Постанова

від 03.09.2012 по справі 21/5007/34/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2012 р. Справа № 21/5007/34/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Огороднік К.М.

суддів Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Вовчко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача - Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Житомирського регіонального відділення АТ "Брокбізнесбанк" на рішення господарського суду Житомирської області від 18.06.12 р.

у справі № 21/5007/31/12 (суддя Вельмакіна Т.М. )

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грат"

відповідач Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" в особі Житомирського регіонального відділення АТ "Брокбізнесбанк"

за участю третьої особи , що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Житомирького міського нотаріального округу Сєтака Віктора Ярославовича

про визнання договору застави частково недійсним та скасування виконавчого напису

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 18.06.2012 року у справі №21/5007/34/12 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грат" до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Житомирського регіонального відділення Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака В.Я. про визнання договору застави частково недійсним та скасування виконавчого напису задоволено частково. Визнано недійсним п. 3.2. Договору застави від 28.01.08р., укладений між Акціонерним банком "Брокбізнесбанк", в особі директора Житомирської філії АБ "Брокбізнесбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГрАт" в частині зазначеної в ньому підстави реалізації звернення стягнення на предмет застави - виконавчого напису нотаріуса. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №488, вчинений 13.01.2011 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. на договорі застави від 28.01.2008р., укладеному між Акціонерним банком "Брокбізнесбанк", в особі директора Житомирської філії АБ "Брокбізнесбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГрАт", посвідченому приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Житомирської області Пашковським Я.А. Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ГрАт" 965,70 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що ст.590 ЦК України, ст.20 Закону України "Про заставу", а також п.3.2. договру застави від 28.01.2008 року банку надана можливість звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса. Крім того вказує, що ст.ст. 24,26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" з урахуванням змін, внесених до даних статей Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011 р.№3795-VI, законодавець розширив перелік позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження і доповнив його можливістю реалізації заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

При цьому звертає увагу апеляційної інстанції на те, що Законом України від 22.09.2011 р. №3795-VI не передбачено, що виконавчі написи не можна вчиняти на договорах по забезпеченню кредитних договорів, якщо ці кредитні договори укладені до набрання чинності вищевказаного закону.

Позивач - ТОВ "Компанія "Грат" у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники сторін в судове засідання вдруге не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи положення ст.102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.101 ГПК України.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28 січня 2008 року між Акціонерним банком "Брокбізнесбанк" в особі директора Житомирської філії АБ "Брокбізнесбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" в особі Житомирського регіонального відділення ПАТ "Брокбізнесбанк" (банк/відповідач) та Відкритим акціонерним товариством "Бердичівське спецпідприємство по матеріально-технічному забезпеченню "Агроспецпостач" сільськогосподарського виробництва" (позичальник) був укладений кредитний договір №2-Ю/08, за умовами якого, банк надає позичальнику кредит в сумі 450000,00 грн. у строк до 27.01.2011р. (а.с. 20-25).

В забезпечення виконання зазначеного договору, 28 січня 2008 року між Акціонерним банком "Брокбізнесбанк" в особі директора Житомирської філії АБ "Брокбізнесбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" в особі Житомирського регіонального відділення ПАТ "Брокбізнесбанк" (заставодержатель/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГрАт", (заставодавець/позивач) був укладений договір застави (далі - договір застави, а.с. 14-15), відповідно до п.1.3. якого, даним договором забезпечується виконання позичальником зобов'язань по поверненню заставодержателеві кредиту, сплати процентів за користування ним, штрафних санкцій, платежів, що передбачені та/або випливають із кредитного договору.

В забезпечення виконання основного зобов'язання за кредитним договором заставодавець надав заставодержателю в заставу належні йому на праві власності основні засоби, а саме: агрегат борошномельний вальцевий НО-3545 Харків'янка-450 Плюс, 2001 року випуску, інвентарний номер 499/172 (п.1.4 договору застави).

Пунктом 3.2 договору застави передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється у випадку невиконання позичальником основного зобов'язання перед банком, зокрема, на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Оскільки позичальник взяті на себе зобов'язання у визначений кредитним договором строк не виконав, в результаті чого в останнього виникла заборгованість по кредиту перед банком в розмірі 450 000,00 грн., 01.12.2011 року приватним нотаріусом був направлений лист ТОВ "Компанія "Грат" та ПАТ "Бердичівське спецпідприємство по матеріально-технічному забезпеченню "Агроспецпостач" сільськогосподарського виробництва" з проханням погасити заборгованість по кредиту та про вчинення виконавчого напису (а.с. 60-65).

