Постанова

від 29.08.2012 по справі 4/418-48/231-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2012 № 4/418-48/231-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача - Коноваленко Є.Л. ( довір. №196-4/01 від 03.01.12р.);

Від відповідача - Мольченко В.Г. ( довір. б/н від 30.03.12р.);

Стрішенець М.Ю. ( довір. б/н від 01.11.2011р.);

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства „Валтар"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2012 р.

у справі № 4/418-48/231-2012(суддя Бойко Р.В.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Приватного підприємства „Валтар"

про стягнення 20 991,63 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2012р. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Валтар" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" заборгованість у розмірі 15 397 грн. 32 коп., штраф у розмірі 2 309 грн. 60 коп., пеню у розмірі 1 285 грн. 13 коп., індекс інфляції у розмірі 1 298 грн. 10 коп., 3% річних у розмірі 481 грн. 93 коп., державне мито у розмірі 207 грн. 72 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 233 грн. 53 коп. . В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду грунтується на тому, що матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та повернення відповідно до Додаткової угоди №00324/07-4 від 10.01.2011р. орендованого місця для розміщення об'єкту зовнішньої реклами (демонтування рекламного засобу) 10.01.2011р., отже у спірний період місце для розміщення рекламного засобу за адресою: Оболонський р-н, вул. Маршала Тимошенка, 6, знаходилося у користуванні ПП „Валтар".

Місцевий господарський суд зазначає й про те, що рішенням господарського суду міста Києва у справі №21/34 позовні вимоги КП „Київреклама" про стягнення з ПП „Валтар" заборгованості з орендної плати встановлено існування у відповідача заборгованості по сплаті орендних платежів на користь позивача.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2012р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що не дивлячись на вжиття відповідачем належних заходів для дострокового скасування дії дозволу на розміщення об'єкта зовнішньої реклами, позивач неправомірно ухилявся від вирішення разом із Головним управлінням з питань реклами КМДА (теж учасником тристороннього договору №00324 - разом із позивачем та відповідачем) питання з реалізації права відповідача на відмову від дозволу та від ініціювання процедури дострокового скасування дії дозволу, що стало підставою для нарахування заборгованості.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судова колегія встановила.

Між Головним управлінням з питань реклами виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), КП "Київреклама" (підприємство) та ПП "Валтар" (розповсюджувач зовнішньої реклами) 29.08.2007 р. укладено договір на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об'єкту (-ів) зовнішньої реклами № 00324 від 29.08.2007р. (надалі -"Договір"), відповідно до умов якого робочий орган надає розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування місця для розміщення рекламного засобу на підставі оформленого належним чином дозволу на розміщення зовнішньої реклами, а розповсюджувач зовнішньої реклами використовує надане місце відповідно до типових правил розміщення зовнішньої реклами, порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві та здійснює оплату за його користування.

Відповідно до п.3.4.1 договору (зі змінами, внесеними додатковою угодою №00324/07-2 до договору) підприємство зобов'язується до 20 числа поточного місяця формувати рахунки на оплату за тимчасове користування місцем для розміщення РЗ у відповідності до умов цього договору.

Відповідно до п.3.6.15 договору (зі змінами, внесеними додатковою угодою №00324/07-2 до договору) розповсюджувач зовнішньої реклами зобов'язався щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця, отримувати у позивача рахунки на оплату права за тимчасове користування місцями для розташування зовнішньої реклами.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що розмір плати за право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та складається з базової плати, що включає в себе базові тарифи перемножені на коефіцієнт диференціації в залежності від зони розміщення РЗ, та коригуючи коефіцієнтів. Базова плата вказується в додаткових угодах до цього договору.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що розрахунки за цим договором здійснюються розповсюджувачем зовнішньої реклами щомісячно не пізніше 25 числа поточного місяця на поточний рахунок підприємства.

Додатковою угодою №ТК/0003 від 29.08.2007р. до Договору сторони погодили місце розміщення рекламного засобу та розмір орендної плати в сумі 1 425,60 грн.

Додатковими угодами №00324/07-2 від 02.03.2009р. та №00324/07-3 від 04.09.2009р. сторонами змінено порядок (розмір) нарахування орендної плати.

Додатковою угодою №2 від 02.09.2009р. сторонами визначено строк наданого права на користування місцем до 10.07.2012 р.

Господарським судом міста Києва встановлено, що на виконання умов договору позивачем передано в тимчасове користування місце для розміщення рекламного засобу, передбачене додатковою угодою №ТК/0003 від 29.08.2007р. до договору.

