Рішення

від 03.09.2012 по справі 5004/726/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2012 р. Справа № 5004/726/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету", м. Луцьк

до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс", м. Луцьк

до відповідача 2: Волинського обласного благодійного фонду "Ліки", м. Луцьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача приватний вищий навчальний заклад "Міжнародний Науково - Технічний Університет імені Академіка Юрія Бугая", м. Київ

про визнання недійсним договору пожертви від 10.05.2005р., визнання недійсним договору купівлі - продажу від 02.08.2006р., визнання права власності, витребування з чужого незаконного володіння майна, виселення.

Суддя Слободян П. Р.

Секретар судового засідання Ведмедюк М. П.

За участю представників сторін:

від позивача: Сєтов М. О. представник (довіреність у справі)

від відповідача 1: Стеценко Г. С. - директор, Ульчак Б. І. адвокат (довіреність у справі)

від відповідача 2: Бурда Д. П. адвокат (довіреність у справі)

від третьої особи: н/з.

Суть спору: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" (далі - ТзОВ "ЛБІ МНТУ") звернувся в господарський суд з позовною заявою до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс", м. Луцьк; до відповідача 2: Волинського обласного благодійного фонду "Ліки", м. Луцьк в якій, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 27.08.2012р., просить:

1. Визнати недійсним договір пожертви від 10.05.2005р., укладений між ТзОВ "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" та Волинським обласним благодійним фондом "Ліки", посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Дунаєвою Ю. О., зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 665,

2. Визнати недійсним договір купівлі - продажу від 02.08.2006р., укладений між Волинським обласним благодійним фондом "Ліки" та товариством з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс", посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Грушицькою В. В., зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 3518.

3. Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" право власності на нежитлове приміщення площею 645,5кв.м., розташоване за адресою: м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3.

4. Витребувати з чужого незаконного володіння ТзОВ "Освіта - Плюс" нежитлове приміщення, площею 645,5кв.м., розташоване за адресою: м. Луцьк, вул. Електроапаратна,3.

5. Виселити ТзОВ "Освіта - Плюс" з нежитлового приміщення площею 645,5кв.м., розташоване за адресою: м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3.

Відповідач 2 - Волинський обласний благодійний фонд "Ліки" у відзиві на позовну заяву від 17.07.2012р. та його представник в судовому засіданні позов вважає безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

1. Наявні в матеріалах справи докази не дають підстав для висновку про зловмисну домовленість між відповідачами:

по-перше, Стеценко Григорій Семенович укладаючи договір пожертви діяв як ректор Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету", тобто як орган юридичної особи;

по-друге, будь-якого умислу на настання негативних правових наслідків для товариства не мав, діючи в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищуючи своїх повноважень;

по-третє, та обставина, що Стеценко Григорій Семенович та Стеценко Надія Дем'янівна є подружжя, та те, що Стеценко Григорій Семенович є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс", ще не свідчить про якісь зловмисні домовленості.

2. Позивач безпідставно ставить питання про визнання недійсними договору купівлі-продажу від 02.08.2006р. між Волинським обласним благодійним фондом "Ліки" та товариством з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс", посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Грушицькою В. В., зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 3518 на підставі ст. 232 Цивільного кодексу України, оскільки, в даному випадку сторонами правочину були Волинський обласний благодійний фонд "Ліки" та товариство з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс", що не має жодного відношення до правовідносин представництва товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету", який не є стороною правочину.

3. Позивач безпідставно ставить питання про визнання за товариством з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету" права власності на нежитлове приміщення, площею 638, 2 кв.м та надбудову IV поверху, площею 212, 5 кв.м, а всього 850,7 кв.м, розташоване за адресою: м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3, витребування його з чужого незаконного володіння та виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" з вказаного приміщення:

По-перше, згідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. В даному випадку отримання у власність спірного приміщення, було здійснено на підставі оспорюваних договорів пожертви та купівлі-продажу.

