Постанова

від 10.07.2012 по справі 2а/0570/22293/2011

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/22293/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:50

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі Булизі В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сонячна долина»

до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 21.06.2011 р. № 0000142334 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 5898806,00 грн., нарахування штрафних (фінансових) санкцій за заниження суми податку на додану вартість у розмірі 853049,25 грн.; визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 31.08.2011 р. № 0000192334 про донарахування податку на додану вартість у сумі 5898806,00 грн., нарахування штрафних (фінансових) санкцій за заниження суми податку на додану вартість у розмірі 853049,25 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: Кащенко В.В. - за дов. від 5 листопада 2011 року

від відповідача: Рудневої Н.Ф. - за дов. від 14 травня 2012 року;

Граніної О.В. - за дов. від 04 квітня 2012 року;

Варави А.В. - за дов. від 13 червня 2012 року;

Красовської І.К. - за дов. від 13 червня 2012 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сонячна долина», звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції від 21.06.2011 р. № 0000142334 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 5898806,00 грн., нарахування штрафних (фінансових) санкцій за заниження суми податку на додану вартість у розмірі 853049,25 грн.; визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції від 31.08.2011 р. № 0000192334 про донарахування податку на додану вартість у сумі 5898806,00 грн., нарахування штрафних (фінансових) санкцій за заниження суми податку на додану вартість у розмірі 853049,25 грн.

Ухвалою суду від 13.06.2012 р. відповідача - Горлівську об'єднану державну податкову інспекцію замінено на належного відповідача - Горлівську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби.

Заявою від 13.06.2012 р. позивач просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 31.08.2011 р. № 0000192334 (арк. справи 10, том 44).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачем була проведена документальна планова виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р. За результатами складено акт 06.06.2011 р. №1073/23-311/31402618, яким встановлено ряд порушень законодавства, серед яких п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме занижено позивачем податку на додану вартість в сумі 5913349,00 грн.

Позивач вказує, що порушення щодо формування суму податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 94728 грн. по паливно-мастильним матеріалам, придбаним для роботи вантажного транспорту, є суб'єктивним припущенням посадових осіб відповідача та ДПА у Донецькій області оскільки для доставки придбаної та реалізованої продукції позивач використовував власні та орендовані вантажні транспортні засоби, у трудових відносинах з позивачем перебували водії, паливо було придбано за готівковий розрахунок та було списано на собівартість у відповідність з нормами. Відомості, зазначені в картах обліку руху палива в повному обсязі документально підтверджуються шляховими листами вантажних автомобілів, авансовими звітами водіїв та первинними документами про придбання палива.

Позивач наголошує, що висновок посадових осіб відповідача та ДПА у Донецькій області стосовно обґрунтування порушення тим, що зворотна сторона подорожнього листка не заповнювалася, є безпідставним тому, що подорожній листок підтверджує роботу вантажного автомобіля, а не сферу діяльності - господарська чи не господарська. Крім того подорожній лист не є первинним документом або документом суворої звітності, не підпадає під правове регулювання ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88. Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи № 228/253 від 07.08.1996р. втратила чинність. Наказ Мінтранспорту та Мінстатистики України від 29.12.1995 р. № 488/346 не зареєстрований в Міністерстві юстиції України та відповідно до ст. 117 Конституції України не є нормативно-правовим актом, обов'язковим для застосування всіма суб'єктами господарювання, що здійснюють перевезення вантажів автомобільним транспортом. Позивач мав гарантоване Конституцією України право не заповнюватися зворотній бік подорожнього листка і це не є підставою для визнання того, що придбане позивачем паливо не використовувалося у господарській діяльності.

Також позивач вказує, що порушення щодо включення до податкового кредиту сум по податковим накладним, які були видані ВАТ «Миронівський хлібопродукт», є суб'єктивним припущенням посадових осіб відповідача та ДПА у Донецькій області.

Наказом № 37-ПП від 28.05.2009 р. ВАТ «Миронівський хлібопродукт» делегувало право виписки податкових накладних своїм філіям, в тому числі Донецькій, Костянтинівській, Росавській. Черкаській, Київській, Дніпропетровській, які належним чином зареєстровані та взяті на податковий облік.

З аналізу Закону України «Про податок на додану вартість» та ПК України вбачається, що вони визначають лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної, інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку не передбачено.

Податкові накладні надані позивачу за договором з ВАТ «Миронівський хлібопродукт» мають всі обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для надання їм юридичної сили та доказовості та є належною підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача з відповідним відображенням у податковому обліку згідно з законодавством.

Податкові накладні надані позивачу за договором з ВАТ «Миронівський хлібопродукт» виписані по реальним господарським операціям, в установленому порядку недійсними не визнані, є чинними на момент проведення перевірки посадовими особами відповідача та ДПА у Донецькій області.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, надавши письмові заперечення (арк. справи 12 - 16, том 44), в яких зазначає, що перевіркою встановлено, що на порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на 94728 грн.

