Ухвала

від 11.09.2012 по справі 2а/0570/22293/2011

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Василенко Л. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2012 року справа №2а/0570/22293/2011

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів Арабей Т.Г., Юрченко В.П.,

секретар судового засідання Солодько О.І.

з участю представника позивача Кащенко В.В.,

представників відповідача Граніної О.В., Красовської І.К., Краснова В.Я, Фатьянова Р.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2012 року у справі № 2а/0570/22293/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сонячна долина» до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сонячна долина» 25.11.2011 року звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (далі Горлівська ОДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень про донарахування податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій. Заявою від 13.06.2012 року позивач уточнив позовні вимоги і просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення, прийняте Горлівською ОДПІ від 31.08.2011 року № 0000192334 про донарахування податку на додану вартість у сумі 5 898 806,00 грн., нарахування штрафних (фінансових) санкцій за заниження суми податку на додану вартість у розмірі 853 049,25 грн. ( т.1. а. с. 4 - 14, т.44 а. с. 10).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2012 року вказаний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сонячна долина» (далі за текстом ТОВ «Торговий дім «Сонячна долина») до Горлівської ОДПІ задоволено частково, а саме: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Горлівської ОДПІ Донецької області ДПС від 31.08.2011 року № 0000192334 про донарахування податку на додану вартість у сумі 5 818 806,00 грн., нарахування штрафних (фінансових) санкцій за зниження суми податку на додану вартість у розмірі 853 048, 25 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Присуджено з Державного бюджету України на користь ТОВ «Торговий дім «Сонячна долина» витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 грн. 11 коп. (т. 44 а. с.56 - 64).

Відповідачем на постанову суду подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог в зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, в іншій частині залишити без змін. Вважає, що суд при розгляді справи надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, безпідставно взяв до уваги висновок судово-економічної експертизи (т.44 а. с. 66 - 69).

На апеляційну скаргу від позивача надійшли письмові заперечення, в яких, з наведенням встановлених судом обставин справи, законів та нормативно-правових актів, які регулюють спірні відносини, надав заперечення, які на його думку, спростовують доводи апеляційної скарги та доводять їх неспроможність, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін ( т.44 а. с. 79 - 89).

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, надали пояснення, аналогічні, викладеним в апеляційній скарзі, наполягали на її задоволенні.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги та заперечення на неї і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сонячна долина» зареєстроване як юридична особа в установленому законом порядку 24.05.2001р., включене до ЄДРПОУ за номером 31402618, перебуває на податковому обліку в Горлівській ОДПІ з 08.06.2001р. (т. 1 а. с. 25, 232 - 234).

Горлівською ОДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Торговий дім «Сонячна долина», за результатами якої складений акт від 06.06.2011 р. № 1073/23-311/31402618 (далі - акт перевірки) (т.1 а. с. 15-114).

За результатами перевірки щодо правильності формування даних податкового обліку з податку на додану вартість (далі ПДВ) було встановлено, що позивач допустив порушення п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України (далі ПК України), внаслідок чого у березні 2011 року до складу податкових зобов'язань з ПДВ не включено вартість реалізованої м'ясної продукції на підставі податкової накладної від 02.03.2011 р. № 83 на суму 80000,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту з ПДВ за період з 01.01.2010 року до 31.03.2011 року встановлено його завищення в сумі 5818806,00 грн., у т. ч. по періодах: за січень 2010 року в сумі 214541,00 грн.; за лютий 2010 року - 244466,00 грн.; за березень 2010 року - 247329,00 грн.; за квітень 2010 року - 261042,00 грн.; за травень 2011 року - 302803,00 грн.; за червень 2010 року - 293186,00 грн.; за липень 2010 року - 413793,00 грн.; за серпень 2010 року - 375643,00 грн. ; за вересень 2010 року - 240779,00 грн.; за жовтень 2010 року - 280303,00 грн.; за листопад 2010 року - 237719,00 грн.; за грудень 2010 року в сумі 300254,00 грн.; за січень 2011 року - 225536,00 грн.; за лютий 2011 року - 862926,00 грн.; за березень 2011 року - 1318151,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» віднесені суми цього податку, які не підтверджені податковими накладними за січень - грудень 2010 року в сумі 3317465 грн. Перевіркою фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 року, встановлено, що у вказаному періоді позивачем з ВАТ «Миронівський хлібопродукт», був укладений договір поставки від 01.01.2010 року № 180, згідно з яким постачальник (ВАТ «Миронівський хлібопродукт») зобов'язаний поставити, а покупець (позивач) прийняти та оплатити товар (т.2 а. с.228 - 231).Умовами цього договору передбачено, що постачальник здійснює постачання товару на умовах EXW (Франко-склад) постачальника (п. 3.2 договору); товар може постачатися покупцю з Донецької філії ВАТ «Миронівський хлібопродукт». Накладна (товарно-транспортна або товарна) оформлюється тією філією ВАТ «Миронівський хлібопродукт», з якою здійснено поставку товару (п. 3.3 договору). Додаткових угод до договору поставки від 01.01.2010 року № 180 або інших договорів поставки, укладених з ВАТ «Миронівський хлібопродукт» підприємством до перевірки не надано.

Податкові накладні, отримані за період з 01.01.2010 року до 31.12.2010 року, мають реквізити ВАТ «Миронівський хлібопродукт», номера податкових накладних заповнені через дріб та мають у знаменнику код № 6 та № 24. Печатки, якими скріплені податкові накладні, мають код № 6 назву Донецька філія та реквізити ВАТ «Миронівський хлібопродукт» та код № 24 назву Костянтинівська філія та реквізити ВАТ «Миронівський хлібопродукт».

В акті перевірки, з посиланням на п. 2, 3, 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, податковий орган дійшов висновку, що податкові накладні виписані філіями ВАТ «Миронівський хлібопродукт». Вказано, що для перевірки надані документи за період з 01.01.2010 року до 31.12.2010 року з назвою «товарно-транспортні накладні», які містять відомості про найменування та кількість отриманої продукції та в яких, зокрема вчинено записи: в графі постачальник вказано: Донецька філія ВАТ «Миронівський хлібопродукт». В графі пункт навантаження вказано: Донецька філія, м. Донецьк, вул. Сеченова, 40А. Скріплені печаткою з назвою Донецька філія; в графі постачальник вказано: Костянтинівська філія ВАТ «Миронівський хлібопродукт». В графі пункт навантаження вказано: Донецька область, Костянтинівський район, с. Водяное, 2, вул. Зелена, 1А. Скріплені печаткою з назвою Костянтинівська філія.

Для перевірки надані акти прийому-передачі продукції за період з 01.01.2010 року до 31.12.2010 року, які містять відомості про найменування та кількість продукції, скріплені печатками з назвою Донецька філія та Костянтинівська філія з реквізитами ВАТ «Миронівський хлібопродукт».

Відповідно наданих на перевірку документів (договір поставки, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі) відвантаження продукції, а саме: м'ясоковбасні вироби, птиця заморожена в асортименті, субпродукти тощо, здійснювалося не лише з Донецької філії ВАТ «Миронівський хлібопродукт», як зазначено в договорі поставки від 01.01.2010 року № 180, а і з Костянтинівської філії ВАТ «Миронівський хлібопродукт» - договір з якою на перевірку не надано.

Відповідно до виписок банку за період з 01.01.2010 року до 31.12.2010 року розрахунки за отриману продукцію позивачем з ВАТ «Миронівський хлібопродукт» проводились шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ВАТ «Миронівський хлібопродукт», який відкрито у АБ «ІНГ БАНК Україна» м. Києва.

В акті перевірки зазначено, що розрахунки по укладеному договору поставки проводились не з філіями, а безпосередньо з ВАТ «Миронівський хлібопродукт», фактично поставка продукції здійснювалась Донецькою філією з присвоєним кодом № 6 та Костянтинівською філією з присвоєним кодом № 24, податкові накладні виписані філіями з кодами № 6 та № 24, тому податкові накладні, отримані від ВАТ «Миронівський хлібопродукт», складені з порушенням п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165. Також в акті перевірки вказано, що відповідно до п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, податкова накладна вважається недійсною при її заповненні іншою особою, ніж вказаною в пункті 2 дійсного Порядку.