По-друге, навіть і якщо припустити, що не відповідає дійсності те, що договір пожертви був укладений з порушеннями, то все одно, в силу ст.388 ЦК України, згідно якої, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом, то Товариство з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" являється добросовісним набувачем вказаного приміщення, від якого воно не може бути витребувано, оскільки набуто за відплатним правочином з волі попереднього власника.

По-третє, позивач фактично просить витребувати у відповідача вже зовсім інше приміщення, ніж те, яким попередньо володіло.

Окрім того, відповідачем 2 - Волинським обласним благодійним фондом "Ліки" та його представником заявлені наступні заяви та клопотання:

1) про застосування 3-х річного строку позовної давності, оскільки, на його думку, строк позовної давності позивачем пропущено без поважних причин з огляду на те, що МНТУ, як засновник, міг довідатися про відчуження приміщення, так як згідно Установчого договору мав право одержувати інформацію про діяльність товариства;

2) про залишення позову без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України, оскільки Андерсон Л.А. не мала права її підписувати, так як збори товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету", на яких Андерсон Л. А. призначено ректором, а Стеценка Г.С. достроково звільнено згідно протоколу №1 від 08.06.2012р. були неправомочними. Відповідно до витягу з електронного реєстру суб'єктів підприємницької діяльності станом на 10.07.2012р. ректором товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" є Стеценко Г.С.;

3) про зупинення провадження у справі до вступу в силу рішення суду у справі 02/5004/879/12 за позовом Стеценка Г.С. до товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" про визнання недійсними рішень загальних зборів, оформлених протоколом №1 від 08.06.2012р.

Відповідач 1 - ТзОВ "Освіта - Плюс" відзиву на позовну заяву не надав, позову не оспорив. Разом з тим, його представник в судовому засіданні проти позову заперечують з тих же підстав, що й відповідач 2 і повністю підтримують клопотання останього.

В задоволені клопотання відповідача про залишення позову без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України, судом відмовлено, оскільки позовна заява підписана ректором ТОВ "ЛБІ МНТУ" Андерсон Л. А., повноваження якої підтвердженні доданими до позовної заяви наказами від 08.06.2012р. №1-К та №2-К, а її підпис скріплений печаткою товариства.

Клопотання відповідача 2 про зупинення провадження у справі до вступу в силу рішення суду у справі № 02/5004/879/12 за позовом Стеценка Г.С. до товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" про визнання недійсними рішень загальних зборів, оформлених протоколом №1 від 08.06.2012р. судом відхилено з огляду на недоведеність неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, а саме справи № 02/5004/879/12.

Відповідач, зважаючи на предмет позову, в своєму клопотанні не навів жодних обставин, які неможливо встановити по суті предмету позову у даній справі до вступу в силу рішення суду у справі № 02/5004/879/12.

Відповідна позиція суду з цих питань узгоджується з позицією колегії суддів Рівненського апеляційного господарського суду при розгляді подібних клопотань ТзОВ "Освіта - плюс" про повернення апеляційної скарги на підставі ч. 1 ст. 97 ГПК України та про зупинення апеляційного провадження /постанова від 24.07.2012р. у справі № 6/71-75/.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, господарський суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позову та необхідність задоволення останнього.

При цьому судом взято до уваги наступне:

Відповідно до ст.ст. 82, 85 - 86 ГК України установчим документом акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю є статут. Останній повинен містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень. Господарське товариство є власником: майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески. Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному капіталі товариства.

15 червня 2001 року згідно Протоколу № 1 Установчих зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету" вирішено для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладів засновників створити статутний фонд у розмірі 3 231035,00 грн., який розподіляється між засновниками наступним чином:

- Закрите акціонерне товариство "Міжнародний науково-технічний університет" вносить в статутний фонд наступні будівлі (23 % Статутного фонду Товариства): Будівля (приміщення технікуму), що знаходиться в м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3, загальною площею 619,7 кв.м, вартістю 190 700 грн.; Будівля (приміщення дитячого садку), що знаходиться в м. Луцьк, вул. Сагайдачного, 3, загальною площею 2 485,1 кв.м, вартістю 552 438 грн.;

- Бугай Юрій Миколайович - об'єкт інтелектуальної власності вартістю 1 357 035 грн. (42% Статутного фонду);

- Стеценко Григорій Семенович - об'єкти інтелектуальної власності загальною вартістю 1 130 862 грн. (35 % Статутного фонду Товариства).