Позивачем придбавались паливно-мастильні матеріали (дизельне паливо, газ метан, бензин) для заправлення орендованих та власних вантажних транспортних засобів. Паливно-мастильні матеріали придбавалися водіями транспортних засобів за готівкові кошти з подальшим наданням авансових звітів в бухгалтерію підприємства.

Позивачем під час перевірки надані документи, згідно яких проводилось списання паливно-мастильних матеріалів: подорожні листи вантажного автомобіля та «карточки учета движения ГСМ».

В ході проведення перевірки встановлено, що подорожні листи вантажного автомобілю заповнюються частково, так в рядку «звідки взяти вантаж» вказано «Горловка» або «Горловка Солнечная Долина», в рядку «куди доставити вантаж» - назва міст та інших населених пунктів Донецької області, назва ринків, тощо, без вказання конкретних юридичних або фізичних осіб, в рядку «найменування вантажу» - «продукти» або «прод. товары», рядки «кількість їздок з вантажем» та «перевезти, тонн» не заповнювались. Зворотній лист подорожнього листа вантажного автомобілю позивачем не заповнювався, тобто відсутня інформація щодо номерів їздок, номерів прикладених ТТН і талонів замовника, маршруту руху.

Відповідач вважає, що надані документи, не свідчать про зв'язок придбаних паливно-мастильних матеріалів з господарською діяльністю позивача, у якого відсутня можливість формування податкового кредиту з ПДВ з придбання паливно-мастильних матеріалів на вантажні автомобілі за виключенням автомобілю, на який зареєстровано реєстратор розрахункових операцій.

Відповідач вказує, що до складу податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем всупереч п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» віднесені суми цього податку, які не підтверджені податковими накладними за січень - грудень 2010 року в сумі 3317465 грн.

В ході перевірки було встановлено, що позивачем з ВАТ «Миронівський хлібопродукт» був укладений договір поставки від 01.01.2010 р. № 180. Податкові накладні, отримані за вказаним договором за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. мають реквізити ВАТ «Миронівський хлібопродукт», номера податкових накладних заповнені через дріб та мають у знаменнику код № 6 та № 24. Печатки, якими скріплені податкові накладні, мають код № 6 назву Донецька філія та реквізити ВАТ «Миронівський хлібопродукт» та код № 24 назву Костянтинівська філія та реквізити ВАТ «Миронівський хлібопродукт». З огляду на вищевикладене податкові накладні виписані філіями ВАТ «Миронівський хлібопродукт».

Відповідач зазначає, що розрахунки по укладеному договору поставки проводились не з філіями, а безпосередньо з ВАТ «Миронівський хлібопродукт». Фактично поставка продукції здійснювалась Донецькою та Костянтинівською філіями, як наслідок податкові накладні отримані від ВАТ «Миронівський хлібопродукт», складені з порушенням п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165.

Наведені податкові накладні не відповідають вимогам п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Відповідач вказує, що до складу податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем всупереч п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р. до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 2406613 грн., яка не підтверджена податковими накладними. У вказаний період податкові накладні виписані також філіями ВАТ «Миронівський хлібопродукт».

Відповідно до наданих до перевірки документів (договір поставки, податкові накладні, товарно-транспортні накладні акти прийому-передачі) відвантаження продукції, відбувалось не лише з Донецької філії ВАТ «Миронівський хлібопродукт», що зазначено в договорі поставки від 01.01.2011 № 180, а і з Костянтинівської, Дніпропетровської, Канівської, Росавської, Київської, Черкаської філій ВАТ «Миронівський хлібопродукт», договори з якими до перевірки не надано.

Розрахунки за укладеним договором проводились не з філіями, а безпосередньо з ВАТ «Миронівський хлібопродукт», фактична поставка товару здійснювалась відповідними філіями, податкові накладні виписані філіями, що обумовлює те, що податкові накладні, отримані від ВАТ «Миронівський хлібопродукт», складені з порушенням п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969.

Наведені податкові накладні не відповідають вимогам п. 201.10 ст. 201 ПК України та відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України сплачені суми податку на додану вартість не відносяться до податкового кредиту.

На підставі викладеного, представники відповідача просили у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сонячна долина» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Горлівської міської ради Донецької області 24.05.2001р., включене до ЄДРПОУ за номером 31402618 (арк. справи 25, том 1), перебуває на податковому обліку в Горлівській ОДПІ з 08.06.2001р. (арк. справи 232 - 234, том 1).

Відповідачем на підставі наказу від 22.04.2011 р. № 852 проведена документальна планова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складений акт від 06.06.2011 р. № 1073/23-311/31402618 (далі - акт перевірки) (арк. справи 15-114, том 1).