Перевіркою реєстрів отриманих податкових накладних за період січень 2010 року - грудень 2010 року, декларацій з ПДВ за період січень 2010 року - грудень 2010 року встановлено включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ВАТ «Миронівський хлібопродукт» на загальну суму 3317465 грн.

В акті перевірки вказано, що в порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 7 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165, позивач у перевіряємому періоді з заявою про порушення продавцем порядку виписування податкових накладних до Горлівської ОДПІ не звертався.

Відповідач в акті перевірки зазначив, що вищевказані податкові накладні не відповідають вимогам п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту, тому позивач не мав підстав для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від ВАТ «Миронівський хлібопродукт».

Також в акті перевірки визначено, що позивачем в порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ у розмірі 2406613 грн., яка не підтверджена податковими накладними.

Перевіркою встановлено, що позивачем з ВАТ «Миронівський хлібопродукт» був укладений договір поставки від 01.01.2011 року № 180, за умовами якого постачальник (ВАТ «Миронівський хлібопродукт») зобов'язується поставити, а покупець (позивач) прийняти та оплатити товар (т.2 а. с. 225 - 227).

Умовами вказаного договору передбачено, що постачальник здійснює постачання товару на умовах EXW (Франко-склад) постачальника (п. 3.1 договору); товар може постачатися покупцю з Донецької філії ВАТ «Миронівський хлібопродукт». Накладна (товарно-транспортна або товарна) оформлюється тією філією ВАТ «Миронівський хлібопродукт» з якої здійснено поставку товару (п. 3.3 договору).

Додаткових угод до договору поставки від 01.01.2011 року № 180 або інших договорів поставки, укладених з ВАТ «Миронівський хлібопродукт» позивачем до перевірки не надано.

Податкові накладні за період з 01.01.2011 року до 31.03.2011 року мають реквізити ВАТ «Миронівський хлібопродукт», номера цих накладних заповнені через дріб та мають у знаменнику код № 003, № 004, № 006, № 010, № 011, № 020 та № 024. Печатки, якими скріплені податкові накладні, мають код: № 3 назву Росавська філія та реквізити ВАТ «Миронівський хлібопродукт»; № 4 назву Черкаська філія та реквізити ВАТ «Миронівський хлібопродукт»; № 6 назву Донецька філія та реквізити ВАТ «Миронівський хлібопродукт»; № 10 назву Київська філія та реквізити ВАТ «Миронівський хлібопродукт»; № 11 назву Дніпропетровська філія та реквізити ВАТ «Миронівський хлібопродукт»; № 20 назву Канівська філія та реквізити ВАТ «Миронівський хлібопродукт»; № 24 назву Костянтинівська філія та реквізити ВАТ «Миронівський хлібопродукт».

Частина податкових накладних, виписаних від імені Костянтинівської філії ВАТ «Миронівський хлібопродукт», номера податкових накладних заповнені через дріб та мають у знаменнику код № 024. Печатка, якою скріплено такі податкові накладні, має код № 24 назву Костянтинівська філія та реквізити ВАТ «Миронівський хлібопродукт».

В акті перевірки, з посиланням на п. 2, 3, 16 Порядку заповнення податкової накладної затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 969, зроблено висновок про те, що податкові накладні виписані філіями ВАТ «Миронівський хлібопродукт».