25.07.2001р. виконкомом Луцької міської ради за №04051327100060760 зареєстровано Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету" і видано Свідоцтво про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету" у якому зазначено місце знаходження Товариства - м. Луцьк вул. Гетьмана Сагайдачного, 3.

Згідно Акту прийому-передачі від 20.05.2004р. нежитлові приміщення у м. Луцьку по вул. Сагайдачного, 3 (загальна площа 2485,1 кв.м вартість 552 438 грн.) та по вул. Електроапаратній, 3 (загальна площа 619,7 кв.м, вартість 190 700 грн.), які тимчасово знаходились на балансі Закритого акціонерного товариства "Міжнародний науково-технічний університет" передано на баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету".

Статтею 12 Закону України "Про господарські товариства", в редакції чинній на момент передачі позивачу вищезазначеного майна, передбачено, що товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.1 Статуту, позивач є власником майна, переданого йому Засновниками/Учасниками у власність.

Таким чином, позивач - ТзОВ "ЛБІ МНТУ" набув право власності на нежитлове приміщення, розташованого за адресою: м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3.

Згідно ст. 2 Статуту ТОВ "ЛБІ МНТУ" предметом діяльності товариства є, зокрема , впровадження освітньої діяльності, яка включає навчальну, виховну, наукову, культурну та методичну діяльність, задоволення потреб особистості у всебічному розвитку її таланту, розумових здібностей в галузі науки і техніки, здобуття освіти і високої кваліфікації в обраній нею галузі, забезпечення набуття студентами знань у певній галузі, всебічна підготовка їх до практичної діяльності.

Згідно ст. 8 Статуту вищим органом товариства є збори учасників (п.8.1), а одноособовим виконавчим органом є ректор, який здійснює оперативне керівництво поточною діяльністю товариства та забезпечує виконання рішень, що приймаються зборами.

Згідно протоколу №1 установчих зборів від 15.06.2001р. Стеценко Г.С. призначений на посаду ректора ТОВ "ЛБІ МНТУ".

З пояснень Стеценка Г. С. колишній Президент ЗАТ "ЛБІ МНТУ" та одночасно один із засновників ТОВ "ЛБІ МНТУ" Бугай Юрій Миколайович помер 21.05.2003р. Зміни до статуту товариства після його смерті не вносились.

10.05.2005р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету" (Пожертвувач), в особі ректора Стеценка Г. С. та Волинським обласним благодійним фондом "Ліки" (Обдаровуваний), в особі директора Стеценко Н. Д. укладено договір пожертви щодо учбового корпусу (літера А-3) площею 645,5 кв.м у м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3, зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за №665, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Дунаєвою Ю. О.

09.08.2005р. згідно Витягу №8004963 КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" здійснено реєстрацію права власності за Волинським обласним благодійним фондом "Ліки" учбового корпусу (літера А-3) площею 645,5 кв.м у м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3 на підставі Договору пожертви від 10.05.2005р.

В подальшому, 02.08.2006р. між Волинським обласним благодійним фондом "Ліки" (юридична адреса м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3, в особі директора Стеценко Надії Дем'янівни, яка проживає: м. Луцьк, вул. Кравчука, 2 кв.9) (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" (43020. Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, 2 кв. 9) (Покупець), в особі директора Салової О. О. укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Грушицькою В. В., зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за №3518, за яким відчужено учбовий корпус (літера А-3) площею 645,5 кв.м у м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3.

Згідно п.2.1. договору, купівлі-продаж нежитлового приміщення здійснено за 387 300,00 грн.

01.02.2010р. згідно Витягу №25188564 КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" право власності на гуртожиток "А-4" м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3.

