Постанова

від 29.08.2012 по справі 18/3636/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2012 р. Справа № 18/3636/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Суддів:Мирошниченка С.В., Барицької Т.Л., Хрипуна О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Промислово-фінансовий банк" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 17.05.2012 р. у справі№ 18/3636/11 господарського суду Полтавської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Промислово-фінансовий банк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Градосфера"; Фермерського господарства "Лан-2005" простягнення 94 543,76 грн.

За участю представників: позивача:Горбаліс О.А.; відповідача-1:не з'явилися; відповідача-2:Горба В.В.;

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 94543,76 грн. та 89543,76 грн. штрафу за неповернення майна зі зберігання за договором відповідального зберігання майна б/н від 05.12.2006 року та 5000,00 грн. штрафу за невиконання обов'язків за договором надання послуг з охорони та зберігання майна № 2/49/09 від 19.06.2009 року.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.02.2012 р. (суддя Гетя Н.Г.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "Лан-2005" на користь Публічного акціонерного товариства "Промислово-фінансовий банк" 89543,76 грн. пені та 1790,88 грн. судового збору. У задоволенні позовних вимог стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Градосфера" відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського від 17.05.2012 р. (судді: Істоміна О.А., Барбашова С.В., Білецька А.М.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Промислово-фінансовий банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в сили рішення місцевого господарського суду.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищий господарський суд України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, між ПАТ "Промислово-фінансовий банк" та ФГ "Лан-2005" було укладено договір відповідального зберігання майна від 05 грудня 2006 року. Відповідно до умов договору ФГ "Лан-2005" прийняло на відповідальне зберігання від ПАТ "Промислово-фінансовий банк" обладнання для виробництва плодово-овочевої консервації, що підтверджується відповідним договором та актом приймання-передачі майна.

Згідно пунктів 2.1.3., 3.2. договору ПАТ "Промислово-фінансовий банк", як поклажодавець, має право у будь-який час вимагати у зберігача повністю або частково майно, яке знаходиться на зберіганні, а ФГ "Лан-2005", як зберігач, зобов'язаний повернути обладнання поклажодавцю по першій його вимозі.

З матеріалів справи також вбачається, що 19 червня 2009 року між ПАТ "Промислово-фінансовий банк" та ЗАТ "Градосфера" було укладено договір про надання послуг з охорони та зберігання майна № 2/49/09. Згідно з умовами договору ЗАТ "Градосфера" за дорученням ПАТ "Промислово-фінансовий банк" зобов'язалося надати послуги з охорони та відповідального зберігання того самого рухомого та нерухомого майна, що знаходилось на зберіганні ФГ "Лан-2005".

Судами встановлено, що позивач листом № 01-0213/09 від 19 червня 2009 року повідомив ФГ "Лан-2005" про дострокове розірвання договору відповідального зберігання майна б/н від 05.12.2006 року з 02 листопада 2009 року і поставив вимогу повернути передане на зберігання майно, визначивши в листі час та дату повернення майна за місцем його знаходження. При цьому, судом першої інстанції прийнято як достовірний доказ підтвердження отримання ФГ "Лан-2005" листа № 01-0213/09 від 19.06.2009 р. надану позивачем до матеріалів справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення.

Крім того, на підставі наданого позивачем акту судом першої інстанції встановлено, що 02 листопада 2009 року представники банку та відділу охорони "Гермес" ЗАТ "Градосфера", з метою складання акту приймання-передачі майна, прибули у зазначені дату та час за адресою місцезнаходження майна по вул. Бродівська, 1 в смт. Залізці Зборівського р-ну Тернопільської обл., однак представники ФГ "Лан-2005" для повернення майна зі зберігання не з'явилися.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що зобов'язання стосовно повернення майна 2-м відповідачем у визначений строк не виконано.

З уврахуванням таких встановлених обставин справи, а також враховуючи, що умовами договору відповідального зберігання майна б/н від 05.12.2006 року передбачено строк виконання зберігачем зобов'язання щодо повернення переданого на зберігання майна та штраф у розмірі 0,1 % від вартості обладнання за кожен день затримки повернення, позовні вимоги в частині стягнення з ФГ "Лан-2005" пені за прострочення строку повернення майна в сумі 89543,76 грн. визнані місцевим господарським судом правомірними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Проте, Вищий господарський суд України погоджується з апеляційним господарським судом, що висновки місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з 2-го відповідача пені за прострочення строку повернення майна не відповідають обставинам справи, оскільки судом не в повному обсязі досліджені матеріали та дійсні обставини справи, а надано перевагу позиції позивача та прийнято, як достовірний доказ на підтвердження певних обставин, надані позивачем документи. Не звернуто уваги та не надано ніякої оцінки тому, що передане на зберігання майно ФГ "Лан-2005" перебувало у тому числі на відповідальному зберіганні у фізичної особи Шеліги Ю.І. (керівника ФГ "Лан-2005"), призначеного зберігачем майна в порядку виконавчого провадження, а також тому, що передача майна була фактично здійснена 22 грудня 2011 року за актом державного виконавця з відповідним додатком.

Предметом даного господарського спору є матеріальна правова вимога про стягнення з 2-го відповідача, ФГ "Лан-2005", штрафу за неповернення майна зі зберігання за договором відповідального зберігання майна б/н від 05.12.2006 року.

Апеляційний суд зазначив, що в даному випадку термін виконання 2-м відповідачем зобов'язань щодо повернення майна визначено вказівкою на подію, з якою пов'язано початок його перебігу, а саме - вимогу поклажодавця про дострокове повернення майна (п. 2.1.3. договору зберігання).