Під час проведення перевірки щодо правильності формування даних податкового обліку з податку на додану вартість було встановлено, що на порушення п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України позивачем у березні 2011 року до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість не включено вартість реалізованої м'ясної продукції на підставі податкової накладної від 02.03.2011 р. № 83 на суму 80000,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р. встановлено його завищення в сумі 5818806,00 грн., у тому числі по періодах: за січень 2010 року в сумі 214541,00 грн.; за лютий 2010 року - 244466,00 грн.; за березень 2010 року - 247329,00 грн.; за квітень 2010 року - 261042,00 грн.; за травень 2011 року - 302803,00 грн.; за червень 2010 року - 293186,00 грн.; за липень 2010 року - 413793,00 грн.; за серпень 2010 року - 375643,00 грн. ; за вересень 2010 року - 240779,00 грн.; за жовтень 2010 року - 280303,00 грн.; за листопад 2010 року - 237719,00 грн.; за грудень 2010 року в сумі 300254,00 грн.; за січень 2011 року - 225536,00 грн.; за лютий 2011 року - 862926,00 грн.; за березень 2011 року - 1318151,00 грн.

В акту перевірки визначено, що позивач на порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» віднесені суми цього податку, які не підтверджені податковими накладними за січень - грудень 2010 року в сумі 3317465 грн. Перевіркою фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р., встановлено, що у вказаному періоді позивачем з ВАТ «Миронівський хлібопродукт», був укладений договір поставки від 01.01.2010 № 180, згідно з яким постачальник (ВАТ «Миронівський хлібопродукт») зобов'язаний поставити, а покупець (позивач) прийняти та оплатити товар (арк. справи 228 - 231, том 2).

Умовами вищевказаного договорів передбачено: постачальник здійснює постачання товару на умовах EXW (Франко-склад) постачальника (п. 3.2 договору); товар може постачатися покупцю з Донецької філії ВАТ «Миронівський хлібопродукт». Накладна (товарно-транспортна або товарна) оформлюється тією філією ВАТ «Миронівський хлібопродукт» з якою здійснено поставку товару (п. 3.3 договору).

Додаткових угод до договору поставки від 01.01.2010 № 180 або інших договорів поставки, укладених з ВАТ «Миронівський хлібопродукт» підприємством до перевірки не надано.

Податкові накладні, отримані за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. мають реквізити ВАТ «Миронівський хлібопродукт», номера податкових накладних заповнені через дріб та мають у знаменнику код № 6 та № 24. Печатки, якими скріплені податкові накладні, мають код № 6 назву Донецька філія та реквізити ВАТ «Миронівський хлібопродукт» та код № 24 назву Костянтинівська філія та реквізити ВАТ «Миронівський хлібопродукт».

В акті перевірки з посиланням на п. 2, 3, 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, перевіряючі дійшли до висновку, що податкові накладні виписані філіями ВАТ «Миронівський хлібопродукт».

За період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. до перевірки надані документи з назвою «товарно-транспортні накладні», які містять відомості про найменування та кількість отриманої продукції та в яких, зокрема вчинено записи:

в графі постачальник вказано: Донецька філія ВАТ «Миронівський хлібопродукт». В графі пункт навантаження вказано: Донецька філія, м. Донецьк, вул. Сеченова, 40А. Скріплені печаткою з назвою Донецька філія;

в графі постачальник вказано: Костянтинівська філія ВАТ «Миронівський хлібопродукт». В графі пункт навантаження вказано: Донецька область, Костянтинівський район, с. Водяное, 2, вул. Зелена, 1А. Скріплені печаткою з назвою Костянтинівська філія.

До перевірки надані акти прийому-передачі продукції за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р., які містять відомості про найменування та кількість продукції. Акти прийому-передачі продукції скріплені печатками з назвою Донецька філія та Костянтинівська філія з реквізитами ВАТ «Миронівський хлібопродукт».

Відповідно до наданих до перевірки документів (договір поставки, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі) відвантаження продукції, а саме: м'ясоковбасні вироби, птиця заморожена в асортименті, субпродукти, тощо, відбувалось не лише з Донецької філії ВАТ «Миронівський хлібопродукт», що зазначено в договорі поставки від 01.01.2010 № 180, а і з Костянтинівської філії ВАТ «Миронівський хлібопродукт» договір з якою до перевірки не надано.

Відповідно до виписок банку за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. розрахунки за отриману продукцію позивачем з ВАТ «Миронівський хлібопродукт» проводились шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ВАТ «Миронівський хлібопродукт», який відкрито у АБ «ІНГ БАНК Україна» м. Києва.

В акті перевірки зазначено, що розрахунки по укладеному договору поставки проводились не з філіями, а безпосередньо з ВАТ «Миронівський хлібопродукт», фактично поставка продукції здійснювалась Донецькою філією з присвоєним кодом № 6 та Костянтинівською філією з присвоєним кодом № 24, податкові накладні виписані філіями з кодами № 6 та № 24, як наслідок податкові накладні отримані від ВАТ «Миронівський хлібопродукт», складені з порушенням п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165.

В акті перевірки вказано, що відповідно до п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, податкова накладна вважається недійсною при її заповненні іншою особою, ніж вказаною в пункті 2 дійсного Порядку.

