Ухвала

від 30.08.2012 по справі 2а-13407/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13407/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Іванчуку В.М.,

за участю:

представника позивача -Шекера С.В.,

представника відповідача -Гримальського А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром Агро»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2012 року,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Укрзернопром Агро»звернулося у суд з позовом до ДПІ у Оболонському районі м. Києва, в якому, з урахуванням уточнень, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення №0000400720 від 31.08.2011 року, №0000120720 від 31.08.2011 року та №0001222304 від 29.11.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2012 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на недоведеність фіктивності або безтоварності операції по поставці пшениці, проведеної між позивачем та ТОВ «Компанія Акрон», а також правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат сум, сплачених за договорами про надання консультаційних послуг ТОВ «КІМО Консалтінг».

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.03.2011р., валютного та іншого законодавства за такий самий період, за підсумками якої складено акт від 17 серпня 2011 року № 414/23-4/35016999 та виявлені порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.2 п. 5.4, п. 5.9 статті 5, п.п. 8.4.1 п. 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим позивачем занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток на суму 1 033 543,00 грн.; пп. 7.7.1., 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено, що сума зменшеного заявленого бюджетного відшкодування на яке підприємство не має право на відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів становить 9 974 791грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення -рішення від 31 серпня 2011 року № 0000400720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 14 541 467,00грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції на суму 350 311грн.; №0000120720, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 1 339 604,00грн.; №0000912304 від 09.09.2011, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 033 543,00грн.

З наслідками проведення позивачем адміністративного оскарження податкове повідомлення -рішення №0000912304 від 09.09.2011 року скасоване та 29.11.2011 року прийнято нове №0001222304, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 033 543,00грн.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень -рішень, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість, суми бюджетного відшкодування цього податку та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача отримання останнім продукції сільськогосподарського призначення за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ «Компанія Акрон», за наслідками проведення зустрічної звірки якого неможливо підтвердити товарність таких операцій, у зв'язку з відсутністю останнього за місцезнаходженням. Також відповідно до висновку спеціаліста «Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на Південно-західній залізниці»підпис на договорі, додаткових угодах, накладних та актах прийому передачі, підписаних позивачем та його контрагентом ТОВ «Компанія Акрон»від імені останнього здійснені невідомою особою.

На обґрунтування безпідставності віднесення до складу валових витрат сум, сплачених ТОВ «КІМО Консталтинг»за надання інформаційно-консультаційних послуг, податковий орган посилається на відсутність документального підтвердження пов'язаності понесених витрат з веденням господарської діяльності позивача.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як убачається із матеріалів справи, 01 березня 2010 року між ТОВ «Компанія Акрон»(продавець) та позивачем (покупець) було укладено договір №01/03/2010 року, згідно якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити ріпак клас 1, врожаю 2010 року на умовах, передбачених даним договором. Загальна кількість товару, що має бути поставлена складає 4552,19 тон за ціною 2475,00 грн. за 1 метричну тонну.

Згодом, додатковими угодами від 01.06.2010 року №1, від 01.08.2010 року №2, від 01.09.2010 року №3 та від 13.09.2010 року №4, сторони домовились про поставку пшениці 1-го, 2-го, 4-го, 5-го та 6-го класу та нестандартної пшениці врожаю 2010 року.

Факт поставки та отримання позивачем товару, окрім податкових накладних, підтверджується складськими квитанціями, згідно яких, придбаний товар розміщено на зберігання на складах ЗАТ «Млибор»та ЗАТ «Переробник».

Окрім того, зазначений товар було використано у господарській діяльності позивача, а саме проведено його продаж таким підприємствам, як ТОВ «Агропартнер», ДП «Синтез-Транс»та ТОВ «Трейд Агрополіс».

Також, судова колегія зважає на той факт, що відповідно до довідки про результати документальної невиїзної перевірки з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень -жовтень 2010 року при перевірці сум податкового зобов'язання за вересень, жовтень 2010 року порушень вимог діючого законодавства не встановлено та підтверджено заявлене бюджетне відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за вказаний період.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту суми, на яку виписано податкові накладні ТОВ «Компанія Акрон», колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до пп. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Також судова колегія вважає помилковим висновки податкового органу щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з тих підстав, що контрагент позивача не виконав свого зобов'язання щодо сплати названого податку до бюджету, оскільки це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який у своєму рішення від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява N 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Перевіряючи реальність угоди, укладеної позивачем з ТОВ «Компанія Акрон», а також правомірність віднесення до складу валових витрат суми, сплачені ТОВ «КІМО Консалтінг»за договорами про надання інформаційно-консультаційних послуг, судова колегія також вважає за необхідне зазначити наступне.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

У відповідності до положень п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1 та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Ураховуючи той факт, що відповідач, у порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, не надав жодних доказів безтоварності правочину, що мав місце між позивачем та ТОВ «Компанія Акрос», віднесення понесених товариством витрат до складу валових також є правомірним та обґрунтованим.

Щодо сум, сплачених за договорами б/н від 18.09.2010 року, 08.12.2010 року, 14.02.2011 року та від 18.03.2011 року, судова колегія також погоджується з правомірністю їх віднесення до складу валових витрат, оскільки за названими договорами позивачем отримані консультаційні послуги по темам: ПДВ, фонди та засоби, новий податковий кодекс, податкові зміни 2010, що безпосередньо пов'язані зі здійсненням позивачем господарської діяльності, правильності ведення податкового обліку та подання податкової звітності.

Факт отримання названих послуг підтверджується актами здачі-приймання наданих послуг та копіями сертифікатів на ім'я головного бухгалтера позивача, яка пройшла відповідні курси. Копіями виписок з банку підтверджується проведення розрахунку за надані послуги.

З огляду на викладене, доводи, викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для її задоволення відсутні.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2012 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Повний текст ухвали складений 04 вересня 2012 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М