В акті перевірки, вказано про те, що за період з 01.01.2011 року до 31.03.2011 року на перевірку надані документи з назвою «товарно-транспортні накладні», які містять відомості про найменування та кількість отриманої продукції та, в яких, зокрема, вказано:

в графі постачальник: Донецька філія ВАТ "Миронівський хлібопродукт, в графі пункт навантаження: Донецька філія, м. Донецьк, вул. Сеченова, 40А. Скріплені печаткою з назвою Донецька філія;

в графі постачальник: Костянтинівська філія ВАТ «Миронівський хлібопродукт», в графі пункт навантаження: Донецька область, Костянтинівський район, с. Водяное, 2, вул. Зелена, 1А. Скріплені печаткою з назвою Костянтинівська філія;

в графі постачальник: Дніпропетровська філія ВАТ «Миронівський хлібопродукт», в графі пункт навантаження: Дніпропетровська філія ВАТ «Миронівський хлібопродукт». Скріплені печаткою з назвою Дніпропетровська філія;

в графі постачальник: Канівська філія ВАТ «Миронівський хлібопродукт», в графі пункт навантаження: Канівська філія ВАТ «Миронівський хлібопродукт». Скріплені печаткою з назвою Канівська філія.

в графі постачальник: Росавська філія ВАТ «Миронівський хлібопродукт», в графі пункт навантаження: Росавська філія ВАТ «Миронівський хлібопродукт», Київська область, Миронівський район, м. Миронівка. Скріплені печаткою з назвою Росавська філія.

в графі постачальник: Київська філія ВАТ «Миронівський хлібопродукт», в графі пункт навантаження: Київська філія ВАТ «Миронівський хлібопродукт», 07442 Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Броварська, 152. Скріплені печаткою з назвою Київська філія.

в графі постачальник: Черкаська філія ВАТ «Миронівський хлібопродукт», в графі пункт навантаження: Черкаська філія ВАТ «Миронівський хлібопродукт», Черкаська область, м. Черкаси, вул. Смілянська, 129. Скріплені печаткою з назвою Черкаська філія. На перевірку надані акти прийому-передачі продукції за період з 01.01.2011 року до 31.03.2011 року, які містять відомості про найменування та кількість отриманої продукції, скріплені печатками з назвами Донецька філія, Костянтинівська філія, Дніпропетровська філія, Канівська філія, Росавська філія, Київська філія, Черкаська філія з реквізитами ВАТ «Миронівський хлібопродукт».

Відповідно наданих на перевірку документів (договір поставки, податкові накладні, товарно-транспортні накладні акти прийому-передачі) відвантаження продукції, а саме: м'ясоковбасні вироби, птиця заморожена в асортименті, субпродукти, тощо, відбувалось не лише з Донецької філії ВАТ «Миронівський хлібопродукт», що зазначено в договорі поставки від 01.01.2011 року № 180, а і з Костянтинівської, Дніпропетровської, Канівської, Росавської, Київської, Черкаської філій ВАТ «Миронівський хлібопродукт», договори з якими до перевірки не надано.

Розрахунки за отриману продукцію позивачем з ВАТ «Миронівський хлібопродукт» проводились шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ВАТ «Миронівський хлібопродукт», який відкрито у АБ «ІНГ БАНК Україна» м. Києва.

В акті перевірки визначено, що розрахунки по укладеному договору проводились не з філіями, а безпосередньо з ВАТ «Миронівський хлібопродукт», фактична поставка товару здійснювалась Донецькою філією з присвоєним кодом № 006, Костянтинівською філією з присвоєним кодом № 024, Дніпропетровською філією з присвоєним кодом № 011, Канівською філією з присвоєним кодом № 020, Росавською філією з присвоєним кодом № 003, Київською філією з присвоєним кодом № 010, Черкаською філією з присвоєним кодом № 004, податкові накладні виписані філіями з кодами № 006, № 024, № 011, № 020, № 003, № 010 та № 004, тому податкові накладні, отримані від ВАТ «Миронівський хлібопродукт», складені з порушенням п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 969.Також відповідач в акті перевірки вказав, що відповідно до п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969, податкова накладна вважається недійсною при її заповненні іншою особою, ніж вказаною в пункті 2 дійсного Порядку.

Перевіркою реєстрів отриманих податкових накладних за період січень 2011 року - березень 2011 року, декларацій з податку на додану вартість за період січень 2011 року - березень 2011 року встановлено включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від ВАТ «Миронівський хлібопродукт» на загальну суму 2406613 грн.

