Постанова

від 01.10.2012 по справі 2а-9854/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 жовтня 2012 року 11 год. 20 хв. № 2а-9854/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Безсчасній Я.С., за участю представників: позивача -Теплова І.О. (довіреність від 17.02.2012р. б/н), Будіянського О.С. (довіреність від 17.02.2012р. б/н), відповідача -Шевченка В.О. (довіреність від 29.05.2012р. № 1796/9), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгропромтехніка» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання неправомірним Акта перевірки від 09 лютого 2012 року № 389/23-522-1901721 в частині та визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 лютого 2012 року № 0000332305,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгропромтехніка»(далі -ТОВ «Украгропромтехніка», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (далі -ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва, відповідач) про визнання неправомірним Акта перевірки від 09 лютого 2012 року № 389/23-522-1901721 в частині визначення суми грошового зобов'язання у розмірі 38 128, 00 грн. по податку на додану вартість та 9 532, 00 грн. по штрафним санкціям та визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 лютого 2012 року № 0000332305.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта документальної позапланової виїзної перевірки від 09.02.2012р. № 389/23-522-19017121 щодо того, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Украгропромтехніка»та його контрагентом - ТОВ «Луганський Торгівельний Холдинг»(ідентифікаційний код 35017678) за період квітень-липень 2009 року є нікчемними правочинами, що вчинені без наміру настання правових наслідків, і що, в свою чергу, на думку податківців, призвело до заниження ним податку на додану вартість на загальну суму 38 128, 00 грн., є протиправними і ґрунтуються лише на необґрунтованих припущеннях. Зокрема, позивач наголошує на наступному: реальність укладення і виконання Сторонами умов договору поставки від 01.04.2009р. за № 2009-04/1, укладеного між ТОВ «Украгропромтехніка»(Покупець) і ТОВ «Луганський Торгівельний Холдинг»(Постачальник), підтверджується належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами (видатковими і податковими накладними, рахунками-фактурами, виписками з банківського рахунку, тощо), та відповідно господарські операцій з поставки товарів відображені у документах бухгалтерського обліку ТОВ «Украгропромтехніка»; в періоди укладення та виконання вказаного Договору поставки обидві Сторони були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; на момент укладення і виконання цього Договору (в тому числі виписування податкових накладних) директор ТОВ «Луганський Торгівельний Холдинг» ОСОБА_4 діяв на законних підставах. Будь-які судові рішення про визнання недійсним договору поставки відсутні; відповідачем в Акті перевірки не доведено наявність умислу ТОВ «Украгропромтехніка»на порушення публічного порядку, не вказується в чому конкретно полягає таке порушення, та, не вказано про наявність будь-яких судових рішень (вироків), якими встановлено і доведено вину посадових ТОВ «Украгропромтехніка»і ТОВ «Луганський Торгівельний Холдинг»у скоєнні злочинів; придбані у ТОВ «Луганський Торгівельний Холдинг»товари були в подальшому реалізовані позивачем іншим суб'єктам господарської діяльності, що підтверджуються наданими первинними і розрахунковими документами. Зважаючи на викладене, позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за квітень-липень 2009 року суму податку на додану вартість у розмірі 38 128, 00 грн. з вартості поставлених товарів.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 06.09.2012р. № 3751/9/10-015. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Украгропромтехніка»перевіряючим встановлено, що Товариством в порушення вимог пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з вартості товарів (послуг), придбаних у ТОВ «Луганський Торгівельний Холдинг», що призвело до завищення ним податкового кредиту на загальну суму 38 128, 00 грн., в тому числі за квітень 2009 року на суму 13, 182, 00 грн., за травень 2009 року -7 219, 00 грн., за червень 2009 року -11 212, 00 грн., за липень 2009 року -6 515, 00 грн.

При цьому, відповідач звертає увагу суду на те, що станом на момент проведення документальної перевірки позивача ТОВ «Луганський Торгівельний Холдинг»припинено як юридичну особу, а його свідоцтво платника податку на додану вартість -анульовано 19 серпня 2010 року. Відповідно до пояснень ОСОБА_4, отриманих працівниками СВПМ ДПА у Харківській області (протокол явки з повинною від 30.06.2010р., протокол очної ставки від 02.07.2010р.), стало відомо, що він ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності названого Товариства не мав, ніяку первинну документацію не підписував, що в свою чергу свідчить про відсутність самої поставки товарів.

