Постанова

від 04.09.2012 по справі 36/236

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2012 р. Справа № 36/236 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. -головуючого, Бакуліної С.В.,Мачульського Г.М. за участю представників: позивачаОСОБА_4, дов. від 09.07.2010р. відповідачаХоменко А.М., дов. від 17.01.2012р. третьої особи - не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно) - Семенов С.О., директор розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2012 року у справі№ 36/236 Господарського суду міста Києва за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_7 до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_8; - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТПК Промліфтсервіс простягнення 80512,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 звернулася до господарського суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" 80512,27 грн. збитків, завданих позивачу неналежним виконанням робіт по технічному обслуговуванню систем вентиляції та кондиціювання повітря, що спричинило залиття та пошкодження орендованого позивачем приміщення, меблів та обладнання, посилаючись на приписи статей 225, 226 Господарського кодексу України.

Відповідач не виклав письмово свою позицію у суді першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2010 року (суддя Трофименко Т.Ю.) у позові відмовлено, оскільки позивач не надав суду докази, що підтверджують повний розрахунок розміру пред'явлених збитків з правовим та документальним обґрунтуванням, а також докази, що він вживав заходи щодо зменшення розміру збитків.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2012 року (судді: Мартюк А.І. -головуючий, Дзюбко П.О., Зубець Л.П.) рішення місцевого господарського суду скасовано в частині відмови в позові на суму 24440грн.; позов задоволено частково; з відповідача стягнуто на користь позивача суму збитків у розмірі 24440 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення апеляційним господарським судом норм матеріального права, оскільки суд апеляційної інстанції взяв до уваги неналежні докази розміру заподіяних збитків та їх причинного зв'язку з залиттям приміщення: акт від 01.02.2010 року не відповідає вимогам типового акта встановленого зразка, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76, додаток №4, всупереч статті 33 Господарського процесуального кодексу України та статті 906 Цивільного кодексу України не підтверджено вину відповідача як підставу для його відповідальності за цивільне правопорушення.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішеннях господарських судів попередніх інстанцій, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Місцевим господарським судом було встановлено, що 18.04.2009 року Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 укладено договір оренди нежитлового приміщення № К-1/2009, відповідно до умов якого Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 прийняла у строкове платне користування нежиле приміщення, розташоване на першому поверсі будинку АДРЕСА_1, загальною площею 85,3 кв.м.

Договорами від 01.06.2009 року № 10-09 та 15-09, укладеними ОСОБА_8 та Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс", було передбачено надання Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" за плату послуг з санітарно-технічного обслуговування та комунальних послуг, підприємство зобов'язалось укласти договори з постачальними організаціями на теплопостачання та електропостачання місць загального користування для власників нежитлових приміщень за адресою вул. Червоноарміська, 5, а фізична особа -оплатити повну вартість отриманих комунальних послуг та втрати в мережах.

Судом також встановлено, що 01.06.2009 року ОСОБА_8 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 укладено договір № 17-09, на підставі якого позивач зобов'язався здійснювати оплату комунальних послуг за договором № 15-09; 01.08.2009 року ОСОБА_8, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 та Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" укладено договір № 93-09, за яким відповідач зобов'язався надавати позивачу послуги, визначені договором № 10-09 від 01.06.2009 року.

Судом встановлено, а сторонами не заперечується, що 31.01.2010 року відбулось залиття орендованого позивачем приміщення; за змістом акта від 03.02.2010 року через відсутність електроприводу на вентиляційній заслінці приточної установки стався розрив теплообмінника, що призвело до залиття приміщення вентиляційної камери та нижче розташованого приміщення НОМЕР_1, належного ОСОБА_8.

Позивач звернувся з позовом про відшкодування 80512,27 грн. вартості його витрат на усунення наслідків залиття.

Відмовляючи у позові, місцевий господарський суд зазначив, що позивач не довів суду належними засобами доказування, що внаслідок залиття йому було завдано збитків на суму 80512,27 грн.; надані акти здачі-приймання робіт, товарні чеки відхилив, як такі, що не доводять здійснення цих витрат безпосередньо у зв'язку із залиттям орендованого магазина, а не з інших причин.

Переглядаючи справу у повному обсязі відповідно до положень статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції встановив, що за змістом укладених учасниками справи договорів, відповідач взяв на себе зобов'язання надавати послуги, до складу яких входить технічне обслуговування та ремонт інженерного обладнання в технічних приміщеннях (ЦО, ГВП, ХВП, КО, водостоків, ІТП, вузла підготовки теплоносія для фенкойлів та вентиляції, насосної станції підвищення тиску ХВП, КНС); виходячи з визначених актом від 03.02.2010 року причин залиття (розрив теплообмінника, що стався через відсутність електроприводу на вентиляційній заслінці приточної установки) суд дійшов висновків про невиконання відповідачів своїх обов'язків щодо технічного обслуговування та ремонту об'єкта, зазначеного в договорі.

Суд також зазначив, що зі змісту акта, складеного за участю представників позивача (орендаря), власника приміщення, представника користувачів з сусіднього приміщення та в присутності представників відповідача, що відмовилися від підпису з причин невірного складання акта, вбачається пошкодження внаслідок залиття самого приміщення, а також меблів та торгового обладнання; за висновком № 10833/11-16 судово-товарознавчої експертизи від 23.11.2011 року Київського науково-дослідного інституту судових експертиз встановлено, що розмір збитків, заподіяних позивачу у зв'язку з пошкодженням меблів, складає 24440 грн.

Відтак судом апеляційної інстанції встановлено обставини справи як щодо неправомірності поведінки відповідача, так і щодо наявності матеріальних втрат позивача внаслідок залиття орендованого ним приміщення та взято до уваги висновок судової експертизи як доказ, що підтверджує розмір заподіяних збитків.

За статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статей 610 та 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); в разі чого настають правові наслідки, встановлені законом або договором, зокрема, відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором, при цьому відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання; конкретизуючи це загальне правило, викладене у статті 614 Цивільного кодексу України, частина 1 статті 906 Цивільного кодексу України визначає, що виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що неналежне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також за статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Висновки апеляційного господарського суду відповідають зазначеним приписам законодавства та ґрунтуються на належно встановлених обставинах справи.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановленого апеляційним господарським судом факту порушення відповідачем умов виконання передбаченого договором зобов'язання, при цьому відповідач не надав жодних доказів, що доводили б відсутність його вини у порушенні зобов'язання відповідно до правилу розподілу обов'язку доказування, визначеного статтею 33 Господарського процесуального кодексу України.

Розмір заподіяних збитків встановлено судом на підставі висновку судового експерта, що відповідає вимогам належності та допустимості доказів; інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки обставин, належно встановлених апеляційним господарським судом, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Також слід відзначити, що, посилаючись на невідповідність складеного акта про залиття типовому зразку, затвердженому наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76, заперечуючи заподіяння залиттям матеріальних збитків позивачу, відповідач не надав жодних доказів складання його представниками (присутніми на місці події) акта про залиття відповідно до вимог наведеного наказу та змісту типового зразка, відтак його заперечення в цій частині ґрунтуються на власній неналежній поведінці.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд апеляційної інстанції в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази відповідно до положень статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятої постанови з мотивів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 частини 1 статті 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2012 року у справі № 36/236 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: С. Бакуліна

Г. Мачульський