В акті перевірки вказано, що в порушення п. 201.10 ст. 201 ПК України, п. 7 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 969, позивач у перевіряємому періоді з заявою про порушення продавцем порядку виписування податкових накладних до Горлівської ОДПІ не зверталось.

В акті перевірки зазначено, що вищевказані податкові накладні не відповідають вимогам п. 201.10 ст. 201 ПК України та відповідно до пункту 198.6 ст. 198 ПК України суми сплаченого ПДВ не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту, тому позивач не мав підстав для включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість згідно з податковими накладними, отриманими від ВАТ «Миронівський хлібопродукт».

Також в акті перевірки визначено, що позивач в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. завищив суму податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 94728 грн. (т.1 а. с.56).

Позивачем у періоді з 01.01.2010 року до 31.12.2010 року придбавались паливно-мастильні матеріали (далі ПММ): дизельне паливо, газ метан та бензин для заправлення орендованих та власних вантажних транспортних засобів. Паливно-мастильні матеріали придбавалися водіями транспортних засобів за готівкові кошти з подальшим наданням авансових звітів в бухгалтерію підприємства. Водії додавали до авансових звітів в якості підтверджуючих документів фіскальні касові чеки підприємств, які займають роздрібною торгівлею паливно-мастильними матеріалами. В подальшому, здебільшого, при заповненні реєстру отриманих та виданих податкових накладних податковий кредит формувався з зазначенням в рядках: дата отримання - дати авансового звіту, номер - номеру авансового звіту, назва постачальника - АЗС, індивідуальний податковий номер - умовний ІПН 100000000000.

В ході проведення перевірки позивачем надані документи на підставі яких проводилось списання паливно-мастильних матеріалів: подорожні листи вантажного автомобіля та «карточки обліку руху ПММ», в яких вказано вид паливно-мастильного матеріалу, конкретний транспортний засіб та водія.

Перевіркою встановлено, що подорожні листи вантажного автомобілю заповнювалися частково, так в рядку «звідки взяти вантаж» зазначено «Горловка» або «Горловка Солнечная Долина», в рядку «куди доставити вантаж» - назва міст та інших населених пунктів Донецької області, назва ринків, тощо, без зазначення конкретних юридичних або фізичних осіб, в рядку «найменування вантажу» - «продукти» або «прод. товары», рядки «кількість їздок з вантажем» та «перевезти, тонни» не заповнювались. Зворотній лист подорожнього листа вантажного автомобілю підприємством не заповнювався, тобто відсутня інформація щодо номерів їздок, номерів товарно-транспортних накладних і талонів замовника, маршруту руху.

В акті перевірки визначено, що надані документи, не свідчать про зв'язок придбаних ПММ з господарською діяльністю позивача, як наслідок у нього відсутня можливість формування податкового кредиту з ПДВ з придбання ПММ на вантажні автомобілі за виключенням автомобілю, на який зареєстровано реєстратор розрахункових операцій.

Податковий орган за результатами перевірки дійшов висновку про порушення позивачем п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 5913349,00 грн., у тому числі за січень 2010 року в сумі 214541,00 грн.; за лютий 2010 року - 244466,00 грн.; за березень 2010 року - 247329,00 грн.; за квітень 2010 року - 261042,00 грн.; за травень 2011 року - 302803,00 грн.; за червень 2010 року - 293186,00 грн.; за липень 2010 року - 414128 грн.; за серпень 2010 року - 375643,00 грн. ; за вересень 2010 року - 240779,00 грн.; за жовтень 2010 року - 280303,00 грн.; за листопад 2010 року - 237719,00 грн.; за грудень 2010 року в сумі 300254,00 грн.; за січень 2011 року - 225536,00 грн.; за лютий 2011 року - 862926,00 грн.; за березень 2011 року - 1412694,00 грн.

За результати перевірки відповідач прийняв та надіслав позивачу податкове повідомлення-рішення від 31.08.2011 року № 0000192334, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивачу за платежем податок на додану вартість за основним платежем в сумі 5898806,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 853049,25 грн. ( т.1 а. с. 176).