Посилання відповідача, як на підставу відмови у позові на те, що Стеценко Г.С. згідно п.8.24.2 Статуту ТОВ "ЛБІ МНТУ"мав право одноособово без довіреності товариства укладати договори на суму, що не перевищує 50% статутного фонду товариства, а вартість відчуженого приміщення -968326грн. не перевищує встановленого розміру, не заслуговує на увагу суду, оскільки передбачене пунктом 8.24.2 Статуту право ректора необхідно розглядати та застосовувати в контексті прав товариства саме для ведення його статутної діяльності згідно з Установчим договором та Статутом товариства, як це визначено в п. 3.17 Статуту.

Згідно ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92). Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (ч. 3 ст. 93).

Відповідно до ст. ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (ч. 1 ст. 237). Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч. 3 ст. 237).

Згідно ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. Посилання відповідача 2 на те, що норма даної статті стосується лише договірного представництва спростовується нормами зазначеної вище ст. 237 ЦК України, згідно якої представництво виникає, в т.ч. і з акту органу юридичної особи /статуту/, а враховуючи, що Стеценко Г. С., на момент укладення договору пожертви, перебував на посаді ректора ТзОВ "ЛБІ МНТУ" він, одночасно, був і представником цього товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 232 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

В результаті укладання договору пожертви від 10.05.2005р. між ТзОВ "ЛБІ МНТУ", в особі ректора Стеценка Григорія Семеновича та Волинським обласним благодійним фондом "Ліки", в особі Стеценко Н. Д. /дружини ректора/ та, в подальшому, договору купівлі-продажу від 02.08.2006р. між Волинським обласним благодійним фондом "Ліки", в особі Стеценко Надії Дем'янівни та ТзОВ "Освіта-Плюс", засновником якого є Стеценко Григорій Семенович, відбувся безоплатний вивід та перереєстрація основних фондів позивача на користь ТзОВ "Освіта-Плюс", що призвело до позбавлення учбового закладу гуртожитку та поставило під загрозу можливість здійснення статутної діяльності позивачем.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Суд приходить до висновку, що договір пожертви від 10.05.2005р. та договір купівлі-продажу від 02.08.2006р. є правочинами, що вчинені з порушенням норм ст. 203, ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України та розцінює дії Стеценка Г. С. такими, що суперечать інтересам позивача - ТзОВ "ЛБІ МНТУ", що є підставою для визнання цих правочинів недійсними.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Стаття ст. 321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Якщо набувач майна підпадає під статус добросовісного набувача, стаття 388 Цивільного кодексу України захищає добросовісного набувача та встановлює певні умови за яких в нього може бути витребувано майно, а саме, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, згідно вказаних норм право позивача на визнання за ним права власності (володіння, користування, розпорядження) щодо спірного майна, а також вимоги щодо його звільнення (виселення) та повернення базується на визнанні права власності абсолютним правом, яке не втрачається із незаконним вибуттям речі з володіння власника і переходом у володіння інших осіб.

Оскільки, спірне майно вибуло з володіння ТзОВ "ЛБІ МНТУ" поза його волею внаслідок дій представника всупереч інтересам товариства, набувачі цього майна Волинський обласний благодійний фонд "Ліки" та товариство з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" не набули права власності на нього, а тому товариство з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародйого Науково-технічного Університету" має право витребувати його від набувача, який без відповідної правової підстави володіє ним.

У зв'язку, з викладеним, суд прийшов до висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" не є добросовісним набувачем спірного майна. Така позиція суду ґрунтується в т.ч., з врахуванням постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 24.07.2012р. у справі № 6/71-75, якою скасовано рішення господарського суду Волинської області про визнання права власності ТзОВ "Освіта - плюс" на переобладнаний учбовий корпус А-3 під гуртожиток, пл. 638,2 кв.м. та надбудову ІV поверху, пл. 212,5 кв.м., а всього 850,7 кв.м., що знаходиться в місті Луцьку Волинської області по вулиці Електроапаратній, 3.

Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконного володіє майном незалежно від того, чи заволоділа вона майном незаконно сама, чи придбала його у особи, яка не мала його права відчужувати, тобто заволоділа ним без відповідно правової підстави.

Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в усіх випадках, тобто й тоді, коли воно вибуло з володіння власника за його волею, та незалежно від оплатності (безоплатності) придбання такого майна.

Згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном у тому числі шляхом виселення осіб, які користуються майном власника без належних правових підстав.

Розглянувши клопотання відповідача 2 про застосування строків позовної давності суд врахував наступне:

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.ч. 2 - 5 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як зазначає у своєму поясненні від 28.08.2012р. представник ТзОВ "ЛБІ МНТУ" в результаті укладання договору пожертви від 10.05.2005р. та договору купівлі-продажу від 02.08.2006р. за участі позивача, в особі ректора Стеценка Григорія Семеновича та товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс", засновником якого є Стеценко Григорій Семенович відбулись вивід та перереєстрація основних фондів позивача на користь Відповідача 1.

Таким чином, спір у даній справи виник через недобросовісне виконання виконавчим органом товариства - ректором Стеценком Григорієм Семеновичем, який, укладаючи спірні договори та, позбавляючи позивача майна, діяв всупереч інтересам останього.

Відповідач 1 не надав суду доказів про те, що Стеценко Г. С., як ректор та один із двох засновників, інформував у будь-який спосіб ЗАТ "МНТУ" чи спадкоємців Бугая Ю. М. про безоплатне відчуження у травні 2005р. нежитлового приміщення переданого ТОВ "ЛБІ МНТУ" для здійснення статутної діяльності.

Зважаючи на наведені обставини, позивач був позбавлений можливості у законодавчо визначені строки звернутись за захистом своїх порушених прав. Про обставини вибуття майна з володіння позивача було з'ясовано за результатами перевірки діяльності товариства з боку засновників на початку 2012р, яка і слугувала підставою для звернення Президента ЗАТ "Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая" до слідчих органів та порушення кримінальної справ т.в.о. начальника відділу СУ УМВС України у Волинській області за вказаними фактами, а також оскарження позивачем у апеляційному порядку рішення господарського суду Волинської області у справі №6/51-75 від 04.08.2008р. до Рівненського апеляційного господарського суду.

Суд вважає, що вищенаведене свідчить про поважність причин пропуску позовної давності, а отже, відповідно до ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, порушене право ТОВ "Луцький біотехнічний Інститут Міжнародного Науково-технічного Університету" підлягає захисту у судовому порядку.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст. 34 ГПК України. Згідно із приписами вказаної норми, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності з ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене вище, усі інші заперечення відповідачів наведені у поясненнях та у виступах їх представників суд не приймає до уваги, оскільки, вони не спростовують підставність позову та не мають істотного значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, суд визнав позовні вимоги ТзОВ "ЛБІ МНТУ" обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідачів, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести за рахунок останніх.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 82, 85 - 86, ГК України, ст.ст. 92, 93, 203, 215, 232, 237, 238, 241, 257, 261, 237, 321, 330, 387, 391, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір пожертви від 10.05.2005р. укладений між ТзОВ "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" та Волинським обласним благодійним фондом "Ліки", посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Дунаєвою Ю. О., зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 665,

3. Визнати недійсним договір купівлі - продажу від 02.08.2006р. укладений між Волинським обласним благодійним фондом "Ліки" та товариством з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс", посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Грушицькою В. В., зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 3518.

4. Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" право власності на нежитлове приміщення, площею 645,5кв.м., розташоване за адресою: м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3.

5. Витребувати з чужого незаконного володіння ТзОВ "Освіта - Плюс" та виселити останнє з нежитлового приміщення площею 645,5кв.м., розташоване за адресою: м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 3.

6. Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс", (м. Луцьк, вул. Кравчука, 2/9, код 34310174) та Волинського обласного благодійного фонду "Ліки", (м. Луцьк, вул. Електроапаратна, б. 3, код 26414733) в користь товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету", (м. Луцьк, вул. Сагайдачного, б. 6, код 31572252) по 6019,00грн, з кожного, витрат по сплаті судового збору.

Суддя П. Р. Слободян

Повний текст рішення

складено та підписано

03.09.12