Постанова

від 05.09.2012 по справі 10/5014/1367/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.09.2012 р. справа №10/5014/1367/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І. суддівСтойка О.В., Шевкової Т.А. при секретарі Гриньовій О.В. від позивача:Біленький В.І. -за дов. № 50 від 04.09.12 р. від відповідача:Стародубцева О.О. -за дов. № 10-16 від 13.02.12 р. Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуКомунального підприємства "Алчевське будівельне управління", м. Стаханов Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 05.07.2012 року у справі№ 10/5014/1367/2012 (суддя Мінська Т.М.) за позовомКомунального підприємства "Алчевське будівельне управління", м. Стаханов Луганської області до відповідачаПублічного акціонерного товариства "Алчевськкокс", м. Алчевськ Луганської області простягнення 1794254 грн. 05 коп. ВСТАНОВИВ:

У 2012 році Комунальне підприємство "Алчевське будівельне управління", м. Стаханов Луганської області звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Алчевськкокс", м. Алчевськ Луганської області про стягнення 1794254 грн. 05 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 05.07.12 р. позовні вимоги були задоволені частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод", м. Алчевськ на користь Комунального підприємства "Алчевське будівельне управління", 94013, м. Стаханов Луганської області заборгованість в сумі 287066 грн. 75 коп., 3% річних в сумі 23622 грн. 66 коп. та інфляційні нарахування в сумі 45433 грн. 99 коп. В решті позовних вимог було відмовлено.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство "Алчевськкокс", м. Алчевськ Луганської області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Вважає, що висновок суду про те, що право позивача на час звернення з претензією вже було порушено в зв»язку з простроченням оплати не ґрунтується на цивільному законодавстві тому, що претензія № 95 була пред»явлена до закінчення трирічного строку, тому, на думку скаржника, не відповідає приписам статей 5, 6, 7, 8, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України та статей 261, 629 Цивільного кодексу України, що призвело до прийняття неправильного рішення. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просив Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 05.07.12 р. змінити, виклавши пункт 2 в такій редакції: «Стягнути з публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод»на користь Комунального підприємства «Алчевське будівельне управління»заборгованість у розмірі 1512367 грн. 17 коп., в тому числі: 1039833 грн. 95 коп. -основного боргу, 121674 грн. 52 коп. - 3% річних та 350858 грн. 70 коп. -інфляційних.

Позивач надав усні заперечення на апеляційну скаргу, якими просив залишити рішення господарського суду Луганської області без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні, яке відкладалося, представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 10/5014/1367/2012 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.08 року між ВАТ "Алчевський коксохімічний завод" (Замовник) та КП "Алчевське будівельне управління" (Підрядник) було укладено договір № 22-113ю на виконання підрядних робіт з будівництва, реконструкції та технічного переозброєння об»єктів ВАТ «Алчевськкокс», згідно умов якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання будівельно-монтажних робіт з капітального будівництва на об'єктах, перелічених в п. 1.1. договору, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити вищевказані роботи на умовах, передбачених даним договором.

У відповідності до п. 8.4. договору, оплата за виконані роботи здійснюється Замовником протягом 20 банківських днів з моменту пред'явлення Підрядником платіжних вимог-доручень з доданими до них оформленими актами на виконані роботи.

Позивач за період з вересня 2008 року по лютий 2010 року на підставі договору № 22-113ю від 16.01.08 року виконав підрядні роботи на загальну суму 2661940 грн. 80 коп., про що свідчать акти приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт, підписані обома сторонами і скріплені печатками та пред'явив платіжні вимоги-доручення на зазначену суму.

Відповідач здійснив оплату (в тому числі шляхом взаємозаліку) на загальну суму у розмірі 1622106 грн. 85 коп.

Сторони 01.07.12 року провели звірку розрахунків та склали акт звірення, за яким сума несплачених відповідачем рахунків за виконані підрядні роботи становить 1039833 грн. 95 коп.