Спірним питанням у справі є правильність та обґрунтованість висновків Горлівської ОДПІ за результатами перевірки позивача про те, що ТОВ «Торговий дім «Сонячна долина» завищив податковий кредит з ПДВ за господарськими операціями з ВАТ «Миронівський хлібопродукт» та за господарськими операціями з придбання паливно-мастильних матеріалів, а також занизив податкові зобов'язання з податку на додану вартість по реалізації товарів.

Щодо формування даних податкового обліку з ПДВ у період з 01.01.2010 року до 31.12.2010 року суд першої інстанції виходив з наступного.

Згідно п.п. «а», «б» п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (далі Закон №168), який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, платником податку є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку.

П.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Під час судового розгляду справи встановлено, що постачальник позивача за договорами від 01.01.2010 року № 180, від 01.01.2011 року № 180 ВАТ «Миронівський хлібопродукт» є платником податку на додану вартість індивідуальний податковий номер 254123610155, свідоцтво платника податку на додану вартість № 13936897 (арк. справи 227, 231, том 2). Умовами договорів передбачено, що накладна (товарно-транспортна або товарна) оформлюється тією філією ВАТ «Миронівський хлібопродукт» з якої здійснено поставку товару.

Згідно п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є: транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами;

касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037, який був чинний під час виникнення спірних правовідносин, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Якщо не зареєстровані платниками податку на додану вартість філії та інші структурні підрозділи платника податку самостійно здійснюють поставку товарів (послуг) та проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі філії, може делегувати філії або структурному підрозділу право виписки податкових накладних. Для цього платник податку повинен кожній філії та структурному підрозділу присвоїти окремий код (номер, шифр), про що письмово довести до відома державного податкового органу за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість. Відповідальність за недотримання вимог даного Порядку філіями та структурними підрозділами несе платник податку на додану вартість.

Відповідно до п.3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037, порядковий номер податкової накладної відповідає порядковому номеру реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

При складанні податкової накладної філією чи структурним підрозділом платника податку порядковий номер податкової накладної встановлюється з урахуванням присвоєного коду (номера, шифру) і визначається числовим значенням через дріб. У чисельнику номера податкової накладної проставляється порядковий номер, а в знаменнику - код (номер, шифр).

Під час судового розгляду встановлено, що постачальник позивача ВАТ «Миронівський хлібопродукт» має у своєму складі філії, які створені згідно з протоколами загальних зборів ВАТ «Миронівський хлібопродукт» (т.1 а. с. 219-224, 227-232, 243-247, т.2 а. с. 1-7), діють на підставі положень (т.2 а. с. 9-14, 16-21, 23-26, 28-33, 37 - 39), взяті на податковий облік (т.2 а. с. 8, 15, 22, 27, 35).

Наказом від 28.05.2009 року № 37-ПП «Про присвоєння окремого коду (шифру) філіям ВАТ «Миронівський хлібопродукт» філіям ВАТ «Миронівський хлібопродукт» присвоєні окремі коди (шифру) для заповнення податкової накладної (т.1 а. с. 218), тобто наказ підтверджує, що філіям ВАТ «Миронівський хлібопродукт» делеговано право виписки податкових накладних.

Інформація, що міститься у податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, дає повну можливість ідентифікувати позивача та його контрагента за індивідуальними податковими номерами.

Відповідач наявність статусу платника ПДВ у ВАТ «Миронівський хлібопродукт», реальність господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю не заперечує.

Стосовно доводів податкового органу про те, що на перевірку не надано договори з Костянтинівською, Дніпропетровською, Канівською, Росавською, Київською, Черкаською філіями ВАТ «Миронівський хлібопродукт», суд першої інстанції правильно врахував, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи). Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку. В даному випадку учасниками цивільних відносин та суб'єктами господарювання є позивач і ВАТ «Миронівський хлібопродукт». Філії згідно з чинним цивільним та господарським законодавством не можуть бути сторонами договору, але їм може бути делеговано право виписки податкових накладних згідно з нормами податкового законодавства. Наказ від 28.05.2009 року №37-ПП «Про присвоєння окремого коду (шифру) філіям ВАТ «Миронівський хлібопродукт» підтверджує факт делегування таких повноважень ( т.1 а. с. 218).

Горлівською ОДПІ не доведено обставину щодо недійсності податкових накладних та їх неналежності та недопустимості як доказу.

Ухвалою суду першої інстанції від 18.02.2012 року за клопотанням представника позивача призначена судово-економічна експертиза. За висновком судової економічної експертизи № 1-140512/1 (т 15 а.с. 37-179) документально не підтверджені висновки акту перевірки про завищення податкового кредиту з ПДВ в сумі 3317465,00 грн. за січень-грудень 2010 року; завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 2406613,00 грн. за січень-березень 2011 року; завищення позивачем у період з 01.01.2011 року до 31.03.2011 року податкового кредиту з ПДВ за результатами відображення господарських операція з придбання ПММ в сумі 94728 грн.; підтверджено заниження податкового зобов'язання з ПДВ за березень 2011 року в сумі 80000,00 грн.

Отже, ВАТ «Миронівський хлібопродукт» є платником ПДВ, який у встановленому законодавством порядку делегував своїм філіям право виписки податкових накладних, наявність належно оформлені податкові накладні на підтвердження господарських операцій між ТОВ «Торговий дім «Сонячна Долина» та ВАТ «Миронівський хлібопродукт, що спростовує доводи апеляційної скарги щодо завищення податкового кредиту з ПДВ позивачем в сумі 3317465,00 грн. за січень-грудень 2010 року.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права при визначенні правильності формування позивачем даних податкового обліку з ПДВ у період з 01.01.2011 року до 31.03.2011 року в сумі 2406613,00грн. за господарськими операціями з ВАТ «Миронівський хлібопродукт» колегія суддів вважає неспроможними внаслідок вільного трактування норм, які регулюють спірні відносини.

Згідно п.п. 1, 2 п. 180.1 ст. 180 ПК України, для цілей оподаткування платником податку будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Пунктом 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.2 ПК України, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 р. № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за N 1401/18696, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Якщо не зареєстровані платниками ПДВ філії та інші структурні підрозділи платника податку самостійно здійснюють постачання товарів/послуг та проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі структурні підрозділи, може делегувати філії або структурному підрозділу право виписки податкових накладних. Для цього платник податку повинен кожній філії та структурному підрозділу присвоїти окремий числовий номер, про що письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість.

Згідно з п. 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 р. № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за N 1401/18696, порядковий номер податкової накладної присвоюється відповідно до її номера в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

При складанні податкової накладної філією чи структурним підрозділом платника податку порядковий номер податкової накладної встановлюється з урахуванням присвоєного числового номера і визначається числовим значенням через дріб. У чисельнику порядкового номера податкової накладної проставляється порядковий номер, а в знаменнику - числовий номер філії чи структурного підрозділу.

З огляду на вказані норми податкового законодавства щодо наявності права делегування своїм філіям права виписки податкових накладних та документального підтвердження реалізації такого права ВАТ «Миронівський хлібопродукт» шляхом видання наказу від 28.05.2009 року №37-ПП «Про присвоєння окремого коду (шифру) філіям ВАТ «Миронівський хлібопродукт» висновок відповідача про завищення податкового кредиту з ПДВ в сумі 2406613,00 грн. за січень-березень 2011 року та доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального права: п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України є безпідставними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо помилковості висновку Горлівської ОДПІ про завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ у сумі 94728,00грн. за період з 01.01.2011 року до 31.03.2011 року за результатами відображення господарських операцій з придбання паливно-мастильних матеріалів.

Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку ( п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону №168).

Обставина наявності транспортних засобів у позивача документально підтверджується договорами оренди транспортних засобів (т.1 а. с. 192-194), реєстраційними талонами (т.1 а. с. 195-196), свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів (т.1 а. с. 197-200).