10.01.2011р. сторонами укладено додаткову угоду №00324/07-4 до договору, відповідно до умов якої розповсюджувач зовнішньої реклами зобов'язується демонтувати рекламний засіб, що розташований згідно дозвільної документації, а саме: №06859-04, а підприємство зобов'язується з моменту факту демонтажу рекламного засобу не нараховувати плату за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів відповідно до договору.

10.01.2011р. сторони підписали акт про демонтаж рекламного засобу до додаткової угоди №00324/07-04.

На виконання вимог ухвали місцевого господарського суду позивач в поясненнях, що подані 25.06.2012 р. (а.с. 32-33 т.2) деталізував, що заявлена до стягнення заборгованість виникла за період з 01.01.2010р. по 10.01.2011р. за користування об'єктом зовнішньої реклами за адресою: Оболонський р-н, вул. Маршала Тимошенка, 6.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та повернення відповідно до Додаткової угоди №00324/07-4 від 10.01.2011р. орендованого місця для розміщення об'єкту зовнішньої реклами (демонтування рекламного засобу) 10.01.2011р. матеріалами справи підтверджується.

Отже, як вірно зазначає місцевий господарський суд у спірний період (з 01.01.2010р. по 10.01.2011р.) місце для розміщення рекламного засобу за адресою: Оболонський р-н, вул. Маршала Тимошенка, 6, знаходилося у користуванні ПП "Валтар".

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що оскільки у період з 01.01.2009р. по 10.07.2009р. дозвіл на розміщення зовнішньої реклами №06859-04 не був чинний, а тому договір припинив свою дію на підставі п. 8.1 договору не заслуговують на увагу, оскільки предметом даного спору є стягнення з відповідача плати за користування місцем для розміщення рекламного засобу за адресою: Оболонський район, вул. Маршала Тимошенка, 6, у період з 01.01.2010р. по 10.01.2011р. та у який відповідач фактично користувався спірним місцем для розміщення РЗ.

Статтею 627 Цивільного кодекс України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не спростовано того, що сторонами протягом 2009-2010р.р. вчинені дії, спрямовані на підтвердження чинності Договору, які полягають у наступному:

- підписано додаткову угоду №2 від 04.09.2009р. до Договору в якій вказано дату кінця строку дії дозволу -10.07.2012 р. (а.с.14 т.1);

- підписано додаткову угоду №00324/07-3 від 04.09.2009р. до Договору в якій між іншим погоджено з 04.09.2009р. розмір базової плати за Договором (а.с.15 т.1);

- підписано додаткову угоду №00324/07-4 від 10.01.2011р., якою погоджено питання демонтажу рекламного засобу (п.1), а також визначено момент розірвання Договору (п.5) (а.с.21 т.1);

- листом №5 від 02.02.2010р. ПП "Валтар" визнало наявність заборгованості за Договором за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. у розмірі 21 663,16 грн. (а.с.12 т.2).

Наведене, як вірно зазначає місцевий господарський суд, свідчить про волевиявлення сторін на продовження існування правовідносин за договором.

Крім того, у період з 01.01.2009р. по 10.07.2009р. є підписана сторонами додаткова угода №00324/07-2 від 02.03.2009р., в якій сторонами вносилися зміни до договору, погоджувалася базова плата (а.с.17 т.1), що спростовує доводи відповідача про припинення дії Договору з 01.01.2009р., що також є підтвердження погодження сторонами дії договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.04.2010р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2010 р. та постановою Вищого господарського суду України від 21.09.2010 р. у справі №21/34, позовні вимоги КП "Київреклама" про стягнення з ПП "Валтар" заборгованості з орендної плати за договором за період з 01.03.2009р. по 31.12.2009р. задоволено повністю та встановлено існування у відповідача заборгованості по сплаті орендних платежів на користь позивача у період з 01.03.2009р. по 31.12.2009р. у розмірі 21 663,16 грн., які відповідач не вчинив в порушення умов договору.

Частиною 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З матеріалів справи вбачається, що листом №5 від 02.02.2010р. ПП "Валтар" зверталося до позивача з проханням призупинити надання права на тимчасове користування місцем для розміщення об'єктів зовнішньої реклами згідно адресної програми у зв'язку із складним фінансовим становищем та не звертатися до суду із позовом про стягнення заборгованості за 2009 рік. (а.с.12 т.2), у зв'язку з чим як зазначає відповідач в апеляційній скарзі позивач неправомірно ухилявся від вирішення разом з Головним управлінням з питань реклами КМДА питання з реалізації права відповідача на відмову від дозволу та від ініціювання процедури дострокового скасування дії дозволу, що стало підставою для нарахування заборгованості.

Як вірно зазначає місцевий господарський суд, ні умовами договору, ні Порядку розміщення зовнішньо реклами в м. Києві, не передбачене поняття призупинення надання права користування місцем для розміщення рекламних засобів.

Із наявного у матеріалах справи відзиву ПП "Валтар" на позов (а.с.56-57 т.1) вбачається, що відповідач погоджується із тим, що Договір розірвано з 10.01.2011р. і з цього моменту його зобов'язання по сплаті платежів за договором припинилися, а також враховуючи вищевикладене у спірний період відповідач користувався місцем для розміщення рекламного засобу за адресою: Оболонський р-н, вул. Маршала Тимошенка, 6.

Відповідно до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.3 договору передбачено, що розрахунки за цим договором здійснюються розповсюджувачем зовнішньої реклами щомісячно не пізніше 25 числа поточного місяця на поточний рахунок підприємства.

Згідно з п. 4.5 договору плата сплачується розповсюджувачем зовнішньої реклами окремопо кожному рахунку-фактурі. Неотримання розповсюджувачем зовнішньої реклами рахунків-фактур в строки, визначені цим договором, не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від внесення ним плати за договором та не є перешкодою для нарахування підприємством штрафних санкцій, передбачених цим договором та чинним законодавством.

Таким чином, умовами договору сторонами погоджено щомісячну систему сплати платежів за користування місцями для розміщення РЗ.

Місцевий господарський суд обґрунтовано зазначає про те що нарахування орендної плати за користування місцями для розміщення рекламних засобів не залежить від підписання сторонами актів приймання-передачі наданих послуг, оскільки узгодивши щомісячну систему сплати орендних платежів та погодивши щомісячний розмір такої плати, обов'язок внесення орендної плати відповідачем не пов'язаний з підписанням сторонами таких актів.

Пунктами 3.4.2 та 3.6.3 договору встановлений обов'язок позивача надати, а відповідача отримати акт приймання-передачі наданих послуг до 5 числа наступного після звітного місяця, а плата за користування місцем для розміщення рекламного засобу у відповідності до п. 4.3 Договору сплачується відповідачем не пізніше 25 числа поточного місяця.

Таким чином, обов'язок відповідача сплачувати плату за користування місцем для розміщення рекламного засобу виникає раніше, ніж обов'язок надати/отримати акт приймання-передачі наданих послуг, що спростовує твердження відповідача про те, що оплата обумовлена підписанням відповідного акту.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п.4.3 договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 25 числа поточного місяця, а не підписання актів не є підставою ні для звільнення його від виконання такого обов'язку, а ні для зупинення його виконання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів сплати платежів за спірний період не надано, а тому заборгованість відповідача з орендної плати у період з 01.01.2010р. по 10.01.2011р. відповідає погодженій договором платі та становить 15 397,32грн., а тому місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги про стягнення з Товариства заборгованості за Договором у розмірі 15 397,32 грн.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст.549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями ч.4 ст.231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п.7.4 договору за несвоєчасне або неповне внесення плати розповсюджувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

За вірно проведеним розрахунком суду розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 1 285,13 грн.

Відповідно до п.7.5 договору за прострочення внесення платежів за тимчасове користування місцем для розміщення РЗ, що складає більше 1 місяця, розповсюджувач зовнішньої реклами додатково сплачує штраф у розмірі 15% простроченої суми.

Таким чином, умовами договору передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки -пені та штрафу.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Враховуючи, порушення відповідачем строків сплати орендних платежів, прострочення виконання грошового зобов'язання складає більше 1 місяця, то правомірним є стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2 309,60 грн.

Підстави для застосування строків позовної давності по вимогам про стягнення пені та штрафу, що нараховані у період до 22.09.2010 р. (один рік з дня подачі позову) згідно ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України відсутні, оскільки відповідачем не заявлено про застосування цього строку.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір індексу інфляції, який обґрунтовано розраховано судом згідно до ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, становить 1 298,10 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

3% річних, які нараховані позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 01.01.2010р. по 01.08.2011р. підлягають стягненню у розмірі 481,93 грн.

За таких обставин апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Валтар" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2012р. у справі № 4/418-48/231-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи №4/418-48/231-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Пашкіна С.А.

Судді Дідиченко М.А.

Пономаренко Є.Ю.