Пунктом 9.5 договору сторони домовились, що всі спори та суперечності, які можуть виникнути при виконанні даного договору або пов»язані з ними, вирішуються у господарському суді за місцем знаходження відповідача. До звернення з позовною заявою до суду, спір сторонами підлягає обов»язковому врегулюванню у досудовому порядку згідно ст. ст. 5-8 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач на виконання зазначеного пункту договору направив на адресу відповідача претензію № 95 від 18.10.11 р., однак останній залишив її без виконання.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Луганської області про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Алчевськкокс", м. Алчевськ Луганської області суми основної заборгованості у розмірі 1064199 грн. 15 коп., інфляційних у розмірі 569438 грн. 93 коп. та 3% річних у розмірі 160615 грн. 97 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно приписів ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони пунктом 8.4 договору домовились, що оплата виконаних робіт здійснюється Замовником протягом 20 банківських днів з моменту пред'явлення Підрядником платіжних вимог-доручень з доданими до них оформленими актами на виконані роботи.

Як вбачається, сума несплачених відповідачем рахунків за виконані підрядні роботи за договором на виконання підрядних робіт №22-113ю від 16.01.08 р. становить 1039833 грн. 95 коп. Крім того, відповідач здійснював оплату платіжних доручень-вимог з порушенням строків оплати.

Відповідач 18.06.12 року надав до господарського суду відзив на позовну заяву, яким просив суд застосувати в даному випадку наслідки пропуску позивачем строку позовної давності.

Згідно норми ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ч.ч. 1,5 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України зазначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно норми ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як правомірно визначився суд першої інстанції, часткова оплата відповідачем свого договірного грошового зобов»язання та проведення сторонами взаємозаліків є діями, що свідчать про визнання відповідачем свого боргу перед позивачем, і як наслідок, переривають строк позовної давності. Отже, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що переривання строку позовної давності стосується лише конкретних зобов'язань на підставі пред'явлених платіжних вимог-доручень, за якими були здійснені відповідачем дії або з часткової оплати, або з проведення взаємозаліку, що перериває строк позовної давності за конкретними господарськими операціями, оскільки договором, що визначений позивачем в якості підстави позову, передбачений обов»язок відповідача здійснювати розрахунок саме за конкретними актами приймання-передачі та платіжними вимогами.

Враховуючи те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав письмових належних та допустимих доказів погашення боргу за виконанні підрядні роботи, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 287066 грн. 75 коп. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням приписів ст. 264 Цивільного кодексу України, через неналежне виконання відповідачем його договірних зобов'язань всупереч вимогам статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України.

Позивач при зверненні до суду також просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних у розмірі 160615 грн. 97 коп. та інфляційні у розмірі 569438 грн. 93 коп. за загальний період з 21.10.08 року по 19.07.11 року.

У відповідності до норми ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 23622 грн. 66 коп., як плату за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання за період з 01.06.09 р. по 31.05.12 р. та інфляційні у розмірі 45433 грн. 99 коп., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з причини девальвації грошової одиниці України, за період прострочки з червня 2009 року по травень 2012 року. Тобто, судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційні в межах строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, розглянуті та відхилені доводи позивача про те, що строк позовної давності почався нібито з моменту направлення ним відповідачу претензії № 95 від 18.10.11 р., оскільки в даному випадку сторони узгодили в договорі в добровільному порядку, без заперечень та зауважень конкретний строк виконання відповідачем його грошового договірного зобов»язання за конкретними платіжними вимогами протягом 20 банківських днів з моменту їх пред'явлення позивачем, а дотримання позивачем умов досудового врегулювання спору не змінює початок перебігу строку позовної давності, який встановлено нормами частини 5 ст. 261 Цивільного кодексу України (за зобов»язаннями з визначеним строком виконання він починається зі спливом строку виконання). Тобто, а даному випадку строк позовної давності для можливості звернення позивача до суду по захист його порушеного права почався після спливу 20 банківських днів відносно кожного платіжної вимоги за кожним актом приймання-передачі окремо і перервався діями відповідача по визнанню свого боргу за конкретними господарськими операціями.

Отже, відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 05.07.2012 р. у справі № 10/5014/1367/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Алчевське будівельне управління", м. Стаханов Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 05.07.2012 р. у справі № 10/5014/1367/2012 залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 05.07.2012 р. у справі № 10/5014/1367/2012 -без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді О.В. Стойка

Т.А. Шевкова

Надр. 5 прим:

1 -у справу;

2 -позивачу;

3 -відповідачу;

4 -ДАГС;

5-ГС Луг. обл.

Ложка Н.Л.