ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2012 р. Справа № 2а/0470/3909/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Власенка Д.О. при секретаріПавлигі Д.Д. за участю: представника позивача Федоренка В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Софторг» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання відсутності повноважень із самостійного тлумачення змісту правочинів і визнання їх недійсними, -
ВСТАНОВИВ :
ПП «Софтторг» 27 березня 2012 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції у якому, з урахуванням уточнень, просило визнати відсутність повноважень у Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції із самостійного тлумачення змісту правочинів і визнання їх недійсними та зобов'язати відповідача утриматись від будь-яких дій, які на підставі Акту № 690/33/23-206/34303942 від 15.02.2012 р. «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ПП «Софтторг» (код 34303942) правонаступника ТОВ «АТР-СВ» (код 34303942) з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за результатами декларації з ПДВ за жовтень 2011 року» могли встановлювати, змінювати, чи будь яким іншим чином впливати на прав та обов'язки приватного підприємства «Софтторг».
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що ПП «Софтторг» є правонаступником прав та зобов'язань ТОВ «АТР-СВ», проте, податківцями було проведено перевірку діяльності ТОВ «АТР-СВ» вже після його фактичної ліквідації. Під час проведення самої перевірки Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією на думку позивача було допущено ряд процесуальних порушень. Податківцями зроблено безпідставний висновок про фіктивність правочинів укладених ТОВ «АТР-СВ».
Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, на їх задоволенні наполягав, посилаючись на обставини, які викладені у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання, яке було призначене на 06 серпня 2012 року, не з'явився, повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, яке наявне в матеріалах справи /а.с. 90/, причини неявки суду не повідомив.
На адресу суду 06 серпня 2012 року надійшов факс від представника Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції у якому суб'єкт владних повноважень просить розглянути справу без участі представника та відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
З матеріалів справи вбачається, що ПП «Софторг» (код ЄДРПОУ 34303942) зареєстроване у якості юридичної особи, що підтверджується Довідкою АБ № 387981 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України /а.с. 34/.
Відповідно до п. 1.2 Статуту ПП «Софторг», ПП «Софторг» створилось в результаті перетворення у нього ТОВ «АТР-СВ». До ПП «Софторг», згідно ч. 2 ст. 108 Цивільного кодексу України, переходять усе майно, усі права та обов'язки ТОВ «АТР-СВ», які існують на момент припинення ТОВ «АТР-СВ» і створення ПП «Софторг» /а.с. 35-39/.
Головою Комісії з проведення реорганізації ДПІ у м.Дніпродзержинську, начальником ДПІ у м.Дніпродзержинську 30.01.2012 було видано Наказ № 160 «Про проведення позапланової документальної виїзної перевірки ПП «Софторг» /а.с. 8/.
Директору ПП «Софторг» Федоренку В.В. 06.02.2012 за вих. № 3955/23-815 було направлено лист від ДПІ у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області щодо надання документів /а.с. 28/.
Державною податковою інспекцією у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області складено Акт № 690/33/23-206/34303942 від 15.02.2012 «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ПП «Софтторг» (код 34303942) правонаступника ТОВ «АТР-СВ» (код 34303942) з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за результатами декларації з ПДВ за жовтень 2011 року» /а.с. 9-27/.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року у справі № 2а/0470/2710/12 було визнано нечинним повністю Наказ Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області № 160 від 30.01.2012 «Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ПП «Софторг» /а.с. 73-77/. Проте, у зв'язку з тим, що суду надано копію постанови, яка не набрала законної сили, суд при розгляді даної справи не може розцінювати постанову від 29.03.2012, як доказ, оскільки ч. 1 ст. 72 КАС України визначено, що лише обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
З 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою.
Із набуттям чинності зазначеними змінами податкові органи не повинні посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 статті 228 ЦК України як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави. В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди (мінімізації оподаткування) без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття «незаконне заволодіння майном держави», що міститься у диспозиції частини першої статті 228 ЦК України, й тому відсутні правові підстави для застосування частин 1 та 2 статті 228 ЦК України.
Статтею 20 Податкового кодексу визначено загальний перелік прав органів державної податкової служби, безпосередньо не містять повноважень податкових органів звертатися до суду за наявності відповідних підстав із позовами про визнання недійсними правочинів (господарських зобов'язань) платників податків і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, проте на момент виникнення спірних правовідносин діяв Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII.
Зокрема, п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено, що однією із функцій державних податкових інспекцій є подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Суд приходить до висновку, що у податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.
Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.
При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.
Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.
Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.
Так, згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках тощо.
Відповідно до пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення тощо.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Про первинні документи також зазначається у підпункті 135.2 статті 135 та підпункті 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, відповідно до яких доходи та витрати платників податку на прибуток визначаються на підставі первинних документів, відповідно до вимог правил ведення бухгалтерського обліку.
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі Закон № 996-ХІV) встановлює, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону № 996-ХІV). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити (частини 1 та 2 статті 9 Закону № 996-ХІV).
Аналогічне визначення первинних документів міститься й у правилах ведення бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88, (далі Положення № 88) первинні документи - це документи у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції (пункт 2.1. Положення № 88), й складаються у момент проведення операції або одразу після її проведення (пункт 2.2. Положення № 88).
Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
З огляду на вищевикладені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що у Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції відсутні повноваження із самостійного тлумачення змісту правочинів і визнання їх недійсними.
В той же час, суд звертає увагу, що судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин чи обмежувати волю контролюючого органу в майбутньому визначати заходи процесуального примусу. У зв'язку з чим, суд, не може зобов'язувати відповідача утриматись від будь-яких дій, які на підставі Акту № 690/33/23-206/34303942 від 15.02.2012 «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ПП «Софтторг» (код 34303942) правонаступника ТОВ «АТР-СВ» (код 34303942) з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за результатами декларації з ПДВ за жовтень 2011 року» могли встановлювати, змінювати, чи будь яким іншим чином впливати на прав та обов'язки приватного підприємства «Софтторг».
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України встановлено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 35, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Приватного підприємства «Софтторг» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання відсутності повноважень та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати відсутність повноважень у Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції із самостійного тлумачення змісту правочинів і визнання їх недійсними.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Софтторг» (код ЄДРПОУ 34303942) судові витрати у сумі 16,01 грн. (шістнадцять гривень 01 копійка).
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд та набирає законної сили у порядок і строки, передбачені ст.ст. 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 10 серпня 2012 року.
Суддя Д.О. Власенко
Суд | Дніпропетровський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 05.09.2012 |
Оприлюднено | 07.09.2012 |
Номер документу | 25871233 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Власенко Денис Олександрович
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Власенко Денис Олександрович
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Власенко Денис Олександрович
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Власенко Денис Олександрович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні