Ухвала

від 14.11.2013 по справі 2а-9854/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-9854/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

14 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Гром Л.М.

За участю секретаря: Морей Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгропромтехніка" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання неправомірним акту перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгропромтехніка" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання неправомірним Акту перевірки від 09 лютого 2012 роу № 389/23-522-19017121 та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 лютого 2012 року № 0000332305

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2012 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 27 січня 2012 року по 02 лютого 2012 року працівниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Украгропромтехніка» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року.

За результатами перевірки позивача Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва складено Акт від 09 лютого 2012 року № 389/23-522-19017121.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Украгропромтехніка» перебувало у взаємовідносинах з ТОВ «Луганський Торгівельний Холдинг» та задекларувало суми податкового кредиту за квітень-липень 2009 року у розмірі 38 128, 00 грн. (в т.ч. квітень 2009 року -13 182, 00 грн., за травень 2009 року - 7 219, 00 грн., за червень 2009 року - 11 212, 00 грн., липень 2009 року - 6 515, 00 грн.) з податку на додану вартість з вартості отриманих послуг по цим взаємовідносинам.

Також, встановлено, що ТОВ «Луганський Торгівельний Холдинг», яке зареєстровано в Державній податковій інспекції в Артемівському районі у м. Луганську, має стан 16 «припинено (ліквідовано, закрито), свідоцтво платника ПДВ анульоване 19 серпня 2010 року, а згідно свідчень директора Товариства, він ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Луганський Торгівельний Холдинг» не має, послуг контрагентам підприємства не надавав.

Вважаючи, що взаємовідносини ТОВ «Украгропромтехніка» з ТОВ «Луганський Торгівельний Холдинг» не спричиняють реального настання правових наслідків та являються нікчемними, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 38 128, 00 грн.

На підставі встановлених в Акті порушень, 23 лютого 2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 000332305, яким ТОВ «Украгропромтехніка» визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 47 660, 00 грн., в т.ч. 38 128, 00 грн. - основний платіж, 9 532, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Так, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно абз. 1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вищенаведеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

В силу абз. 1 п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 вищенаведеного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Також, згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм, Законом України «Про податок на додану вартість» визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, в залежності від якого формується також від'ємне значення, зокрема це відсутність зв'язку операцій, за наслідками яких і формуються відповідні показники, з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності учасників операції, відсутність податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З наведеного слідує, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 квітня 2009 року між ТОВ «Украгропромтехніка» (Покупець) та ТОВ «Луганський Торгівельний Холдинг» (Постачальник) укладено договір за № 2009-04/1, згідно п. 1.1 і 1.2 якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити її в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі.

Виконання сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки та оплати товару) за вказаними Договором поставки підтверджуються видатковими накладними щодо поставки та отримання придбаних товарів (переважно автозапчастин) на складі позивача; довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей за вказаними накладними; звітом руху товарів за період з 01 квітня 2009 року по 31 серпня 2009 року щодо кількості придбаного і реалізованого товару в розрізі контрагентів; карткою клієнта ТОВ «Луганський Торгівельний Холдинг» за період з 01 квітня 2009 року по 30 вересня 2009 року; рахунками-фактурам; виписками з банківського рахунку позивача за вказані дати; податковими накладними.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що перелічені первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, колегія суддів зазначає, що будь-яких порушень позивачем в частині правомірності формування валових витрат, повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток під час проведення перевірки зафіксовано не було.

Також, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ «Луганський Торгівельний Холдинг» не було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість або що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована на момент виписки податкових накладних, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит.

Колегія суддів погоджується також з висновком суду першої інстанції про те, що податковим органом не надано до суду доказів, які б свідчили про відсутність у ТОВ «Луганський Торгівельний Холдинг» умов для здійснення господарської операції (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, трудових ресурсів, тощо), в тому числі із залученням третіх осіб.

Загалом, відповідачем не було надано суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «Луганський Торгівельний Холдинг».

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки всі суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються первинними документами, відповідають вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" та відображають зміст господарських операцій з контрагентом, в результаті яких вони складені.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.

Повний текст ухвали виготовлено 20.11.2013 року.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.