скасувати, направивши справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи господарським судам слід врахувати вищенаведене та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 3 статті 111 9 , статтями 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Титан-Кір" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 року у справі № 5013/358/11 Господарського суду Кіровоградської області та Господарського суду Кіровоградської області від 28.02.2012 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Головуючий Л. Рогач

Судді : С. Бакуліна

К. Грейц