Ухвала

від 12.11.2014 по справі 2а-13407/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2014 року м. Київ К/9991/57663/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012

у справі № 2а-13407/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром Агро»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012, задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром Агро» (надалі - позивач, ТОВ «Укрзернопром Агро») до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС): визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення: № 0000400720 від 31.08.2011 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 350 311,00 грн.; № 0000120720 від 31.08.2011 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 1 339 604,00 грн.; № 0001222304 від 29.11.2011 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 033 544,00 грн.

Задовольняючи позов, суди спростували доводи суб'єкта владних повноважень стосовно формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат із порушенням норм податкового законодавства.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012 і відмовити у задоволенні позову.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2011, за підсумками якої складено акт від 17.08.2011 № 414/23-4/35016999 та виявлено порушення позивачем, зокрема, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.2 п. 5.4, п. 5.9 ст. 5 , пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), у зв'язку з чим позивачем занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток на суму 1 033 543,00 грн.; пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), в результаті чого встановлено, що сума завищення заявленого бюджетного відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів становить 9 974 791 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.08.2011: № 0000400720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 14 541 467,00 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції на суму 350 311 грн.; № 0000120720, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 1 339 604,00 грн.; № 0000912304 від 09.09.2011, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 033 543,00 грн.

З наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення № 0000912304 від 09.09.2011 скасовано в частині нарахування штрафних санкцій та 29.11.2011 прийнято нове рішення № 0001222304, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 033 543,00 грн.

Підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість, суми бюджетного відшкодування цього податку та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток стало виявлення податковим органом під час перевірки отримання позивачем продукції сільськогосподарського призначення за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ «Компанія Акрон», за наслідками проведення зустрічної звірки якого неможливо підтвердити товарність таких операцій, у зв'язку з відсутністю останнього за місцезнаходженням.

На обґрунтування безпідставності віднесення до складу валових витрат сум, сплачених ТОВ «КІМО Консталтинг» та ПП «Абісаль» за надання послуг, податковий орган посилається на відсутність документального підтвердження зв'язку понесених витрат з веденням господарської діяльності позивача.

Переглянувши судові рішення у межах касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

З огляду на викладені норми, колегія суддів дійшла висновку про те, що для формування податкового кредиту платник податків-покупець має отримати належно оформлену податкову накладну, сплатити грошові кошти контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактично виконати господарську операцію, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Згідно п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 даного Закону визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи зі змісту викладених норм, платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично сплачується ним у попередніх податкових періодах постачальникам, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.03.2010 між ТОВ «Компанія Акрон» (продавець) та позивачем (покупець) було укладено договір № 01/03/2010, згідно якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити ріпак класу 1, врожаю 2010 року на умовах, передбачених даним договором. Загальна кількість товару складає 4 552,19 тон за ціною 2 475,00 грн. за 1 метричну тону.

Згодом, додатковими угодами від 01.06.2010 № 1, від 01.08.2010 №2, від 01.09.2010 № 3 та від 13.09.2010 № 4 сторони домовились про поставку пшениці 1-го, 2-го, 4-го, 5-го та 6-го класу та нестандартної пшениці врожаю 2010 року.

Факт поставки та отримання позивачем товару, окрім податкових накладних, підтверджується складськими квитанціями, згідно яких, придбаний товар розміщено на зберігання на складах ЗАТ «Млибор» та ЗАТ «Переробник».

Крім того, зазначений товар було використано у господарській діяльності позивача, а саме: проведено його продаж на адресу ТОВ «Агропартнер», ДП «Синтез-Транс» та ТОВ «Трейд Агрополіс».

Суди попередніх інстанцій також доречно наголосили на тому, що відповідно до довідки про результати документальної невиїзної перевірки з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень-жовтень 2010 року при перевірці сум податкового зобов'язання за вересень, жовтень 2010 року порушень позивачем вимог діючого законодавства не встановлено та підтверджено заявлене бюджетне відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за вказаний період.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення ним бухгалтерського та податкового обліку.

При цьому, результати проведення зустрічної звірки контрагента та незнаходження його за юридичною адресою також не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки це не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання незаконної податкової вигоди позивачем.

Перевіряючи правомірність віднесення до складу валових витрат сум, сплачених ТОВ «КІМО Консалтінг» та ПП «Абісаль» за договорами про надання послуг, судова колегія також вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, що діяла до 01.04.2011, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Пунктом 1.32 ст. 1 цього Закону передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до визначення част. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Отже, виходячи з наведених положень, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Статтею 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Так, ТОВ «КІМО Консалтинг» та ТОВ «Укрзернопром Агро» укладено договір б/н від 15.09.2010 про надання інформаційно-консультаційних послуг, згідно з умовами якого Виконавець зобов'язаний надавати представникам Замовника інформаційно-консультаційні послуги та методичний матеріал (друковану продукцію, книги, дискети та інше) по темі «Все про ПДВ», «Основні фонди та засоби», «Податкові зміни 2010», «Новий податковий кодекс» тощо. На підтвердження отримання зазначених послуг та матеріалів, що безпосередньо пов'язані із здійсненням позивачем господарської діяльності, правильністю ведення податкового обліку та подання податкової звітності, позивачем надано акти здачі-приймання із зазначенням вартості виконаних послуг та копії сертифікатів на ім'я головного бухгалтера позивача, яка пройшла відповідні курси.

Між ТОВ «Укрзернопром Агро» та ПП «Абісаль» укладено договір № 0624/01-10 від 24.06.2010 про придбання послуг зі створення бази даних для аналізу роботи сільськогосподарської техніки на суму 8 333,33 грн. На підтвердження виконання договору позивачем надано акти здачі-прийняття робіт.

Копіями виписок з банку підтверджується проведення розрахунку за надані послуги.

З урахуванням того, що на момент укладення угод та видачі податкових накладних контрагенти позивача мали статус юридичної особи та перебували на податковому обліку як платники податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що скасування свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість контрагентів після проведення господарських операцій не тягне за собою недійсність усіх угод, укладених з моменту реєстрації такої особи платником податку на додану вартість і до моменту виключення її з реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Досліджені судами попередніх інстанцій первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності, тому колегія суддів вважає, що ТОВ «Укрзернопром Агро» правильно сформувало податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати відповідного періоду за результатом проведення господарських операцій із вказаними контрагентами з дотриманням вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права, що доводами касаційної скарги не спростовується.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012 у справі № 2а-13407/11/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна