Рішення

від 28.08.2012 по справі 10/057-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" серпня 2012 р. Справа № 10/057-12

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 10/057-12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Планета-Друк», м. Рівне;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Олівія-А», смт. Клавдієво-

Тарасове Бородянського району Київської області;

про стягнення 15035,42 грн.

Представники сторін:

від позивача: Ліщинський В.С., довіреність б/н від 18.05.2012р.;

від відповідача: Шубенюк О.М., довіреність № 1 від 17.05.2012р.

обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Планета-Друк»(надалі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Олівія-А»(надалі -відповідач) про стягнення 15035,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 41 від 14.10.2011р. не оплатив у визначений договором строк отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 13773,20 грн., за прострочення оплати якої нарахована пеня в сумі 1262,22 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.07.2012р. порушено провадження у справі № 10/057-12 та призначено розгляд справи на 24.07.2012р.

Присутнім у судовому засіданні 24.07.2012р. представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові, та частково надано витребувані судом документи.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, витребувані ухвалою суду від 03.07.2012р. документи не надав та не надіслав.

Ухвалою від 24.07.2012р. суд відклав розгляд справи на 07.08.2012р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням сторонами витребуваних судом доказів.

Присутнім у судовому засіданні від 07.08.2012р. представником позивача підтримані позовні вимоги, проте витребувані ухвалою суду від 24.07.2012 р. документи надані не були.

07.08.2012р. через канцелярію суду відповідачем наданий відзив на позов, підтриманий представником в судовому засіданні, в якому останній заперечує проти позову та просить суд відмовити в його задоволенні. Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач посилається на систематичне порушення позивачем умов договору при поставці товару. Так, відповідач стверджує, що передбачене умовами договору погодження між сторонами оригіналу макету друкованої продукції так і не відбулось, а поставлена позивачем продукція взагалі була неналежної для споживання якості.

Ухвалою від 07.08.2012р. суд відклав розгляд справи на 28.08.2012р., у зв'язку з неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів по справі.

До початку розгляду справи 28.08.2012р. через канцелярію суду відповідачем були подані додаткові пояснення та докази.

Присутній у судовому засіданні 28.08.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові, проте витребувані ухвалою від 07.08.2008р. документи суду не надав.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Згідно ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд обмежений двохмісячним строком вирішення спору, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

14.10.2011р. між позивачем (за договором - виконавець) та відповідачем (за договором -замовник) було укладено Договір № 41 на виготовлення друкованої продукції, згідно з п. 1.1. якого виконавець зобов'язується виготовити продукцію згідно замовлення замовника і у відповідності з описанням і на умовах, викладених в додаткових угодах до даного договору, які являються його невід'ємною частиною, а замовник зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її на умовах договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, виготовлення продукції, в тому числі її тиражування поліграфічними або іншими технічними засобами, здійснюється тільки після підтвердження замовником оригінал-макета.

Оригінал-макета затверджується підписом уповноваженого замовником представника. Уповноваження представника замовника на підтвердження оригінал-макета підтверджується відповідним дорученням. Оригінал-макет може бути затверджений першим керівником підприємства замовника з проставленням круглої печатки.

У п. 2.1. договору встановлено, що вартість і ціна продукції взначається в додаткових угодах.

Пунктами 3.1., 3.2. договору передбачено, що умови платежів та порядок взаєморозрахунків визначаються по кожній партії товару і кожному виду продукції додатковими угодами до даного договору. Вступ в силу додаткових угод є підставою для виставлення виконавцем рахунків для оплати замовником.

Згідно з п. 5.1. договору, терміни виготовлення продукції викладаються в додаткових угодах.

Відповідно до п. 11.1. договору, даний договір і додаткові угоди до нього набирають юридичної сили з моменту їх підписання сторонами і діють до виконання сторонами своїх зобов'язань.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Під час розгляду справи сторони не надали суду доказів укладання додаткових угод до Договору № 41 на виготовлення друкованої продукції від 14.10.2011р., в яких замовник і виконавець дійшли згоди щодо вартості і ціни продукції, умов її оплати та термінів виготовлення. Також суду не було представлено затвердженого змовником (відповідачем) оригінал-макету продукції, яку зобов'язався виготовити позивач за Договором № 41 від 14.10.2011р.

Згідно ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Приписами ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Таким чином, судом встановлено, що сторони не дійшли згоди щодо всіх істотних умов Договору № 41 на виготовлення друкованої продукції від 14.10.2011р., зокрема, не погодили умови про предмет і ціну у господарському договорі, а відтак вказаний договір вважається неукладеним.

Отже, зобов'язання, які виникли між позивачем та відповідачем не є зобов'язаннями, що виникли на підставі Договору № 41 на виготовлення друкованої продукції від 14.10.2011р., а тому суд надає оцінку правовідносинам сторін, виходячи з поставки товару на підставі видаткових накладних № ПД-0000572 від 04.11.2011р. та № ПД-0000582 від 09.11.2011р.

Як вбачається з видаткових накладних № ПД-0000572 від 04.11.2011р. та № ПД-0000582 від 09.11.2011р., копії яких залучені до матеріалів справи та оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні, позивач передав відповідачеві товар на загальну суму 48773,20 грн.

Судом встановлено, що вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, щодо зазначення обов'язкових в ній реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа (форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписом і печаткою відповідача на видатковій накладній № ПД-0000572 від 04.11.2011р., що представником останнього під час розгляду справи не заперечувалось, та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 1 від 04.11.2011р., оригінал якої також був оглянутий судом.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів (типова форма № М-2).

Статтями 237, 246 Цивільного кодексу України встановлено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Як вбачається із зазначеної вище довіреності, остання була видана на імя Назаренко Інни Миколаївни, яка обіймає посаду директора ТОВ «Олівія-А»згідно наказу № 1 від 27.04.2010р., копія якого залучена до матеріалів справи.

Таким чином, товар за видатковою накладною № ПД-0000582 від 09.11.2011р. на суму 3771,76 грн. був отриманий безпосередньо керівником відповідача, який є уповноваженою особою згідно положень Статуту ТОВ «Олівія-А»на вчинення відповідних дій від імені Товариства.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково в сумі 35000,00 грн., що пітверджується довідкою АТ «Банк «Фінанси та Кредит»за № 2042 від 13.08.2012р. та не заперечувалось сторонами під час розгляду справи.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позиваем становить 13773,20 грн. Під час розгляду справи відповідач не надав суду доказів оплати отриманого товару на суму 13773,20 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1).

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч .2).

Оскільки зміст правочину між сторонами зафіксований в документах, якими обмінялися сторони (накладні, платіжні документи), позивач та відповідач не порушили вимог частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України щодо письмової форми укладання правочинів між юридичними особами, та досягли згоди з усіх істотних умов правочину, відповідно судом встановлено, що договір між сторонами є укладеним та підлягає виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 21.04.2011 р. № 9/252-10 та від 28.02.2012 р. № 5002-8/481-2011.

З огляду на вищевикладене, враховуючи положення ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний був оплатити вартість товару в момент отримання товару та підписання товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, виходячи з вищезазначених обставин та враховуючи відсутність доказів сплати заборгованості на день розгляду справи, судом визнаються обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 13773,20 грн. заборгованості.

Крім того, позивач за порушення виконання грошових зобов'язань просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1262,22 грн., нараховану за 223 дня прострочки.

Втім, позовні вимоги у даній частині задоволенню не піддлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№ 543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України).

Проте, між сторонами відсутня письмова угода щодо визначення розміру та порядку забезпечення виконання зобов'язання, оскільки, як зазначено вище, суд встановив, що Договір № 41 на виготовлення друкованої продукції від 14.10.2011р. є неукладеним.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Планета-друк»підлягають частковому задоволенню. При цьому, заперечення відповідача до уваги судом не приймаються, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно ст. 49 ГПК України, на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Олівія-А»(07822, Київська область, Бородянський район, смт. Клавдієво-Тарасове, вул. Ватутіна, 1; код ЄДРПОУ 39665226) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Планета-Друк»(33006, м. Рівне, вул. Фабрична, 12; код ЄДРПОУ 32354597) 13773 грн. 20 коп. -боргу, 1474 грн. 38 коп. -витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

4. Повернути на підставі рішення товариству з обмеженою відповідальністю «Планета-Друк»(33006, м. Рівне, вул. Фабрична, 12; код ЄДРПОУ 32354597) з Державного бюджету України суму зайво сплаченого судового збору в розмірі 31 грн. 50 коп., перерахованого платіжним дорученням № 1891 від 20.06.2012р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 10/057-12.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення -03.09.2012 р.

СуддяА.І. Привалов