Ухвала

від 20.07.2012 по справі 2а-9854/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

м. Київ

20 липня 2012 року № 2а-9854/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Дегтярьова О.В., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгропромтехніка» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання неправомірним Акта позапланової виїзної перевірки від 09 лютого 2012 року № 389/23-522-19017121 в частині визначення суми грошового зобов'язання в розмірі 38 128, 00 грн., визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 лютого 2012 року № 0000332305, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Украгропромтехніка»з позовом до ДПІ у Дніпровському районі міста Києва про визнання неправомірним Акта позапланової виїзної перевірки від 09 лютого 2012 року № 389/23-522-19017121 в частині визначення суми грошового зобов'язання в розмірі 38 128, 00 грн., визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 лютого 2012 року № 0000332305.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання.

Частиною п'ятою ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.

В силу ч. 1 ст. 58 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суді повинні бути підтверджені довіреністю. Оригінали довіреностей або засвідчені підписом судді копії з них приєднуються судом до справи.

Частиною третьою ст. 58 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що довіреності від імені органу, підприємства, установи, організації видаються за підписом керівника або іншої уповноваженої на те законом, положенням, статутом особи і засвідчуються печаткою цього органу, підприємства, установи, організації.

Як вбачається з позовної заяви, вона підписана представником ОСОБА_1 на підставі доданого до позовної заяви доручення від 17.02.2012р. б/н, яке підписано директором ТОВ «Украгро-промтехніка»ОСОБА_2, однак в порушення вищевказаних вимог позивачем не надано доказів на підтвердження повноважень особи, яка підписала доручення, зокрема, належним чином завірених копій Статуту, протоколу Загальних зборів Товариства, наказу про призначення на посаду директора.

Також, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

В силу п. 1, ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи. Реалізація рішень, прийнятих суб'єктом владних повноважень, може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження таких рішень спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна. Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. у справі «Щокін проти України»вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Відповідно до пп. 14.1.7 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України оскарження рішень контролюючих органів -оскарження платником податку податкового повідомлення-рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку

Отже, вимога про визнання протиправним (скасування) рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо є майновою, на чому наголошується у листі Вищого адміністративного суду України № 165/11/13-12 від 18.01.2012р .

З огляду на викладене, адміністративними позовами майнового характеру є вимоги щодо протиправності рішень (вимог) про визначення грошових зобов'язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій тощо.

Таким чином, звернені до суду вимоги про скасування рішення відповідача-суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.

Як вбачається з матеріалів поданої позовної заяви, позивачем оскаржуються акт документальної перевірки від 09.02.2012р. № 389/23-522-19017121 (в частині визначення суми грошового зобов'язання в розмірі 38 128, 00 грн.) та прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення від 23.02.2012р. № 0000332305, яким йому визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)»в розмірі 47 660, 00 грн.

З урахуванням вищенаведеного заявлена позивачем позовна вимога щодо визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.02.2012р. № 0000332305 є по своїй суті майновою, а позовна вимога щодо визнання неправомірним акта документальної перевірки в частині -немайновою.

У відповідності до ч. 1, 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»від 08.07.2011р. № 3674-VI (із змінами та доповненнями), ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру становить 1% розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня календарного року, в якому подається відповідний позов, та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат, за подання адміністративного позову немайнового характеру немайнового -0,03 розміру мінімальної заробітної плати.

При цьому абзацом 1 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір»передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік»від 22.12.2011 № 4282-VI, з 01 січня 2012 року мінімальна заробітна плата становить 1 073, 00 грн.

З аналізу викладеного вбачається, що доданий до матеріалів справи оригінал квитанції від 12.07.2012р. за № 121/123 про сплату судового збору в розмірі 32, 19 грн. не є належним документом про сплату судового збору, оскільки сплаті підлягає судовий збір у розмірі 508, 79 грн., в т.ч.:

- 476, 60 грн. (щодо вимоги майнового характеру) так, як 1% від суми грошового зобов'язання, визначеного спірними податковими повідомленнями-рішеннями становить 47 660, 00 грн.;

- 32, 19 грн. (щодо вимог немайнового характеру).

При цьому, у відповідності до ч. 4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень ; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень ; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Натомість позивачем в своїй позовній заяві заявлено неналежні позовну вимогу про визнання Акта про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2010р. № 389/23-522-19017121 від 09.02.2012р. в частині визначення суми грошового зобов'язання у розмірі 38 128, 00 грн. по податку на додану вартість та 9 532, 00 грн. по штрафним санкціям неправомірним.

Таким чином, позивачу необхідно уточнити позовні вимоги у відповідності до вимог норм ч. 4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням цього сплатити відповідну суму судового збору.

Крім того, ч. 2 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

В порушення вищевказаних вимог, позивачем до позовної заяви не додано всіх документів, на які є посилання в позовній заяві, та інших документів на обґрунтування своїх позовних вимог, а саме: належним чином завірених копій всіх наявних первинних та розрахункових документів складених за результатами фінансово-господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Луганський торгівельний холдинг»(зокрема: рахунків-фактур, банківських виписок, завірених відповідною банківською установою, оборотно-сальдових відомостей та ін. документів на підтвердження обліку та відпуску придбаних товарів зі складу позивача, тощо); докази наявності у позивача та його контрагентів матеріально-технічної бази, трудових ресурсів та відповідних дозвільних документів для здійснення господарської діяльності; докази пов'язаності спірних операцій з господарською діяльністю позивача та використання результатів спірних операцій у його власній господарській діяльності (у вигляді первинних і розрахункових документів (додатково до вже поданих) та пояснень по суті фінансово-господарських операцій), або письмових пояснень із зазначенням причин неможливості їх надання.

Відповідно до ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення вищевказаних недоліків до 31 липня 2012 року.

Керуючись ст. 106, п. 3 ч. 1 ст. 107, ч. 1 ст. 108, ст. 160, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгропромтехніка»залишити без руху.

2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «Украгропромтехніка»строк для усунення недоліків до 31 липня 2012 року.

3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена у порядку, встановленому в ст. 254 та ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно .

Суддя О.В. Дегтярьова