Постанова

від 21.11.2012 по справі 4/418-48/231-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2012 р. Справа № 4/418-48/231-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:Черкащенка М.М. суддів: Жукової Л.В., Студенця В.І. (доповідач), за участю представників сторін позивача -Коноваленко Є.Л.; відповідача -Мольченко В.Г.; розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Валтар" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.08.2012 та на рішеннягосподарського суду м. Києва від 27.06.2012 у справі № 4/418-48/231-2012 за позовомКомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" доПриватного підприємства "Валтар" простягнення 20 991,63грн.

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (далі -КП "Київреклама") звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства "Валтар" (далі -ПП "Валтар") про стягнення 20 991,63грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.09.2011 порушено провадження у справі № 4/418 за позовом КП "Київреклама" до ПП "Валтар" про стягнення 20 991,63грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.11.2011 (суддя Борисенко І.І.) позов задоволено повністю. Суд стягнув з ПП "Валтар" на користь КП "Київреклама" суму основного боргу в розмірі 15 397,00 грн., 1 285,00 грн. пені, 1 517, 42 грн. індексу інфляції, 481,93 грн. 3% річних, 2 309,60 грн. штрафу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Рудченко С.Г., суддів Поляк О.І., Кропивна Л.В.) рішення господарського суду м. Києва від 22.11.2011 залишено без зміни, а апеляційну скаргу ПП "Валтар" -без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.05.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Студенець В.І., суддів Грек Б.М., Жукова Л.В.) касаційну скаргу ПП "Валтар" задоволено. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2012 та рішення господарського суду м. Києва від 22.11.2011 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.05.2012 справі присвоєно новий № 4/418-48/231-2012.

Рішенням господарського суду м. Києва від 27.06.2012 (суддя Бойко Р.В.) позов задоволено частково. Суд стягнув з ПП "Валтар" на користь КП "Київреклама" заборгованість у розмірі 15 397,32 грн., штраф у розмірі 2 309,60 грн., пеню у розмірі 1 285,13 грн., індекс інфляції у розмірі 1 298,10 грн., 3% річних у розмірі 481,93 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Пашкіна С.А., суддів Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.) рішення господарського суду м. Києва від 27.06.2012 залишено без зміни, а апеляційну скаргу ПП "Валтар" - без задоволення.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2012 та рішенням господарського суду м. Києва від 27.06.2012, ПП "Валтар" подало касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати, як такі, що винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та невідповідністю викладених у них висновків обставинам справи, що призвело до прийняття неправильних рішень, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.10.2012 касаційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 07.11.2012.

В засіданні суду, призначеному на 07.11.2012, на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 21.11.2012.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Господарськими судами встановлено, що між Головним управлінням з питань реклами виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (робочий орган), Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (підприємство) та Приватним підприємством "Валтар" (розповсюджувач зовнішньої реклами) 29.08.2007 укладено договір № 00324 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1 договору Головне управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надало ПП "Валтар" в тимчасове користування місця для розміщення рекламних засобів на підставі оформлених належним чином дозволів на розміщення зовнішньої реклами, а ПП "Валтар" зобов'язався здійснювати оплату за користування місцями для розміщення рекламних засобів в порядку та на умовах договору.

Пунктом 3.6.15 договору погоджено, що розповсюджувач зовнішньої реклами зобов'язується щомісячно, не пізніше 15 числа поточного місяця, отримувати у КП "Київреклама" рахунки на оплату права за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів.

Розмір плати за право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та складається з базової плати, що включає в себе базові тарифи перемножені на коефіцієнт диференціації в залежності від зони розміщення рекламного засобу, та коригуючи коефіцієнтів. Базова плата вказується в Додаткових угодах до цього договору (п. 4.1 договору).

Згідно п. 4.3 договору розрахунки за договором здійснюються ПП "Валтар" щомісячно не пізніше 25 числа поточного місяця на поточний рахунок КП "Київреклама".

Додатковою угодою №ТК/0003 від 29.08.2007 до договору сторони погодили місце розміщення рекламного засобу та розмір орендної плати в сумі 1 425,60 грн.

Додатковими угодами №00324/07-2 від 02.03.2009 та №00324/07-3 від 04.09.2009 сторонами змінено порядок (розмір) нарахування орендної плати.

На виконання умов договору КП "Київреклама" передано в тимчасове користування місце для розміщення рекламного засобу, передбачене додатковою угодою №ТК/0003 від 29.08.2007 до договору.

Сторонами укладено додаткову угоду №00324/07-4 від 10.01.2011 до договору, відповідно до умов якої розповсюджувач зовнішньої реклами зобов'язується демонтувати рекламний засіб, що розташований згідно дозвільної документації, а саме: №06859-04, а підприємство зобов'язується з моменту факту демонтажу рекламного засобу не нараховувати плату за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів відповідно до договору.

Також, сторонами 10.01.2011 підписано акт про демонтаж рекламного засобу до додаткової угоди №00324/07-04.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога КП "Київреклама" до ПП "Валтар" про стягнення основного боргу у розмірі 15 397,32 грн., штраф у розмірі 2 309,60 грн., пеню у розмірі 1 285,13 грн., індекс інфляції у розмірі 1 298,10 грн., 3% річних у розмірі 481,93 грн.

КП "Київреклама", як встановлено судами, заявлена до стягнення заборгованість виникла за період з 01.01.2010 по 10.01.2011 за користування об'єктом зовнішньої реклами за адресою: Оболонський р-н, вул. Маршала Тимошенка, 6.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт передачі КП "Київреклама" в оренду, прийняття ПП "Валтар" та повернення відповідно до додаткової угоди № 00324/07-4 від 10.01.2011 орендованого місця для розміщення об'єкту зовнішньої реклами (демонтування рекламного засобу) 10.01.2011, отже у спірній період місце для розміщення рекламного засобу за адресою: Оболонський р-н, вул. Маршала Тимошенка, 6, знаходилося у користуванні ПП "Валтар".

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Судами встановлено, що договір є змішаним договором та містить елементи договорів оренди та надання послуг.

Частиною 1 ст. 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 525, 526 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Судами встановлено, що матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та повернення відповідно до додаткової угоди № 00324/07-4 від 10.01.2011 орендованого місця для розміщення об"єкту зовнішньої реклами (демонтування рекламного засобу) 10.01.2011 і у спірний період (з 01.01.2010 по 10.01.2011) місце для розміщення рекламного засобу за адресою : Оболонський р-н, вул. Маршала Тимошенко, 6 знаходилося в користуванні ПП "Валтар"

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судами встановлено, що сторонами протягом 2009-2010 років вчинені дії, спрямовані на підтвердження чинності договору, які полягають у наступному:

- підписано додаткову угоду № 2 від 04.09.2009 до договору в якій вказано дату кінця строку дії дозволу - 10.07.2012;

- підписано додаткову угоду №00324/07-3 від 04.09.2009 до договору в якій між іншим погоджено з 04.09.2009 розмір базової плати за договором;

- підписано додаткову угоду №00324/07-4 від 10.01.2011, якою погоджено питання демонтажу рекламного засобу (п.1), а також визначено момент розірвання договору (п.5);

- листом №5 від 02.02.2010 ПП "Валтар" визнало наявність заборгованості за договором за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 у розмірі 21 663,16 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.3 договору передбачено, що розрахунки за цим договором здійснюються розповсюджувачем зовнішньої реклами щомісячно не пізніше 25 числа поточного місяця на поточний рахунок підприємства.

Згідно з п. 4.5 договору плата сплачується розповсюджувачем зовнішньої реклами окремо по кожному рахунку-фактурі. Неотримання розповсюджувачем зовнішньої реклами рахунків-фактур в строки, визначені цим договором, не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від внесення ним плати за договором та не є перешкодою для нарахування підприємством штрафних санкцій, передбачених цим договором та чинним законодавством.

Судами встановлено, що нарахування орендної плати за користування місцями для розміщення рекламних засобів не залежить від підписання сторонами актів приймання-передачі наданих послуг, оскільки узгодивши щомісячну систему сплати орендних платежів та погодивши щомісячний розмір такої плати, обов'язок внесення орендної плати відповідачем не пов'язаний з підписанням сторонами таких актів.

Пунктами 3.4.2 та 3.6.3 договору встановлений обов'язок позивача надати, а відповідача отримати акт приймання-передачі наданих послуг до 5 числа наступного після звітного місяця, а плата за користування місцем для розміщення рекламного засобу у відповідності до п. 4.3 договору сплачується відповідачем не пізніше 25 числа поточного місяця.

Обов'язок відповідача сплачувати плату за користування місцем для розміщення рекламного засобу, як встановлено судами, виникає раніше, ніж обов'язок надати/отримати акт приймання-передачі наданих послуг, що спростовує твердження відповідача про те, що оплата обумовлена підписанням відповідного акту.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів сплати платежів за спірний період, як встановлено судами, не надано.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з доводами судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для стягнення заборгованості з ПП "Валтар" за період з 01.01.2010 по 10.01.2011 у розмірі 15 397,32 грн.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.610, 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч.4 ст.231 ГК України).

Згідно п. 7.4 договору за несвоєчасне або неповне внесення плати розповсюджувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Також, п. 7.5 договору передбачено, що за прострочення внесення платежів за тимчасове користування місцем для розміщення рекламних засобів, що складає більше 1 місяця, розповсюджувач зовнішньої реклами додатково сплачує штраф у розмірі 15% простроченої суми.

Враховуючи порушення ПП "Валтар" строків сплати платежів та те, що прострочення виконання грошового зобов'язання складає більше 1 місяця, то колегія суддів погоджується з доводами судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для стягнення пені у розмірі 1 285,13 грн. та штрафу у розмірі 2 309,60 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, колегія суддів погоджується з доводами судів попередніх інстанцій про стягнення з ПП "Валтар" індексу інфляції у розмірі 1 298,10 грн. та 3% річних у розмірі 481,93 грн.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що місцевим та апеляційним господарськими судами правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Доводи ПП "Валтар" наведені в касаційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те що, вони передусім зводяться до додаткової перевірки доказів, а згідно ч. 2 ст. 111-7 ЦК України касаційна інстанція не має права збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Валтар" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2012 та рішення господарського суду м. Києва від 27.06.2012 у справі № 4/418-48/231-2012 -без змін.

Головуючий - суддя Черкащенко М.М.

Судді: Жукова Л.В.

Студенець В.І.