В судових засіданнях по справі представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що ТОВ «Украгропромтехніка»(ідентифікаційний код 19017121) було зареєстровано як юридичну особу 13 травня 1993 року Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією.

ТОВ «Украгропромтехніка»було взято на податковий облік в органах державної податкової служби з 19 травня 1993 року за № 02308, станом на момент складання Акта перевірки від 09.02.2012р. № 389/23-522-19017121 перебувало на обліку в ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 05.07.1997р. № 35556826 ТОВ «Украгропромтехніка»являлося платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 190171226032) по дату складання Акта перевірки від 09.02.2012р. № 389/23-522-19017121. Станом на 01 жовтня 2012 року позивача зареєстровано як платника податку на додану вартість, Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 05.07.1997р. № 35556826, що підтверджується даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www. sts.gov.ua ).

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 332293 від 29.03.2012р. до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься, зокрема: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням, 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням.

Протягом періоду з 27.01.2012р. по 02.02.2012р. працівники ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва провели документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Украгропромтехніка» (код ЄДРПОУ 19017121) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2010р., за результатами якої було складено Акт від 09.02.2012р. № 389/23-522-19017121.

В ході проведення вказаної документальної перевірки позивача перевіряючим встановлено, що згідно наданих документів (а саме: договір від 01.04.2009р. за № 2009-04/1, податкові накладні, акти) ТОВ «Украгропромтехніка»мало взаємовідносини з ТОВ «Луганський Торгівельний Холдинг»(код ЄДРПОУ 36256182), та відповідно задекларувало суми податкового кредиту за квітень-липень 2009 року у розмірі 38 128, 00 грн. (в т.ч. квітень 2009 року -13 182, 00 грн., за травень 2009 року -7 219, 00 грн., за червень 2009 року -11 212, 00 грн., липень 2009 року -6 515, 00 грн.) з податку на додану вартість (далі -ПДВ) з вартості отриманих послуг по цим взаємовідносинам.

При цьому, ТОВ «Луганський Торгівельний Холдинг», яке зареєстроване в ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську, має стан 16 «припинено (ліквідовано, закрито)», директором підприємства значився ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), свідоцтво платника ПДВ анульоване 19 серпня 2010 року.

Крім того, на адресу ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва разом з постановою ст. слідчого СВПМ ДПА у Харківській області Ткаченка М.В. про призначення позапланової перевірки надійшли протокол явки з повинною від 30.06.2010р. ОСОБА_4 та протокол очної ставки від 02.07.2010р., в яких останній пояснив, що він ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Луганський Торгівельний Холдинг»не має, послуг контрагентам підприємства не надавав.

На підставі вищевикладеного працівники ДПІ у Дніпровському районі м. Києва прийшли до висновків, що взаємовідносини ТОВ «Украгропромтехніка»з ТОВ «Луганський Торгівельний Холдинг»не відповідають вимогам закону, не спричиняють реального настання правових наслідків та являються нікчемними. Як наслідок, перевіряємим підприємством в порушення норми пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 38 128, 00 грн.

Одночасно будь-яких порушень позивачем в частині правомірності формування валових витрат, повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток перевіряючими зафіксовано не було.

В розділі 4 «Висновок»Акта від 09.02.2012р. № 389/23-522-19017121 перевіряючі встановили порушення ТОВ «Украгропромтехніка»вимог пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР внаслідок чого підприємством було завищено залишок від'ємного значення по ПДВ за квітень 2009 року на суму 13 182, 00 грн., за травень 2009 року на суму 20 401, 00 грн., за червень 2009 року на суму 31 613, 00 грн., що в подальшому призвело до заниження ПДВ на суму 38 128, 00 грн., в т.ч. за липень 2009 року на суму 4 214, 00 грн., за серпень 2009 року - 1 973, 00 грн., за вересень 2009 року -5 074, 00 грн., за жовтень 2009 року -10 591, 00 грн., за листопад 2009 року -11 044, 00 грн., за грудень 2009 року -1 077, 00 грн., за січень 2010 року -3 222, 00 грн., за лютий 2010 року -933, 00 грн.