Перевіркою реєстрів отриманих податкових накладних за період січень 2010 року - грудень 2010 року, декларацій з податку на додану вартість за період січень 2010 року - грудень 2010 року встановлено включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від ВАТ «Миронівський хлібопродукт» на загальну суму 3317465 грн.

Перевіряючі в акті перевірки вказали, що при на порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 7 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165, позивач у перевіряємому періоді із заявою про порушення продавцем порядку виписування податкових накладних до Горлівської ОДПІ не звертався.

В акті перевірки зазначено, що вищевказані податкові накладні не відповідають вимогам п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту. Позивач не мав підстав для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від ВАТ «Миронівський хлібопродукт».

Також в акті перевірки визначено, що позивач на порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р. до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 2406613 грн., яка не підтверджена податковими накладними.

Перевіркою встановлено, що позивачем з ВАТ «Миронівський хлібопродукт» був укладений договір поставки від 01.01.2011 № 180, згідно з яким постачальник (ВАТ «Миронівський хлібопродукт») зобов'язується поставити, а покупець (позивач) прийняти та оплатити товар (арк. справи 225 - 227, том 2).

Умовами вказаного договору передбачено: постачальник здійснює постачання товару на умовах EXW (Франко-склад) постачальника (п. 3.1 договору); товар може постачатися покупцю з Донецької філії ВАТ «Миронівський хлібопродукт». Накладна (товарно-транспортна або товарна) оформлюється тією філією ВАТ «Миронівський хлібопродукт» з якої здійснено поставку товару (п. 3.3 договору).

Додаткових угод до договору поставки від 01.01.2011 № 180 або інших договорів поставки, укладених з ВАТ «Миронівський хлібопродукт» позивачем до перевірки не надано.

Податкові накладні за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р. року мають реквізити ВАТ «Миронівський хлібопродукт», номера податкових накладних заповнені через дріб та мають у знаменнику код № 003, № 004, № 006, № 010, № 011, № 020 та № 024. Печатки, якими скріплені податкові накладні, мають код: № 3 назву Росавська філія та реквізити ВАТ «Миронівський хлібопродукт»; № 4 назву Черкаська філія та реквізити ВАТ «Миронівський хлібопродукт»; № 6 назву Донецька філія та реквізити ВАТ «Миронівський хлібопродукт»; № 10 назву Київська філія та реквізити ВАТ «Миронівський хлібопродукт»; № 11 назву Дніпропетровська філія та реквізити ВАТ «Миронівський хлібопродукт»; № 20 назву Канівська філія та реквізити ВАТ «Миронівський хлібопродукт»; № 24 назву Костянтинівська філія та реквізити ВАТ «Миронівський хлібопродукт».

Частина податкових накладних, виписаних від імені Костянтинівської філії ВАТ «Миронівський хлібопродукт», номера податкових накладних заповнені через дріб та мають у знаменнику код № 024. Печатка, якою скріплено такі податкові накладні, має код № 24 назву Костянтинівська філія та реквізити ВАТ «Миронівський хлібопродукт».

В акті перевірки з посиланням на п. 2, 3, 16 Порядку заповнення податкової накладної затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969, зроблено висновок про те, що податкові накладні виписані філіями ВАТ «Миронівський хлібопродукт».

В акті перевірки, вчинено запис про те, що за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р. до перевірки надані документи з назвою «товарно-транспортні накладні», які містять відомості про найменування та кількість отриманої продукції та, зокрема в яких вказано:

в графі постачальник: Донецька філія ВАТ "Миронівський хлібопродукт, в графі пункт навантаження: Донецька філія, м. Донецьк, вул. Сеченова, 40А. Скріплені печаткою з назвою Донецька філія;

в графі постачальник: Костянтинівська філія ВАТ «Миронівський хлібопродукт», в графі пункт навантаження: Донецька область, Костянтинівський район, с. Водяное, 2, вул. Зелена, 1А. Скріплені печаткою з назвою Костянтинівська філія;

в графі постачальник: Дніпропетровська філія ВАТ «Миронівський хлібопродукт», в графі пункт навантаження: Дніпропетровська філія ВАТ «Миронівський хлібопродукт». Скріплені печаткою з назвою Дніпропетровська філія;

в графі постачальник: Канівська філія ВАТ «Миронівський хлібопродукт», в графі пункт навантаження: Канівська філія ВАТ «Миронівський хлібопродукт». Скріплені печаткою з назвою Канівська філія.

в графі постачальник: Росавська філія ВАТ «Миронівський хлібопродукт», в графі пункт навантаження: Росавська філія ВАТ «Миронівський хлібопродукт», Київська область, Миронівський район, м. Миронівка. Скріплені печаткою з назвою Росавська філія.

в графі постачальник: Київська філія ВАТ «Миронівський хлібопродукт», в графі пункт навантаження: Київська філія ВАТ «Миронівський хлібопродукт», 07442 Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Броварська, 152. Скріплені печаткою з назвою Київська філія.