13.01.2011 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за номером 488, згідно якого запропоновано звернути стягнення на агрегат борошномельний вальцевий НО-3545 Харків'янка-450 Плюс, 2001 року випуску, інвентарний номер 499/172, що знаходиться за адресою: м.Бердичів Житомирської області, вул. Привокзальна, 3 (три), який належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грат", що знаходиться за адресою: м.Бердичів Житомирської області, вул. Привокзальна, 3 (три), код платника податку згідно ЄДРПОУ 20421465, р/р 26002080657 в Бердичівському відділенні Волинської філії ПАТ "Кредитпромбанк", МФО 303741, яке є майновим поручителем за зобов'язаннями Публічного акціонерного товариства "Бердичівське спецпідприємство по матеріально-технічному забезпеченню "Агроспецпостач" сільськогосподарського виробництва", що знаходиться за адресою: м.Бердичів Житомирської області, вул. Привокзальна, 3 (три), код платника податку згідно ЄДРПОУ 00913373, р/р 26009003806001 в Житомирському центральному відділенні Київської філії АТ "Брокбізнесбанк", МФО 300959 (а.с. 45).

23 квітня 2012 року ВДВС Бердичівського МРУЮ відкрито виконавче провадження по виконанню Виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави (агрегат борошномельний вальцевий НО-3545 Харків'янка-450 Плюс, 2001 року випуску, інвентарний номер 499/172), а 7 травня 2012 року державним виконавцем агрегат борошномельний був описаний і арештований (а.с.26-28).

Позивач посилаючись на те, що пункт 3.2 договору застави, яким передбачено право кредитора звернути стягнення на рухоме майно на підставі виконавчого напису нотаріуса, не відповідає вимогам Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", діючого на момент укладення договору, звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до ПАТ "Брокбізнесбанк" з вимогою про визнання останнього недійсним та, як наслідок, скасування виконавчого напису №488, вчиненого 13.01.2012 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я.

Підставою недійсності правочину, згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-2, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Частиною 1 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" (в редакції від 02.10.1992 року) встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Водночас, Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (в редакції від 18.11.2003 року), який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна, передбачено інше.

Відповідно до ч.1 ст.24 вказаного Закону, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Статтею 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (в редакції, чинній на час укладення договору застави), визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Таким чином, вищенаведеними нормами Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", в редакції, діючій на момент укладення договору, не було передбачено звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, оскільки таке звернення могло бути вчинено лише на підставі рішення суду.

В "Прикінцевих і перехідних положеннях" вказаного Закону зазначено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, оскільки Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна, то положення Закону України "Про заставу" застосовуються лише в частині, що йому не суперечать.

Аналогічну правову позицію про те, що такого способу звернення стягнення на заставлене майно як вчинення нотаріусом виконавчого напису Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" не передбачено, викладено і в постановах Верховного Суду України від 15.11.2010 року у справі № 19/164 та від 28.02.2012 року №28/55.

При цьому, посилання скаржника на те, що виконавчі дії на підставі виконавчого напису нотаріуса були здійснені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011р. №3795-УІ, яким передбачено звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в пунктах 1,2 "Прикінцевих положень" (Розділ ІІ) вказаного Закону, зазначено, що останній набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування та його дія не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

Оскільки Закон України №3795 від 22.09.2011 року набрав чинності 16.10.2011 року, то і зміни до статті 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" набрали чинності лише з 16.10.2011 року, тоді як договір застави (з майновим поручителем), п.3.2. якого передбачав, зокрема, таку підставу звернення стягнення на предмет застави, як виконавчий напис нотаріуса - був укладений 28.01.2008 року, тобто до набрання чинності вказаного Закону, в якому не було передбачено звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що умова договору застави щодо звернення стягнення на заставлене рухоме майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, на момент його укладення, суперечила чинному на час його укладення законодавству України, зокрема, Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", а відтак, пункт 3.2. спірного договору підлягає визнанню недійсним в частині зазначеної в ньому підстави реалізації звернення стягнення на предмет застави - виконавчого напису нотаріуса.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що і вимога про визнання виконавчого напису №488, вчиненого 13.01.2012р. приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. таким, що не підлягає виконанню є законною та обгрунтованою.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Житомирської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Житомирського регіонального відділення АТ "Брокбізнесбанк" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Житомирської області від 18.06.2012 року - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.