У трудових відносинах з позивачем у період з 01.01.2011 року до 31.03.2011 року перебували водії, що підтверджено відповідними наказами (т.2 а. с.216 - 224).

Зв'язок з господарською діяльністю позивача витрат на придбання ПММ полягає у забезпеченні доставки товарів за договорами, в яких позивач виступає постачальником.

У висновку судового експерта від 14.05.2012 року № 1-140512/1 визначено, що паливо було придбано за готівковий розрахунок та було списано на собівартість у відповідність з нормами. Позивач веде належним чином облік придбаного та списаного палива, його залишків у баках автотранспорту, що документально підтверджується актом перевірки від 06.06.2011року, картками обліку ПММ по вантажних автомобілях.

Картки обліку ПММ у період з 01.01.2010 року до 31.12.2010 року складалися позивачем щомісячно по кожному транспортному засобу окремо із зазначенням прізвища водія, який здійснював вантажні перевезення цим автомобілем, а також всіх істотних відомостей, необхідних для обліку використаного ПММ вантажним автомобілем, а саме дати перевезення, пробігу, шляхового листа, залишку в баку, показань спідометру, кількість придбаного водієм ПММ.

Позивачем документально підтверджено право на податковий кредит з придбання ПММ наступними доказами: подорожніми листами вантажних автомобілів, подорожніми листами відвантаження за накладними по автомобілям, товарно-транспортними накладними, прибутковими та видатковими накладними, актами прийому-передачі продукції до ТТН, деклараціями виробника (посвідченнями про якість товару), картками обліку руху паливно-мастильних матеріалів, звітами водіїв про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, первинними документами про придбання паливно-мастильних матеріалів (фіскальні чеки).

Доводи апелянта про те, що неправильне заповнення подорожних листів (не заповнена зворотна сторона), позбавляє платника права на податковий кредит з ПДВ суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги.

Подорожній лист не є первинним документом або документом суворої звітності, не підпадає під правове регулювання ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затверджена наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 07.08.1996 року № 228/253 втратила в тратила чинність.

Наказ Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 року № 488/346, яким затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема «Товарно-транспортна накладна», ф. N 1-ТН, не є нормативно-правовим актом, обов'язковим для застосування всіма суб'єктами господарювання, що здійснюють перевезення вантажів автомобільним транспортом.

З огляду на реальний характер операцій з придбання паливно-мастильних матеріалів для забезпечення господарської діяльності, не заповнення певних рядків подорожніх листів не може бути підставою для позбавлення ТОВ «Торговий дім «Сонячна Долина» права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Таким чином, наведене свідчить про безпідставність висновків відповідача та доводів апеляційної скарги про завищення позивачем у період з 01.01.2011 року до 31.03.2011 року податкового кредиту з ПДВ за результатами відображення господарських операція з придбання паливно-мастильних матеріалів в сумі 94728 грн. та порушення судом першої інстанції п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Висновки суду щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2011 року в сумі 80000,00 грн. не оскаржені.

При апеляційному розгляді справи представники відповідача не довели колегії суддів обґрунтованість доводу апеляційної скарги щодо безпідставності врахування судом першої інстанції висновку судово-економічної експертизи, оскільки не надали жодних доказів або аргументів в чому полягає неповнота експертного дослідження.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірне податкове повідомлення підлягає визнанню недійсним частково у розмірі 5 818 806,00 грн. - за основним платежем та 853 048,25 грн. - за штрафними санкціями.

Суд першої інстанції всебічно дослідив обставини справи, надав їм правильну юридичну оцінку і вирішив справу з дотриманням норм матеріального та процесуального законів, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Ухвала в повному обсязі складена 14 вересня 2012 року.

Керуючись ст.195 ч.1, ст. 196, ст.198 ч.1 п.1, ст.200, ст.205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2012 року у справі № 2а/0570/22293/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сонячна долина» до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів - з дня складення у повному обсязі.

Головуючий Л.А. Василенко

Судді Т.Г. Арабей

В.П. Юрченко