Звертаючись до господарського суду, позивач послався на те, що листом № 01-0213/09 від 19.06.2009 р. він повідомив ФГ "Лан-2005" про дострокове розірвання договору відповідального зберігання майна б/н від 05.12.2006 року з 02 листопада 2009 року і поставив вимогу повернути передане на зберігання майно, визначивши в листі час та дату повернення майна за місцем його знаходження. При цьому, на підтвердження отримання ФГ "Лан-2005" листа № 01-0213/09 від 19.06.2009 р., позивачем надана копія повідомлення про вручення поштового відправлення за № 38880 від 23.06.2009 р.

Але, суд апеляційної інстанції зазначив, що вказана копія поштового повідомлення не є належним та безперечним доказом на підтвердження повідомлення ФГ "Лан-2005" про вимогу повернути передане на зберігання майно.

Так, позивачем не надано до суду а ні квитанції про оплату поштового відправлення, а ні опису вкладення до поштового конверту. Крім того, надана позивачем копія поштового повідомлення про вручення рекомендованого листа не містить підпису особи, якій цей лист був вручений. Таким чином, позивач не довів того, що саме поштовим відправленням № 38 880 від 23.06.2009 р. він направив на адресу ФГ "Лан-2005" вимогу про повернення майна, що встановлено судом апеляційної інстанції

Апеляційний суд обґрунтовано звертає увагу, що під час дослідження вказаного документу судом першої інстанції не взяті до уваги виправлення, які містяться на календарному штемпелі відділу поштового зв'язку с. Гаї Розтоцькі, що, з урахуванням викладеного, також позбавляє надану позивачем копію поштового повідомлення доказової сили.

Отже, дані обставини спростовують настання юридичного факту, з яким закон та умови договору пов'язують обов'язок зберігача повернути передане на зберігання майно.

Крім того, апеляційний господарський суд вірно вважає недоведеним той факт, що представники ПАТ "Промислово-фінансовий банк" та ТОВ "Градосфера" прибули 11 листопада 2009 року о 10:00 год. за адресою місцезнаходження майна в смт. Залізці по вул. Бродівська, 1, з метою здійснення прийому-передачі обладнання, а представники ФГ "Лан-2005" в домовлений дату та час не з'явилися.

Як свідчать матеріали справи та встановлено апеляційним господарським судом, єдиним доказом на підтвердження вказаних обставин позивачем надано акт від 02.11.2009 р. Як вбачається із змісту акту, він є рукописом начальника служби безпеки банку із підписами інших працівників позивача та начальника відділу охорони "Гермес" ТОВ "Градосфера". Фактично даний акт складено одноособово, без залучення інших фізичних осіб чи представників юридичних осіб, які могли б засвідчити перебування представників банку та охоронної фірми в смт. Залізці. Зокрема, представників Залозецької селищної ради.

Крім того, факт перебування представників ПАТ "Промислово-фінансовий банк" за адресою місцезнаходження майна в смт. Залізці по вул. Бродівська, 1, для його отримання є недоведеним та спростовується наявними у справі доказами.

Апеляційний господарський суд вірно зазначив, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що передане на зберігання майно ФГ "Лан-2005" перебувало на той час одночасно на відповідальному зберіганні у фізичної особи Шеліги Юрія Івановича, призначеного зберігачем майна в порядку виконавчого провадження по зверненню стягнення на майно ТОВ "Залозецький завод продтоварів", який виступав майновим поручителем (іпотекодавцем) за кредитними зобов'язаннями ТОВ "Фараон"перед ПАТ "Промислово-фінансовий банк". В матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивачем державного виконавця відділу ДВС Зборівського районного управління юстиції про те, що 02 листопада 2009 року банк має намір забрати майно у ФГ "Лан-2005" і передати його під охорону третім особам та причини не запрошення для вчинення таких дій державного виконавця.

В той же час 22 грудня 2011 року під час повернення майна від ФГ "Лан-2005" до ПАТ "Промислово-фінансовий банк", про що складено відповідні акти, за ініціативою позивача як стягувача у виконавчому провадженні, приймав участь державний виконавець, який склав акт про передання майна представнику банку в рахунок погашення заборгованості.

Таким чином, апеляційний господарський суд вірно встановив, що ФГ "Лан-2005" належним чином виконало свої зобов'язання згідно договору і передало позивачу майно 22.12.2011 р. на вимогу банку без будь-яких застережень з боку позивача.

Також, апеляційний суд прийшов до висновку про недоведеність позивачем факту порушення зобов'язань ФГ "Лан-2005" за договором відповідального зберігання майна від 05.12.2006 р. та відсутність правових підстав для стягнення з 2-го відповідача нарахованих позивачем штрафних санкцій.

Тому, висновок місцевого господарського суду про стягнення з ФГ "Лан-2005" на користь ПАБ "Промислово-фінансовий банк" пені не ґрунтується на матеріальному законі, в зв'язку з чим оскаржуване рішення в цій частині обґрунтовано скасовано апеляційним господарським судом з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення з 2-го відповідача 89543,76 грн. пені та 1790,88 грн. судового збору.

Щодо позовних вимог про стягнення з 1-го відповідача штрафу за неприйняття майна на зберігання у розмірі 5000,00 грн. Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що в даному випадку невиконання 1-м відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором охорони зумовлене невиконанням своїх зобов'язань за цим договором з боку позивача, при цьому сторони за договором охорони були обізнані про неможливість виконання своїх зобов'язань щодо передачі-приймання спірного майна з об'єктивних причин.

Проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, Вищий господарський суд України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в цілому.

Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не прийняті колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

З огляду на викладене, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, а тому підстав для зміни чи скасування прийнятого у справі судового рішення судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 ,111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Промислово-фінансовий банк"

залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2012 р. у справі № 18/3636/11 залишити без змін.

Головуючий суддяС.В. Мирошниченко СуддіТ.Л. Барицька О.О. Хрипун