23 лютого 2012 року ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва на підставі Акта від 09.02.2012р. № 389/23-522-19017121 прийняла спірне податкове повідомлення-рішення № 000332305, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення вимог пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР визначило ТОВ «Украгропромтехніка»суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 47 660, 00 грн., в т.ч. 38 128, 00 грн. -основний платіж, 9 532, 00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Згідно рішень ДПС у м. Києві та ДПС України від 11.05.2012р. № 2694/10/12-414 та від 11.06.2012р. № 9723/6/10-2115, винесених за результатами розгляду первинної і повторної скарг ТОВ «Украгропромтехніка», спірне податкове повідомлення-рішення залишене без змін, а скарги підприємства -без задоволення.

При вирішення даного спору суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин та визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету) (далі -Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Обов'язкові реквізити податкової накладної визначені в підпункті 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Абзацом першим підпункту 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до абзацу першого п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 23 червня 1997 року за № 233/2037, (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин)(далі -Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом п'ятим Порядку передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість (п. 6.2 Порядку).

В свою чергу, порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначається п. 7.7 ст. 7 цього Закону.

Зокрема, у відповідності до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Законом № 168/97-ВР визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, в залежності від якого формується також від'ємне значення, зокрема це відсутність зв'язку операцій, за наслідками яких і формуються відповідні показники, з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності учасників операції, відсутність податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі -Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі -Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні»(п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також було встановлено, що 01 квітня 2009 року між ТОВ «Украгропромтехніка»(Покупець), в особі директора Обаранчука В.П., та ТОВ «Луганський Торгівельний Холдинг»(Постачальник), в особі директора ОСОБА_4, був укладений договір за № 2009-04/1, згідно п. 1.1 і 1.2 якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити її в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі. Найменування, кількість та вартість продукції, що підлягає поставці за цим Договором, визначається Сторонами по кожній партії окремо згідно видаткових накладних

Відповідно до п. 2.2 - 2.3 цього Договору Постачальник має доставляти продукцію Покупцю за адресою: м. Київ, вул. Алма-Атинська, 12-А. Продукція вважається поставленою, а відповідно, зобов'язання Постачальника за договором виконаним, з моменту підписання Сторонами видаткової накладної.

Згідно п. 3.1, п. 3.2 вказаного Договору після поставки продукції, по кожній окремій партії, Постачальник виписує Покупцю рахунок-фактуру, в якій зазначає номенклатуру, кількість, ціну та загальну вартість ціни поставки з урахуванням ПДВ. Покупець зобов'язаний перерахувати грошові кошти на розрахунковий рахунок Постачальника не пізніше 20-х банківських днів з моменту отримання від Постачальника рахунку-фактури (поштою чи за допомогою факсимільного зв'язку).

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками. Строк дії Договору з 01 квітня 2009 року по до 31 серпня 2009 року (з урахуванням змін внесених до цього Договору Додатковою угодою від 13.07.2009р. за № 1).

Факт виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки та оплати товару) за вказаними Договором поставки підтверджуються наступними первинними і розрахунковими документами (копії яких наявні в матеріалах даної справи):

- видатковими накладними від 02.04.2009р. № ЛУ-0204/3 на суму 31 992, 36 грн. (в т.ч. ПДВ -5 332, 06 грн.), від 14.04.2009р. № ЛУ-1404/1 на суму 25 516, 68 грн. (в т.ч. ПДВ -4 252, 78 грн.), від 27.04.2009р. № ЛУ-2704/3 на суму 21 583, 86 грн. (в т.ч. ПДВ -3 597, 31 грн.), від 07.05.2009р. № ЛУ-0705/2 на суму 43 311, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -7 218, 50 грн.), від 01.06.2009р. № ЛУ-0106/1 на суму 32 586, 12 грн. (в т.ч. ПДВ -5 431, 02 грн.), від 18.06.2009р. № ЛУ-1806/1 на суму 34 688, 46 грн. (в т.ч. ПДВ -5 781, 41 грн.), від 01.07.2009р. № ЛУ-0107/1 на суму 39 088, 26 грн. (в т.ч. ПДВ -6 514, 71 грн.) щодо поставки та отримання придбаних товарів (переважно автозапчастин) на складі позивача. Приймання поставленого товару на складі Покупця від імені ТОВ «Украгропромтехніка»здійснювалося уповноваженою особою позивача -директором Обаранчуком В.П. (реквізити відповідних довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей вказані на кожній з перелічених вище видаткових накладних);