в графі постачальник: Черкаська філія ВАТ «Миронівський хлібопродукт», в графі пункт навантаження: Черкаська філія ВАТ «Миронівський хлібопродукт», Черкаська область, м. Черкаси, вул. Смілянська, 129. Скріплені печаткою з назвою Черкаська філія. До перевірки надані акти прийому-передачі продукції за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р., які містять відомості про найменування та кількість отриманої продукції. Акти прийому-передачі продукції скріплені печатками з назвами Донецька філія, Костянтинівська філія, Дніпропетровська філія, Канівська філія, Росавська філія, Київська філія, Черкаська філія з реквізитами ВАТ «Миронівський хлібопродукт».

Відповідно до наданих до перевірки документів (договір поставки, податкові накладні, товарно-транспортні накладні акти прийому-передачі) відвантаження продукції, а саме: м'ясоковбасні вироби, птиця заморожена в асортименті, субпродукти, тощо, відбувалось не лише з Донецької філії ВАТ «Миронівський хлібопродукт», що зазначено в договорі поставки від 01.01.2011 № 180, а і з Костянтинівської, Дніпропетровської, Канівської, Росавської, Київської, Черкаської філій ВАТ «Миронівський хлібопродукт», договори з якими до перевірки не надано.

Розрахунки за отриману продукцію позивачем з ВАТ «Миронівський хлібопродукт» проводились шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ВАТ «Миронівський хлібопродукт», який відкрито у АБ «ІНГ БАНК Україна» м. Києва.

В акті перевірки визначено, що розрахунки по укладеному договору проводились не з філіями, а безпосередньо з ВАТ «Миронівський хлібопродукт», фактична поставка товару здійснювалась Донецькою філією з присвоєним кодом № 006, Костянтинівською філією з присвоєним кодом № 024, Дніпропетровською філією з присвоєним кодом № 011, Канівською філією з присвоєним кодом № 020, Росавською філією з присвоєним кодом № 003, Київською філією з присвоєним кодом № 010, Черкаською філією з присвоєним кодом № 004, податкові накладні виписані філіями з кодами № 006, № 024, № 011, № 020, № 003, № 010 та № 004, як наслідок податкові накладні, отримані від ВАТ «Миронівський хлібопродукт», складені з порушенням п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969.

Відповідно до п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969, податкова накладна вважається недійсною при її заповненні іншою особою, ніж вказаною в пункті 2 дійсного Порядку.

Перевіркою реєстрів отриманих податкових накладних за період січень 2011 року - березень 2011 року, декларацій з податку на додану вартість за період січень 2011 року - березень 2011 року встановлено включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від ВАТ «Миронівський хлібопродукт» на загальну суму 2406613 грн.

Перевіряючі в акті перевірки вказали, що на порушення п. 201.10 ст. 201 ПК України, п. 7 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969, позивач у перевіряємому періоді із заявою про порушення продавцем порядку виписування податкових накладних до Горлівської ОДПІ не зверталось.

В акті перевірки визначено, що вищевказані податкові накладні не відповідають вимогам п. 201.10 ст. 201 ПК України та відповідно до пункту 198.6 ст. 198 ПК України суми сплаченого податку на додану вартість не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту. Позивач не мав підстав для включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість згідно з податковими накладними, отриманими від ВАТ «Миронівський хлібопродукт».

Також в акті перевірки визначено, що позивач на порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. завищив суму податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 94728 грн. (арк. справи 56, том 1).

Позивачем у періоді з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 року придбавались паливно-мастильні матеріали: дизельне паливо, газ метан та бензин для заправлення орендованих та власних вантажних транспортних засобів. Паливно-мастильні матеріали придбавалися водіями транспортних засобів за готівкові кошти з подальшим наданням авансових звітів в бухгалтерію підприємства. Водії додавали до авансових звітів в якості підтверджуючих документів фіскальні касові чеки підприємств, які займають роздрібною торгівлею паливно-мастильними матеріалами. В подальшому, здебільшого, при заповненні реєстру отриманих та виданих податкових накладних податковий кредит формувався з зазначенням в рядках: дата отримання - дати авансового звіту, номер - номеру авансового звіту, назва постачальника - АЗС, індивідуальний податковий номер - умовний ІПН 100000000000.

В ході проведення перевірки позивачем надані документи згідно з якими проводилось списання паливно-мастильних матеріалів: подорожні листи вантажного автомобіля та «карточки учета движения ГСМ», в яких вказано вид паливно-мастильного матеріалу, конкретний транспортний засіб та водія.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство. Перевіркою встановлено, що подорожні листи вантажного автомобілю за формою відповідають типовій формі № 2-ТН, затвердженій наказом Міністерством транспорту та Міністерством статистики України від 29.12.1995 № 488/346.

