Ухвала

від 30.08.2012 по справі 2а-2328/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2328/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шарпакова В.В.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Державне житлово-комунальне підприємство Національної академії наук України (далі -Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0000192397 та 000202307 від 26.01.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 червня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з»явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином відповідно до вимог ст.35 КАС України.

Враховуючи, що справу може бути вирішено на основі наявних у справі письмових доказів, а згідно ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи; апеляційною інстанцією не визнана обов»язковою особиста участь осіб, які беруть участь у справі, а тому колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивач (ідентифікаційний код 30573192) зареєстрований як юридична особа Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 05.11.1999 року №15200, та перебуває на обліку у Відповідача як платник податків та обов'язкових зборів.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з Приватним підприємством «Скарпель»(код ЄДРПОУ 33881793) за період з 01 січня 2008 року по 30 жовтня 2011 року, за результатами якої 03.01.2012 року складено акт №2/1-23-70-30573192.

В ході перевірки Відповідачем виявлені порушення Позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , що призвело до заниження податку на прибуток за перевіряємий період всього на суму 28 315,00 грн., а саме по періодах: IV квартал 2008 року у сумі 9 727,00 грн., I квартал 2009 року на суму 6 458,00 грн., II квартал 2009 року у сумі 1 709,00 грн., IV квартал 2009 року у сумі 3 125,00 грн., I квартал 2010 року у сумі 3 748,00 грн., III квартал 2010 року у сумі 3 548,00 грн.; пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , що призвело до завищення податкового кредиту на суму 14 871,00 грн., а саме по періодах: січень 2009 року у сумі 3 000,00 грн., лютий 2009 року у сумі 2 167,00 грн., червень 2009 року 1 367,00 грн., листопад 2009 року 2 499,00 грн., лютий 2010 року у сумі 999,00 грн., березень 2010 року у сумі 2 000,00 грн., вересень 2010 року у сумі 2 839,00 грн.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26.01.2012 року Відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0000192307, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 18 588,75 грн. (за основним платежем - на 14 871,00 грн., за штрафними санкціями - на 3 717,75 грн.) та податкове повідомлення - рішення №0000202307, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 35 393,75 грн. (за основним платежем - на 28 315,00 грн., за штрафними санкціями - на 7 078,75 грн.).

Згідно висновків акту перевірки ПП «Скарпель»здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а тому фінансово-господарські взаємовідносини між Приватним підприємством «Скарпель»та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків.

Крім того, Відповідач зазначає, що діяльність ПП «Скарпель»є фіктивною, документи з фінансово-господарської діяльності ПП «Скарпель» складені, підписані та подані до податкового органу невстановленими особами. Вказані обставини, на його думку, свідчать про відсутність у ПП «Скарпель»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним договорам підряду та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що підтверджує відсутність наміру у ПП «Скарпель»створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

За перевіряємий період між Позивачем та ПП «Скарпель» укладались наступні договори підряду: №02 від 10.01.2008 року, №03 від 15.01.2008 року, №№08, 09, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17 від 01.02.2008 року, №№20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27 від 19.02.2008 року, №28 від 05.03.2008 року, №30 від 02.04.2008 року, №43 від 01.09.2008 року, №55 від 04.11.2008 року, №56 від 07.11.2008 року, №04 від 09.01.2009 року, №05 від 03.02.2009 року, №24 від 03.06.2009 року, №41 від 03.11.2009 року, №02 від 10.02.2010 року, №04 від 02.03.2010 року, №15 від 25.08.2010 року, №16 від 02.09.2010 року.

За умовами вказаних договорів ПП «Скарпель»(Підрядник) за завданням Позивача (Замовник) зобов'язується на свій ризик надати послуги по виконанню робіт з ремонту підлоги та укладанню лінолеуму у гуртожитку Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України по вул. Кустанайській у м.Києві, у відповідності з кошторисами, які визначені невід'ємними частинами вищезазначених договорів.

Товарність господарських операцій підтверджується копіями договірної ціни на будівництво: ремонт підлоги та заміну лінолеуму, здійснених у 2008-2010 роках по вул. Кустанайській, 11 (на кожний поверх), копією зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва відповідно до кожного укладеного між контрагентами договору вищевказаного підряду, копіями локального кошторису №2-1-1/1 відповідно до кожного укладеного між контрагентами договору підряду, копіями актів приймання виконаних робіт за 2008-2010 роки, підписані контрагентами та завірені печатками, копіями довідок про вартість виконаних робіт за 2008-2010 роки (із визначенням місяців, в яких проводились ремонтні роботи), копіями податкових накладних відповідно за кожним укладеним договором підряду.

Крім того, в матеріалах справи маються копії платіжних доручень за 2008-2010 роки, згідно яких в графі «призначення платежу» зазначено «за ремонтні роботи згідно Договору підряду», а одержувачем вказано ПП «Скарпель», та витяг із інформаційного бюлетеню «Вісник Державних закупівель»№6 (304)/05.2008 про те, що за результатами торгів (інформація про закупівлю: робота з капітального ремонту сходових клітин та поточний ремонт квартир у будинках комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва; дата акцепту - 12 травня 2008 року) переможцем за лотами 13, 14, 15, 23 та 25 визнано ПП «Скарпель».

Вказані обставини підтверджують дійсність оплати Позивачем виконаних ремонтних робіт та спростовують висновки акту перевірки щодо нікчемності господарських операцій із ПП «Скарпель».

Згідно ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За правилами ч.ч.1-3 ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

За вищевказаним договором ПП «Скарпель»виконав роботи, а Позивач їх прийняв, а тому договір належним чином та в повному обсязі виконано.

Згідно ст.9 розд.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Статтею 11 вказаного Закону встановлено, що на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно визначення п.п.1.3, 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку -це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього ж Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, при цьому платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Відповідачем не використано наданих йому законодавством можливостей для встановлення факту правомірності віднесення Позивачем сум до податкового кредиту.

Згідно ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

В матеріалах справи відсутні будь-які судові рішення про визнання недійсними правочинів, укладених між Позивачем та ПП «Скарпель»у зв»язку із їх невідповідністю інтересам держави і суспільства, їх моральним засадам.

Згідно ч.2 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Частинами 1 та 2 ст.9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до визначення п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За правилами пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В матеріалах справи містяться копії актів виконаних робіт із визначенням сум витрат, податкові накладні, копії платіжних доручень на підтвердження сплати в повному обсязі Позивачем отриманого ним товару шляхом перерахування грошових коштів на банківські рахунки підприємства.

Зазначене вказує на товарність операцій за вищевказаними договорами підряду, укладеними у 2008-2010 роках між Позивачем та ПП «Скарпель».

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність винесення Відповідачем податкового повідомлення-рішення від 26.01.2012 року №0000202307.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем на виконання вказаного положення не доведено правомірності винесеного ним податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 червня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Бужак Н.П.