- звітом руху товарів за період з 01.04.2009р. по 31.08.2009р. -щодо кількості придбаного і реалізованого товару в розрізі контрагентів;

- карткою клієнта ТОВ «Луганський Торгівельний Холдинг»за період з 01.04.2009р. по 30.09.2009р.;

- рахунками-фактурами від 02.04.2009р. за № ЛУ-0204/3 на суму 31 992, 36 грн., від 14.04.2009р. за № ЛУ-1404/1 на суму 25 516, 68 грн., від 27.04.2009р. за № ЛУ-2704/3 на суму 21 583, 86 грн., від 07.05.2009р. за № ЛУ-0705/2 на суму 43 311, 00 грн., від 01.06.2009р. за № ЛУ-0106/1 на суму 32 586, 12 грн., від 18.06.2009р. за № ЛУ-1806/1 на суму 34 688, 46 грн., від 01.07.2009р. за № ЛУ-0107/1 на суму 39 088, 26 грн.; виписками з банківського рахунку позивача за вказані дати. Оплата за частину придбаних товарів здійснювалось ТОВ «Украгропромтехніка»шляхом перерахування безготівкових коштів зі свого рахунку № 26007301001359 в ВАТ «ВТБ Банк»в м. Києві (МФО 321767) на рахунок свого контрагента № 260040133305 в ВАТ «Сбербанк Росії»у м. Києві (МФО 320627), що не заперечується Відповідачем;

За результатами здійснення поставки Товарів ТОВ «Луганський Торгівельний Холдинг»були виписані такі податкові накладні: № ЛУ-0204/3 від 02.04.2009р. на суму 31 992, 36 грн. (в т.ч. ПДВ -5 332, 06 грн.), № ЛУ-1404/1 від 14.04.2009р. на суму 25 516, 68 грн. (в т.ч. ПДВ -4 252, 78 грн.), № ЛУ-2704/3 від 27.04.2009р. на суму 21 583, 86 грн. (в т.ч. ПДВ -3 597, 31 грн.), № ЛУ-0705/2 від 07.05.2009р. на суму 43 311, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -7 218, 50 грн.), № ЛУ-0106/1 від 01.06.2009р. на суму 32 586, 12 грн. (в т.ч. ПДВ -5 431, 02 грн.), № ЛУ-1806/1 від 18.06.2009р. на суму 34 688, 46 грн. (в т.ч. ПДВ -5 781, 41 грн.), № ЛУ-0107/1 від 01.07.2009р. на суму 39 088, 26 грн. (в т.ч. ПДВ -6 514, 71 грн.), які містять усі обов'язкові реквізити, передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та вказаного Положення.