Під час перевірки встановлено, що подорожні листи вантажного автомобілю заповнювалися частково, так в рядку «звідки взяти вантаж» проставляється «Горловка» або «Горловка Солнечная Долина», в рядку «куди доставити вантаж» - назва міст та інших населених пунктів Донецької області, назва ринків, тощо, без указівки конкретних юридичних або фізичних осіб, в рядку «найменування вантажу» - «продукти» або «прод. товары», рядки «кількість їздок з вантажем» та «перевезти, тонн» не заповнювались. Зворотній лист подорожнього листа вантажного автомобілю підприємством не заповнювався, тобто відсутня інформація щодо номерів їздок, номерів ТТН і талонів замовника, маршруту руху.

В акті перевірки визначено, що надані документи, не свідчать про зв'язок придбаних паливно-мастильних матеріалів з господарською діяльністю позивача, як наслідок у нього відсутня можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість з придбання паливно-мастильних матеріалів на вантажні автомобілі за виключенням автомобілю, на який зареєстровано реєстратор розрахункових операцій.

З огляду на викладене, у висновку акту перевірки щодо даних податкового обліку з податку на додану вартість відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 5913349,00 грн., у тому числі за січень 2010 року в сумі 214541,00 грн.; за лютий 2010 року - 244466,00 грн.; за березень 2010 року - 247329,00 грн.; за квітень 2010 року - 261042,00 грн.; за травень 2011 року - 302803,00 грн.; за червень 2010 року - 293186,00 грн.; за липень 2010 року - 414128 грн.; за серпень 2010 року - 375643,00 грн. ; за вересень 2010 року - 240779,00 грн.; за жовтень 2010 року - 280303,00 грн.; за листопад 2010 року - 237719,00 грн.; за грудень 2010 року в сумі 300254,00 грн.; за січень 2011 року - 225536,00 грн.; за лютий 2011 року - 862926,00 грн.; за березень 2011 року - 1412694,00 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач надав заперечення до акту перевірки (арк. 115-127 справи, том1), які були залишені без задоволення (арк. 128-142 справи, том1).

На підставі вказаного висновку акту перевірки позивачу надіслано податкове повідомлення-рішення від 21.06.2011 р. № 0000142334, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивачу за платежем податок на додану вартість за основним платежем в сумі 5913349,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 853049,25 грн. (арк. справи 143, том 1).

Разом з іншими податковими повідомленнями-рішеннями, які були винесені на підставі акту перевірки, позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 21.06.2011 р. № 0000142334 в адміністративному порядку до ДПА у Донецькій області (арк. справи 145-162, том 1).

Податкове повідомлення-рішення від 21.06.2011 р. № 0000142334 за результатами розгляду скарги було скасовано в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині 14543 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій, в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишене без змін (арк. справи 165-175, том 1).

Відповідачем було надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення від 31.08.2011 р. № 0000192334, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивачу за платежем податок на додану вартість за основним платежем в сумі 5898806,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 853049,25 грн. (арк. справи 176, том 1).

Податкові повідомлення-рішення від 21.06.2011 р. № 0000142334, від 31.08.2011 р. № 0000192334 позивач оскаржив в адміністративному порядку до ДПА України (арк. справи 178-188, том 1).

Державна податкова служба України за результатами розгляду скарги спірні податкові повідомлення рішення залишила без змін, а скаргу - без задоволення (арк. справи 189-191, том 1).

Предметом доказування в цій справі є обставина правильності податкового обліку відповідача з податку на додану вартість.

Спір виник через висновки податкового органу про те, що позивач завищив податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями з ВАТ «Миронівський хлібопродукт» та за господарськими операціями з придбання паливно-мастильних матеріалів, а також занизив податкові зобов'язання з податку на додану вартість по реалізації товарів.

Стосовно формування даних податкового обліку з податку на додану вартість у період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. суд враховує наступне.

Відповідно до п.п. «а», «б» п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, платником податку є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку.

П.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Судом встановлено, що постачальник позивача за договорами від 01.01.2010 р. № 180, від 01.01.2011 № 180 ВАТ «Миронівський хлібопродукт» є платником податку на додану вартість індивідуальний податковий номер 254123610155, свідоцтво платника податку на додану вартість № 13936897 (арк. справи 227, 231, том 2). Умовами договорів передбачено, що накладна (товарно-транспортна або товарна) оформлюється тією філією ВАТ «Миронівський хлібопродукт» з якої здійснено поставку товару.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є:

транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами;

касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, який був чинний під час виникнення спірних правовідносин, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Якщо не зареєстровані платниками податку на додану вартість філії та інші структурні підрозділи платника податку самостійно здійснюють поставку товарів (послуг) та проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі філії, може делегувати філії або структурному підрозділу право виписки податкових накладних. Для цього платник податку повинен кожній філії та структурному підрозділу присвоїти окремий код (номер, шифр), про що письмово довести до відома державного податкового органу за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість. Відповідальність за недотримання вимог даного Порядку філіями та структурними підрозділами несе платник податку на додану вартість.

Згідно з п. 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, порядковий номер податкової накладної відповідає порядковому номеру реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

При складанні податкової накладної філією чи структурним підрозділом платника податку порядковий номер податкової накладної встановлюється з урахуванням присвоєного коду (номера, шифру) і визначається числовим значенням через дріб. У чисельнику номера податкової накладної проставляється порядковий номер, а в знаменнику - код (номер, шифр).

Судом встановлено, що постачальник позивача ВАТ «Миронівський хлібопродукт» має у своєму складі філії, які створені згідно з протоколами загальних зборів ВАТ «Миронівський хлібопродукт» (арк. справи 219-224, 227-232, 243-247, том 1, арк. справи 1-7, том 2), діють на підставі положень (арк. справи 9-14, 16-21, 23-26, 28-33, 37 - 39, том 2), взяті на податковий облік (арк. справи 8, 15, 22, 27, 35 том 2).

Наказом від 28.05.2009 р. № 37-ПП «Про присвоєння окремого коду (шифру) філіям ВАТ «Миронівський хлібопродукт» філіям ВАТ «Миронівський хлібопродукт» присвоєні окремі коди (шифру) для заповнення податкової накладної (арк. справи 218, том 1). Наведений наказ доводить обставину того, що філіям ВАТ «Миронівський хлібопродукт» делеговано право виписки податкових накладних.

Інформація, що міститься у податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, дає повну можливість ідентифікувати позивача та його контрагента за індивідуальними податковими номерами.

Судом встановлено, що відповідач наявність статусу платника податку на додану вартість у ВАТ «Миронівський хлібопродукт», реальність господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю не заперечує.

Стосовно доводів податкового органу про те, що до перевірки не надано договори з Костянтинівською, Дніпропетровською, Канівською, Росавською, Київською, Черкаською філіями ВАТ «Миронівський хлібопродукт», суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи). Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку. З наведеного вбачається, що учасниками цивільних відносин, та суб'єктами господарювання є позивач та ВАТ «Миронівський хлібопродукт». Філії згідно з чинним цивільним та господарським законодавством не можуть бути сторонами договору, але їм може бути делеговано право виписки податкових накладних згідно з нормами податкового законодавства. Наявні в матеріалах справи підтверджують факт делегування таких повноважень.

Відповідачем не доведено обставину щодо недійсності податкових накладних та їх неналежності та недопустимості як доказу.

Ухвалою суду від 18.02.2012 р. за клопотанням представника позивача призначена судово-економічна експертиза.

Судовим експертом Кружаліною В.В. 14.05.2012 р. складено висновок № 1-140512/1 судової економічної експертизи (арк. справи 37-179, том 15), згідно з яким не підтверджується документально висновки акту перевірки щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 3317465,00 грн. за січень-грудень 2010 року; завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 2406613,00 грн. за січень-березень 201 року; завищення позивачем у період з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р. податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами відображення господарських операція з придбання паливно-мастильних матеріалів в сумі 94728 грн.; підтверджується заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2011 року в сумі 80000,00 грн.

З огляду на викладене, враховуючі той факт, що постачальник позивача є платником податку на додану вартість, який у встановленому законодавством порядку делегував своїм філіям право виписки податкових накладних, та наявність належно оформлених податкових накладних, висновок відповідача про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем в сумі 3317465,00 грн. за січень-грудень 2010 року є безпідставним.

Стосовно формування даних податкового обліку з податку на додану вартість у період з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р. суд враховує наступне.

Відповідно п.п. 1, 2 п. 180.1 ст. 180 ПК України, для цілей оподаткування платником податку будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

П. 201.8 ст. 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.2 ПК України, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 р. № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за N 1401/18696, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Якщо не зареєстровані платниками податку на додану вартість філії та інші структурні підрозділи платника податку самостійно здійснюють постачання товарів/послуг та проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі структурні підрозділи, може делегувати філії або структурному підрозділу право виписки податкових накладних. Для цього платник податку повинен кожній філії та структурному підрозділу присвоїти окремий числовий номер, про що письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість.

Згідно з п. 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 р. № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за N 1401/18696, порядковий номер податкової накладної присвоюється відповідно до її номера в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

При складанні податкової накладної філією чи структурним підрозділом платника податку порядковий номер податкової накладної встановлюється з урахуванням присвоєного числового номера і визначається числовим значенням через дріб. У чисельнику порядкового номера податкової накладної проставляється порядковий номер, а в знаменнику - числовий номер філії чи структурного підрозділу.

З огляду на вищевикладені висновки щодо наявності права делегування своїм філіям права виписки податкових накладних та документального підтвердження реалізації такого права ВАТ «Миронівський хлібопродукт», висновок відповідача про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 2406613,00 грн. за січень-березень 201 року є також безпідставним.

Стосовно формування даних податкового обліку з податку на додану вартість у період з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р. за результатами відображення господарських операцій з придбання паливно-мастильних матеріалів суд враховує наступне.

Із змісту п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно з п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд бере до уваги, що безумовним обов'язком платника податку є дотримання встановленого порядку документування понесених витрат.

Обставина наявності транспортних засобів у позивача документально підтверджується договорами оренди транспортних засобів (арк. справи 192-194, том 1), реєстраційними талонами (арк. справи 195-196, том 1), свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів (арк. справи 197-200, том 1).

У трудових відносинах з позивачем перебувають водії, що підтверджується відповідними наказами (арк. справи 216 - 224, том 2).

Зв'язок з господарською діяльність позивача витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів полягає у забезпеченні доставки товарів за договорами, в яких позивач виступає постачальником.

У висновку судового експерта від 14.05.2012 р. № 1-140512/1 визначено, що паливо було придбано за готівковий розрахунок та було списано на собівартість у відповідність з нормами. Позивач веде належним чином облік придбаного та списаного палива, його залишків у баках автотранспорту, що документально підтверджується актом перевірки від 06.06.2011р., картками обліку ГСМ по вантажним автомобілям.

Картки обліку ГСМ у період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. складалися позивачем щомісячно по кожному транспортному засобу окремо із зазначенням прізвища водія, якій здійснював вантажні перевезення цим автомобілем, а також всіх істотних відомостей, необхідних для обліку використаного ГСМ вантажним автомобілем, а саме дати перевезення, пробігу, шляхового листа, залишку в баку, показань спідометру, кількість придбаного водієм ГСМ.

Позивачем документально підтверджено право на податковий кредит з придбання паливно-мастильних матеріалів наступними доказами: подорожніми листами вантажних автомобілів, подорожніми листами відвантаження за накладними по автомобілям, товарно-транспортними накладними, прибутковими та видатковими накладними, актами прийому-передачі продукції до ТТН, деклараціями виробника (посвідченнями про якість товару), картками обліку руху паливно-мастильних матеріалів, звітами водіїв про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, первинними документами про придбання паливно-мастильних матеріалів (фіскальні чеки).

Стосовно доводів податкового органу про те, що неправильне заповнення подорожних листів (не заповнена зворотна сторона), позбавляє платника права на податковий кредит з податку на додану вартість суд враховує наступне.

Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. № 488/346 затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема «Товарно-транспортна накладна», ф. N 1-ТН.

П. 1 Указу Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» встановлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

В свою чергу, наведений наказ не було у встановленому порядку зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затверджена наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 07.08.1996 року № 228/253, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.08.1996 р. за N 483/1508, згідно з висновком Міністерства юстиції України від 15.05.2006 р. № 10/68 рішення про державну реєстрацію вказаного наказу скасовано та 31.05.2006 року наказ виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.

Таким чином, на даний час відсутній нормативно-правовий акт, який встановлює порядок заповнення подорожних листів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

З огляду на реальний характер операцій з придбання паливно-мастильних матеріалів для забезпечення господарської діяльності, не заповнення певних рядків подорожніх листів не може бути підставою для позбавлення платника податків (позивача у справі) права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Таким чином, наведене свідчить про безпідставність висновків відповідача про завищення позивачем у період з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р. податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами відображення господарських операція з придбання паливно-мастильних матеріалів в сумі 94728 грн.

Стосовно заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2011 року в сумі 80000,00 грн. суд враховує наступне.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 ПК України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

В матеріалах справи містяться видаткова накладна від 02.03.2011 р. № РН-000171, податкова накладна від 02.03.2011 р. на суму 480000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 80000,00 грн.

Разом з тим, до задекларованого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2011 року податок на додану вартість в сумі 80000,00 грн. не включено.

Висновком судової економічної експертизи від 14.05.2012 р. № 1-140512/1 підтверджується заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2011 року в сумі 80000,00 грн.

Таким чином, на порушення п. 187.1 ст. 187 ПК України позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2011 року в сумі 80000,00 грн.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач протиправно зменшив позивачу податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями з ВАТ «Миронівський хлібопродукт» та за господарськими операціями з придбання паливно-мастильних матеріалів.

У зв'язку з тим, що визначення податковим органом сум податкових зобов'язань є безпідставним в частині нарахування у розмірі 5 818 806,00 грн., то застосування штрафних санкцій щодо безпідставно визначених податкових зобов'язань у розмірі 853 048,25 грн. є неправомірним.

З огляду на викладене, спірне податкове повідомлення підлягає визнанню недійсним частково у розмірі 5 818 806,00 грн. - за основним платежем та 853 048,25 грн. - за штрафними санкціями.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАСУ якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сонячна долина» до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 31.08.2011 р. № 0000192334 про донарахування податку на додану вартість у сумі 5 898 806,00 грн., нарахування штрафних (фінансових) санкцій за заниження суми податку на додану вартість у розмірі 853 049,25 грн. - задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 31.08.2011 р. № 0000192334 про донарахування податку на додану вартість у сумі 5 818 806,00 грн., нарахування штрафних (фінансових) санкцій за заниження суми податку на додану вартість у розмірі 853 048,25 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сонячна долина» витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 грн. 11 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 10 липня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 13 липня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.