Відповідно до усних пояснень представників позивача, наданих в ході розгляду даної справи, з документальним підтвердженням, придбані товари були реалізовані Товариством іншим суб'єктам господарської діяльності, про що свідчать наступні документи: внутрішньо-розпорядчі та бухгалтерські документи -оборотно-сальдові відомості по рах. 66.1 «Співробітники»січень-грудень 2009 року, штатні розписи (на підтвердження наявності у позивача необхідних трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності); договір на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди, укладений з Київською міською радою, щодо платного володіння і користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Алма-Атинська, 12-А, загальною площею 0,4586 га, вартістю 872 994, 63 грн., договір купівлі-продажу від 20.09.1995р. за № 199, укладений з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву на придбання цілісного майнового комплексу, з актом прийому-передачі державного комунального майна від 11.01.1996р. № 210 і наказами про введення в дію основних засобів від 31.01.1996р. та від 30.04.1996р. до нього, свідоцтво про власність позивача на майно цілісного майнового комплексу від 18.01.1996р. за № 205, оборотно-сальдова відомість по рах. 10.3 «Основні засоби»(на підтвердження наявності у позивача відповідних складських приміщень для зберігання товарів); розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних механізмів за 2009 рік; договори поставки/купівлі-продажу товарів (автозапчастин), укладені ТОВ «Украгропромтехніка»(Продавець/Постачальник) з рядом суб'єктів господарської діяльності (Покупцями) протягом 2009 років (а саме: ПП «Техносервіс», ЗАТ «МЕТРА», ДП «Спеціалізована будівельна компанія», ТОВ «Супермаркет запчастин Автек», КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Печерського району м. Києва»), рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні по цим договорам, довіреності від контрагентів-покупців на отримання товарно-матеріальних цінностей; внутрішні документи позивача -витратні накладні та звіт про рух товарів за період з 01.04.2009р. по 31.08.2009р. в розрізі контрагентів (на підтвердження передачі позивачем товару зі складу новим власника-покупцям); виписки з банківського рахунку позивача на підтвердження отримання коштів від контрагентів-покупців за реалізовані товари.

Відповідачем не надано доказів відсутності у ТОВ «Луганський Торгівельний Холдинг»спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема, того, що ТОВ «Луганський Торгівельний Холдинг»не було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована на момент виписки податкових накладних, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит.

Також відповідачем не було надано до суду доказів, які б свідчили про відсутності у ТОВ «Луганський Торгівельний Холдинг»умов для здійснення господарської операції (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб.

Згідно п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

В силу п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97-ВР платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

При цьому суд зазначає, що положеннями Закону № 168/97-ВР, які регулювали порядок формування податкового кредиту, не була передбачена залежність податкового кредиту покупця від декларування сум податкового зобов'язання продавцем, а також не встановлено того, що платник податку несе відповідальність за декларування та сплату податку його контрагентами.

Відповідач в Акті перевірки від 09.02.2012р. № 389/23-522-19017121 не посилався на несплату позивачем сум податку на додану вартість за результатами спірної господарської операції.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, що викладено в листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 09.02.2012р. № 389/23-522-19017121 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати позивачем сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій (в тому числі за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Луганський Торгівельний Холдинг»).

Крім цього, за вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить, зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 Цивільного кодексу України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 Цивільного кодексу України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «Луганський Торгівельний Холдинг». Зокрема, в Акті перевірки від 09.02.2012р. № 389/23-522-19017121 відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від сплати податків та зборів, визначення йому податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємства за фактом ухиляння від сплати податків, порушенням кримінальних справ за фактом ухиляння від сплати податків та зборів, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Частинами 2, 3 ст. 323 цього Кодексу передбачено, що суд може обґрунтовувати свій вирок лише тими доказами, які були розглянуті ним у судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Крім цього питання щодо оцінювання доказів, зокрема показань свідків, було висвітлено у п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.12.1985р. № 11 «Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ», де зазначено, що суд не вправі у вироку посилатись на ці показання як на доказ у справі, оскільки вони не досліджувались у судовому засіданні.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому відповідачем не надано суду будь-які відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або обвинувачення посадової особи ТОВ «Луганський Торгівельний Холдинг»- директора ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

З огляду на вищевикладене, судом не приймається до уваги посилання відповідача на протокол явки з повинною від 30.06.2010р. ОСОБА_4 та протокол очної ставки від 02.07.2010р., які були складені під час провадження досудового слідства, як на належні докази фіктивності операцій позивача з його контрагентом.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність нарахування основної суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення у зв'язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню в цій частині та не підлягає задоволенню в решті позовних вимог, оскільки акт перевірки не є рішення суб'єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені ним судові витрати в розмірі 476, 60 грн. відповідно до задоволених вимог майнового характеру.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгропромтехніка»задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва від 23 лютого 2012 року № 0000332305.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгропромтехніка»(місцезнаходження: 02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 12а, ідентифікаційний код 19017121) 476 (чотириста сімдесят шість) грн. 60 коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова